Постанова КЦС ВС № 128/83/16-ц

Постанова Іменем України 01 липня 2020 року м. Київ справа № 128/83/16-ц провадження № 61-41255св18 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач), суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., учасники справи: позивач - публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», представник позивача - Гордон Олексій Вікторович, відповідач - ОСОБА_1 , розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області у складі судді Кравченко Л. М. від 25 серпня 2016 року та постанову апеляційного суду Київської області у складі колегії суддів: Кашперської Т. Ц., Сушко Л. П., Фінагеєва В. О. від 12 червня 2018 року, ВСТАНОВИВ: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У січні 2016 року публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовна заява мотивована тим, що 10 вересня 2007 року між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (далі - АКБСР «Укрсоцбанк»), правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та відповідачем було укладено кредитний договір № 380/1280/07-Ж, згідно умов якого остання отримала кредит у розмірі 79 593 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,45% річних, з кінцевим терміном повернення до 09 вересня 2032 року. У порушення умов кредитного договору, а також статей 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала, не здійснила погашення чергової частини кредиту із нарахованими відсотками, чим порушили умови кредитного договору. Станом на 09 грудня 2015 року утворилась заборгованість у сумі 154 822,26 дол. США, що еквівалентно 3 547 471,50 грн, яку позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Заочним рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 25 серпня 2016 року позов ПАТ «Укрсоцбанк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості за кредитним договором від 10 вересня 2007 року № 380/1280/07-Ж у сумі 3 547 471,50 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позичальник ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконувала, що призвело до утворення заборгованості в обумовленому позивачем розмірі, яка підлягає стягненню на користь кредитора. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції Постановою апеляційного суду Київської області від 12 червня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Заочне рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 25 серпня 2016 року скасовано та прийнято нову постанову про часткове задоволення позову ПАТ «Укрсоцбанк». Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості за кредитним договором від 10 вересня 2007 року № 380/1280/07-Ж у сумі 717 454,37 грн. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що оскільки позичальник з 03 грудня 2008 року припинила виконувати щомісячні зобов`язання з погашення кредиту та процентів за користування кредитом (згідно наданого позивачем розрахунку кредитної заборгованості), то з цього часу банк мав можливість реалізувати своє право в примусовому порядку через суд щодо повернення кредиту, проте до суду звернувся 05 січня 2016 року. Тому відповідач має повернути банку заборгованість із щомісячних платежів щодо повернення кредиту та сплати процентів у межах позовної давності, передбаченої статтею 257 ЦК України, про застосування якої просила відповідач в суді апеляційної інстанції, оскільки ухвалення судом першої інстанції заочного рішення позбавило останню можливості подати заяву про застосування наслідків спливу позовної давності. Узагальнені доводи вимог касаційної скарги У липні 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій з урахуванням уточненої редакції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову у зв'язку з пропуском позовної давності. Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що позивачем не надано документів на підтвердження надання позивачем грошових коштів на підставі укладеного кредитного договору від 10 вересня 2007 року № 380/1280/07-Ж; документів про відкриття відповідачу позичкового рахунку; про укладання відповідачем договору про участь у Фонді фінансування будівництва та договору про співробітництво, а також виконання відповідачем умов договору та факт наявності заборгованості станом на дату ухвалення рішення. Наданий позивачем розрахунок кредитної заборгованості містить неповну та суб'єктивну інформацію щодо фактично реальної заборгованості. Крім того, суд не врахував, що банк використав право достроково вимагати повернення кредиту, надіславши 09 квітня 2009 року вимогу боржнику про дострокове повернення всієї суми кредиту й пов'язаних з ним платежів. Тому перебіг позовної давності за вимогами банку почався з наступного дня після одержання такої вимоги, відтак кредитор звернувся до суду з позовом у 2016 році поза межами позовної давності, що є підставою для відмови у позові. Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надходив. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд. Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2018 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження заочного рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 25 серпня 2018 року та постанови апеляційного суду Київської області від 12 червня 2018 року; відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 128/83/16-ц з Васильківського міськрайонного суду Київської області. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про зупинення виконання постанови апеляційного суду Київської області від 12 червня 2018 року відмовлено. Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 22 червня 2020 року справу № 128/83/16-ц призначено до судового розгляду. Фактичні обставини справи, встановлені судом Суд установив, що 10 вересня 2007 року АКБСР «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 380/1280/07-Ж, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 79 593 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,45% річних, з кінцевим терміном повернення до 09 вересня 2032 року. Кредит надається позичальнику на здійснення розрахунків за договором про участь у фонді фінансування будівництва будинку за адресою: АДРЕСА_1 , укладеним між позичальником та фінансовою компанією 27 липня 2007 року. Пунктами 2.4, 2.5 кредитного договору передбачено, що нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на фактичну суму заборгованості за кредитом за фактичну кількість днів користування кредитом у періоди, щомісячно в передостанній робочий день поточного місяця, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повному обсязі в день такого повернення. Сплата процентів за користування кредитом здійснюється до 10-го числа місяця, наступного за тим, в якому нараховані такі проценти. Згідно заяви на видачу готівки № 23 від 10 вересня 2007 року ОСОБА_1 на підставі кредитного договору № 380/1280/07-Ж одержала 79 593 дол. США, що еквівалентно 401 944,65 грн. Згідно з наданим банком розрахунком заборгованість за вказаним кредитним договором станом на 09 грудня 2015 року становить 154 822,26 дол. США, що еквівалентно 3 547 471,50 грн, із яких: 76 645 дол. США грн - заборгованість за кредитом; 78 177,26 дол. США - заборгованість за відсотками. 2.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на заочне рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 25 серпня 2016 року та постанову апеляційного суду Київської області від 12 червня 2018 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року. Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Відповідно до статей 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. У пункті 7.4. договору передбачено, що у разі настання обставин, визначених пунктами 2.7.3., 3.2.3., 4.4., 4.5., 5.4. цього договору строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та відповідно, позичальник зобов'язаний повернути кредитору в повному обсязі існуючу заборгованість за кредитом, сплати нарахований процентів за користування кредитом, комісії, пені та штрафів, витрати кредитора на здійснення забезпечення заставою вимоги за цим договором, а також інші витрати кредитора, що пов'язані із захистом свого порушеного права у разі невиконанння/неналежного виконання позичальником обов'язків за цим договором. Відповідно до пункту 4.4. договору у разі невиконанння/неналежного виконання позичальником обов'язків, визначених в будь-кому з пунктів 3.3.6., 3.3.10.-3.3.14., 3.3.16. цього договору, невиконанння/неналежного виконання позичальником умов договорів, визначених пунктом 1.3. цього договору протягом більше ніж 15 (п`ятнадцять) календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив та, відповідно, позичальник зобов'язаний не пізніше наступного робочого дня після спливу вказаного п`ятнадцятиденного строку повернути кредитору в повному обсязі існуючу заборгованість за кредитом, сплати нарахований процентів за користування кредитом, комісії, пені та штрафів, витрати кредитора на здійснення забезпечення заставою вимоги за цим договором, а також інші витрати кредитора, що пов'язані із захистом свого порушеного права у разі невиконанння/неналежного виконання позичальником обов'язків за цим договором. Пунктом 3.3.16. договору передбачений обов'язок позичальника додатково до обов'язків, вказаних в пунктах 3.3.1.-3.3.15. цього договору, виконувати інші обов'язки, що випливають з цього договору та передбачені ним та/або чинним законодавством України. Обов'язки позичальника передбачені пунктом 3.3. договору, якими зокрема є: сплачувати проценти за користування кредитом в порядку, визначеному в пунктах 2.5., 2.6. цього договору (пункт 3.3.7.); повертати кредит з дотриманням графіка, визначеного в пункті 1.1. договору (пункт 3.3.8.). Крім того, згідно з пунктом 4.5. кредитного договору у разі невиконання/неналежного виконання позичальником обов`язків, визначених пунктами 3.3.7, 3.3.8. цього договору, протягом більш як 60 календарних днів, та/або перевищення сумою простроченої заборгованості позичальника за цим договором суми кредиту за пунктом 1.1 цього договору більш як на 10%, та/або несплати позичальником більше ніж однієї виплати за цим договором, яка перевищує 5% суми кредиту за пунктом 1.1 цього договору, позичальник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з дати отримання повідомлення з вимогою кредитора про повернення заборгованості за цим договором, повернути кредитору в повному обсязі свою заборгованість за цим договором (строкову та прострочену), а також погасити вимоги кредитора, що випливають з цього договору, в тому числі: кредит, проценти за користування кредитом, комісії, неустойку (пеню, штраф), передбачені цим договором, а також інші витрати кредитора, що пов`язані з захистом свого порушеного права у разі невиконання/неналежного виконання позичальником обов`язків за цим договором. Після сплати позичальником зазначених сум дія цього договору вважається припиненою. Пунктом 1.1. кредитного договору кінцевий термін повернення кредиту визначено до 09 вересня 2032 року включно. У той же час, установивши, що з 03 грудня 2008 року відповідач порушила свої обов'язки щодо належного виконання кредитного зобов'язання, суд апеляційної інстанції не з'ясував, чи не настали за таких обставин передбачені пунктами 4.4., 4.5. умови, за яких строк користування кредитом вважається таким, що сплив. У судовому рішенню з цього приводу відсутні будь-які висновки. За обставин не дослідження та не з`ясування судом апеляційної інстанції настання, передбачених пунктами 4.4., 4.5. умов, за яких строк користування кредитом вважається таким, що сплив, суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості перевірити правильність вирішення спору про стягнення тіла кредиту та відсотків за користування кредитними коштами в межах строку кредитування з урахуванням заяви відповідача про позовну давність, передбачену статтею 257 ЦК України. Крім того, від з'ясування обставин щодо наявності умов, за яких вважається настав термін дострокового виконання зобов`язань за кредитним договором, залежить правильність вирішення спору про стягнення відсотків за користування кредитними коштами після закінчення строку кредитування, оскільки право кредитора нараховувати передбачені договором відсотки за кредитним договором та пені припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронюваних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Зазначений правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18). Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи та норма матеріального права, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, судом апеляційної інстанції не встановлені, оскаржуване судове рішення апеляційного суду не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що відповідно до статті 411 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Постанову апеляційного суду Київської області від 12 червня 2018 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення. Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий М. Є. Червинська Судді: С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун