Постанова 4824 № 754/13016/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №754/13016/2017 Головуючий у І інстанції - Клочко І.В. апеляційне провадження №22-ц/824/1949/2020 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 січня 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Приходька К.П., суддів Писаної Т.О., Журби С.О., за участю секретаря Немудрої Ю.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2019 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», ОСОБА_1 про припинення поруки, зустрічним позовом ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», ОСОБА_1 про припинення договору поруки, встановив: ПАТ «Укрсоцбанк» звернулося до Деснянського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 07 грудня 2006 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії №39.29-50/519к. Відповідно до умов кредитного договору, ОСОБА_1 зобов`язується, в порядку та на умовах, що визначені договором, повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором та графіком погашення кредиту. Свої зобов`язання позивач виконав. В порушення умов договору, позичальник ОСОБА_1 свої зобов`язання належним чином не виконала, в результаті чого, станом на 22 травня 2017 року, має прострочену заборгованість за кредитом - 44625,00 доларів США, за відсотками - 52759,40 доларів США, що підтверджується розрахунком заборгованості. В забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 , що випливають з кредитного договору, відповідно до ст. 553 ЦК України, 07 грудня 2006 року укладено договори поруки №39.29-50/225п з ОСОБА_2 та №39.29-50/225п з ОСОБА_3 . Відповідно до договорів поруки, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , як поручителі поручаються за виконання позичальником обов`язків, що виникли на підставі кредитного договору або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому. Просило стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованість на загальну суму 97384,40 доларів США та витрати по сплаті судового збору в сумі 38666,48 грн. 05 грудня 2017 року відповідач ОСОБА_2 подав зустрічний позов до ПАТ «Укрсоцбанк», ОСОБА_1 про визнання поруки припиненою, в якому зазначає, що 07 грудня 2006 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання відновлювальної кредитної лінії №39.29-50/519к. Того ж дня з метою забезпечення належного виконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань за договором кредиту між банком, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір поруки №39.29-50/255п. З розрахунку заборгованості, ОСОБА_2 стало відомо, що з 01 липня 2008 року, банк підвищив відсоткову ставку за кредитним договором з 12,85 відсотків до 14,00 відсотків річних та змінено режим кредитної лінії з відновлювальної на не відновлювальну, а також встановлено новий графік погашення заборгованості за кредитом. При цьому, ОСОБА_2 зазначає, що банком підроблено його підпис під договором №1 про внесення змін від 16 квітня 2009 року, в частині погодження ним умов даної додаткової угоди до кредитного договору. Крім того, ніяких письмових погоджень з банком щодо змін умов договору кредиту шляхом підвищення відсоткової ставки та встановлення нових графіків погашення заборгованості за кредитом відповідач ОСОБА_2 не укладав. Також відповідач звертає увагу, що враховуючи, що останній платіж за договором кредиту ОСОБА_1 внесла 23 січня 2009 року, у банку з 28 травня 2009 року виникло право на стягнення боргу в повному обсязі, однак останній звернувся до суду з позовом лише у вересні 2017 року, а тому наявні всі підстави для визнання поруки припиненою. 26 січня 2018 року відповідач ОСОБА_3 подав зустрічний позов до ПАТ «Укрсоцбанк», ОСОБА_1 про визнання поруки припиненою, в якому зазначає, що 07 грудня 2006 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання відновлювальної кредитної лінії №39.29-50/519к. Того ж дня з метою забезпечення належного виконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань за договором кредиту між банком, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був укладений договір поруки №39.29-50/256п. З розрахунку заборгованості, ОСОБА_3 стало відомо, що з 01 липня 2008 року, банк підвищив відсоткову ставку за кредитним договором з 12,85 відсотків до 14,00 відсотків річних та змінено режим кредитної лінії з відновлювальної на не відновлювальну, а також встановлено новий графік погашення заборгованості за кредитом. При цьому, ніяких письмових погоджень з банком щодо змін умов договору кредиту шляхом підвищення відсоткової ставки та встановлення нових графіків погашення заборгованості за кредитом відповідач ОСОБА_3 не надавав. Також відповідач звертає увагу, що враховуючи, що останній платіж за договором кредиту ОСОБА_1 внесла 23 січня 2009 року, у банку з 28 травня 2009 року виникло право на стягнення боргу в повному обсязі, однак останній звернувся до суду з позовом лише у вересні 2017 року, а тому наявні всі підстави для визнання поруки припиненою. Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2019 року, позовну заяву АТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Укрсоцбанк» заборгованість по кредиту та відсоткам за Договором про надання відновлювальної кредитної лінії №39.29-50/519к. від 07 грудня 2006 року станом на 22 травня 2017 року, яка становить суму в розмірі 97384,40 доларів США. В частині солідарного стягнення заборгованості з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь АТ «Укрсоцбанк» - відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Укрсоцбанк» витрати по сплаті судового збору в розмірі 38666,48 грн. Зустрічний позов ОСОБА_2 до АТ «Укрсоцбанк», ОСОБА_1 про припинення поруки - задоволено. Визнано припиненою поруку за договором поруки №39.29-50/255п від 07 грудня 2006 року укладеним між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору в розмірі 352,40 грн. Стягнуто з АТ «Укрсоцбанк» на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору в розмірі 352,40 грн. Зустрічний позов ОСОБА_3 до АТ «Укрсоцбанк», ОСОБА_1 про припинення поруки - задоволено. Визнано припиненою поруку за договором поруки №39.29-50/256п від 07 грудня 2006 року укладеним між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 , ОСОБА_1 Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати по сплаті судового збору в розмірі 352,40 грн. Стягнуто з АТ «Укрсоцбанк» на користь ОСОБА_3 витрати по сплаті судового збору в розмірі 352,40 грн. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій зазначила, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилалася на те, що предметом договору кредиту був кредит, який банк зобов`язався надавати відповідачу окремими частинами у розмірі 51800,00 доларів США зі сплатою 12,85 процентів річних. Проте, 11 липня 2008 року банк порушив умови договору кредиту, а саме: пункт 2.11.1«Про намір змінити розмір процентів за надання Кредиту та комісій, Кредитор зобов`язаний повідомити Позичальника не пізніше ніж за десять робочих днів до дати початку їх застосування, а також надати для укладення відповідну додаткову угоду.» - без повідомлення і надання додаткової угоди, яка передбачена п. 2.11.1 і в односторонньому порядку змінив відсоткову ставку з 12.85 процентів річних на 14 процентів річних. Дана обставина підтверджується розрахунком вимог банку, яку було долучено до позовної заяви та відсутністю додаткової угоди підписаної сторонами договору кредиту щодо підвищення процентів з 12,85 процентів річних до 14 процентів річних, починаючи з 01 липня 2008 року. В лютому місяці 2009 року банк вдруге зробив спробу порушити умови договору кредиту шляхом підвищення відсоткової ставки в односторонньому порядку з 14 процентів річних до 15,5 процентів річних, без попередження та укладання додаткової угоди, про що позивача повідомила касир безпосередньо в касі банку. Сплачувати за відсотковою ставкою, яку банк завищив в порушення умов договору кредиту позивач відмовився. Таким чином, останній платіж позивач внесла 23 січня 2009 року, що підтверджується заявою на переказ готівки № кг 99677 від 23 січня 2009 року, копія якої долучена до матеріалів справи. 16 квітня 2009 року між позивачкою та банком було укладено договір № 1 про внесення змін до договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 39.29-50\519к від 07 грудня 2006 року, відповідно до якого пунктом 1 було змінено режим кредитної лінії з відновлювальної на не відновлювальну та пунктом 2 встановлений графік погашення заборгованості рівними помісячними сумами в розмірі 287,00, пунктом 3 врегульовано, що інші умови договору кредиту залишаються незмінними і сторони підтверджують за ними свої зобов`язання. Від підписання додаткової угоди щодо підвищення відсотків позичка відмовилась, оскільки з`ясувалось, що за час який минув з моменту останнього платежу банк нарахував відсотки за завищеною ставкою, пеню, штрафи і ще якісь суми невідомого походження. Відповідно до п.4.5 договору кредиту: у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов`язків, визначених п.п.3.3.7,3.3.8 цього договору, протягом більше, ніж 90 (дев`яносто) календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно, позичальник зобов`язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню). Отже, починаючи з 26 лютого 2009 року почався перебіг строку - 90 календарних днів та закінчився 26 травня 2009 року (лютий 2009 року - 3 дні; березень 2009 року - 31 день; квітень 2009 року - 30 днів; травень 2009 року - 26 днів). Протягом наступного робочого дня, тобто 27 травня 2009 року, як вбачається з розрахунку вимог банку, долученого до позовної заяви, кредит в повному обсязі, після спливу строку - 90 календарних днів, передбаченого п.4.5 Договору кредиту, а саме те, що: «...Позичальник зобов`язаний протягом одного робочого дня погасити Кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню)» - мною погашений не був. Таким чином, у банку право примусового стягнення боргу в повному обсязі з позичальника, виходячи з умов п.4.5 Договору кредиту та положень статей 253,256,257, 530, 611,626,628 ЦК України, виникло з 28 травня 2009 року і саме з цієї дати почався відлік строків позовної давності та сплив - 28 травня 2012 року. Однак, суд першої інстанції зазначаючи, що суд не вбачає підстав для застосування позовної давності на підставі п.1.1.1. Договору кредиту фактично обмежився припущенням бо мотивів, з яких суд першої інстанції не врахував інші положення Договору кредиту, а саме умови, які є підставою для зміни строків зобов`язання, визначені в п.2.11.3 та в разі невиконання позичальником обов`язків - врегульовані порядком повернення кредиту достроково в повному обсязі у певну дату (кінцевий термін виконання зобов`язання) в залежності від дати внесення останнього платежу, відповідно до п.4.5 Договору кредиту - в оскаржуваному рішенні не навів. Просила скасувати рішення Деснянського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2019 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованості по кредиту та відсоткам за Договором про надання відновлювальної лінії №39.29-50/519к від 07 грудня 2006 року станом на 22 травня 2017 року, яка становить суму в розмірі 97384,40 доларів США та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову. Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив. Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 07 грудня 2006 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії №39.29-50/519к. Відповідно до п.1.1.1 Договору, надання кредиту буде здійснюватись окремими частинами, надалі за текстом кожна частина окремо - «Транш», а у сукупності - «Транші», зі сплатою 12,85 процентів річних, в межах максимального ліміту заборгованості до 51800 доларів США, з наступним графіком змін максимального ліміту заборгованості та кінцевим поверненням заборгованості за кредитом до 06 грудня 2021 року на умовах визначених цим Договором. Згідно п.1.2 Договору, кредит надається позичальнику на поточні потреби. Пунктом 1.3 Договору передбачено, що в якості забезпечення позичальником виконання своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, сплати процентів, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої іпотекою вимоги, кредитор укладає: в день укладення цього договору з позичальником іпотечний договір за умовами якого позичальник передає кредитору в іпотеку трикімнатну квартиру, що знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 , заставною вартістю 808000 грн; в день укладення цього договору - з позичальником та ОСОБА_2 договір поруки, за умовами якого ОСОБА_2 поручається перед кредитором за виконання позичальником своїх обов`язків за цим договором в повному обсязі і відповідає перед кредитором разом з позичальником як солідарний боржник; в день укладення цього договору - з позичальником та ОСОБА_3 договір поруки, за умовами якого ОСОБА_3 поручається перед кредитором за виконання позичальником своїх обов`язків за цим договором в повному обсязі і відповідає перед кредитором разом з позичальником як солідарний боржник. 07 грудня 2006 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладеного договір поруки №39.29-50/255п, згідно якого поручитель зобов`язується перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником зобов`язань щодо повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, а також можливих штрафних санкцій, у розмірі та у випадках, передбачених договором про надання відновлювальної кредитної лінії №39.29-50/519к. Відповідно до п.2.1 Договору поруки, зміст забезпеченого порукою зобов`язання: повернення кредиту в розмірі 51800 доларів США з порядком погашення заборгованості, визначеним договором кредиту з кінцевим терміном погашення кредиту до 06 грудня 2021 року, а також дострокового погашення у випадках, передбачених договором кредиту; сплата відсотків за користування кредитом у розмірі 12,85 процентів річних та комісій, у розмірі, в строки та в порядку, що визначені договором кредиту; сплата можливих штрафних санкцій, визначених Договором кредиту. 07 грудня 2006 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладеного договір поруки №39.29-50/256п, згідно якого поручитель зобов`язується перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником зобов`язань щодо повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, а також можливих штрафних санкцій, у розмірі та у випадках, передбачених договором про надання відновлювальної кредитної лінії №39.29-50/519к. Відповідно до п.2.1 Договору поруки, зміст забезпеченого порукою зобов`язання: повернення кредиту в розмірі 51800 доларів США з порядком погашення заборгованості, визначеним договором кредиту з кінцевим терміном погашення кредиту до 06 грудня 2021 року, а також дострокового погашення у випадках, передбачених договором кредиту; сплата відсотків за користування кредитом у розмірі 12,85 процентів річних та комісій, у розмірі, в строки та в порядку, що визначені договором кредиту; сплата можливих штрафних санкцій, визначених Договором кредиту. 16 квітня 2009 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено договір №1 до внесення змін до Договору про надання відновлювальної кредитної лінії №39.29-50/519к від 07 грудня 2006 року. Згідно п.1 вказаного Договору, змінено режим кредитної лінії з відновлювальної на не відновлювальну, в зв`язку з чим позичальник відмовляється отримувати в подальшому на підставі договору кредиту Транші Кредиту та відповідно до п.2 встановлюється інший графік погашення заборгованості за кредитом. Відповідно до розрахунку вимог банку з неповернення кредитної заборгованості за кредитним договором №39.29-50/519к від 07 грудня 2006 року, ОСОБА_1 востаннє здійснила повернення грошових коштів за вказаним кредитним договором 26 січня 2009 року в розмірі 287,00 доларів США. Отже, станом на 22 травня 2017 року сума заборгованості за кредитом становить 44625,00 доларів США, сума заборгованості за відсотками - 52759,40 доларів США, розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту - 8025,88 доларів США, розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків - 14868,30 доларів США. Згідно довідки ПАТ «Укрсоцбанк» №10.1-87/8823 від 23 травня 2017 року, ОСОБА_1 здійснювала погашення заборгованості за кредитним договором в період з 25 січня 2007 року по 30 квітня 2009 року. Останній внесений відповідачем ОСОБА_1 платіж - 30 квітня 2009 року в розмірі 399,20 долари США. Банк виконав свої договірні зобов`язання за кредитним договором шляхом надання відповідачу ОСОБА_1 кредитних коштів. Відповідач ОСОБА_1 у свою чергу порушила умови кредитного договору, а саме не виконала належним чином своїх зобов`язань за кредитним договором та не повернула позивачу кредитні кошти у визначений кредитним договором строк. Оскільки відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання за Кредитним договором не виконує, наявна заборгованість по наданому кредиту. Станом на 22 травня 2017 року сума заборгованості за кредитом становить 44625 доларів США, сума заборгованості за відсотками - 52759,40 доларів США, розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту - 8025,88 доларів США, розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків - 14868,30 доларів США. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги про солідарне стягнення з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованості у розмірі 97384,40 доларів США є обґрунтованим, однак з позовною заявою про стягнення боргу за кредитними договорами Банк звернувся після закінчення шестимісячного строку від дня настання строку виконання основного зобов`язання, що є підставою для визнання поруки припиненою з підстав, визначених ч.4 ст.559 ЦК України. За таких обставин, суд прийшов до висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Укрсоцбанк» заборгованості по кредиту та відсоткам за Договором про надання відновлювальної кредитної лінії №39.29-50/519к. від 07 грудня 2006 року станом на 22 травня 2017 року, яка становить суму в розмірі 97384,40 доларів США; визнання припиненою поруки за договором поруки №39.29-50/255п від 07 грудня 2006 року укладеної між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 ; визнання припиненою поруки за договором поруки №39.29-50/256п від 07 грудня 2006 року укладеною між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 , ОСОБА_1 . З висновками суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Укрсоцбанк» заборгованості по кредиту та відсоткам за Договором про надання відновлювальної лінії №39.29-50/519к від 07 грудня 2006 року станом на 22 травня 2017 року, яка становить суму в розмірі 97384,40 доларів США колегія суддів погодитись не може, оскільки вони не ґрунтуються на матеріалах справи, а також не узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне. З матеріалів справи вбачається, що 07 грудня 2006 року між ОСОБА_1 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» було укладено Договір про надання відновлювальної кредитної лінії №39.29-50/519к. Предметом вищезазначеного Договору був кредит, який Банк зобов`язався надавати ОСОБА_1 окремими частинами (Траншами) в межах максимального ліміту заборгованості, на момент укладення Договору, до 51800 доларів США зі сплатою 12,85 процентів річних. Пунктом 1.1.1 Договору кредиту сторони визначили свої основні зобов`язання та встановили графік і порядок погашення сум заборгованості по кредиту шляхом виплати щомісячних платежів протягом всього часу дії Договору кредиту в розмірі 287 доларів США щомісячно, та кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом до 06 грудня 2021 року на умовах визначених Договором. 01 липня 2008 року Банк в порушення умов Договору, а саме п.2.11.1, без повідомлення позичальника і надання додаткової угоди, в односторонньому порядку змінив відсоткову ставку з 12,85 процентів річних до 14 процентів річних. Не дивлячись на це, ОСОБА_1 продовжила сплачувати кошти за Договором кредиту. В лютому 2009 року Банк вдруге порушив умови Договору кредиту шляхом підвищення відсоткової ставки в односторонньому порядку з 14 процентів річних до 15,5 процентів річних, без попередження ОСОБА_1 та укладання додаткової угоди. Останній платіж ОСОБА_1 внесла 23 січня 2009 року, що підтверджується заявою на переказ готівки №kr99677 від 23 січня 2009 року. Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно з вимогами ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. За правилами ч.1 ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до п.2 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Відповідно до пункту 2.11.3 Договору кредиту, у разі, якщо позичальник не погодиться із запропонованими Кредитором розмірами процентів та/або комісій, він зобов`язаний протягом строку, зазначеного в п.2.11.1 цього Договору, повернути Кредитору існуючу заборгованість за Кредитом, сплатити нараховані проценти, комісії, можливі штрафні санкції в повному обсязі. Відповідно до п.4.5 Договору кредиту, у разі невиконання (неналежного виконання) Позичальником обов`язків, визначених п.п.3.3.7,3.3.8 цього Договору, протягом більше ніж 90 календарних днів, строк користування Кредитом вважається таким, що сплив, та відповідно, Позичальник зобов`язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню). Таким чином, АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 у добровільному порядку на договірній основі визначили умову, за якої змінюється строк виконання основного зобов`язання, врегулювали в договорі питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку виконання основного зобов`язання, та визначили умови такого повернення коштів у разі невиконання (неналежного виконання) ОСОБА_1 обов`язків, визначених пунктами 3.3.7,3.3.8 Договору кредиту. 16 листопада 2016 року Верховний Суд України прийняв Постанову в справі №756/17216/13, в якій виклав правовий висновок по аналогічній справі та зазначив, що згідно з підпунктом 4.5 кредитного договору в разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов`язків, сплата процентів, своєчасна та в належному розмірі сплата кредиту й процентів договору, протягом більше ніж 90 календарних днів строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та відповідно позичальник зобов`язаний протягом одного робочого дня погасити кредит у повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню). Таким чином, сторони кредитних правовідносин врегулювали у договорі питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку виконання основного зобов`язання, та визначили умови такого повернення коштів; Після зміни строку виконання зобов`язання усі наступні платежі, передбачені графіком сплати щомісячних платежів, не мали правового значення, оскільки за вимогою підпункту 4.5 договору позичальник був зобов`язаний повернути кредит в повному обсязі до вказаної дати, а усі наступні щомісячні платежі за графіком після вказаної дати не підлягали виконанню. Аналогічні правові висновки були також викладені в Постановах Верховного Суду від 26 листопада 2018 року (справа №459/2775/14), від 28 листопада 2018 року (справа №756/3707/15), від 12 грудня 2018 року (справа №409/911/12), від 06 лютого 2019 року (справа №757/19752/15), від 27 червня 2019 року (справа №233/2292/16), від 24 липня 2019 року (справа №751/2958/16), від 18 вересня 2019 року (справи №369/5408/15 та №760/3185/16), від 03 жовтня 2019 року (справа №183/1452/15), від 09 жовтня 2019 року (справа №520/1098/16), від 30 жовтня 2019 року (справа №369/5400/15). Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Крім цього, стаття 261 ЦК України визначає, що початок перебігу строку позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи. Пунктом 4.5 Договору кредиту та в розумінні ч.2 ст.611 ЦК України, ОСОБА_1 та АКБ «Укрсоцбанк» у добровільному порядку на договірній основі визначено умову, за якої змінюється строк виконання основного зобов`язання, а саме: у разі невиконання (неналежного виконання) Позичальником обов`язків, визначених п.п.3.3.7,3.3.8 цього Договору, протягом більше ніж 90 календарних днів, строк користування Кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно, Позичальник зобов`язаний протягом одного робочого дня погасити Кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню). Останній платіж за Договором кредиту ОСОБА_1 внесла 23 січня 2009 року. Відповідно до ст.253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Виходячи з п.2.5 Договору кредиту, сплата кредиту та проценти за користування кредитом повинна була здійснюватися щомісячно до 25 числа місяця, наступного за місяцем, в якому нараховані проценти. Таким чином, починаючи з 26 лютого 2009 року почався перебіг строку - 90 календарних днів та закінчився 26 травня 2009 року. Протягом наступного робочого дня, тобто 27 травня 2009 року, кредит в повному обсязі, після спливу строку - 90 календарних днів ОСОБА_1 погашений не був. Виходячи з умов п.4.5 Договору кредиту та положень ст.ст.253,256,257,530,611,626, 628 ЦК України у Банку право примусового стягнення боргу в повному обсязі з ОСОБА_1 виникло з 28 травня 2009 року і саме з цієї дати почався відлік строк позовної давності, який сплив 28 травня 2012 року. Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно з вимогами ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. За правилами ч.1,5 ст.261 ЦК України, перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Відповідно до ч.3,4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. З матеріалів справи вбачається, що 05 грудня 2017 року ОСОБА_1 подала заяву про застосування судом позовної давності. Справа перебувала у провадженні судді Журавської О.В. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 лютого 2018 року, справу №754/13016/17 було передано у провадження судді Клочко І.В., у зв`язку з перебуванням на лікарняному судді Журавської О.В. 17 березня 2018 року Мельниченко Г.М. повторно подала заяву про застосування судом позовної давності. Жодних доказів, які б свідчили про переривання строку позовної давності Банк суду не надав. Відповідно до положень ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Викладені в апеляційній скарзі доводи є переконливими, такими що спростовують висновки суду першої інстанції, у зв`язку з чим рішення Деснянського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2019 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованості по кредиту та відсоткам за Договором про надання відновлювальної лінії №39.29-50/519к від 07 грудня 2006 року станом на 22 травня 2017 року, яка становить суму в розмірі 97384,40 доларів США підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог за спливом строку позовної давності. Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За правилами ч.13 ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Крім цього, згідно з вимогами ч.1, п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема у разі відмови у позові на позивача. З матеріалів справи вбачається, що за подання апеляційної скарги ОСОБА_1 сплатила судовий збір у розмірі 57999,80 грн, а тому зазначена сума підлягає стягненню з ПрАТ «Укрсоцбанк». Керуючись ст.ст.367,374,376,381-384, ЦПК України, суд, - постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2019 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованості по кредиту та відсоткам за Договором про надання відновлювальної лінії №39.29-50/519к від 07 грудня 2006 року станом на 22 травня 2017 року, яка становить суму в розмірі 97384,40 доларів США скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В решті рішення Деснянського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2019 року залишити без змін. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (м. Київ, вул. Ковпака, 29, Ідентифікаційний код 00039019) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 57999 (п`ятдесят сім тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять гривень) 80 копійок. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови виготовлено 23 січня 2020 року. Суддя-доповідач К.П. Приходько Судді Т.О. Писана С.О. Журба