Постанова Харківський апеляційний суд № 645/5462/16-ц

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 березня 2020 року м. Харків справа № 645/5462/16-ц провадження № 22-ц/818/1834/20 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - судді Бровченка І.О., суддів: Кругової С.С., Маміної О.В., за участю секретаря Прокопчук І.В., учасники справи: позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1 відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2 третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Руденко Оксана Євгенівна розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Фрунзенського районного суду м.Харкова від 24 травня 2018 року в складі судді Бондарєвої І.В. в с т а н о в и в: Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 24 травня 2018 року заяву ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову задоволено. Скасовано заборону вчиняти дії щодо відчуження квартири АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 . Постановою Апеляційного суду Харківської області від 02 квітня 2018 року рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 16 січня 2018 року залишено без змін. ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на зазначену ухвалу суду. Апеляційна скарга мотивована тим, що вказана ухвала є незаконною, посилається на порушення судом норм процесуального права. Вказує, що ОСОБА_2 до суду з вмотивованим клопотанням не звертався, а звернувся із заявою про скасування заходів забезпечення позову, просила суд відкласти розгляд заяви у зв`язку із тим, що доглядає хвору матір, та повідомила, що Верховним Судом отримана її касаційна скарга на рішення Фрунзенського районного суду від 16 січня 2018 року та постанову Апеляційного суду Харківської області від 02 квітня 2018 року. Суд незважаючи на поважні причини неявки розглянув заяву. Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 05 вересня 2018 року зупинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 24 травня 2018 року до розгляду Верховним Судом касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 16 січня 2018 року та постанови Апеляційного суду Харківської області від 02 квітня 2018 року. Постановою Верховного Суду від 26 грудня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 16 січня 2018 року та постанову Апеляційного суду Харківської області від 02 квітня 2018 року залишено без змін. Поновлено дію рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 16 січня 2018 року в частині задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою власністю. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 30 січня 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Руденко О.Є., про визнання заяви недійсною, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та його поділ та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою власністю прийнято до свого провадження. Поновлено провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 24 травня 2018 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Руденко О.Є., про визнання заяви недійсною, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та його поділ та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою власністю. Закінчено підготовку апеляційного розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Руденко О.Є., про визнання заяви недійсною, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та його поділ та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою власністю. Призначено справу до розгляду апеляційним судом з повідомленням учасників справи судом у приміщенні Харківського апеляційного суду на 14 год. 10 хв. 03 березня 2020 року. Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Скасовуючи заходи забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 16 січня 2018 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заяви недійсною, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та його поділ відмовлено в повному обсязі. Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою власністю задоволено. Визнано квартиру АДРЕСА_1 особистою приватною власністю ОСОБА_2 . Враховуючи, що заборона відчуження квартири була накладена на період розгляду справи по суті, 16 січня 2018 року судом ухвалено остаточне рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено у повному обсязі, і вказане судове рішення 02 квітня 2018 року набрало законної сили, суд вважав, що наразі необхідність у збереженні вжитих судом заходів забезпечення позову відпала, тому дійшов висновку про задоволення заяви ОСОБА_2 . Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи. Судом встановлено, що в листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулась до ОСОБА_2 з позовом про поділ майна подружжя, в якому просила суд визнати заяву від 30 січня 2014 року, що зареєстрована у реєстрі за № 165, недійсною та визнати квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя; визнати за нею право власності на 1/2 частину вищевказаної квартири. Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 07 грудня 2016 року частково задоволено заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову та заборонено вчиняти дії щодо відчуження спірної квартири АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 30 січня 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Руденко О.Є., зареєстрованого в реєстрі за №

167. Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 11 січня 2017 року до спільного провадження з первісним позовом прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою власністю. Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 16 січня 2018 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заяви недійсною, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та його поділ відмовлено в повному обсязі. Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою власністю задоволено. Визнано квартиру АДРЕСА_1 особистою приватною власністю ОСОБА_2 . Постановою Апеляційного суду Харківської області від 02 квітня 2018 року рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 16 січня 2018 року залишено без змін. ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про скасування заходів забезпечення позову, вказуючи, що в провадженні Фрунзенського районного суду м. Харкова перебувала цивільна справа № 645/5462/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою власністю. 07 грудня 2016 року по справі була винесена ухвала про забезпечення позову ОСОБА_1 шляхом заборони вчиняти дії щодо відчуження квартири АДРЕСА_1 . 16 січня 2018 року Фрунзенський районний суд м. Харкова постановив у справі рішення, яким відмовив позивачці за первісним позовом ОСОБА_1 у задоволенні позову, а зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнив. 02 квітня 2018 року Апеляційний суд Харківської області залишив рішення Фрунзенського районного суду м. Харков без змін. Просив суд скасувати вжиті заходи забезпечення позову. Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 24 травня 2018 року заяву ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову задоволено. Скасовано заборону вчиняти дії щодо відчуження квартири АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 . Постановою Верховного Суду від 26 грудня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 16 січня 2018 року та постанову Апеляційного суду Харківської області від 02 квітня 2018 року залишено без змін. Поновлено дію рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 16 січня 2018 року в частині задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою власністю. Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п`яти днів з дня надходження його до суду. У разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду. Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9 також встановлено, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Статтею 273 ЦПК України визначено, що рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття (ст. 384 ЦПК України). Матеріали справи свідчать про те, що рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 16 січня 2018 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заяви недійсною, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та його поділ відмовлено в повному обсязі. Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою власністю задоволено. Визнано квартиру АДРЕСА_1 особистою приватною власністю ОСОБА_2 . Постановою Апеляційного суду Харківської області від 02 квітня 2018 року рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 16 січня 2018 року залишено без змін. Вказане судове рішення набрало законної сили. Відповідно до наведених вище вимог цивільного законодавства у випадку ухвалення рішення щодо відмови у задоволенні позову заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку про задоволення заяви ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову. Доводи ОСОБА_1 про те, що вона просила суд відкласти розгляд заяви у зв`язку із тим, що доглядає хвору матір, незважаючи на поважні причини неявки суд розглянув заяву, судом до уваги не приймаються, оскільки належних доказів на підтвердження доводів заяви про відкладення розгляду не було надано, крім того, положення ст. 158 ЦПК України не передбачають розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову за обов`язкової участі учасників справи, водночас щодо порядку розгляду зазначено, що клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п`яти днів з дня надходження його до суду. Посилання апелянта на те, що Верховним Судом отримана її касаційна скарга на рішення Фрунзенського районного суду від 16 січня 2018 року та постанову Апеляційного суду Харківської області від 02 квітня 2018 року не грунтуються на вимогах закону, оскільки процесуальним законом не передбачено продовження дії заходів забезпечення позову у разі касаційного оскарження судового рішення, що не свідчить про незаконність ухваленого апеляційним судом рішення і не може бути підставою для відмови в задоволенні клопотання про скасування заходів забезпечення позову. Крім того, постановою Верховного Суду від 26 грудня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 16 січня 2018 року та постанову Апеляційного суду Харківської області від 02 квітня 2018 року залишено без змін. Стосовно посилань на те, що ОСОБА_2 до суду з вмотивованим клопотанням не звертався, а звернувся із заявою про скасування заходів забезпечення позову, суд зауважує, що положеннями ст. 43 ЦПК України встановлено право учасників справи подавати заяви та клопотання, також ст. 182 ЦПК України передбачено подання до суду учасниками справи заяв з процесуальних питань, заяви, клопотання подаються та розглядаються в порядку, встановленому ЦПК України. За своєю правовою природою заяви та клопотання є зверненням учасника справи до суду, різниці між заявою та клопотанням цивільним процесуальним законодавством не визначено. ОСОБА_2 звернувся до суду із вмотивованою заявою про скасування заходів забезпечення позову відповідно до вимог ст. 158 ЦПК України. Висновок суду першої інстанції про те, що наявні підстави для скасування заходів забезпечення позову відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 24 травня 2018 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки у випадках передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 10 березня 2020 року. Головуючий І.О. Бровченко Судді: С.С. Кругова О.В. Маміна