Постанова 4818 № 639/792/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Єдиний унікальний номер 639/792/23 Номер провадження 22-ц/818/884/23 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 травня 2023 року м. Харків Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді - Мальованого Ю.М., суддів - Бурлака І.В., Тичкової О.Ю., за участю секретаря Супрун Я.С., позивачки ОСОБА_1 , представника позивачки адвоката Марцонь Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду міста Харкова від 30 березня 2023 року в складі судді Гаврилюк С.М. у справі № 639/792/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, - В С Т А Н О В И В : 17 лютого 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, в якому просила визнати на нею право власності на 1/4 частку нежитлової будівлі літ. «ГА-6», загальною площею 23174,4 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Ухвалою Жовтневого районного суду міста Харкова від 17 лютого 2023 року було задоволено заяву позивачки про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії щодо відчуження зазначеного нерухомого майна. 29 березня 2023 року до суду надійшла уточнена позовна заява про поділ майна подружжя, в якій ОСОБА_1 в порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, просила визнати за нею право власності на: 1) 1/4 частки об`єкта нерухомого майна - нежитлової будівлі літ. «ГА-6», загальною площею 23174,4 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; 2) 1/4 частки об`єкта нерухомого майна - нежитлові приміщення 1-го поверху №1-1-:-1-6 в літ. А-9, загальною площею 57,6 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 ; 3) 1/4 частки об`єкта нерухомого майна - нежитлові приміщення 1-го поверху №13-2, 13-4-:-13-6, 13-8, 13-9, 13-9а загальною площею 64,6 кв.м в літ. «А-4», які розташовані за адресою: АДРЕСА_3 ; 4) 1/2 частки об`єкта нерухомого майна - квартира загальною площею 51,9 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 ; 5) 1/4 частки об`єкта нерухомого майна - нежитлові приміщення 1-го поверху № І,1-6, 8, 9 загальною площею 95,5 кв.м в літ. А-9, які розташовані за адресою: АДРЕСА_5 ; 6) 1/4 частки об`єкта нерухомого майна - нежитлові приміщення 1-го поверху №58-:-64 загальною площею 66,4 кв.м житлового будинку літ.«А-8», які розташовані за адресою: АДРЕСА_6 ; 7) 1/2 частки об`єкта нерухомого майна - машиномісце № НОМЕР_1 загальною площею 15,4 кв.м у підвальній частині житлового будинку літ. «А-8», яке розташоване за адресою: АДРЕСА_7 ; 8) 1/2 частки об`єкта нерухомого майна - машиномісце № НОМЕР_2 загальною площею 15,4 кв.м у підвальній частині житлового будинку літ. «А-8», яке розташоване за адресою: АДРЕСА_7 ; 9) 1/4 частки об`єкта нерухомого майна - нежитлові приміщення 1-го поверху №3, 9, 15, 15а, 27 загальною площею 111,3 кв.м в нежитловій будівлі літ. «А-9», які розташовані за адресою: АДРЕСА_8 ; 10) 1/2 частки об`єкта нерухомого майна - машиномісце № НОМЕР_3 загальною площею 17,2 кв.м, в цокольному поверсі житлового будинку літ. «А-10-18», яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 ; 11) 1/2 частки об`єкта нерухомого майна - квартира загальною площею 71,9 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_9 ; 12) 1/2 частки об`єкта нерухомого майна - квартира загальною площею 70,3 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_10 ; 13) 1/2 частки об`єкта нерухомого майна - квартира загальною площею 60,9 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_11 ; 14) 1/2 частки об`єкта нерухомого майна - квартира, загальною площею 173,5 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_12 ; 15) 1/2 частки об`єкта нерухомого майна - нежитлові приміщення підвалу № І-:ХХІХ площею 360,4 кв.м 1-го поверху № 1,3-:-15, 17, 18, 19 площею 348,9 кв.м, 2-го поверху № 90, 91, 93-:-97, 148, 148а, 149, 149а, 149б площею 539,5 кв.м, мансарди № 151, 152, 153, 157 площею 73,4 кв.м, в літ. «А-2» загальною площею 1322,2 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_13 ; 16) 1/2 частки об`єкта нерухомого майна - нежитлові приміщення 1-го поверху № 20, 21, 21а, 21б, 22-:-24, 24а загальною площею 130,7 кв.м в літ. «А-2», які розташовані за адресою: АДРЕСА_13 ; 17) 1/2 частки об`єкта нерухомого майна - паркувальне місце (машиномісце) № НОМЕР_4 в підземному паркінгу (нежитловому приміщенні підвалу) житлового будинку літ.«А-8» загальною площею 16,6 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_7 ; 18) 1/2 частки об`єкта нерухомого майна - паркувальне місце (машиномісце) № НОМЕР_5 в підземному паркінгу (нежитловому приміщенні підвалу) житлового будинку літ.«А-8» загальною площею 16,6 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_7 ; 19) 1/2 частки об`єкта нерухомого майна - нежитлові приміщення цокольного поверху №1-:-30 в літ.«А-9» загальною площею 766,7 кв. м., які розташовані за адресою АДРЕСА_5 ; 20) 1/2 частки об`єкта нерухомого майна - земельна ділянка площею 0,1400 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер: 6325157903:00:004:0042, яка розташована за адресою: АДРЕСА_14 ; 21) 1/2 частки об`єкта нерухомого майна - земельна ділянка площею 0,1000 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер: 6325157903:00:004:0071, яка розташована за адресою: АДРЕСА_15 ; 22) 1/2 частки об`єкта нерухомого майна - земельна ділянка площею 0,1000 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер: 6325157903:00:004:0041, яка розташована за адресою: АДРЕСА_15 ; 23) 1/2 частки об`єкта нерухомого майна - земельна ділянка площею 0,1000 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер: 6325157903:00:004:0045, яка розташована за адресою: АДРЕСА_15 ; 24) 1/2 частки об`єкта нерухомого майна - земельна ділянка площею 0,1400 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер: 6325157903:00:004:0047, яка розташована за адресою: АДРЕСА_15 ; 25) 1/2 частки об`єкта нерухомого майна - земельна ділянка площею 0,1400 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер: 6325157903:00:004:0048, яка розташована за адресою: АДРЕСА_15 ; 26) 1/2 частки об`єкта нерухомого майна - земельна ділянка площею 0,1000 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер: 6325157903:00:004:0074, яка розташована за адресою: АДРЕСА_14 ; 27) 1/2 частки об`єкта нерухомого майна - земельна ділянка площею 0,1000 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер: 6325157903:00:004:0039, яка розташована за адресою: АДРЕСА_15 ; 28) 1/2 частки об`єкта нерухомого майна - земельна ділянка площею 0,1000 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер: 6325157903:00:004:0073, яка розташована за адресою: АДРЕСА_14 ; 29) 1/2 частки об`єкта нерухомого майна земельна ділянка площею 0,1000 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер: 6325157903:00:004:0076, яка розташована за адресою: АДРЕСА_15 . 29 березня 2023 року також надійшла заява позивачки про забезпечення уточнених позовних вимог шляхом заборони відповідачу вчиняти будь-які дії щодо відчуження майна, зазначеного в уточненій позовні заяві. Заява мотивована тим, що між подружжям наявний спір щодо визначення правового статусу майна, а також його поділу в зв`язку з неможливістю досягти згоди про позасудовий порядок поділу. Позивачка вимушена звернутись до суду за захистом своїх прав. Сторонами в період перебування в шлюбі за спільні кошти подружжя було придбане майно, яке зазначено в уточненій позовній заяві від 29 березня 2023 року та в заяві про забезпечення позову. Наразі існує спір з приводу поділу спільного сумісного майна подружжя та існує загроза відчуження ОСОБА_2 вказаного нерухомого майна, що ускладнить чи зробить неможливим виконання рішення суду, якщо позовна заява буде задоволена та ускладнить ефективний захист її невизнаних та оспорюваних прав та інтересів. На думку позивачки, вказаний захід забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами, пов`язаний з предметом позову та жодним чином не вплине на права та інтереси третіх осіб та не обмежить право відповідача на користування нерухомим майном. Ухвалою Жовтневого районного суду міста Харкова від 30 березня 2023 року було відмовлено в задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заходи забезпечення позову, які позивачка просить суд застосувати, не є співмірними заявленим вимогам та не пов`язані з предметом позову, що перебуває в провадженні Жовтневого районного суду міста Харкова. Крім того, позивачкою до заяви про забезпечення позову не додано належних доказів, які містять актуальну інформацію про зареєстроване право власності на вказане вище нерухоме майно. Надані документи не свідчать, що вказане нерухоме майно на час звернення із заявою від 29 березня 2023 року про забезпечення позову й досі зареєстроване за відповідачем на праві власності. Адже, з часу проведення державної реєстрації 2007 та 2010 роки пройшов значний проміжок часу, та вказане майно могло бути відчужено на користь інших осіб, та накладення заборони вчиняти будь-які дії щодо відчуження вказаного майна може призвести до порушення прав та законних інтересів третіх осіб. Також, суд першої інстанції зазначав, що у матеріалах заяви про забезпечення позову відсутні жодні докази, які б вказували на вчинення ОСОБА_2 дій, спрямованих на відчуження спірного майна. 05 квітня 2023 року позивачка ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права просила ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нове судове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення уточнених позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про необхідність вирішення питання про прийняття уточненої позовної заяви (заяви про зміну предмета позову) від 29 березня 2023 року лише у підготовчому судовому засіданні. Натомість суд першої інстанції був зобов`язаний вирішити питання про прийняття уточненої позовної заяви протягом п`яти днів з дня її надходження, в тому числі розглянути і заяву про забезпечення позову. Вищевказані порушення процесуального права призвели до постановлення незаконної ухвали та неправильного вирішення питання про забезпечення позову. Крім того, суд першої інстанції не в повному обсязі з`ясував обставини, за яких позивачка просила вжити заходи забезпечення позову, а також порушив норми процесуального права, а саме ст.149 ЦПК України, що призвело до неправильного вирішення справи, оскільки разом з заявою про забезпечення позову від 29 березня 2023 року позивачкою були подані до суду копії документів, які підтверджували реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на об`єкти нерухомого майна, які є спільною сумісною власністю подружжя та на які позивачка просить накласти заборону вчиняти будь-які дії щодо відчуження. Вищевказане спірне майно придбано в період перебування з відповідачем у шлюбі, право власності зареєстровано за відповідачем, який, у разі відсутності забезпечення позову, матиме можливість розпорядитись цим майном шляхом відчуження третім особам до ухвалення судового рішення в цій справі, що своєю чергою, у разі задоволення позову, утруднить чи зробить неможливим його виконання. Суд не в повному обсязі з`ясував обставини, за яких позивачка просила вжити заходи забезпечення позову та не дослідив питання відповідності та співмірності позовних вимог тому виду забезпечення позову, який вона просила застосувати. Судом також не враховано, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи й змісту позовних вимог, у зв`язку з чим суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову. Посилання суду першої інстанції в оскаржуваній ухвалі на відсутність доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення прав позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду, є помилковими, враховуючи майновий характер цього спору, та те, що позивачка просила заборонити відповідачу вчиняти певні дії щодо відчуження майна, яке є предметом спору, що спрямоване на виконання можливого рішення суду про задоволення позову. ОСОБА_2 , як зареєстрований власник спірного нерухомого майна та часток об`єктів нерухомого майна, що є предметом даного спору, має об`єктивну реальну можливість вчинення дій, які можуть надалі утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову. Тому припущення суду першої інстанції є необґрунтованими, оскільки невжиття відповідних заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову та поновлення порушених та оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких позивачка звернулась. При цьому, такий вид забезпечення позову, як заборона вчиняти певні дії щодо відчуження спірного нерухомого майна не призведе до невиправданого обмеження майнових прав ОСОБА_2 , позаяк обмежується лише можливість вчиняти дії по відчуженню спірного майна, а право володіння та користування не обмежується. В апеляційній скарзі позивачка зазначила, що суд першої інстанції проявив надмірний формалізм, чим неправомірно позбавив її права на доступ до суду, як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову від 29 березня 2023 року, мотивуючи таке рішення неприйняттям самим же судом уточненої позовної заяви (заяви про зміну предмета позову) від 29 березня 2023 року, що є порушенням процесуального права. В судове засідання апеляційного суду відповідач ОСОБА_2 не з`явився. Про дату, час та місце судового засідання позивач відповідач ОСОБА_2 повідомлений телефонограмою, яка зареєстрована в Журналі телефонограм по цивільним справам Харківського апеляційного суду за № 148 (а.с. 179). Від представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Донського Д.Б. надійшла заява про перенесення судового засідання через неможливість стороні відповідача взяти участь засіданні, оскільки ОСОБА_2 перебуває за межами України, а представник бере участь в іншому судовому засіданні, проте доказів на підтвердження наведених обставин не надав. Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників справи, явка яких у судове засідання обов`язковою не визнавалась, оскільки відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступного. Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України. Матеріали справи свідчать, що у лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулась до Жовтневого районного суду міста Харкова з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, в якому просить: в порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, визнати за нею право власності на 1/4 частку нежитлової будівлі літ. «ГА-6», загальною площею 23174,4 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с.1-15). Ухвалою Жовтневого районного суду міста Харкова від 17 лютого 2023 року задоволено заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову та вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії щодо відчуження нерухомого майна 1/4 частки нежитлової будівлі літ. «ГА-6», загальною площею 23174,4 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_2 (а.с.17-19). Ухвалою Жовтневого районного суду міста Харкова від 07 березня 2023 року відкрито провадження у даній справі, вирішено проводити її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 28 березня 2023 року на 10 годину 00 хвилин (а.с.21). 29 березня 2023 року позивачка ОСОБА_1 одночасно з уточненою позовною заявою подала заяву про забезпечення позову, в якій просила заборонити відповідачу ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії щодо відчуження наведеного вище майна. Подавши до суду заяву про зміну предмета позову, позивачка ОСОБА_1 визначила такі свої процесуальні дії саме як зміну предмета позову, а не збільшення позовних вимог, що відповідає принципу диспозитивності в цивільному процесі, закріпленому у статті 13 ЦПК України, який означає, що процесуальні правовідносини виникають, змінюються і припиняються за ініціативи безпосередніх учасників спірних матеріальних правовідносин, які мають можливість за допомогою суду розпоряджатися процесуальними правами та спірним матеріальним правом. Відмовляючи у задоволенні заяви позивачки ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з тих обставин, що станом на час подання заяви про забезпечення позову від 29 березня 2023 та на час розгляду судом заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, питання про прийняття заяви про зміну предмета позову від 29 березня 2023 судом не вирішено, оскільки має бути вирішено лише у підготовчому засіданні, яке призначено на 25 квітня 2023. Згідно з пунктом 2 частин 2, 3 статті 49 ЦПК України крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами загального позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається до закінчення підготовчого засідання. У пунктах 6, 7 частини 2 статті 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи зобов`язані: виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом. Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, яке складається з двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує його вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц). Правові підстави позову це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Отже, зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом. Таким чином, заяву позивача про зміну предмета або підстав позову, можна вважати новим позовом у разі, якщо в ній зазначена самостійна матеріально-правова вимога (або вимоги) та одночасно в її обґрунтування наведені інші обставини (фактичні підстави), які не були визначені позивачем первісно підставою позову та які у своїй сукупності дають особі право на звернення до суду з позовними вимогами. Дана правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 22.07.2021 у справі № 910/18389/20. Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог. Тому в разі надходження до суду однієї із зазначених заяв (клопотань), виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, суд повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об`єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову. При поданні вказаних заяв (клопотань) позивач має дотримуватися правил вчинення відповідної процесуальної дії, недодержання яких тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ЦПК України. В оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції зазначив, що «Разом з тим, станом на час подання заяви про забезпечення позову від 29.03.2023 та на час розгляду судом цієї заяви, питання про прийняття заяви про зміну предмета позову від 29.03.2023 судом не вирішено, оскільки має бути вирішено лише у підготовчому засіданні, яке призначено на 25.04.2023. Тобто, на час подання заяви про забезпечення позову від 29.03.2023 та на час розгляду даної заяви нерухоме майно, на яке позивач просить накласти заборону вчиняти будь-які дії щодо його відчуження, не є предметом позову по даній справі, яким є: визнання за ОСОБА_1 в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя права власності на 1/4 частку нежитлової будівлі літ. «ГА-6», загальною площею 23174,4 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ». Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчиться, що між сторонами виник спір. Такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17 грудня 2018 року у справі № 914/970/18, від 25 вересня 2019 року у справі № 320/3560/18, провадження № 61-5051св19, від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20. Судом правильно встановлено, що предметом первісного позову, який було подано до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжі є: визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/4 частку нежитлової будівлі літ. «ГА-6», загальною площею 23174,4 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . 29 березня 2023 року позивачка, уточнюючи свої позовні вимоги, просила визнати за нею право власності на перераховані об`єкти нерухомого майна, зазначені в уточненій позовній заяві від 29 березня 2023 року. Таким чином, між сторонами дійсно існує спір з приводу здійснення права власності, користування та розпорядження зазначеними об`єктами нерухомого майна. Під час розгляду справи встановлено, що на час розгляду заяви про забезпечення позову від 29 березня 2023 року нерухоме майно, на яке позивачка просила накласти заборону вчиняти будь-які дії щодо його відчуження, не було предметом позову по даній справі, оскільки судом першої інстанції не було вирішено питання щодо прийняття до розгляду уточненої позовної заяви. Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, 25 квітня 2023 року Жовтневим районним судом міста Харкова було постановлено ухвалу суду про повернення позивачу заяви ОСОБА_1 про зміну предмета позову від 29 березня 2023 року з підстав не відповідності вимогам ч.5 ст.49 ЦПК України, а саме: позивачем не надано належних доказів направлення заяви про зміну предмета позову від 29 березня 2023 року разом з доданими до неї документами відповідачу на адресу його місця реєстрації https://reyestr.court.gov.ua /Review/110419793. Таким чином, зазначені об`єкти нерухомого майна в заяві позивачки про забезпечення позову та в уточненій позовній заяві позивачки від 29 березня 2023 року, на даний час, перестали бути предметом спору, тому основна вимога щодо заборони вчиняти будь-які дії щодо відчуження вказаного нерухомого майна не може бути задоволена, оскільки заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами (частина 3 статті 150 ЦПК України). Тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоцільність вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони будь-яким суб`єктам проводити реєстраційні дії з майном до вирішення питання судом першої інстанції щодо прийняття до розгляду уточненої позовної заяви позивачки від 29 березня 2023 року. Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.) Згідно із ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції залишенню без змін. Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Жовтневого районного суду міста Харкова від 30 березня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повне судове рішення складено 25 травня 2023 року. Головуючий суддя Ю.М. Мальований Судді І.В.Бурлака О.Ю. Тичкова