Постанова 4818 № 645/1792/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 645/1792/21 Головуючий суддя І інстанції Мартинова О. М. Провадження № 22-ц/818/1308/22 Суддя доповідач Яцина В.Б. Категорія: забезпечення позову П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 січня 2022 року м. Харків. Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого Яцини В.Б. суддів колегії Бурлака І.В., Котелевець А.В., за участю секретаря судового засідання Волошиної А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 31 серпня 2021 року у справі за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, в с т а н о в и в: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про поділ майна подружжя та просив визнати за ним право власності на 22/100 частини квартири АДРЕСА_1 , вартістю 141680 грн, Ѕ частину житлового будинку загальною площею 39,1 кв.м, житловою 16,2 кв.м за адресою АДРЕСА_2 , Ѕ частину земельної ділянки площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, гоподарських будівель і споруд, кадастровий номер 6323981201:00:001:0059, за адресою АДРЕСА_3 частини квартири АДРЕСА_1 вартістю 141680 грн,, Ѕ частину житлового будинку за адресою харківська АДРЕСА_2 вартістю 209164 грн, Ѕ частину земельної ділянки площею 0,25 га за адресою харківська АДРЕСА_2 вартістю 97610 грн залишити ОСОБА_2 . У квітні 2021 року ОСОБА_2 звернулась до суду з зустрічним позовом, та окрім визнання права власності на зазначене в позові майна в порядку поділу, просила визнати право власності на ј частину частини квартири за адресою АДРЕСА_4 та на ј частки закінченого будівництва та введеного в експлуатацію новоствореного нерухомого майна, права власності на яке не зареєстровано житлового будинку, за адресою АДРЕСА_5 , а також на Ѕ частини квартири АДРЕСА_6 , перша черга будівництва , секція А1. Крім того, просила стягнути з ОСОБА_1 на свою користь грошову компенсацію Ѕ частини вартості ОСОБА_1 в статутному капіталі господарського товариства ТОВ «Творче об`єднання «Соняшник», що складає 18600 грн. У вересні 2021 року ОСОБА_2 звернулась з заявою, та просила вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії вчиняти будь-які дії щодо відчуження: Ѕ частки новоствореного нерухомого майна, право власності на яке не зареєстроване житловий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_5 Заява мотивована тим, що після розлучення ОСОБА_1 утримує у себе майже всі правовстановлюючі та інші документи щодо спільного сумісного майна сторін. Відкриті дані сайту Державної архітектурно-будівельної інспекції України свідчать про затвердження Декларації про готовність об`єкта до експлуатації ХК 141200351342, об`єкт: Нове будівництво житлового будинку; АДРЕСА_5 . Замовник: фізична особа. Нове будівництво здійснювалося на земельних ділянках з кадастровими номерами: 6310138500:09:059:0181 та 6310138500:09:059:0182, 1/2 частина яких до 28.12.2020 року належали ОСОБА_1 . Відповідно до відповіді на адвокатський запит начальника Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради від 25.05.2020 р. № 955/0/250-20 інформація про замовника вказаного об`єкту - ОСОБА_1 , ОСОБА_3 ОСОБА_2 зазначає, що оскільки замовників будівництва двоє, частка, яка підлягає поділу між нею та ОСОБА_1 є 1/2 частка новоствореного нерухомого майна, право власності на яке не зареєстроване - житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 . Вищевказані обставини підтверджуються також листом начальника Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради від 22.07.2021 р. № 739/0/250-21 та доданими до нього документами, зі змісту яких можна встановити дані про замовників будівництва - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Таким чином, вказаний житловий будинок було збудовано протягом 2017-2020 років та введений в експлуатацію відповідно до затвердженої Декларації про готовність об`єкта до експлуатації ХК 141200351342. У відповідь на адвокатський запит листом від 07 липня 2021 року № 01-01-23/3504-21 перший заступник Генерального директора КП «Харківводоканал» Коваленко О.М. повідомив, що між КП «Харківводоканал» та ОСОБА_1 укладено договір з індивідуальним споживачем у будівлі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_5 , приміщення якої є самостійними об`єктами нерухомого майна, про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення від 26.04.2021 року № 199/8/Ч. Також у відповідь на запит адвоката листом від 05 липня 2021 року № 14-46/5050 заступник директора з правового забезпечення Нечипоренко Я.І. повідомив, що між АТ «Харківобленерго» та ОСОБА_1 , як власником 1/2 частки земельної ділянки, укладений договір про стандартне приєднання до електричних мереж товариства від 27.12.2018 року за адресою: АДРЕСА_5 , кадастровий номер земельної ділянки № 6310138500:09:059:0181. В свою чергу, в листі від 08.07.2021 року № 2368/0/50-21 заступник директора Департаменту реєстрації Харківської міської ради Богданюк Ю.О. повідомив, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості щодо реєстрації права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_5 , за ОСОБА_1 відсутні. ОСОБА_2 зазначає, що незважаючи на готовність будинку, а також введення його в експлуатацію та укладення договорів про надання послуг з нейтралізованого водопостачання та централізованого водовідведення та про стандартне приєднання до електричних мереж, державна реєстрація права власності на зазначений об`єкт нерухомого майна відсутня. Вважає, шо ОСОБА_1 вірогідно умисно не реєструє право власності на спірне новостворене нерухоме майно, право власності на яке не зареєстроване - житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , з метою уникнення його поділу між подружжям. В обґрунтування необхідності забезпечення позову зазначає, що наразі існує спір з приводу поділу зазначеного майна, а тому існує загроза з метою ухилення від його поділу відчуження ОСОБА_1 без її згоди Ѕ частки вказаного новоствореного нерухомого майна, право власності на яке не зареєстроване, що ускладнить чи зробить неможливим виконання рішення суду та ускладнить захист її порушених прав та інтересів. Також зазначила, що ОСОБА_1 вже відчужив інше спільне майно без її згоди, на свій розсуд, проти її волі і не в інтересах сім`ї, а саме 1/2 частку автомобіля марки «Peugeot Partner» 2016 року випуску, який мав реєстраційний номер НОМЕР_1 . Вважає, що вказані обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 будь-якими способами намагається уникнути справедливого поділу майна подружжя та унеможливити або суттєво ускладнити виконання рішення суду, якщо воно буде ухвалене на її користь. Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 31 серпня 2021 року заяву ОСОБА_2 задоволено. Заборонено ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії направлені на відчуження майна, до вирішення справи по суті, а саме Ѕ частки новоствореного нерухомого майна, право власності на яке не зареєстроване житловий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_5 . В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовити. В обґрунтування скарги зазначає, що ОСОБА_2 не зазначила і не надала доказів вартості майна для визначення співмірності виду забезпечення позову позовним вимогам. Зазначено, що в ухвалі не зазначено в чому саме полягає загроза невиконання рішення суду, якщо воно буде ухвалене на користь ОСОБА_2 . Вказує, що ОСОБА_2 не надала доказів набуття ним права власності на новостворене нерухоме майно за адресою АДРЕСА_5 . Вважає, що оскільки право власності на нерухоме майно за адресою АДРЕСА_5 не зареєстровано, тому накладення будь-якого обтяження на нерухоме майно за вказаною адресою суперечить діючому законодавству. Відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України колегія суддів перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і вважає, що скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню з наступних підстав. Задовольняючи частково заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову суд першої інстанції виходив з предмету позову, його співмірність позовним вимогам та дійшов до висновку, що заборона ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії, направлені на відчуження майна, до вирішення справи по суті є доведеним та необхідним для вжиття заходів забезпечення позову. Проте погодитись з таким висновками суду не можна. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Вказаним вимогам оскаржене судове рішення не відповідає. Відповідно до ч.1 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього кодексу заходів забезпечення позову. Згідно із ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до проявлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених або оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. У п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» судам було роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Також заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову, а особа, що заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов`язана довести зв`язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового рішення. Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Так метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення. З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що нерухоме майно, а саме житловий будинок, по АДРЕСА_5 як на час винесення оскаржуваної ухвали, так і на час подання заяви про вжиття заходів забезпечення не належало відповідачу та не належить і на час розгляду апеляційний судом. При цьому суд всупереч норм ст.ст. 89, 263 ЦПК України не звернув уваги, що у справі відсутні належні і допустимі докази на підтвердження доводів заяви про те, що спірний житловий будинок за адресою: АДРЕСА_5 . прийнятий до експлуатації, що є необхідною умовою для виникнення його серед об`єктів матеріального світу в якості підстави для наступного етапу його легалізації в якості нерухомості, набуття права власності на новостворене майно відповідно до ст. 331 ЦК України. Наведені з цього приводу доводи заяви про забезпечення позову належними і допустимим доказами у розмінні ст.ст. 76, 100 ЦПК України позивачем (заявником) до суду не були надані, всупереч його процесуального обов`язку, який передбачений ст.ст. 12, 81 ЦПК України. Суд не встановив, що спірний будинок після реєстрації права власності за відповідачем отримав титул об`єкта нерухомості, або що він був прийнятий до експлуатації внаслідок нового будівництва відповідачем та до реєстрації права власності має внаслідок цього статус будівельних матеріалів, які належать відповідачу. З огляду на це, колегія суддів констатує, що за недоведеності належності спірного житлового будинку до спільного майна подружжя, яке перебуває у спорі по даній справі, - суд без достатніх підстав вжив заходи забезпечення позову та заборонив відповідачу ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії, направлені на відчуження майна. З огляду на це колегія судді також відхиляє посилання апелянта на касаційну практику Верховного Суду, яка не є релевантною за обставинами справи. Згідно ч. 2 ст. 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Оскільки суд першої інстанції при розгляді заяви про забезпечення позову не з`ясував наявність та належність житлового будинку по АДРЕСА_5 до предмету позову, колегія суддів доведеними доводи скарги, а застосовані судом заходи забезпечення позову такими, що не відповідають критерію співмірності заявленим позивачем вимогам та пропорційності, ч. 3 ст. 150, ст. 11 ЦПК України. Відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України ухвала суду підлягає скасуванню, із ухваленням нового судовго рішення про відмову у задоволенні позову, що не перешкоджає позивачу звернутися до суду із аналогічною заявою разом із відповідними доказами на її підтвердження. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Фрунзенського районного суду м.Харкова від 31 серпня 2021 року про забезпечення позову скасувати. У задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії направлені на відчуження майна, до вирішення справи по суті, а саме Ѕ частки новоствореного нерухомого майна, право власності на яке не зареєстроване житловий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_5 відмовити. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст судового рішення виготовлено 17 січня 2022 року. Головуючий В.Б. Яцина. Судді колегії І.В.Бурлака. А.В.Котелевець.