Постанова 4824 № 2-1434/10

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 10 березня 2020 року м. Київ Унікальний номер справи № 2-1434/10 Апеляційне провадження 22-ц/824/4923/2020 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді - доповідача Махлай Л.Д., суддів Кравець В.А, Мазурик О.Ф. при секретарі Гойденко Д.В. учасники справи заявник ОСОБА_1 суб`єкти оскарження начальник відділу примусового виконання рішень Управління держаної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Подолянко Іван Андрійович Держаний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління держаної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Амборський Андрій Вікторович стягувач Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей Колект» розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану через представника Южда Сергія Миколайовича, на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 31 травня 2019 року, постановлену під головуванням судді Гребенюка В.В., у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії та рішення начальника відділу примусового виконання рішень Управління держаної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Подолянко Івана Андрійовича, державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління держаної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Амборського Андрія Вікторовича, в с т а н о в и в : у травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії держаного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління держаної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Амборського А.В., у якій просила визнати неправомірними дії державного виконавця щодо підготовки звіту про оцінку майна ОСОБА_1 у виконавчому проваджені № 25836896, а саме, квартири АДРЕСА_1 ; визнати неправомірними дії державного виконавця щодо складання заявки від 16.04.2019 про реалізацію арештованого майна у виконавчому проваджені; визнати неправомірними дії начальника ВПВР Управління ДВС ГТУЮ у м. Києві Подолянко І.А. щодо підписання заявки та передачі на реалізацію квартири, через електронні торги ДП «СЕТАМ»; зобов`язати державного виконавця та начальника даного відділу скасувати та відкликати заявку від 16.04.2019 про реалізацію арештованого майна, яку подано 17.04.2019 до ДП «СЕТАМ». В обґрунтування скарги зазначала, що на виконанні державного виконавця перебуває виконавче провадження про стягнення з неї на користь ТОВ «Кей Колект» 5 921 049,51 грн на підставі виконавчого листа, виданого Подільським районним судом м. Києва 24.02.2011. 26.04.2019 її представник дізнався, що 13.03.2019 постановою державного виконавця ВПВР Управління ДВС ГТУЮ у м. Києві призначено суб`єкта оціночної діяльності- суб`єкта господарювання ТОВ «Експертна оцінка майнових прав». 19.03.2019 ТОВ «Експертна оцінка майнових прав» проведено незалежну оцінку майна та зроблено висновок про вартість житлової квартири АДРЕСА_1 . 17.04.2019 до ДП «СЕТАМ» подано заявку від 16.04.2019 на реалізацію арештованого майна підписану державним виконавцем та начальником даного відділу. Вважає, дії щодо підготовки до проведення торгів незаконними, неправомірними та такими, що порушують її права з підстав: недотримання мораторію на стягнення майна, наданого як забезпечення кредиту в іноземній валюті, оскільки квартира не підлягає реалізації на електронних торгах, так як її площа становить 137,50 кв м, що не перевищує розміри передбачені Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», та є єдиним житлом яке використовується нею для проживання та в якій вона зареєстрована. Вважає, що заявка на реалізацію арештованого майна має ряд порушень, оскільки при її складанні державним виконавцем допущено порушення норм чинного законодавства. Також посилалася на невідповідність висновку про вартість майна вимогам законодавства та порушення державним виконавцем вимог щодо проведення оцінки майна. Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 31.05.2019 в задоволенні скарги відмовлено. Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 через представника подалаапеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та постановити нову про задоволення скарги. Посилається на неправильне застосування норм процесуального права. А саме, судом не вірно застосовані норми Порядку реалізації арештованого майна, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2831/5, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Суд не прийняв до уваги, що квартира є єдиним її житлом, яке використовується нею для проживання. Ця квартира є предметом договору іпотеки, який забезпечує виконання зобов`язань позичальника за кредитом в іноземній валюті, а відтак на неї поширюється дія мораторію та вона не може передаватися для реалізації на електронних торгах. Висновки суду про те, що вона не проживає у зазначеній квартирі, оскільки 01.10.2016 виїхала за кордом зроблені лише на поясненнях державного виконавця та не відповідають обставинам. Вона проживає на території України та їй не було відомо про те, що вона знята з реєстрації. Факт її відсутності на час візиту державного виконавця не може означати, що вона постійно не проживає в квартирі. Щодо інформації про відсутність зареєстрованої особи у відповіді від Печерської районної в м. Києві державної адміністрації та витягу з Реєстру територіальної громади про зареєстрованих осіб, то зазначена інформація не відповідає дійсності, оскільки вона надавала державному виконавцю довідку про місце реєстрації. Судом не досліджено матеріали виконавчого провадження та не взято до уваги, що в судовому засіданні державний виконавець підтверджував факт її реєстрації у вказаній квартирі. Її представником надавались довідки щодо житлового будинку та земельної ділянки, проте суд не надав оцінку цим документам. Суд також не врахував, що саме вона мала бути зберігачем майна, переданого на реалізацію, проте зберігачем призначено ОСОБА_2 . У відзиві на апеляційну скаргу старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Амборський А.В. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Зазначає, що посилання апелянта, що квартира є єдиним її житлом та на неї поширюється дія мораторію є помилковим, оскільки, ним було здійснено вихід за адресою квартири та встановлено, що боржник не проживає в ній, а за даною адресою здійснюється підприємницька діяльність ФОП « ОСОБА_3 ». На підтвердження даного факту суду надані матеріали фотозйомки. Заявником додано до скарги копію не всіх сторінок паспорта, де б зазначалось місце реєстрації особи, а надано лише ту сторінку де визначено, що 27.05.2010 було проведено реєстрацію боржниці. Вважає, що такі дії спрямовані на введення суд в оману щодо дійсного місця проживання боржника. Крім того, відповідь Печерської районної в м. Києві державної адміністрації та витяг з Реєстру територіальної громади м. Києва спростовують факт реєстрації боржника в цій квартирі. Порушень при складенні заявки на реалізацію арештованого майно допущено не було, оскільки у заявці зазначено відділ відповідно до порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, який направляє документи для проведення реалізації описаного та арештованого державним виконавцем при примусовому виконанні. Майно передано на зберігання іншій особі, а не боржнику, оскільки при складанні акту опису та арешту майна боржник чи її представник були відсутні. До того ж даний акт опису та арешту у визначеному порядку не скасовано. У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити. Державний виконавець Амборський А.В. та представник стягувача Клименко П.М. просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість. Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися у встановленому законом порядку, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розгляд справи у їх відсутності, за правилами ч. 2 ст. 372 ЦПК України. Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що на виконанні у державного виконавця перебуває виконавче провадження № 25836896 з примусового виконання виконавчого листа № 2-1434/10 від 24.02.2011, виданого Подільським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_5 солідарно на користь АТ «УкрСиббанк» 5 921 049,51 грн. 12.04.2011 головним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Магдою С.Г. на підставі виконавчого листа № 2-1434/10 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою накладено арешт на все майно ОСОБА_1 . Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 15.11.2012 замінено стягувача у виконавчому провадженні на ТОВ «Кей Колект». Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 168388137 квартира АДРЕСА_1 була передана в іпотеку АКІБ «Укрсиббанк». 01.02.2017 в межах виконання вказаного виконавчого провадження державним виконавцем Пишним А.В. винесено постанову про арешт майна боржника, згідно якої було накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , із відповідним занесенням такого запису 01.02.2017. 05.03.2019 державним виконавцем здійснено вихід за адресою цієї квартири та встановлено, що ОСОБА_1 у квартирі не проживає, а за даною адресою здійснює підприємницьку діяльність ФОП « ОСОБА_3 », який пояснив, що є другом ОСОБА_1 та тимчасово тут проживає (що зафіксовано державним виконавцем за допомогою засобів фотозйомки). Згідно відповідні на запит про перетин державного кордону України, наданої в Автоматизованій системі виконавчих проваджень Держприкордонслужбою № 1013389237 від 13.02.2019, останній раз ОСОБА_1 здійснила виїзд за межі України 01.10.2016 о 05.35 та не поверталась. Згідно відповіді Печерської районної в місті Києві державної адміністрації від 08.04.2019 №105/01-1558/1 та витягу з Реєстру територіальної громади міста Києва про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні № 38776170 від 05.04.2019 за адресою: АДРЕСА_1 відсутні зареєстровані особи. Відповідно до акту опису та арешту майна від 11.03.2013 квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_2 визначено зберігачем майна. Згідно даного акту боржник або його представник були відсутні при його складанні. Акт опису та арешту майна від 11.03.2013, у визначено законом порядку, не скасовано. Згідно постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління виконавчої служби ГТУЮ у місті Києві від 13.03.2019 у виконавчому проваджені № 25836896 призначено суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання ТОВ «Експертна оцінка майнових прав». ТОВ «Експертна оцінка майнових прав» надано звіт про оцінку 4-к. житлової квартири АДРЕСА_1 . Оцінка квартири здійснювалась із застосуванням порівняльного методичного підходу. Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що в діях держаного виконавця відсутні порушення норм чинного законодавства України. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права. Відповідно до ст. 129-1 Конституції Українисуд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЦПК Українисудові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. За матеріалами справи встановлено, що за виконавчим листом від 24.02.2011, виданим Подільським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_5 солідарно на користь АТ «УкрСиббанк» 5 921 049,51 грн боржниками протягом більше дев`яти років жодних сум на погашення боргу не внесено. Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно з ч. 1 ст. 48 цього Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Відповідно до ч. 1 ст. 56 цього ж Закону арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення суду. За матеріалами справи встановлено, що 01.02.2017 в межах виконання виконавчого провадження державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника, згідно з якою накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , із відповідним внесенням такого запису 01.02.2017 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження» для з`ясування та роз`яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання. Відповідно до положень ст. 57 Закону визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. Для проведення оцінки нерухомого майна виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання. Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем. Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом. Постановою державного виконавця від 13.03.2019 призначено суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання ТОВ «Експерта оцінка майнових прав», яке надало звіт про оцінку 4-к. житлової квартири АДРЕСА_1 . Оцінка квартири здійснювалась із застосуванням порівняльного методичного підходу. Зазначений звіт боржницею не спростовано. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03.06.2014 не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі ст. 4 Закону України «Про заставу» та/або предмет іпотеки, згідно із ст. 5 Законом України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, якщо таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно. 05.03.2019 державним виконавцем здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_1 та встановлено, що за вказаною адресою ОСОБА_1 не проживає. За даною адресою здійснює підприємницьку діяльність ФОП « ОСОБА_3 ». Дані пояснення підтверджено фотододатками. З довідки Печерського управління поліції ГУ НПУ у м. Києві вбачається, що 25.04.2019 працівниками поліції здійснено виїзд за адресою АДРЕСА_1 та встановлено, що у цій квартирі знаходиться офіс агентства нерухомості «Ideal rieltgroup». У квартирі знаходилися ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , які відмовилися надати будь - які пояснення. ОСОБА_1 у зазначеній квартирі була відсутня та зі слів її представника ОСОБА_4 , вона знаходиться за межами України. У договорі іпотеки місце проживання ОСОБА_1 зазначено АДРЕСА_4 . Згідно відповіді Печерської районної в місті Києві державної адміністрації від 08.04.2019 за № 105/01-1558/1 та витягу з Реєстру територіальної громади міста Києва про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні № 38776170 від 05.04.2019 за адресою: АДРЕСА_1 відсутні зареєстровані особи. Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 168388137 від 29.05.2019 містить інформацію щодо адреси ОСОБА_1 : АДРЕСА_4 , та АДРЕСА_5 . Оцінюючи зазначені докази суд першої інстанції дійшов правильних висновків про те, що квартира АДРЕСА_1 не використовується ОСОБА_1 як місце постійного проживання, а тому дії державного виконавця щодо передачі зазначеної квартири на реалізацію здійснені без порушень вимог Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Доводи апелянта про те, що житловий будинок АДРЕСА_6 зруйновано будь - яким чином не впливають на висновки суду, оскільки боржник ніколи не вказувала зазначений будинок як місце свого проживання. Сама по собі реєстрація боржниці у спірній квартирі не свідчить про те, що ця квартира використовується нею для проживання. Натомість матеріалами справи спростовуються твердження ОСОБА_1 про її проживання у цій квартирі. Суд надав оцінку довідці ФОП ОСОБА_7 № 43/19-04 від 26.04.2019 у сукупності з іншими доказами, а тому доводи апеляційної скарги про те, що суд прийнявши докази не надав їм правової оцінки суперечать змісту ухвали суду. Суд також правильно визнав, що державним виконавцем не було допущено порушень при складанні заявки на реалізацію арештованого майна та передачі майна на зберігання. Згідно ч. 1 ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження» майно, на яке накладено арешт, крім майна, зазначеного у ч. 8 ст. 56 цього Закону, передається на зберігання боржникові або іншим особам (далі - зберігач), що призначені виконавцем у постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника, під розписку. Копія постанови видається боржнику, стягувачу, а якщо обов`язок щодо зберігання майна покладено на іншу особу - також зберігачу. Якщо опис і арешт майна здійснювалися на виконання рішення про забезпечення позову, виконавець передає арештоване майно на зберігання боржнику або його представнику (якщо інше не зазначено в судовому рішенні або якщо боржник відмовився приймати майно на зберігання). Відповідно до акту опису та арешту майна від 11.03.2013 квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_2 визначено зберігачем майна. Зазначений акт є чинним. При його складанні були відсутні як боржниця, так і її представник, а тому призначення зберігачем майна іншої особи відповідає вимогам закону. Відповідно до відповіді на запит про перетин державного кордону України, наданої в автоматизованій системі виконавчих проваджень Держприкордонслужбою № 1013389237 від 13.02.2019 боржник ОСОБА_1 на тривалий термін здійснює виїзди за межі України. Доводи апеляційної скарги про те, що боржниця постійно проживає на території України не підтверджені належними доказами, оскільки до апеляційної скарги не надано належним чином завіреної копії її закордонного паспорта чи довідки Держприкордонслужби про дати виїзду та в`їзду останньої в Україну. Доводи апеляційної скарги про те, що у заявці не вказано спосіб реалізації арештованого майна спростовуються змістом такої заявки від 16.04.2019, згідно якої майно передається на реалізацію шляхом проведення електронних торгів. Ухвалою Печерського районного суду від 26.10.2016 скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою цього ж суду від 01.11.2013, зокрема щодо накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 та заборону третім особам розпоряджатися вказаною квартирою. Відтак на час складання заявки на реалізацію арештованого майна заходи забезпечення позову були скасовані, а тому доводи апеляційної скарги про неможливість передачі майна боржниці на реалізацію через наявність заборони на відчуження майна суперечать встановленим у справі обставинам. За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку, що ухвала суду першої інстанції є законною і обґрунтованою і не може бути скасована з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд, п о с т а н о в и в : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 31 травня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду, з підстав. визначених у ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови виготовлений 10.03.2020. Головуючий Л. Д. Махлай Судді В. А. Кравець О. Ф. Мазурик