Постанова 4820 № 671/1895/19

УКРАЇНА ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________________________________________ Справа № 671/1895/19 Провадження № 22-ц/4820/548/20 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 березня 2020 року м. Хмельницький Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Купельського А.В., Янчук Т.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення майнової та моральної шкоди, спричиненої адміністративним правопорушенням, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 27 грудня 2019 року, встановив: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення майнової та моральної шкоди, спричиненої адміністративним правопорушенням. ОСОБА_1 зазначив, що між його батьком, ОСОБА_3 , та ОСОБА_2 виник спір з приводу встановлення останнім на могилі матері позивача, ОСОБА_4 , надгробного пам`ятника неналежної якості. Після смерті ОСОБА_3 позивач як спадкоємець останнього став вимагати у ОСОБА_2 усунення недоліків пам`ятника або повернення сплачених за нього грошових коштів. У період з 1 по 14 грудня 2018 року ОСОБА_2 самовільно, без повідомлення позивача чи органу місцевого самоврядування демонтував надгробний пам`ятник і вивіз його у невідомому напрямку. Постановою адміністративної комісії від 1 березня 2019 року відповідача визнано винним у самоуправстві. ОСОБА_2 утримує у себе пам`ятник і не повертає завдаток, а тому позивачеві спричинено майнову шкоду у розмірі 15 000 грн, крім того, неправомірними діями відповідача йому завдано моральних страждань. За таких обставин ОСОБА_1 просив суд стягнути з ОСОБА_2 15 000 грн майнової шкоди та 100 000 грн моральної шкоди. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Волочиського районного суду Хмельницької області від 27 грудня 2019 року в позові відмовлено. Суд виходив з того, що між сторонами існують договірні правовідносини, в яких ОСОБА_2 як виконавець вчинив дії, пов`язані з виконанням роботи, а матеріали справи не містять належних і допустимих доказів про вчинення відповідачем адміністративного правопорушення. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_2 самоправно демонтував надгробний пам`ятник на могилі матері позивача, ОСОБА_4 , утримує цей пам`ятник у себе та не повертає завдаток, а тому ОСОБА_1 завдано майнової та моральної шкоди. Винність ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується постановою адміністративної комісії від 1 березня 2019 року. Суд першої інстанції не застосував норми чинного законодавства, що регулюють спірні відносини, не врахував обставини, встановлені судовим рішенням, не дав належної оцінки зібраним доказам і дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позову. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, вказуючи на його законність та обґрунтованість. 2.

Мотивувальна частина Позиція суду апеляційної інстанції Частиною 1 статті 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини ОСОБА_1 є сином і спадкоємцем ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . 14 липня 2016 року між ОСОБА_3 і Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 укладено усний договір підряду, за умовами якого ОСОБА_2 зобов`язався виготовити та встановити на місці поховання ОСОБА_4 надгробний пам`ятник з використанням своїх матеріалів та устаткування, а ОСОБА_3 повинен був сплатити за ці роботи 30 000 грн. На виконання взятих на себе зобов`язань 17 липня 2016 року ОСОБА_3 сплатив ОСОБА_2 завдаток у розмірі 15 000 грн. В листопаді 2016 року ОСОБА_2 встановив на могилі ОСОБА_4 (кладовище с. Користова, Волочиського району, Хмельницької області) надгробний пам`ятник. Оскільки роботи з установлення пам`ятника були виконані неякісно, то в грудні 2018 року ОСОБА_2 демонтував його для усунення недоліків. Застосовані норми права Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Як передбачено ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Із положень ст. 839 ЦК України слідує, що підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. Підрядник відповідає за неналежну якість наданих ним матеріалу і устаткування, а також за надання матеріалу або устаткування, обтяженого правами третіх осіб. Частинами 1 і 2 статті 857 ЦК України встановлено, що робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. В силу ст. 858 ЦК України якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника: безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк; пропорційного зменшення ціни роботи; відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором. Підрядник має право замість усунення недоліків роботи, за які він відповідає, безоплатно виконати роботу заново з відшкодуванням замовникові збитків, завданих простроченням виконання. У цьому разі замовник зобов`язаний повернути раніше передану йому роботу підрядникові, якщо за характером роботи таке повернення можливе. Якщо відступи у роботі від умов договору підряду або інші недоліки у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків. Підрядник, який надав матеріал для виконання роботи, відповідає за його якість відповідно до положень про відповідальність продавця за товари неналежної якості. Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Із положень ч.ч. 1, 2 ст. 623 ЦК України слідує, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Як передбачено ч. 1 ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ч. 1 ст. 1218 ЦК України). В силу ч. 1 ст. 1230 ЦК України до спадкоємця переходить право на відшкодування збитків, завданих спадкодавцеві у договірних зобов`язаннях. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, в тому числі, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, або у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Із положень ч. 1 ст. 1167 ЦК України слідує, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції Аналіз норм статей 1166, 1167 ЦК України дає підстави для висновку, що в деліктних правовідносинах юридичною підставою відповідальності, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди, є склад цивільного правопорушення. До його елементів належать протиправна поведінка завдавача шкоди, настання шкоди, причинний зв`язок між двома першими елементами і вина завдавача шкоди. При цьому на потерпілого покладається обов`язок доведення факту неправомірної поведінки відповідача, заподіяння ним шкоди та її розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою завдавача шкоди та негативними наслідками. У свою чергу, відповідач має довести відсутність своєї вини у завданні потерпілому шкоди. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди в порядку деліктних правовідносин. При цьому ОСОБА_1 обґрунтував свій позов тим, що неправомірні дії відповідача, який у період з 1 до 14 грудня 2018 року самоправно демонтував пам`ятник на могилі ОСОБА_4 призвели до майнових втрат і душевних страждань позивача. З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виник спір з приводу неналежного виконання ОСОБА_2 умов договору підряду, який був укладений між останнім і спадкодавцем позивача, ОСОБА_3 , щодо виготовлення надгробного пам`ятника. На підтвердження факту заподіяння йому майнової шкоди ОСОБА_1 надав суду накладну від 14 липня 2016 року про отримання Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 15 000 грн завдатку (а.с. 7). Крім того, факт сплати ОСОБА_3 відповідачеві цих коштів визнаний сторонами та встановлений судовим рішенням в іншій справі. Як пояснив у суді ОСОБА_2 , він здійснив демонтаж пам`ятника та усунув усі недоліки роботи з його виготовлення, разом із тим, ОСОБА_1 перешкоджає встановленню пам`ятника. Суд першої інстанції правомірно керувався тим, що між ОСОБА_1 як спадкоємцем ОСОБА_3 , з однієї сторони, та ОСОБА_2 , з іншої сторони, виникли договірні відносини з приводу виконання сторонами зобов`язання за договором підряду. Отже, звертаючись до суду з позовом про відшкодування майнової шкоди в порядку деліктних відносин, ОСОБА_1 обрано неправильний спосіб захисту порушеного права. Матеріали справи не містять належних і допустимих доказів про те, що при здійсненні демонтажу пам`ятника ОСОБА_2 вчинені неправомірні дії, які призвели до завдання позивачеві шкоди. Постанова адміністративної комісії при виконавчому комітеті Волочиської міської Ради Хмельницької області від 1 березня 2019 року (а.с. 6), якою ОСОБА_2 звільнено від адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення (завідомо неправдивий виклик спеціальних служб), у зв`язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення (а.с 30), в силу ч. 6 ст. 82 ЦПК України достовірно не підтверджує факт вчинення відповідачем неправомірних дій. Також у справі відсутні докази про заподіяння ОСОБА_2 позивачеві душевних страждань. Згідно медичних документів (а.с. 12-18) ОСОБА_1 хворіє на ряд хронічних захворювань, разом із тим, ці письмові докази достовірно не вказують на те, що стан здоров`я позивача знаходиться у прямому причинному зв`язку із діями ОСОБА_2 по демонтажу надгробного пам`ятника. За таких обставин суд першої інстанції правильно керувався тим, що ОСОБА_1 не довів склад цивільного правопорушення, що є юридичною підставою відповідальності ОСОБА_2 перед ним за завдані збитки, внаслідок чого його позов є необґрунтованим і не підлягає задоволенню. Посилання ОСОБА_1 на неналежну оцінку судом досліджених доказів не відповідає фактичним обставинам справи. Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини, тому доводи апеляційної скарги про неправильність застосування норм матеріального права є помилковими. 3.Висновки суду апеляційної інстанції Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 27 грудня 2019 року без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судді: О.І. Ярмолюк А.В. Купельський Т.О. Янчук __________________________________________________________________________ Головуючий у першій інстанції Павлова А.С. Доповідач Ярмолюк О.І. Категорія 34