Постанова 4856 № 679/1504/19

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 679/1504/19 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Стасюк Р.М. Суддя-доповідач - Граб Л.С. 11 березня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Граб Л.С. суддів: Сторчака В. Ю. Іваненко Т.В. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу поліцейського управління патрульної поліції в Житомирській області молодшого лейтенанта поліції Шевчука Вячеслава Володимировича на рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 09 січня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського управління патрульної поліції в Житомирській області молодшого лейтенанта поліції Шевчука Вячеслава Володимировича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, В С Т А Н О В И В : В жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до поліцейського управління патрульної поліції в Житомирській області молодшого лейтенанта поліції Шевчука Вячеслава Володимировича, в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо складання відносно нього постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАК №1584489 від 04.10.2019 та скасувати вказану постанову. Рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 09 січня 2020 року позов задоволено частково: -скасовано постанову поліцейського управління патрульної поліції в Житомирській області молодшого лейтенанта поліції Шевчука Вячеслава Володимировича серії ЕАК №1584489 від 04.10.2019 у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення закрито. В решті позову відмовлено. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до невірного вирішення справи, подав апеляційну скаргу. В обґрунтуванні апеляційної скарги зазначено, що спірна постанова відповідача винесена відповідно до норм чинного законодавства та містить належні докази вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП. 11.03.2020 від позивача, через канцелярію суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вказав на безпідставність доводів апеляційної скарги, у зв`язку із чим просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Зокрема, скаржник вважає, що наданий ним відеозапис в якому чітко зафіксовано проїзд позивача на заборонений сигнал світлофора, є належним доказом по справі. Сторони, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися. У відповідності до вимог ч.1 ст.205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. За правилами п.п.1,2 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 17.10.2019 поліцейським управління патрульної поліції в Житомирській області молодшим лейтенантом поліції Шевчуком В.В. винесено постанову про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ЕАК №1584488, якою останнього притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 грн. Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач оскаржив її в судовому порядку. Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність оскаржуваної постанови, оскільки наданими відповідачем доказами не доведено вчинення позивачем адміністративного правопорушення, за яке останнього притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП. Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного. Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Ст.7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Статтею 9 КУпАП дано визначення, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Приписами статті 14 Закону України від 30.06.1993р. № 3353 «Про дорожній рух» встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. За правилами п.1.3. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. №1306 (далі ПДР України) учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Пунктом 1.1. ПДР України визначено, що ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Відповідно до п.1.9 ПДР України особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Згідно п. 8.7.3 "з" ПДР України сигнали світлофора мають зокрема таке значення- вимкнений сигнал додаткової секції забороняє рух у напрямку, вказаному її стрілкою (стрілками). У частині 2 ст.122 КУпАП зазначено, що порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів. При цьому, ч.1 статті 8 Закону України "Про Національну поліцію" врегульовано, що поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Водночас п. 8 ч.1 статті 23 цього Закону визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. За приписами п.1 ст.247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Джерела, які можуть бути доказами в справі про адміністративне правопорушення, наведені у статті 251 КУпАП. Так, нормами вказаної статті закріплено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. За змістом статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Статтею 222 КУпАП закріплено, що органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: зокрема, про порушення правил дорожнього руху, передбачені статтею 122 КУпАП. Пунктом 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07 листопада 2015 року та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853 (далі - Інструкція) встановлено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених в тому числі частинами першою, другою і третьою статті 122 КУпАП. Також відповідно до п.1 розділу ІІІ Інструкції справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення. Статтею 280 КУпАП врегульовано, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Статтею 283 КУпАП передбачено, що у постанові мають міститися: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. У постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, вказуються відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Зі змісту зазначених норм можна зробити висновок, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, виходячи з його правової природи та завдання, уповноважена особа має всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, зокрема наявність вини особи у вчиненні такого правопорушення. Як вбачається з оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 04.10.2019 року о 00 год. 08 хв. при проїзді перехрестя вул.Чумацьий Шлях-Чуднівська, керуючи транспортним засобом «Dodge Caliber», номерний знак НОМЕР_1 , в порушення п.8.7.3 "з" ПДР України, здійснив проїзд на вимкнений сигнал додаткової секції, що забороняє рух у напрямку, вказаному стрілкою, а також не пред`явив реєстраційного документа та поліс страхування транспортного засобу. Відповідно до ч.1 ст.40 Закону України "Про Національну поліцію", поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Тобто положення цього Закону надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення. В той же час, з оглянутих колегією суддів матеріалів відеозйомки слідує, що відеозапис не суцільний, а складається з фрагментів. На одному із них нечітко зафіксовано транспортні засоби, які рухаються по дорозі в темну пору доби з ввімкненими фарами, світлофори на яких змінюються сигнали, а також відображено зупинку транспортного засобу «Dodge Caliber», номерний знак НОМЕР_1 . При цьому, із відеозйомки неможливо встановити на які сигнали світлофора рухаються транспортні засоби, в тому числі і вищезазначений автомобіль. На наступних фрагментах відеозйомки зафіксовано розмову ОСОБА_1 з поліцейським та розгляд справи про адміністративне правопорушення. В той же час, на жодному з фрагментів не зафіксовано вчинення самого адміністративного правопорушення. Зважаючи на вищевказане, колегія суддів вважає, що відеозапис, наданий інспектором патрульної поліції не являється достатнім та належним доказом по справі, оскільки із-за неналежної фіксації, неможливо ідентифікувати всі його фрагменти, як доказ однієї події, а також на останньому взагалі не зафіксовано факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Слід зазначити, що відповідачем, окрім іншого, в постанові про адміністративне правопорушення не вказано технічний засіб, яким здійснено відеозапис. Водночас, приписами частини 3 статті 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис згідно з вимогами ст. 73, 74 КАС України не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення. Аналогічна правова позиція викладена і в постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі №524/5536/17, від 17.07.2019 у справі №295/3099/17 та від 13.02.2020 у справі №524/9716/16-а. Варто також вказати і те, що в оскаржуваній постанові відповідачем вказано, що позивач не пред`явив реєстраційного документа та поліса страхування транспортного засобу. Колегія звертає увагу, що непред`явлення водієм вказаних документів є порушенням п.2.4 "а" ПДР України та ст.126 КУпАП, однак як видно зі змісту оскаржуваної постанови остання містить лише інформацію про порушення ОСОБА_1 п.8.7.3 "3" ПДР та ч.2 ст.122 КУпАП. Статтею 77 КАС України регламентовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї. Отже, враховуючи відсутність належних доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для скасування оскаржуваної постанови. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 73,74, 77, 205, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу поліцейського управління патрульної поліції в Житомирській області молодшого лейтенанта поліції Шевчука Вячеслава Володимировича залишити без задоволення, а рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 09 січня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Граб Л.С. Судді Сторчак В. Ю. Іваненко Т.В.