LLegalAIпошук судової практики · 2 757 706
← повернутись до результатів

Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд284/1078/23

від 06.03.2024НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 284/1078/23 Головуючий у 1-й інстанції: Дубовик П.В. Суддя-доповідач: Граб Л.С. 06 березня 2024 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Граб Л.С. суддів: Сторчака В. Ю. Смілянця Е. С. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на рішення Народицького районного суду Житомирської області від 11 грудня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕАТ № 7744961 від 16.09.2023 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП, а провадження у справі закрити. Рішенням Народицького районного суду Житомирської області від 11 грудня 2023 року позов задоволено: -скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 16.09.2023 року серії ЕАТ №7744961 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення-закрито. Не погодившись з судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору. За правилами п.п.1,2 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного. Судом першої інстанції встановлено, що 16.09.2023 року інспектором БПП в с.Чайки УПП у Київській області Машовець Є.М. винесено постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.4 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 20400 грн. Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення. Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 14 Закону України від 30.06.1993р. № 3353 "Про дорожній рух" встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. П.2 ч.1 ст.32 Закон України "Про Національну поліцію" передбачено, що поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав). Статтею 16 Закону України "Про дорожній рух" визначено основні права та обов`язки водія транспортного засобу, які містять і те, що водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством,-страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Статтею 53 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", закріплено, що посадові особи відповідних підрозділів Національної поліції, що мають право здійснювати контроль за дотриманням правил дорожнього руху, перевіряють документи водія транспортного засобу, які підтверджують наявність чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. За змістом п.1.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі ПДР) учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. За приписами п. 1.1 ПДР України, Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Згідно пунктів 1.9 ПДР України особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до п.2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Частиною 4 статті 126 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. В свою чергу, статтею 245 КУпАП визначено, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Ст.7 КУпАП гарантовано, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. За визначенням, наведеним у статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. При цьому, п.1 ст.247 КУпАП врегульовано, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Статтею 251 КУпАП закріплено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Статтею 252 КУпАП регламентовано, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. У статті 280 КУпАП зазначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно зі статтею 283 КУпАП, яка визначає зміст постанови про адміністративне правопорушення зазначено, що у постанові мають міститися: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. У постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, вказуються відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Зазначені вище норми закону, дають підстави для висновку, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, виходячи з його правової природи та завдання, уповноважена особа має всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, зокрема наявність вини особи у вчиненні такого правопорушення. Так, зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що 16.09.2023 року о 1 годині 06 хв. водій ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 2108 н.з. НОМЕР_1 на 57км автомобільної дороги М-07 Київ-Ковель, з непрацюючим заднім правим габаритом будучи позбавленим права керування, чим порушив вимоги пункту 2.1.а ПДР України. Відповідачем в якості доказу по справі надано диск DVD-R із записами портативного відеореєстратора 470344, посилання на який міститься в оскаржуваній постанові. Відповідно до ч.1 ст.40 Закону України "Про Національну поліцію", поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Тобто положення цього Закону надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення. Висновок про те, що відеоматеріали з місця події є доказами в адміністративній справі, які безпосередньо свідчать про наявність та обставини правопорушення, неодноразово був висловлений Верховним Судом, зокрема, у постановах від 14 лютого 2018 року у справі №536/583/17, від 29 травня 2018 року у справі № 727/6565/17 та від 11 липня 2019 року у справі №686/15730/16-а. Таким чином, наданий відповідачем відеозапис може слугувати доказом, в розумінні ст.251 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення. Так, оглянутими колегією суддів матеріалами відеозйомки підтверджується факт як технічної несправності транспортного засобу, яким керував позивач, у вигляді непрацюючого заднього правого габариту, так і часу спірної події близько першої години ночі. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що у посадових осіб відповідача були обгрунтовані підстави для зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 . Крім того, працівниками нацполіції з автоматизованої системи збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень «Єдиний державний реєстр судових рішень» (посилання в мережі Інтернет: https://reyestr.court.gov.ua/) встановлено, що постановою Дзержинського районного суд м. Харкова від 29.05.2023 у справі № 638/2006/23, позивача позбавлено права керування строком на один рік. При цьому, колегія суддів вважає безпідставними посилання позивача на те, що останньому не було відомо про існування рішення у справі №638/2006/23, яким його було позбавлено права керування, та зазначає наступне. Як вбачається з наявної в матеріалах справи довідки в/ч НОМЕР_2 від 04.11.2023 № 4572 ОСОБА_1 з 11.07.2023 перебуває на військовій службі у в/ч НОМЕР_2 . В той же час, як вірно зазначено відповідачем, позивачем не надано жодного доказу на підтвердження несення служби та виконання бойових завдань (заходів, у тому числі оперативно-бойових) на території, яка відповідає Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих РФ, або інших обставин, які б об`єктивно могли завадити йому отримати інформацію щодо стану судової справи № 638/2006/23 в період з 29.05.2023 по 16.09.2023. Колегія суддів, окрім іншого зазначає, що як свідчить зміст наявної ЄДРСР постанови Дзержинського районного суду м.Харкова від 29.05.2023 у справі №638/2006/23, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного суду від 12 січня 2024 року, ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився. Судом були спрямовані судові повістки про виклик у судові засідання за адресою місця проживання (перебування) ОСОБА_1 , зазначеною працівниками поліції в протоколі про адміністративне правопорушення, однак судова кореспонденція була повернута до суду без вручення, з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Проте, як встановлено судом, ОСОБА_1 було достовірно відомо про існування протоколу про адміністративне правопорушення серія ААД №224596 від 25.02.2023, з якого вбачається, що 25.02.2023 о 00 год. 19 хв. за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, 171 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом HYUNDAI TERRACAN, н.з. НОМЕР_3 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд проводився за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest 6810, проба позитивна. Результат огляду 1,38% проміле. З результатом ОСОБА_1 згоден, від проходження огляду в наркоцентрі відмовився. У протоколі про адміністративне правопорушення серії: ААД №224596 від 25.02.2023, ОСОБА_1 роз`яснені права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП і повідомлено про те, що розгляд адміністративної справи відбудеться в Дзержинському районному суді м. Харкова. Поряд з цим, в ЄДРСР наявне ще одне судове рішення від 14.03.2023 у справі №638/1879/23, яким ОСОБА_1 за перебування 25.02.2023 на військовій службі у стані алкогольного сп`яніння притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.172-20 КУпАП. І хоча, останній в судове засідання не з`явився, але подав заяву про розгляд справи без його участі, в якій також вказав, що свою вину визнав. Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 77 КАС України). Разом з тим, у разі надання відповідачем доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, останній має спростовувати ці доводи. Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 20 грудня 2019 року у справі №1540/4811/18. Отже, колегія суддів вважає, що відповідачем надано суду належні та допустимі докази на підтвердження наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.126 КупАП, а позивачем ці докази не спростовано. Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору не в повному обсязі встановив фактичні обставини справи та не надав їм належної правової оцінки, а доводи апеляційної скарги відповідача спростовують висновки суду першої інстанції та дають правові підстави для скасування оскаржуваного судового рішення. У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення зокрема є, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. За таких обставин, колегія суддів вважає, що необхідно скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України задовольнити повністю. Рішення Народицького районного суду Житомирської області від 11 грудня 2023 року скасувати. Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , відмовити. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Граб Л.С. Судді Сторчак В. Ю. Смілянець Е. С.

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»