Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 620/2141/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/2141/19 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Непочатих В.О. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 27 лютого 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Костюк Л.О.; суддів: Бужак Н.П., Собківа Я.М.; за участю секретаря: Несін К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року (розглянута за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні, м. Чернігів, дата складання повного тексту рішення - 28 листопада 2019 року) у справі за адміністративним позовом Приватного сільськогосподарського підприємства «Оберіг» до Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - В С Т А Н О В И Л А: У липні 2019 року, Приватне сільськогосподарське підприємство «Оберіг» (далі - позивач, ПСП «Оберіг») звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Чернігівській області в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.04.2019 № 00001031400, винесене Головним управлінням ДФС у Чернігівській області. В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що відповідачем протиправно винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення на підставі акту про результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача від 12.03.2019 № 148/14/32654758, яким встановленні порушення у податкових деклараціях з ПДВ, оскільки висновки викладені у акті є хибними та спростовуються первинною документацією з ведення господарської діяльності. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернігівській області від 11.04.2019 № 00001031400. Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення з мотивів неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Колегія суддів звертає увагу, що 30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02 червня 2016 року N2 1401-VIII, який передбачає значні зміни не лише у судовій системі, але і у системі адвокатури У Конституції України закріплюється, що виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення. Водночас законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена. Представництво адвокатами впроваджуватиметься поетапно: у Верховному Суді та судах касаційної інстанції - з 1 січня 2017 року, у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року, у судах першої інстанції-з 1 січня 2019 року. Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюватиметься з 1 січня 2020 року. Представництво в суді у провадженнях, розпочатих до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», здійснюватиметься за правилами, які діяли до набрання ним чинності, - до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню. На підстав вище зазначеного, та з огляду на те, що норми Конституції України є нормами прямої дії, колегія суддів приходить до висновку про те, що з 01.01.2020 року представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування у Шостому апеляційному адміністративному суді здійснюється виключно прокурорами або адвокатами, проте представництво в суді у провадженнях, розпочатих до 01.01.2020 року, набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», здійснюватиметься за правилами, які діяли до набрання ним чинності, - до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного господарського суду України від 20.04.2017 року у справі №910/19968/16. Під час розгляду справи, 27 лютого 2020 року Головного управління ДПС у Чернігівській області подано клопотання про заміну відповідача у справі з Головного управління ДФС у Чернігівській області на Головне управління ДПС у Чернігівській області. Необхідність здійснення заміни відповідача у справі обґрунтоване припиненням діяльності органів Державної фіскальної служби України. Відповідно до ч. 1 ст. 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив. Надаючи правову оцінку клопотанню Головного управління ДПС у Чернігівській області про заміну відповідача у справі на його правонаступника, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року № 1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України» було утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу. Водночас, установлено, що Державна податкова служба та Державна митна служба є правонаступниками прав та обов`язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року №537 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби», відповідно до якої утворено Головне управління ДПС у Чернігівській області. Згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 682-р із змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 25 вересня 2019 року № 846 уряд погодився з пропозицією Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення Державною податковою службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року № 227 «Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України» (Офіційний вісник України, 2019 р., № 26, ст. 900) функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Наказом Державної податкової служби від 28.08.2019 року №36 «Про початок діяльності Державної податкової служби України» Головним управлінням ДПС у Чернігівській області 29.08.2019 року прийнято наказ №8 «Про початок діяльності Головного управління ДПС у Чернігівській області». Тобто, починаючи з 29 серпня 2019 року у Головного управління ДПС у Чернігівській області виникли підстави для звернення до суду з клопотанням про здійснення заміни відповідача у справі у зв`язку з припиненням здійснення повноважень Головним управлінням ДФС у Чернігівській області. Відтак, Головним управлінням ДПС у Чернігівській області підтверджено наявність підстав, визначених ст. 52 КАС України, для здійснення заміни Відповідача її правонаступником. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне задовольнити подане клопотання та здійснити заміну відповідача у порядку процесуального правонаступництва з Головного управління ДФС у Чернігівській області на Головне управління ДПС у Чернігівській області. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як встановлено судом першої інстанції, що Головним державним ревізором - інспектором відділу позапланових перевірок ризикових платників управління аудиту ГУ ДФС у Чернігівській області Лапою Т.А., на підставі виданого ГУ ДФС у Чернігівській області наказу від 22.02.2019 № 343 та направлення від 26.02.2019 № 460 проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПСП «Оберіг» щодо правомірності формування податкової звітності з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «Сівер Агрс Сервіс» за квітень та травень 2016 року. За результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки відповідачем складено акт від 12.03.2019 № 148/14/, яким зафіксовано порушення позивачем вимог пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового Кодексу України, в результаті чого ПСП «Оберіг» за період з 01.04.2016 по 31.05.2016 завищено суму від`ємного значення з податку на додану вартість в розмірі 670040,00 грн. в т.ч. відповідно до податкової декларації з ПДВ за квітень 2016 року на суму 208259,00 грн. та податкової декларації з ПДВ за травень 2016 року на суму 461781,00 грн. На підставі вказаного акту відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 11.04.2019 № 00001031400 на суму 670040,00 грн. завищення від`ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту. Зазначене податкове повідомлення-рішення було оскаржене позивачем в адміністративному порядку, однак рішенням Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги від 19.06.2019 № 27979/6/99-99-11-04-01-25 скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 11.04.2019 № 00001031400 без змін. Надаючи правову оцінку матеріалам, обставинам справи, а також наданим поясненням та запереченням сторін колегія суддів звертає увагу на наступне. Відповідно до пункту 14.1.36 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, надання послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Приписами абзацу 1 пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Не включаються до складу витрат, витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання, яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункт 139.1 статті 139 Податкового кодексу України). Згідно пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Положеннями пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. Згідно з абзацом одинадцятим статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Так, частиною другою статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Абзацом другим пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 визначено, що господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. З аналізу викладених норм слідує, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Як вбачається зі змісту акта перевірки від 12.03.2019 № 148/14/32654758, висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на не підтвердження реальності здійснення позивачем господарських операцій з ПП «Сівер Агро Сервіс», а також встановлення проведення фінансових потоків з метою штучного формування податкового кредиту та витрат, які не мають реального характеру. Колегія суддів звертає увагу на те, що 22.03.2016 між ПП «Сівер Агро Сервіс» (постачальник) та ПСП «Оберіг» (покупець) було укладено договір поставки № 22-03-16(А)/ДК-Н, відповідно до якого постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлений строк покупцеві продукцію для сільгоспвиробництва (насіння кукурудзи, засоби захисту рослин), а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму (а.с. 42-47). На виконання умов вказаного договору між сторонами були укладені додаткові угоди (специфікації): додаткова угода (специфікація) № 1 від 22.03.2016 на поставку насіння соняшнику МАS 80іг (а.с. 48); додаткова угода (специфікація) № 2 від 28.03.2016 на поставку насіння соняшнику НК Неома (а.с. 49); додаткова угода (специфікація) № 3 від 28.03.2016 на поставку насіння соняшнику Артіміс (а.с. 50). На підтвердження виконання умов договору позивачем надано копії: видаткової накладної № РН-0000006 від 07.04.2016 на загальну суму 219307,50 грн., ПДВ складає 36 551, 25 грн.; видаткової накладної № РН-0000013 від 11.04.2016 за загальну суму 1 249 552,66 грн., ПДВ складає 208 258, 78 грн.; видаткової накладної № РН-0000031 від 06.05.2016 на загальну суму 508 267, 80 грн., ПДВ складає 84 711, 30; товарно-транспортної накладної № 11 від 12.04.2016; платіжних доручень № 63 від 12.04.2017 на суму 500 000, 00 грн. та № 112 від 17.05.2017 на суму 1 577 127, 96 грн. (а.с. 58, 61, 62, 64, 66, 67). 08.04.2016 між ПП «Сівер Агро Сервіс» (постачальник) та ПСП «Оберіг» (покупець) було укладено договір поставки № 08-04-16/ДК-Х, відповідно до якого постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлений строк покупцеві продукцію для сільгоспвиробництва (насіння кукурудзи, засоби захисту рослин), а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму (а.с. 51-56). На виконання умов вказаного договору між сторонами була укладена додаткова угода (специфікація) № 1 від 08.04.2016 на поставку засобів захисту рослин Євролайтнінг та Амістар Екстра. Окрім того, сторони погодили поставку засобу захисту рослин «Лорд» на суму 10965,00 грн. з ПДВ. На підтвердження виконання умов договору позивачем надано копії: видаткової накладної № РН-0000019 від 12.04.2016 на загальну суму 10965,00 грн., ПДВ складає 1827,50 грн.; видаткової накладної № РН-0000035 від 16.05.2016 на загальну суму 1 521 132, 00 грн., ПДВ складає 253522,00 грн.; товарно-транспортної накладної № 11 від 12.04.2016; товарно-транспортної накладної № 35 від 16.05.2016; платіжних доручень № 75 від 27.04.2017 на суму 400 000, 00 грн. № 113 від 17.05.2017 на суму 1 337 408, 80 грн. (а.с. 58, 60, 63, 65, 194, 195). Господарські операції між ПСП «Оберіг» та ПП «Сівер Агро Сервіс» відображені також в бухгалтерському обліку позивача, про що свідчать оборотно-сальдова відомість по рахунку 208 за 2 квартал 2016 року та оборотно-сальдова відомість по рахунку 631 за квітеньб2016 року - травень 2016 року (а.с. 75, 76). Крім того, згідно довідки за формою № 4-сг посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2016 року в ПСП «Оберіг» в обробітку було 725,05 га під вирощування соняшника та 209,3 га під вирощування кукурудзи (а.с. 95-97). На підтвердження використання у власній господарській діяльності товарів, придбаних у ПП «Сівер Агро Сервіс», а саме насіння соняшнику та засобів захисту рослин, в період з квітня - травня 2016 року, позивачем надані копії: договору надання послуг № 01-03 від 01.03.2015, укладеного між ПСП «Оберіг» та ТОВ Агрофірма «Маяк», згідно якого позивачу надавались послуги дискування, посіву, внесення добрив, акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № МА_00000017 від 30.04.2016; договору оренди зернозбиральних комбайнів з екіпажами № ДГ-000000112 від 01.09.2016, укладений між ПСП «Оберіг» та ТОВ «Хавестер», згідно якого позивачу надавались в оренду з екіпажами зернозбиральні комбайни, акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000140 від 30.09.2016; договору поставки № П-0259/4/17 від 20.09.2016, укладеного між ПСП «Оберіг» та ТОВ «КЕРНЕЛ-Трейд», згідно якого позивачем здійснено поставку насіння соняшника в кількості 796 тон. (а.с. 78-88, 90-93). Також, на підтвердження використання придбаних товарів у власному сільгоспвиробництві позивачем надано до суду відомості бухгалтерського обліку «Аналіз витрат сировини по партіях» за 2016 рік. Так, придбаний у ПП «Сівер Агро Сервіс» засіб захисту росли «Амістар Екстра» за накладною № РН-0000035 від 16.05.2016 у кількості 690,000 кг та вартості 486450,00 грн. був списаний у виробництво за рахунком обліку 2311 «Основне виробництво рослинництво» у червні 2016 року. Засіб захисту рослин «Євро-Лайтнінг», придбаний за накладною № РН-0000035 від 16.05.2016 у кількості 1180,000 кг, був списаний у виробництво за рахунком обліку 2311 «Основне виробництво рослинництво» у червні 2016 року. Насіння соняшника НК «Неома», придбаний за накладною № РН-0000013 від 11.04.2016 року у кількості 1900,800 кг було списано у виробництво за рахунком обліку 2311 «Основне виробництво рослинництво» у квітні 2016 року (а.с. 77). Тобто, поставка ПП «Сівер Агро Сервіс» позивачу засобів захисту рослин та насіння соняшника підтверджується фактичною діяльністю позивача, зокрема, наявною в ПСП «Оберіг» землі для вирощування соняшника, наданих позивачу послуг оброблення, посіву, внесення добрив та обсягу реалізованої сільськогосподарської продукції, зокрема, насіння соняшника. З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість є такими, що фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність здійснення господарських операцій. Щодо виявлених порушень, які зазначені в акті перевірки, колегя суддів зазначає наступне. Твердження відповідача про відсутність посади та не зазначення прізвища ім`я та по батькові особи у видаткових та товарно-транспортних накладних свідчить про порушення вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не заслуговують на увагу, оскільки видаткові та товарно-транспортні накладні містять назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис та інші дані, що дають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Крім того, наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю. Щодо присилання відповідача в акті перевірки на не надання позивачем документів щодо транспортування товару «Насіння соняшнику НК Неома», колегія суддів зазначає наступне. Так, суд апеляційної інстанції вважає зазначене вище посилання не обґрунтованим, оскільки відповідно до додаткових угод (специфікацій) до договорів поставки, укладених між ПП «Сівер Агро Сервіс» та ПСП «Оберіг», місцем поставки товару є с. Травкине, тобто місце розташування ПСП «Оберіг» куди ПП «Сівер Агро Сервіс» зобов`язався поставити товар покупцю, а тому ПСП «Оберіг» не є учасником транспортного процесу, отже відсутність у ПСП «Оберіг» товарно-транспортної накладної не може свідчити про порушення ПСП «Оберіг» норм податкового законодавства. Наявність транспортних документів на перевезення товарно-матеріальних цінностей за наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договором поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення. Товарно-транспортні накладні є доказом факту перевезення (переміщення) товару, натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього, підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними (а.с. 61-65). Вказаний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленою в постанові від 27.02.2018 у справі № 813/1974/17. Щодо посилання відповідача на ненадання позивачем для перевірки сертифікатів якості продукції, колегія суддів зазначає наступне. Так, суд апеляційної інстанції не приймає зазначені вище посилання відповідача, оскільки ці документи за своїм змістом не можуть доводити або спростовувати факт поставки товарів, оскільки містять виключно інформацію щодо відповідності товарів стандартам та технічним умовам та не є первинними документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які фіксують факти здійснення господарських операцій. Щодо доводів ГУ ДПС у Чернігівській області про неможливість здійснення ПП «Сівер Агро Сервіс» господарської операції з поставки ПСП «Оберіг» товару (насіння, засобів захисту рослин), оскільки контрагент позивача не має у наявності основних фондів, колегія суддів зазначає наступне. Так, суд апеляційної інстанції вказує, що під час розгляду справи контролюючим органом не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагента позивача трудові ресурси та матеріально-технічне забезпечення були недостатніми для виконання умов договорів, укладених позивачем з контрагентом, як не було надано і доказів про наявність встановлених судами фактів, які свідчать про неправомірну поведінку контрагента та про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженості дій між ними. Щодо ланцюга придбання ПП «Сівер Агро Сервіс» товарів, які в подальшому були реалізовані на користь ПСП «Оберіг», наявністю кримінальних проваджень щодо контрагентів ПП «Сівер Агро Сервіс» по ланцюгу постачання, показів засновника підприємств ТОВ «Константа Метал Трейдинг» та ТОВ «Сієна Груп Логістік» ОСОБА_1 , яка повідомила, що не є засновником даних підприємств, жодних документів фінансово-господарської діяльності підприємств не підписувала, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини 6 статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Факт відкриття кримінального провадження та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарських суб`єктів, в рамках кримінального провадження, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Тому, матеріали досудового розслідування за кримінальними провадженнями щодо здійснення фіктивного підприємництва контрагентом позивача з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягала у незаконному відшкодуванні податку на додану вартість з Державного бюджету України не можуть бути враховані як доказ фіктивності господарських операцій позивача. Натомість, відповідачем під час розгляду справи не наведено об`єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, не надано доказів узгодженості дій позивача з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкової вигоди. Крім того, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними. Також, не знаходить поважними посилання відповідача на вирок Солом`янського районного суду м. Києва від 01.08.2017 у справі № 760/7812/17-к, відповідно до якого ОСОБУ_1 притягнуто до кримінальної відповідальності згідно частини першої статті 205-1 Кримінального кодексу України, а саме, він підписав статут ТОВ «Сієна Груп Логістик» без наміру здійснення господарської діяльності, оскільки вказані обставини не стосуються позивача та його контрагента, що вказує на відсутність підстав для його врахування судом по відношенню до позивача. На підставі вище зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що господарські відносини між позивачем та контрагентом мали реальний характер, підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, спричинили реальні зміни майнового стану позивача, та були належним чином відображені у податковій звітності, а тому податкове повідомлення-рішення від 11.04.2019 № 00001031400 є протиправним та підлягає скасуванню. Щодо розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (частина 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України). Положеннями пункту 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Згідно частин 4 та 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Аналіз наведених правових норм свідчить, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, відноситься до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Представником позивача для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу надано суду договір про надання правової (правничої) допомоги від 19.06.2019, додаток № 1 до договору про надання правової допомоги від 19.06.2019, додаткову угоду № 1 до договору про надання правової допомоги від 19.06.2019. Однак, представником позивача не надано квитанцію (платіжне доручення) про отримання від ПСП «Оберіг» 15000,00 грн., акту виконаних робіт, звіту з детальним описом виконаних робіт, тощо. За таких обставин, не підлягають відшкодуванню витрати на правничу допомогу, оскільки представником позивача не надано належних та допустимих доказів на їх підтвердження. Водночас, враховуючи, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю, тому на користь ПСП «Оберіг» підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області судовий збір в розмірі 10 050, 60 грн. Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мірі досліджено обставини справи на підставі яких суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позов Приватного сільськогосподарського підприємства «Оберіг» підлягає задоволенню повністю. Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Відповідач по справі, як суб`єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов`язок щодо доказування правомірності вчинених ним дій та прийняття оскаржуваного рішення. Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовує позовні вимоги. Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 241, 242, 243, 250, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області - залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст. 329 КАС України. (Повний текст виготовлено - 02 березня 2020 року). Головуючий суддя: Л.О. Костюк Судді: Н.П. Бужак, Я.М. Собків