Постанова 4851 № 480/2847/19

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 березня 2020 р.Справа № 480/2847/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Кононенко З.О., Суддів: Сіренко О.І. , Калиновського В.А. , розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду заяву представника позивача ОСОБА_1 - Кравченка Павла Андрійовича про прийняття додаткового судового рішення (постанови) в адміністративній справі за апеляційною скаргою Сумської митниці ДФС на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21.10.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Л.М. Опімах, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, повний текст складено 21.10.19 року по справі № 480/2847/19 за позовом ОСОБА_1 до Сумської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Сумської митниці ДФС, в якому просив суд визнати рішення Сумської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 24.04.2019 року UA805180/2019/000099/2 протиправним та скасувати його. В обгрунтування позовних вимог, позивач зазначав, що у квітні 2019 року він придбав у Нідерландах за 1800 євро легковий автомобіль уживаний марки VOLKSWAGEN, моделі GOLF PLUS, 2006 року випуску. 20 квітня 2019 року на підставі належним чином оформлених в країні експорту документів автомобіль було ввезено в Україну, а згодом доставлено в Сумську митницю ДФС для митного оформлення. Під час митного оформлення 23.04.2019 р. декларантом позивача - митним брокером ТОВ "Україна-Центр" - було подано до митного оформлення митну декларацію, якою задекларовано придбаний позивачем автомобіль. Разом з декларацією декларантом були подані документи: рахунок-фактура б/н від 16.04.2019 р.; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 від 10.04.2019 р.; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 19.10.2007 р.; акт про проведення огляду транспортного засобу UA205010/2019/117354 від 20.04.2019 р.; митна декларація для письмового декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами для особистих, сімейних та інших потреб, не пов`язаних з провадженням підприємницької діяльності, від 20.04.2019 р.; квитанція про оплату транспортного засобу від 18.04.2019 р.; сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу № UA.005.006436-19 від 20.04.2019 р. Проте 24.04.2019 р. Сумською митницею ДФС було прийняте Рішення про коригування митної вартості товару № UA805180/2019/000099/2 та картку відмови в митному оформленні № UA805180/2019/00233, за якими вартість товару, визначену декларантом для цілей нарахування митних платежів, було відхилено та визначено вартість автомобіля за другорядним методом (за ціню договору щодо ідентичних товарів). Відповідно до Рішення вартість товару для цілей нарахування митних платежів митницею визначено в розмірі 3998 євро. Підставою незастосування основного методу визначення митної вартості товару та її коригування відповідачем зазначено спрацювання профілю ризику 105-2 Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової і цьому врахований достатній строк для можливого направлення заяви про усунення недоліків апеляційної скарги засобами поштового зв`язку. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 21.10.2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Сумської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення - задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Сумської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 24.04.2019 р. № UA805180/2019/000099/2. Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 09.01.2020 року апеляційну скаргу Сумської митниці ДФС залишено без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21.10.2019 року по справі № 480/2847/19 залишено без змін. 28.01.2020 року на адресу суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 - Кравченка Павла Андрійовича про прийняття додаткового судового рішення у справі про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу на стадії апеляційного перегляду у розмірі 2500 гривень. У відповідності до ст.252, 311 КАС України заяву розглянуто у порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи заяви, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що заява про прийняття додаткового судового рішення по справі щодо розподілу судових витрат підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ч.1 ст.252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Відповідно до змісту вказаної статті, додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі. З матеріалів справи вбачається, що судом апеляційної інстанції при ухваленні постанови від 09.01.2020 року не вирішено питання про розподіл судових витрат. Відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до ч.ч. 1, 3, 6 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Положеннями п. 1 ч. 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до ч. 3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Так, відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відповідно до ч. 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. Крім того колегія суддів звертає увагу на положення ч. 6 та ч. 7 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до яких, визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V). У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями). Як вбачається з матеріалів справи, представником позивача на підтвердження витрат з оплати правової допомоги подано наступні документи: додаткову угоду (до угоди про надання правової допомоги від 10.07.2019 р.) від 29.11.2019 року укладеної між позивачем та адвокатським бюро Павла Кравченка, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (в порядку ст.134 КАС України) від 20.12.2019 р., квитанцію ПАТ КБ «ПриватБанк» про сплату коштів в якості оплати послуг за надання правової допомоги згідно додаткової угоди від 29.11.2019 в загальній сумі 2500 грн. Таким чином, враховуючи наявність документального підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість наданої заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та як наслідок, необхідність її задоволення в повному обсязі. Наведене узгоджується із правовими позиціями Великої Палати Верховного Суду викладеною у постанові від 27.06.2018 року по справі № 826/1216/16, а також Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 23.05.2018 року по справі №820/2262/17 та від 31.07.2018 року по справі №820/4263/17. Відповідно до п. 3 ч.1. ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Керуючись ст. ст. 243, 252, 292, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Заяву представника позивача ОСОБА_1 - Кравченка Павла Андрійовича про прийняття додаткового судового рішення (постанови)- задовольнити. Прийняти додаткову постанову, якою здійснити розподіл судових витрат. Стягнути з Сумської митниці ДФС (вул. Юрія Вєтрова, 24, м. Суми, 40020, код ЄДРПОУ 39420037) за рахунок бюджетних асигнувань витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 ) у розмірі 2500 (дві тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок. Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя (підпис)Кононенко З.О. Судді(підпис) (підпис) Сіренко О.І. Калиновський В.А. Повний текст додаткової постанови виготовлений 10.03.2020 року