Постанова 4807 № 310/402/19

Дата документу 03.03.2020 Справа № 310/402/19 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №310/402/19 Головуючий у 1 інстанції: Стручкова Л.І. Провадження № 22-ц/807/180/20 Суддя-доповідач: Дашковська А.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ «03» березня 2020 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Дашковської А.В., суддів: Кримської О.М., Кочеткової І.В., секретар: Волчанова І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційними скаргами Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 17 вересня 2019 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ВСТАНОВИВ: В січні 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог зазначило, що ОСОБА_1 на підставі заяви б/н від 17.03.2007 року отримав у ПАТ КБ «ПриватБанк» кредит у розмірі 14000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 договору. При укладанні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України. В порушення норм закону та умов договору ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, у зв`язку з чим станом на 16.12.2018 року має заборгованість 50371,87 грн., яка складається з: 29 221,80 грн. - тіло кредиту; 5 940,59 грн. заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 12 334,63 грн. пеня, а також штрафи відповідно до умов договору: 500 грн. штраф (фіксована складова), 2374,85 грн. штраф (процентна складова). На підставі зазначеного просило стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором б/н від 17.03.2007 року у розмірі 50 371,87 грн. та судові витрати у розмірі 1921 грн. Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 17 вересня 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 29221,80 грн., яка складається з тіла кредиту. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» судовий збір в сумі 1130 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на ознайомлення відповідача з умовами та правилами, наявність в заяві позичальника відсоткової ставки, просило скасувати рішення суду в частині відмови в стягненні заборгованості за процентами та неустойкою та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову, в іншій частині рішення залишити без змін, стягнути з відповідача судові витрати. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на недоведеність наявності письмової форми договору, досягнення згоди щодо умов договору та надання кредитних коштів, просив скасувати рішення суду в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. АТ КБ «ПриватБанк» подало відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому зазначило, що сторонами при укладенні кредитного договору були досягнуті усі істотні умови договору,строк дії останньої виданої картки до кінця грудня 2021 року, зміна кредитного ліміту передбачена умовами договору, відповідач за допомогою кредитної картки скористався сервісом «Миттєва розстрочка». Учасники справи у судове засідання не з`явились, повідомлені про місце та час розгляду справи у відповідності до вимог ст.ст. 128, 130 ЦПК України, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (судової повістки). З огляду на вищевикладене та у відповідності до ст.ст. 371, 372 ЦПК України, судова колегія ухвалила розглядати справу за відсутності учасників справи. Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню частково, з огляду на таке. За приписами п.2 ч. 1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ч.ч.1,2,5 ст. 263 ЦПК України). Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам не відповідає. Судом першої інстанції встановлено, що 17 березня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 на підставі Заяви б/н був укладений кредитний договір, за умовами якого ОСОБА_1 отримав кредитні кошти у розмірі 14000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку № НОМЕР_1 з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а.с.10). Підпис під Заявою відповідачем не оспорюється. За розрахунком банку заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором у зв`язку з його неналежним виконанням станом на 16.12.2018 року становить 50 371,87 грн. та складається з: 29 221,80 грн. - тіло кредиту; 5940,59 грн. заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 12 334,63 грн. пеня а також: 500 грн. штраф (фіксована складова), 2374,85 грн. штраф (процентна складова). Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша стаття 627 ЦК України). Згідно з ч.1 ст.633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом ст.634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. За приписами ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір,укладений з недодержанням письмової форми є нікчемним. Факт переказу банком кредитних коштів на картковий рахунок і факт користування позичальником банківськими коштами підтверджується випискою із карткового рахунку, відкритого на ім`я ОСОБА_1 на виконання його заяви про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг. Згідно з вказаною випискою ОСОБА_1 користувався кредитними коштами, періодично знімав кредитні кошти та вносив платежі на погашення кредиту, останній з яких сумі 200 гривень було внесено в грудні 2018 року (а.с.99-105). Крім того з виписки з особового рахунку, відкритого на ім`я ОСОБА_1 за кредитним договором від 17.03.2007 року вбачається, що відповідачем за послугою «Міттева розстрочка» лише у 2018 році за рахунок отриманих за договором коштів виплачувались щомісячні платежі в розмірі 2280,72 грн. (19.02.2018 року, 19.03.2018 року, 19.04.2018 року, 19.05.2018 року, 19.06.2018 року, 19.07.2018 року, 19.08.2018 року, 19.09.2018 року, 19.10.2018 року, 19.11.2018 року), загальна сума яких становить 22807,20 грн., при цьому позичальником за цей період повернуто банку 5069,82 грн.(а.с.99 зворот, 100). Виписки по рахунках/карткам ПАТ КБ «ПриватБанк» є належними та допустимими доказами щодо надання Банком кредитних коштів Клієнту, отримання і використання таких коштів Клієнтом, нарахування Банком відсотків, комісії, пені, а також часткового погашення позичальником заборгованості за кредитним договором, що підтверджується Постановою Вищого Господарського суду України від 13.11.2014 р. у справі № 908/4154/13. За приписами п. п. 5.1, 5.4, 5.5, 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління НБУ № 254 від 18.06.2006 р. інформація, що міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного). Особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня. Форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України). Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 ЦК України). Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу. Аналізуючи умови договору та зміст зазначених правових норм, слід дійти висновку, що за договором про надання банківських послуг (при отриманні позичальником кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку), яким установлено не тільки щомісячні платежі погашення кредиту, а й кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності (стаття 257 ЦК України) стосовно щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - не після закінчення строку дії договору, а після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту (стаття 261 ЦК України). Саме до такого висновку дійшов Верховний Суд України в постанові від 22 жовтня 2014 року по цивільній справі № 6-127 цс14. Довідкою банку від 15.04.2019 року №30.1.0.0/2-20190116/1050 підтверджується, що ОСОБА_1 отримав 5 карток, при цьому строк дії останньої № НОМЕР_2 - до останнього дня грудня 2021 року (а.с.108). За наданим банком розрахунком та відповідно до виписки з особового рахунку відповідача (а.с.5-9, 100), останній платіж в сумі 200 грн. ОСОБА_1 здійснив 14 грудня 2018 року, до суду з позовом банк звернувся 21 січня 2019 року. За вказаних обставин доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про нікчемність кредитного договору, укладеного між сторонами колегія суддів вважає неприйнятними. Задовольняючи позовні вимоги про стягнення заборгованості по тілу кредиту в сумі 29 221,80 грн., суд першої інстанції правильно виходив з доведеності позовних вимог банку в цій частині, відсутності підстав для задоволення заяви відповідача про застосування позовної давності. Щодо доводів апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» в частині відмови в задоволенні позову про стягнення заборгованості за процентами колегія суддів виходить з такого. Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Частиною другою статті 1050 ЦК України визначено, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу. Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. У правовому висновку Великої Палати Верховного Суду по справі №444/9519/12, провадження №14-10 цс 18 від 28 березня 2018 року зазначено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Матеріалами справи підтверджено, що в Заяві про надання банківських послуг від 17 березня 2007 року, яка підписана ОСОБА_1 , сторони узгодили базову відсоткову ставку за кредитним лімітом на момент підписання договору - 3% на місяць (36% на рік) на суму залишку заборгованості за кредитом (а.с.10 зворот.). Відтак, у межах строку кредитування до останнього дня грудня 2021 року відповідач мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти. За умовами договору сторони погодили щомісячну сплату відсотків за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом в розмірі 3% в місяць на суму залишку заборгованості. За приписами статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Фіксована процентна ставка є незміною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений в договорі розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої ставки в односторонньому порядку є нікчемною. За вказаних обставин, нарахування банком процентів за користування кредитними коштами в розмірі 43,20% на рік (3,6 % в місяць), починаючи з 01 квітня 2015 року, є необґрунтованим. Отже стягненню на користь банку з ОСОБА_2 підлягають проценти за період з 17 березня 2007 року по 16 грудня 2018 року в сумі 3090,38 грн. (2280,72 грн. (заборгованість за тілом кредиту) : 360 днів: х 1355 днів (фактична кількість днів за користування кредитними коштами) :100 х 36 (річна відсоткова ставка) = 3090,38 грн.). Цивільно-правова відповідальність це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу). Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України). Проте матеріалами справи не підтверджено, що сторони передбачили цивільно-правову відповідальність за договором у вигляді пені та штрафів (штрафу в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову). За таких обставин, позовні вимоги банку про стягнення з відповідача пені в сумі 12 334,63 грн., та штрафів: 500 грн. штраф (фіксована складова), 2374,85 грн. штраф (процентна складова) задоволенню не підлягають. З огляду на зазначене, згідно з ч.ч.1,4 ст.376 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні позову про стягнення заборгованості за процентами з прийняттям нової постанови про часткове в сумі 3090 гривень 38 копійок задоволення позовних вимог банку про стягнення заборгованості за процентами за кредитним договором. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Згідно з ч.ч.1, 6, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України АТ КБ «ПриватБанк» має право на компенсацію за рахунок держави суми судового збору, сплаченого за подання позовної заяви, пропорційно до задоволених вимог в розмірі 1232,27 грн., суми судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги, пропорційно до задоволених вимог в розмірі 1848,40 грн., всього 3 080,67 грн. Керуючись ст. ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 17 вересня 2019 року у цій справі скасувати в частині відмови в задоволенні позову про стягнення заборгованості за процентами та судового збору та прийняти в цій частині нову постанову наступного змісту. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, б.1Д, ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за процентами за кредитним договором б/н від 17.03.2007 року в сумі 3090 (три тисячі дев`яносто) гривень 38 копійок. Судовий збір в сумі 3 080 (три тисячі вісімдесят) гривень 67 копійок компенсувати Акціонерному товариству комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, б.1Д, ЄДРПОУ 14360570) за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. В інший частині рішення залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складений 05 березня 2020 року Головуючий А.В. Дашковська Судді: О.М. Кримська І.В. Кочеткова