Постанова 4813 № 501/3222/20

Номер провадження: 22-ц/813/3368/22 Номер справи місцевого суду: 501/3222/20 Головуючий у першій інстанції Тюмін Ю. О. Доповідач Комлева О. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29.04.2022 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: Головуючого-судді Комлевої О.С., суддів: Колеснікова Г.Я., Сегеди С.М., розглянувши в порядку письмового провадження без виклику учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 12 травня 2021 року, постановленого під головуванням судді Тюміна Ю.О., у цивільній справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - в с т а н о в и в: У вересні 2020 року акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просило стягнути з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 13137,39 грн. та судові витрати. В обґрунтування вимог позивач зазначив, що 03.10.2018 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір за яким ОСОБА_1 був наданий кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Своїм підписом у заяві анкеті відповідач підтвердив, що підписана ним заява-анкета разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифів банку складає договір про надання банківських послуг. У зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором, станом на 31.08.2020 року у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 13137,39 грн., яка складається із: 8877,98 грн. - заборгованості за тілом кредиту, 4259,41 грн. заборгованості за простроченими відсотками. Оскільки, відповідач в добровільному порядку заборгованість за кредитом не погашає, позивач звернувся до суду з зазначеним позовом. Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 12 травня 2021 року позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволений частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 8000 грн. В задоволені позовних вимог в частині стягнення 4259,41 грн. заборгованості за простроченими відсотками відмовлено. Вирішено питання про судові витрати. Не погоджуючись з рішенням суду, АТ КБ «ПриватБанк», звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду в частині відмови в задоволені вимог про стягнення заборгованості за простроченими відсотками скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, в інший частині рішення залишити без змін, посилаючись на те, що висновки суду в частині відмовлених позовних вимог не відповідають обставинам справи, та рішення постановлено з порушенням норм процесуального і матеріального права. В обґрунтування своєї апеляційної скарги, АТ КБ «ПриватБанк» зазначає, що суд зробив помилковий висновок про відсутність підстав для стягнення з відповідача прострочених відсотків, оскільки не взяв до уваги, що позивачем виконано вимоги Закону «Про споживче кредитування, проінформовано відповідача про умови кредитування та 03.10.2018 року відповідачем підписано Паспорт споживчого кредиту, який є належним доказом стягнення відсотків та який не прийнятий судом. Рішення суду в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту сторонами не оскаржується. Відзиву до суду надано не було. Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення. У відповідності до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно приписів ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Враховуючи вищенаведене, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи, як малозначна у зв`язку з її незначною складністю (ч. 1 ст. 368, ч.ч. 1, 2, 4 ст. 274, ч.ч. 4, 6 ст. 19 ЦПК України). У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав. Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Проте, зазначеним вимогам закону рішення суду в оскаржуваній частині не відповідає. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. У відповідності до ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості за простроченими відсотками, суд виходив із того, що позивач не надав суду доказів того яку саме карту, а, відповідно, і тарифи обслуговування кредитних карт обрав відповідач, що позбавляє суд можливості встановити, який розмір процентів та пені за кредитним договором зобов`язаний сплачувати відповідач. Колегія суддів з вказаними висновками суду не погоджується, з наступних підстав. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 03.10.2018 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір б/н шляхом підписання заяви, яка разом з Умовами та правилами надання банківських послуг складає між сторонами кредитний договір (а.с.10,11,12-58). У заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом з пам`яткою клієнта, умовами та Правилами надання банківських послуг становить між ним та банком договір про надання банківських послуг. Відповідно до п. 2.1.1.2.3 Умов використання кредитних карт ПАТ ПриватБанку, після отримання Банком від Клієнта необхідних документів, а також Заяви, Банк проводить перевірку наданих документів і приймає рішення про можливість встановлення кредитного ліміту на кредитну карту. Клієнт дає свою згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт (а.с.49). Пунктом 2.1.1.3.4. Умов використання кредитних карт ПАТ ПриватБанку передбачено, що зобов`язання Банку з надання кредитного ліміту згідно Заяви виникають з моменту надання платіжною системою операції до списання з відповідного Картрахунку в рахунок кредитного ліміту (а.с. 51). Кредитний ліміт за час користування відповідачем карткою становив 8000,00 грн., що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ім`я ОСОБА_1 (а.с. 9). Клієнт зобов`язаний погашати заборгованість по кредиту, відсотків за його використання, на перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором (п. 2.1.1.5.5. Умов використання кредитних карт ПАТ ПриватБанку) (а.с. 53). Позивач зазначав, що відповідач належним чином умови договору не виконував, внаслідок чого, станом на 31.08.2020 року, виникла заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 13137,39 грн., з яких: 8877,98 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 4259,41 грн. заборгованість за простроченими відсотками (а.с.6-7). Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини. Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки, умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом частини другої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав у борг позичальник), стягнути заборгованість за відсотками за користування кредитом. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги у цій частині, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на витяг з Тарифів банку та витяг з Умов та правил надання батьківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https://privatbank.ua, як невід`ємні частини спірного договору. Витягом з Умов та правил надання батьківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https://www.privatbank.ua, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 03.10.2018 року була надана кредитна картка з терміном дії до 08/22 на підставі підписаного кредитного договору, що підтверджується довідкою (а.с. 8). Також, з наданої позивачем довідки про зміну кредитного ліміту, наданого ОСОБА_1 вбачається, що сума кредитного ліміту була встановлена у розмірі 8000 грн. (а.с. 9). Разом з тим, суд не звернув увагу на те, що в матеріалах справи наявний паспорт споживчого кредиту, який підписаний ОСОБА_1 , з якого вбачається, що ОСОБА_1 був обізнаний 03.10.2018 року про те, що банк надає позичальнику строковий кредит на строк кредитування до 240 місяців на споживчі потреби на картковий рахунок, з процентною ставкою у межах пільгового періоду відсотків річних 0,00001%, процентна ставка за межами пільгового періоду відсотків річних 43,2%, в якому також вказані наслідки прострочення виконання та/або невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит з зазначенням процентної ставки, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту (а.с. 12-13, зв.б.). Також з наданим банком розрахунком вбачається, що заборгованість за простроченими відсотками відповідача за зазначеним договором від 03.10.2018 року станом на 31.08.2020 року становила 4259,41 грн. При цьому колегія суддів звертає увагу, що укладений між сторонами договір від 03.10.2018 року є правомірним відповідно до положень ст. 204 ЦК України, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом і він не визнаний судом недійсним відповідають обставинам справи та вимогам закону. Враховуючи вищевикладене, суд не врахував те, що оскільки сторонами було погоджено, зокрема процентну ставку, то суду слід було визначити й стягнути таку заборгованість відповідно до положень закону та підписаних відповідачем анкети-заяви та паспорту споживчого кредиту. Тобто, підписавши анкету-заяву, а також паспорт споживчого кредиту, який є складовою частиною кредитного договору, ОСОБА_1 погодився на такі умови кредитного договору та взяв на себе відповідні зобов`язання щодо його повернення та сплати відсотків. У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. З огляду на викладене, суд належним чином не дослідив надані банком докази видачі відповідачу кредиту, користування відповідачем кредитними коштами, що доведено відповідними розрахунками, не врахував, що зазначені докази відповідачем не спростовано. Таким чином, у порушення статей 89, 263-264 ЦПК України суд на зазначені вище положення закону уваги не звернув, неправильно застосував норми матеріального права, не з`ясував належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог, що має суттєве значення для правильного вирішення спору, не надав належної правової оцінки доводам і доказам, наданим позивачем, зокрема паспорту споживчого кредиту позичальника, який підписаний відповідачем, що призвело до неправильного вирішення справи. На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за простроченими відсотками у розмірі 4259,41 грн. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З урахуванням того, що апеляційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» підлягає задоволенню, колегія суддів дійшла до висновку про те, що з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь АТ КБ «ПриватБанк» судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 3153 грн. З огляду на положення п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України ця справа є малозначною, а тому згідно п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Керуючись ст.ст.368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити. Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 12 травня 2021 року в частині відмови у задоволенні позову про стягнення заборгованості за простроченими відсотками скасувати. Прийняти в цій частині постанову. Позов акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за простроченими відсотками задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за простроченими відсотками у розмірі 4 259 гривень 41 копійку. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 14360570) судовий збір в розмірі 3 153 гривні. Рішення суду в частині задоволення позову про стягнення заборгованості за тілом кредиту не переглядалося. Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Повний текст судового рішення складений 29 квітня 2022 року. Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева Судді ______________________________________ Г.Я. Колесніков ______________________________________ С.М. Сегеда