Постанова Тернопільський апеляційний суд № 607/11393/19

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 607/11393/19Головуючий у 1-й інстанції Сливка Л.М. Провадження № 22-ц/817/90/20 Доповідач - Шевчук Г.М. Категорія - П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 лютого 2020 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: головуючого - Шевчук Г.М. суддів - Міщій О. Я., Ткач З. Є., з участю секретаря - Костів Х.Ю. представника позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_2 представника АТ Альфа-Банк - Панченка Д.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу № 607/11393/19 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 жовтня 2019 року, ухвалене суддею Сливка Л.М., повний текст якого складено 1 листопада 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Укрсоцбанк", правонаступником якого є Акціонерне товариство Альфа-Банк, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,- ВСТАНОВИЛА: У травні 2019 року ОСОБА_1 пред`явила в суд позов до ПАТ «Укрсоцбанк» (надалі змінено на АТ «Укрсоцбанк»), третя особа на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський В.А. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. В обґрунтування вимог зазначає, що 31 серпня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. було вчинено виконавчий напис за № 17736 на іпотечному договорі № 770/76-52-07, яким запропоновано звернути стягнення на житловий будинок з надвірними господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який належить їй на праві власності, для погашення заборгованості за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 770/38-480-07 від 19 жовтня 2007 року в загальній сумі 199'001,85 грн. При вчиненні цього виконавчого напису нотаріусом не враховано, що пункт 11 Постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року за № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» був визнаний незаконним та нечинним Київським апеляційним адміністративним судом від 22 лютого 2017 року. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області 28 жовтня 2019 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Укрсоцбанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті згідно ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 червня 2019 року (справа № 607/11393/19), згідно яких зупинено стягнення у виконавчому провадженні № 56466063, відкритому на підставі виконавчого напису, вчиненого 31 серпня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. зареєстрованого в реєстрі за №17736 про звернення стягнення на житловий будинок з надвірними господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , для задоволення вимог ПАТ «Укрсоцбанк» в розмірі 199'001,85 грн. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення Тернопільського міськрайонного суду від 18 жовтня 2018 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права і порушення судом норм процесуального права. Вказує, що з 22 лютого 2017 року відсутні правові підстави для вчинення виконавчих написів нотаріусами України на підставі п.1-1 Розділу та на підставі Розділу 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року за № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів». Оспорюваний виконавчий напис нотаріусом було вчинено 31 серпня 2017 року, в той час, коли пункт 11 вищевказаної постанови було визнано незаконним та нечинним. Крім того, рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 17 жовтня 2018 року встановлено, що для одержання виконавчого напису за вказаним іпотечним договором ПАТ Укрсоцбанк було подано приватному нотаріусу Київського нотаріального округу Чуловському В.А. всі необхідні документи згідно переліку, встановленому п.1-1 вищевказаної Постанови. У відзиві на апеляційну скаргу представник АТ Альфа-Банк просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін. В обгрунтування вимог посилається на те, що жодної заборони вчинення виконавчого напису щодо звернення стягнення на предмет іпотеки немає. Договір іпотеки є нотаріально посвідченим, передбачає заставу нерухомого майна, є відплатним договором, оскільки передбачає стягнення коштів за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки, нотаріусом у відповідності до вимог ЗУ Про нотаріат, Про іпотеку та Порядку №1172 правомірно вчинено виконавчий напис. 28.01.2020 року до апеляційного суду надійшла заява АТ «Альфа-Банк» про заміну сторони її правонаступником, в якій вказано, що згідно з рішенням № 5/2019 єдиного акціонера АТ «Укрсоцбанк» від 15 жовтня 2019 року було затверджено Передавальний акт та визначено, що правонаступництво щодо всього майна, прав та обов`язків АТ «Укрсоцбанк», які зазначені у передавальному акті, виникає у АТ «Альфа-Банк» з дати визначеної у Передавальному акті, а саме з 15 жовтня 2019 року. У зв`язку з чим заявник просив залучити до участі у справі замість відповідача АТ «Укрсоцбанк» його правонаступника АТ «Альфа-Банк». 30 січня 2020 року апеляційним судом замінено відповідача у справі АТ «Укрсоцбанк» його правонаступником АТ «Альфа-Банк» . Представник апелянта апеляційну скаргу підтримав, посилаючись на викладені у ній доводи. Представник АТ Альфа-Банк, просив в задоволенні скарги відмовити вказавши, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Інші учасники справи будучи належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи в судове засідання не з`явились. У відповідності до вимог статтей 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у їх відсутності. Судова колегія, заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення осіб, які з`явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд виходив з відсутності правових підстав для задоволення вимог. Колегія суддів з даним висновком суду першої інстанції погоджується, оскільки висновок ґрунтується на матеріалах справи і є достатньо вмотивованим. За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом. Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом. Згідно з частиною першої статті 1 Закону України від 02 вересня 1993 рок «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності. Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом законодавства станом на час вчинення оскаржуваного виконавчого напису була, зокрема Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджена наказом Міністерства юстиції Українивід 03 березня 2004 року № 20/5 та зареєстрована у Міністерствіюстиції України03 березня 2004 року за № 283/8882 (далі - Інструкція). Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правове регулювання процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів передбачено у главі 14 Закону України «Про нотаріат» та розділі 32 Інструкції. Так, відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти. Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для таких висновків. Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. Судом установлено, що 19 жовтня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (іпотекодавець) було укладено іпотечний договір № 770/76-52-07, посвідчений приватним нотаріусом Лановецького районного нотаріального округу Доротюк Р.Р., за умовами якого іпотекодавець передає в наступну іпотеку іпотекодержателю в якості забезпечення виконання іпотекодавцем зобов`язань за Договором кредиту № 770/38-480-07 від 19 жовтня 2007 року, укладеним між іпотекодержателем та іпотекодавцем, житловий будинок з надвірними господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Загальна заставна вартість предмету іпотеки за погодженням сторін становить 312'500 грн. (а.с. 7-8) Відповідно до п.4.1. вказаного договору, у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем основного зобов`язання, іпотеко держатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. У разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених цим договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання Основного зобов`язання, а в разі його невиконання звернути стягнення на предмет іпотеки (п.4.2) іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із способів, встановлених п. 4.5 договору, в тому числі, на підставі виконавчого напису нотаріуса. Договором про внесення змін до іпотечного договору № 770/76-52-07, посвідченого приватним нотаріусом Лановецького районного нотаріального округу Доротюк Р.Р. 19 жовтня 2007 року по реєстру за № 2373 від 09 жовтня 2012 року, внесено зміни в підпункт «1.3.1» іпотечного договору від 19 жовтня 2007 року, та викладено його в такій редакції: «Повернення кредиту в сумі 189'303,95 грн. з порядком погашення заборгованості за кредитом, визначеним п. 1.1. договору, яким обумовлене основне зобов`язання з кінцевим терміном погашення кредиту до 08 жовтня 2032 року, а також дострокового погашення у випадках, передбачених договором, яким обумовлене основне зобов`язання». 31 серпня 2017 року ПАТ «Укрсоцбанк» звернулось до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В.А. з заявою про вчинення виконавчого напису на вищевказаному іпотечному договорі; зареєстровано нотаріусом 31 серпня 2017 року від 1511/02-20. (а.с. 10) Цього ж дня, 31 серпня 2017 року, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 17736, яким запропоновано звернути стягнення на житловий будинок з надвірними господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_1 , яке на підставі іпотечного договору № 770/76-52-07, посвідченого 19 жовтня 2007 року приватним нотаріусом Лановецького районного нотаріального округу Доротюк Р.Р. за реєстровим № 2373, договору про внесення змін, посвідченого 09 жовтня 2012 року приватним нотаріусом Лановецького районного нотаріального округу Доротюк Р.Р., за реєстровим № 1230, було передано в іпотеку в забезпечення зобов`язань по договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 770/38-480-07 від 19 жовтня 2007 року, кредитором за яким є публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк». Строк платежу за кредитним договором настав. За рахунок коштів, отриманих від реалізації предмету іпотеки запропоновано задовольнити вимоги стягувача у розмірі заборгованості, що виникла внаслідок невиконання/неналежного виконання боржником умов кредитного договору за період з 05 жовтня 2014 року по 02 червня 2017 року, а саме: строкова заборгованість 146'189,45 грн., прострочена заборгованість 21'953,90 грн., строкова заборгованість по нарахованих відсотках 1'450,23 грн., прострочена заборгованість по нарахованих відсотках 29'408,27 грн. Загальна сума заборгованості становить 199'001,85 гривень та сума плати, що здійснена стягувачем за вчинення виконавчого напису. (далі Виконавчий напис; а.с. 6) Звертаючись до суду з позовом позивачка посилається на єдину підставу і полягає вона у тому, що на її думку, правовим підґрунтям для його вчинення був нечинний пункт 11 Постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року за № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів». 29 червня 1999 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів». (далі Постанова № 1172) 26 листопада 2014 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» (далі Постанова № 662), якою, окрім іншого, доповненого розділ Постанови № 1172 пунктом такого змісту: «11. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору;б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання;в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості;г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу». Постанова № 662, в частині вказаних змін, визнана незаконною та нечинною постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року, ухваленою у справі № 826/20084/14. Постанова Київського апеляційного адміністративного суду набрала законної сили з моменту проголошення, тобто 22 лютого 2017 року. У заяві представника ПАТ «Укрсоцбанк» про вчинення виконавчого напису зазначено, що він просить вчинити його на підставі пункту 1 Постанови № 1172, котрий визначає, що документом за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів є нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання. Даний пункт був чинний на момент винесення Виконавчого напису. Отже, посилання ОСОБА_1 на ту обставину, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус не врахував, що пункт 1-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 29.09.1999 року за №1172 був визнаний незаконним, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки спірні документи не містять посилання на пункт 1.1 Постанови № 1172. У Виконавчому написі зазначено, що він вчинений, на підставі Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою № 1172. Таким чином виконавчий напис вчинений з дотриманням вимог закону. Доводи апеляційної скарги, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 17 жовтня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Укрсоцбанк», третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський В.А., про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню встановлено, що для одержання виконавчого напису за вказаним іпотечним договором ПАТ Укрсоцбанк було подано приватному нотаріусу Київського нотаріального округу Чуловському В.А. всі необхідні документи згідно переліку, встановленому п.1-1 Постанови Кабінету міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», а тому даний висновок має преюдиційне значення по справі колегія суддів не приймає до уваги як необгрунтовані ,оскільки підстави цього позову відмінні від тих, котрі є предметом розгляду у даній справі . Доводи апеляційної скарги про те, що судом не було належним чином досліджено докази по справі спростовуються змістом рішення суду першої інстанції. Суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи, дав їм належну оцінку. Рішення суду відповідає вимогам закону, наданим доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається. Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 389, 390 ЦПК України, колегія суддів, - постановила: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 жовтня 2019 року залишити без змін. Судові витрати покласти на сторони в межах ними понесених. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 25 лютого 2020 року. Головуючий: Г.М. Шевчук Судді: О.Я. Міщій З.Є. Ткач