Постанова 4811 № 442/2977/17

Справа № 442/2977/17 Головуючий у 1 інстанції: Гарасимків Л.І. Провадження № 22-ц/811/1399/18 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М. Категорія:44 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 лютого 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючої - судді Копняк С.М., суддів - Бойко С.М., Ніткевича А.В. секретар Жукровська Х.І. з участю представника апелянта Столяренко В.О., представника позивача Бабія Б.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України» на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 24 травня 2018 року, ухвалене в складі головуючої судді Гарасимків Л.І., у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Дочірнього підприємства «Львівський Облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України», треті особи: Дрогобицький ВП ГУНП у Львівській області, філія «Дрогобицький райавтодор» Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої адміністративним правопорушенням, - В С Т А Н О В И Л А: Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися в суд із позовом до ДП «Львівський Облавтодор» «Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України», треті особи - Дрогобицький ВП ГУНП у Львівській області, філія «Дрогобицький райавтодор» Дочірного підприємства «Львівський облавтодор» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої адміністративним правопорушенням. Свій позов обґрунтовували тим, що 18 січня 2017 р. о 09 год. працівник Трускавецького ВП Дрогобицького ВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_3 , керуючи службовим автомобілем «ВАЗ-2107-40» д.р.н. НОМЕР_1 , рухаючись із м. Трускавця в напрямку м. Дрогобича, виїхав на зустрічну смугу руху, де вчинив зіткнення з автомобілем марки «Тойота Ауріс» д.р.н. НОМЕР_2 , що належить позивачу ОСОБА_1 , під керуванням його дружини ОСОБА_2 , який рухався в зустрічному напрямку. В результаті даної ДТП автомобіль марки «Тойота Ауріс» д.р.н. НОМЕР_2 отримав механічні ушкодження та йому завдано матеріальних збитків. 19 січня 2017 року прокуратурою Львівської області було внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань під № 42017140000000021, відомості по даному факту за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. 30 січня 2017 року дане кримінальне провадження було закрите на підставі п. 2 ч. І ст. 284 КПК України, у зв`язку з відсутністю в діях оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Трускавецького ВП Дрогобицького ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. Згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії БР № 145652 від 23.01.2017 року до ОСОБА_4 застосовано адміністративне стягнення - штраф у розмірі 1 020 гривень, за те, що він працюючи начальником філії 1 «Дрогобицький райавтодор» порушив правила, норми і стандарти, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг, не провів роботи щодо ліквідації зимової слизькості та снігового шару дорожнього покриття автодороги Т 14-02 «Східниця-Пісочне» з 59 км. +500м. до 61 км. та не обробив дорожнє покриття протиожеледними та протибуксуючими сумішами, внаслідок чого близько 11 години на вказаній автодорозі 59 км. + 500 м сталася ДТП, в результаті якої автомобіль марки «Тойота Ауріс» д.н.з. НОМЕР_2 отримав механічні ушкодження та власнику автомобіля завдано матеріальних збитків. В той же час, постановою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 28.02.2017 року, постанову відносно ОСОБА_4 було скасовано, оскільки посадові особи філії "Дрогобицький райавтодор" ДП "Львівський облавтодор" не є відповідальними особами органу, уповноваженого державою на управління автодорогами загального користування, якими є Укравтодор. Згідно з висновком № 12/17 експертного автотоварознавчого дослідження від 13.03.2017 року вартість відновлювального ремонту транспортного засобу - автомобіля марки «Тойота Ауріс» реєстраційний номер НОМЕР_2 , що був пошкоджений в результаті ДТП, яка відбулася 18.01.2017 року, становить 192658,09 грн. Вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Тойота Ауріс» реєстраційний номер НОМЕР_2 , станом на момент огляду в цінах на дату ДТП, що відбулася 18.01.2017 року становить 111 689, 50 грн. Згідно товарного чеку від 13.03.2017 року вартість експертного автотоварознавчого дослідження автомобіля марки «Тойота Ауріс» реєстраційний номер НОМЕР_2 з виїздом на огляд у м. Борислав становить 3 000, 00 грн. Крім того, він витратив на правову допомогу кошти в сумі 3 500, 00 грн., що підтверджено квитанцією. Його дружина ОСОБА_2 також витратила на правову допомогу кошти в сумі 4 000, 00 грн. в зв`язку з розслідуванням факту ДТП. В добровільному порядку відповідач відмовився відшкодувати завдані матеріальні збитки, а тому виникла необхідність звернутися до суду. Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 24 травня 2018 року позов задоволено частковою. Стягнуто з Дочірного підприємства «Львівський Облавтодор «Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану правопорушенням в розмірі 192 658, 09 грн. (сто дев"яносто дві тисячі шістсот п"ятдесят вісім гривень 09 копійок). Стягнуто з Дочірного підприємства «Львівський Облавтодор «Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України» на користь ОСОБА_5 та ОСОБА_2 моральну шкоду, завдану правопорушенням в розмірі по 10 000, 00 грн. (десять тисяч гривень) кожному. Стягнуто з Дочірного підприємства «Львівський Облавтодор «Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України» на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 понесені витрати за проведення експертизи в сумі 10 500, 00 грн. (десять тисяч п`ятсот грн. 00 коп.) та понесені витрати за подання позову в розмірі 1 926, 60 грн. Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 24 травня 2018 року оскаржив директор ДП «Львівський облавтодор» - Боровець П.П., подавши апеляційну скаргу. В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що вважає рішення безпідставним і таким, що ухвалене із порушенням приписів законодавства України, а відтак таким, що підлягає скасуванню. Вказує, що посадові особи Служби автомобільних доріг у Львівській області (балансоутримувача автомобільних доріг), як розпорядник бюджетних коштів у сфері закупівлі підрядних робіт на здійснення, зокрема, зимового утримання доріг, у повній мірі несуть відповідальність за дотримання правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, що узгоджується із положенням ст. 13 Закону України «Про автомобільні дороги». Однак, суд першої інстанції не залучив до участі в справі Службу автомобільних доріг у Львівській області, хоча апелянт заявляв клопотання від 16 квітня 2018 року про залучення у справі співвідповідача, оскільки Служба автомобільних доріг у Львівській області є балансоутримувачем/власником автомобільної дороги, на якій трапилася ДТП. Договір на експлуатаційне утримання ділянки дороги, на час ДТП не був пролонгований, а відтак належним відповідачем мала би бути Служба автомобільних доріг у Львівській області, як балансоутримувач такої. Також зазначає, що позивачі в підтвердження своїх вимог щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди не представили жодного належного та допустимого доказу, котрий би підтверджував вину саме ДП «Львівський облавтодор», а також причинно-наслідкового зв`язку між шкодою, завданою внаслідок згаданого ДТП та діями (бездіяльністю) ДП «Львівський облавтодор». Водночас, жодних доказів притягнення до відповідальності за наслідками вказаного ДТП працівників ДП «Львівський облавтодор» (а відтак і вини самої юридичної особи) позивачем не надано. Просить скасувати рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Судові витрати по справі покласти на позивачів. 15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція ЦПК України, відповідно до п. 9 ст. 1 Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.Таким чином, дана справа розглядається за правилами ЦПК України в редакції Закону №2147-У111 від 03.10.2017 року, яка набрала чинності з 15.12.2017 року. Згідно із ч. 1 ст. 351 ЦПК України (в редакції закону від 03.10.2017 року) судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Відповідно до Указу Президента України №452/2017 від 29.12.2017 року «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» Апеляційний суд Львівської області ліквідовано та створено новий Львівський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Львівську область, з місцезнаходженням у місті Львові. 04 жовтня 2018 року у газеті «Голос України» опубліковано повідомлення голови Львівського апеляційного суду про початок роботи новоутвореного суду. А відтак, справа розглядається Львівським апеляційним судом у межах територіальної юрисдикції якого перебуває районний суд, який ухвалив рішення, що оскаржується. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явились в судове засідання суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити. До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно п.п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване рішення зазначеним вимогам не відповідає. Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Пленум Верховного Суд України у п. 11 Постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 11 роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів. Суд першої інстанції зазначених вимог закону не дотримався. За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимоги апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Судом встановлено, що 18 січня 2017 року близько 11 год. на автодорозі «Турка-Пісочне» 59км + 500м поблизу м. Трускавця відбулася ДТП, за участю транспортних засобів: автомобіля ВАЗ 2107-40 д.р.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 працівника Трускавецького ВП Дрогобицького ВП ГУНП у Львівській області та автомобіля «TOYOTA AURIS» д.р.н. НОМЕР_2 (власником якого є ОСОБА_1 ), під керуванням ОСОБА_2 . Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби зазнали технічних пошкоджень. Постановою старшого слідчого першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Львівської області Матківського І.І. від 31 січня 2017 року кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 42017140000000021 від 19 січня 2017 закрито на підставі п. 2 ч.1 ст. 284 КПК України, у зв`язку із відсутністю в діях оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Трускавецького ВП Дрогобицького ВП ГУ НП у Львівській області Солотви О.І., складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. Постанова мотивована тим, що оскільки учасники даної ДТП не отримали тілесних ушкоджень, виключається подія злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. Також в ході розслідування кримінального провадження, за фактом даного ДТП встановлено, що зіткнення транспортних засобів мало місце на смузі руху водія ОСОБА_2 , внаслідок зносу на цю смугу автомобіля під керуванням водія ОСОБА_3 . Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. За приписами частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (пункт 41 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц). Суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача (частина перша статті 33 ЦПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року). Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі (частина друга статті 51 ЦПК України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року). Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті чи для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача (пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, пункт 31.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц). Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції керуючись положеннями статті 1166 ЦК України виходив з того, що шкода позивачам завдана через неналежне утримання вулично-дорожньої мережі і така підлягає стягненню саме з ДП «Львівський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України», оскільки це підприємство є виконавцем за договором, укладеним між ним та Службою автомобільних доріг та допустило неналежне виконання робіт за цим договором, які знаходяться у причинному зв`язку із заподіяною шкодою. Проте з такими висновками суду погодитись не можна. Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових службових обов`язків (частина перша статті 1172 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК України). Статтею 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини. Встановивши, що шкода, спричинена позивачам внаслідок пошкодження належного їм транспортного засобу заподіяна не внаслідок неналежного виконання ДП «Львівський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» своїх обов`язків за укладеним з Службою автомобільних доріг договором або останньою, як особою на балансі якою перебуває дорога на які відбулася ДТП, оскільки жодним процесуальним документом таке не встановлено, а в результаті зіткнення двох транспортних засобів, суд першої інстанції прийшов до необґрунтованого висновку, що спричинена шкода має бути відшкодована ДП «Львівський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України», а відтак і невірно застосував норми матеріального права. За умови встановлення таких обставин, належним відповідачем має бути безпосередній заподіювач шкоди ОСОБА_3 або юридична особа, з якою він у момент настання ДТП перебував у трудових відносинах (за умови, що ДТП відбулося під час виконання трудових обов`язків), або страхова компанія, у якій застрахована цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу. При цьому слід врахувати, що цивільно-правова відповідальність власника ТЗ повинна була бути застрахована. Лише після відшкодування шкоди належним відповідачем, останній вправі, за умови доведеності відповідних обставин, звернутися до власника дороги, яка неналежно утримувалася, внаслідок чого відбулася ДТП або до особи, яка відповідальна, в тому числі на договірних засадах, за належне утримання такої дороги. У зв`язку із цим, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість та підставність апеляційної скарги, а відтак і про її задоволення. Обґрунтовуючи своє рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини. В рішеннях у справах «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначила, що «якість судового рішення залежить головним чином від якості його вмотивування. Виклад підстав прийняття рішення не лише полегшує розуміння та сприяє визнанню сторонами суті рішення, але, насамперед, є гарантією проти свавілля. По-перше, це зобов`язує суддю дати відповідь на аргументи сторін та вказати на доводи, що лежать в основі рішення й забезпечують його правосудність; по-друге, це дає можливість суспільству зрозуміти, яким чином функціонує судова система» (пункти 34-35). Оскаржуване судове рішення не відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до п. 2 ст. 376 ЦПК України (у редакції Закону №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року) неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню; порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. За таких обставин, оскільки судом першої інстанції при ухваленні рішення порушено норми матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Відповідно до частини 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ст. 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Згідно ч. 1, п. п. 1, 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача;у разі відмови в позові - на позивача. Оскільки позовні вимоги задоволенню не підлягають, то понесені відповідачем витрати на судовий збір, пов`язані з розглядом апеляційної скарги, слід покласти на позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частинах, стягнувши на користь відповідача з кожного по 1 924 грн. 50 коп. Керуючись ст. ст. 258, 259, 268, 367-369, 374 ч.1 п.2, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України» - задовольнити. Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 24 травня 2018 року - скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ДП «Львівський Облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України», треті особи: Дрогобицький ВП ГУНП у Львівській області, філія «Дрогобицький райавтодор» Дочірного підприємства «Львівський облавтодор» про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої адміністративним правопорушенням відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України» судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі по 1 924 грн. 50 коп. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 03 березня 2020 року. Головуюча Копняк С.М. Судді: Бойко С.М. Ніткевич А.В.