Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/3532/19

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 03 березня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/3532/19 Головуючий в 1 інстанції: Цховребова М.Г. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Шляхтицького О.І., суддів: Семенюка Г.В., Федусика А.Г., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ізмаїльської міської ради про визнання протиправним ненадання відповіді та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в яком просив визнати протиправним ненадання відповідачем відповіді по суті скарг від 18.04.19 та 07.05.19; зобов`язати відповідача надати відповідь по суті скарги позивача, а саме: зазначити назву та юридичну адресу установи, що вона постачає населенню міста Ізмаїл скраплений газ у балонах, та правомірність ціни за надані послуги. Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 02.12.2019 року, зокрема, уточнену позовну заяву позивача залишив без руху та встановив позивачу 10-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом подання до суду документу про сплату судового збору у розмірі 1 536,80 грн за такими реквізитами: отримувач коштів - УК у м. Одесі/Київський район; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38016923; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) 899998; рахунок отримувача UA928999980000034310206084032; код класифікації доходів бюджету 22030101; призначення платежу - судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Одеський окружний адміністративний суд, код ЄДРПОУ 35118626, або зазначення правових підстав та надання доказів на їх підтвердження щодо звільнення від сплати судового збору. Ухвалу суду від 02.12.2019 отримано позивачем 12.12.2019, про що свідчить повідомлення «Укрпошти» про вручення поштового відправлення. 21.12.2019 до суду поштою надійшла заява позивача про усунення недоліків від 18.12.2019, вхід. № 48757/19. Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 05 вересня 2019 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 , вхід. № 48757/19 від 21.12.2019, в частині звільнення від сплати судового збору, відмовив. Позовну заяву ОСОБА_1 до Ізмаїльської міської ради про визнання протиправним ненадання відповіді та зобов`язання вчинити певні дії повернув позивачеві. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив її скасувати. Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про необхідність її часткового задоволення. Вирішуючи спірне питання суд першої інстанції виходив з того, що документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, не є доказами у розумінні КАС України, та позивачем не наведено та судом не встановлено наявність правових норм, якими суд наділений повноваженнями щодо витребування документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. У заяві про усунення недоліків, вхід. № 48757/19 від 21.12.2019, позивачем зазначено, зокрема, що він підтримує вимогу про задоволення клопотання про звільнення від сплати судових витрат, з огляду на те, що: - після сплати судового збору, що її вимагає суд, від пенсії позивача за віком залишиться приблизно 51% прожиткового мінімуму; - звернення позивача до підрозділу ДФС України у м. Ізмаїл залишилось без відповіді, тому він просить зажадати від вищевказаної установи відомості про майновий стан заявника. За змістом частини 1 статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. На підставі частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" № 3674-VI (далі Закон № 3674-VI), враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. За правилами частини 2 статті 8 Закону № 3674-VI встановлено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. До позовної заяви позивачем додано, зокрема довідку, вих. № 1 від 02.01.2019, видану позивачу Ізмаїльським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України, в тому, що він знаходиться на обліку в Управлінні ПФУ Ізмаїльського об`єднаного управління ПФУ і отримує пенсію з віком з січня 2018 року по листопад 2018 року по 2 216, 22 грн, та з грудня 2018 року по січень 2019 року по 2 227, 47 грн, всього 28 833, 36 грн. Аналізуючи приписи частини 1 статті 108 КАС України, колегія суддів зауважує, що ухвала про залишення апеляційної скарги без руху має містити не лише виявлені недоліки, але й спосіб їх усунення. Невиконання належним чином вмотивованої ухвали у спосіб визначений судом тягне за собою наслідок у вигляді повернення такої скарги. Як вбачається з ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху, суд першої інстанції послався на те, що наведені скаржником у клопотанні обставини не свідчать про наявність підстав для звільнення від сплати судового збору, передбачених статтею 88 КАС України та статтею 8 Закону України «Про судовий збір». Суд зауважує, що визначення майнового стану сторони є поняттям суб`єктивним та оціночним і залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Доказами рівня майнового стану можуть бути документи, які підтверджують скрутний майновий стан особи, що, відповідно, унеможливлює сплату нею судових витрат. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини, у відповідності до приписів КАС України та Закону № 3674-VI, є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати. Отже, суд першої інстанції, пославшись на те, що позивачем належних доказів, які б свідчили про незадовільне матеріальне становище надано не було, водночас не вказав, які саме обставини і докази на підтвердження рівня майнового стану має надати позивач, враховуючи, що оцінка таким доказам надається саме судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на практику Європейського суду з прав людини, за якою вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя, оскільки судовий збір є певним обмежувальним заходом, який попереджає подання необґрунтованих та безпідставних позовів та перенавантаження судів. Європейський Суд неодноразово, а зокрема у справі Georgel and Georgeta Stoicescu v. Romania, App. no. 9718/03, 26 October 2011, наголошував на тому, що судовий збір має бути «розумним», тобто таким, що, з урахуванням фінансового положення заявника, може бути ним сплачений. Адже невиправдано великий їх розмір, який не враховує фінансове положення заявників, а розраховується на основі певного відсотка від суми, що є предметом розгляду справи, може бути розцінений як такий, що непропорційно обмежує право на доступ до правосуддя. Також Європейський Суд неодноразово вказував на необхідність дотримання з однієї сторони балансу між інтересом держави у стягненні судового збору за розгляд справи, та з іншої - правом заявника на доступ до правосуддя, зокрема, правом представити свою позицію по суті та захистити інтереси в суді. Для того, щоб гарантувати такий справедливий баланс, та, власне, зберегти безперебійне функціонування судової системи, суди мають можливість звільнити від судового збору тих заявників, які можуть довести свою погану фінансову ситуацію. Відтак, при оцінюванні розміру судового збору необхідно обов`язково враховувати питання фінансової спроможності заявника його сплатити, а також обставини конкретної справи та стадію провадження. У справі FC Mretebi v. Georgia, Арр. № 38736/04, 30 January 2008 Європейський суду з прав людини розглядав питання законності відмови Верховного Суду Грузії від звільнення від сплати судового збору заявника (футбольного клубу), та відмітив, що Верховний Суд неналежним чином дослідив аргументи заявника, не вказав, чи достатньо наданих йому доказів на підтвердження фінансової неможливості сплатити судовий збір та не витребував доказів, яких, на його думку, не вистачало. Верховний Суд просто зазначив, що ніяких підстав для надання звільнення від судового збору не існувало. У цій справі Суд назвав відмову Верховного Суду звільнити заявника від сплати судового збору, без відповідного обґрунтування, «безпідставним» обмеженням права останнього на доступ до правосуддя та зазначив, що, на його переконання, відмова у звільненні була зумовлена виключно бажанням Верховного Суду поповнити державний бюджет. Окрім того, необхідно враховувати, що Закон N 3674-VI не містить вичерпного й чітко визначеного переліку документів, які можливо вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд установлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням. Отже, питання перевірки реальної спроможності заявників сплатити судовий збір набуває особливої актуальності та має детально перевірятися судами у випадку, якщо заявники ставлять питання про звільнення, зменшення та/чи розстрочення/відстрочення сплати судового збору. За наявності таких питань суди повинні вказувати, які конкретно докази заявник має надати на підтвердження факту свого незадовільного майнового стану, у разі якщо наданих доказів недостатньо або вони не є належними. Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції здійснено поверхневий та формалізований підхід до вирішення питання щодо звільнення позивача від сплати судового збору за подання адміністративного позову, чим порушено норми процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції про повернення апеляційної скарги позивачеві. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13 грудня 2019 року, № судового рішення в ЄДРСРУ 86333222, в постанові Верховного Суду від 24 січня 2020 року 87144214. Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2005 у справі "Kniat v. Poland", Арр. № 71731/01; пункти 63- 64 рішення Європейського суду з прав людини від 26.07.2005 у справі "Jedamski and Jedamska v. Poland", Арр. № 73547/01). Отже, виходячи з норм Конституції України, а також з норм міжнародного права, повернення адміністративного позову з формальних підстав унеможливило доступ позивача до правосуддя для повного захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи. Оскільки при винесенні ухвали судом порушені норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, суд апеляційної інстанції, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 320 КАС України, приходить до висновку про скасування оскаржуваної ухвали судді і направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2019 року скасувати. Постановити нову ухвалу з направленням матеріалів справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий: О.І. Шляхтицький Суддя: Г.В. Семенюк Суддя: А.Г. Федусик