Постанова 4850 № 200/11891/19-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 березня 2020 року справа №200/11891/19-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді - доповідача Геращенка І.В., суддів Арабей Т.Г., Міронової Г.М., секретар судового засідання Мирошниченко О.Л., представника відповідача Пономарьова А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року у справі № 200/11891/19-а (головуючий суддя І інстанції Лазарев В.В., складене у повному обсязі 13 грудня 2019 року у м. Слов`янськ Донецької області) за позовом Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09 липня 2019 року № 0049144403,- ВСТАНОВИВ: У жовтні 2019 року Обласне комунальне підприємства «Донецьктеплокомуненерго» (далі підприємство, платник податку) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області (первісного відповідача замінено на - Головне управління ДПС у Донецькій області) далі управління, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09 липня 2019 року № 0049144403 (а.с. 4-9). Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 09 липня 2019 року № 0049144403. (а.с. 190-192). Відповідач із таким судовим рішенням не погодився, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на ненадання судом першої інстанції вірної оцінки обставинам справи, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити у повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що позивач є платником податку на додану вартість та застосовує касовий метод податкового обліку ПДВ. Актом від 04 червня 2019 року № 615/05-99-44-03-15-4/33371119 камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» за квітень 2019 року встановлено, що позивач пропустив встановлений пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями) строк 1095 днів для включення до податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним. Вважає спірне податкове повідомлення-рішення правомірним (а.с. 196-197). Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено, що застосовуючи касовий метод він формував податковий кредит за датою списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси), або за датою надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг), що у даному випадку мало місце у квітні 2019 року і саме цей період є звітним у цілях передбачених п. 198.6 ст.198 ПК України. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просив залишити апеляційну без задоволення. Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено й не оспорюється апелянтами наступне. Позивач, Обласне комунальне підприємства «Донецьктеплокомуненерго» є юридичною особою, зареєстроване 23 лютого 2001 року, номер запису у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань 1 266 120 0000 002451, ідентифікаційний код 03337119, місцезнаходження: провулок Земляний, будинок 2, місто Краматорськ, Донецька область, 84307 (а.с. 22-23). Відповідач, Головне управління ДПС у Донецькій області, є суб`єктом владних повноважень, який діє на підставі Положення про Державну фіскальну службу і у спірних правовідносинах реалізує повноваження, надані йому Податковим кодексом України. ГУ ДПС у Донецькій області проведена камеральна перевірка даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість Обласним комунальним підприємством «Донецьктеплокомуненерго» за квітень 2019 року, за результатами якої складено акт від 04 червня 2019 року № 615/05-99-44-03-15-4/3337119 (а.с. 43). За результатами проведеної перевірки встановлено порушення позивачем пункту 198.6, статті 198, пункту 200.1, пункту 200, 2 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до державного бюджету (рядок 18 декларації з ПДВ за квітень 2019 року № 9103956223 від 20 травня 2019 року) у розмірі 2 002 527,00 гривень (а.с. 43). На підставі акту внесено податкове повідомлення-рішення від 09 липня 2019 року № 0049144403, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у сумі 2 002 527,00 гривень та застосовано 1 001 263,50 гривень штрафних санкцій (а.с. 43). 24 липня 2019 року позивачем оскаржено зазначене рішення до Державної фіскальної служби України. Рішенням Державної фіскальної служби України від 19 вересня 2019 року вищевказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін (а.с. 49-50). Позивач із зазначеним податковим повідомленням-рішенням не погодився та звернувся до суду за захистом своїх порушених прав. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку, що для позивача, як підприємства, що застосовує касовий метод, датою виникнення права на податковий кредит за операціями з отримання товару (робіт, послуг) є дата списання коштів з його банківського рахунку незалежно від дати складення податкових накладних. Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції та надаючи оцінку спірним правовідносинам, вважає за необхідне зазначити про наступне. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України. Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин;) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. За правилами пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних / розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні / розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних Як вбачається з акту перевірки платником податку 20 травня 2019 року подана до ГУ ДФС в Донецькій області декларацію з податку на додану вартість за квітень 2019 року № 9103956223 (а.с. 31-34). До декларації з податку на додану вартість за квітень 2019 року надано додаток 5 «Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» від 20 травня 2019 року за результатами аналізу якого встановлено, що підприємством до складу податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за квітень 2019 року включено податкові накладні виписані ПАТ «НАК «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» січень лютий 2014 року (а.с. 54-74). Згідно пункту 44 розділу XX перехідних положень Податкового кодексу України, платники податку, які здійснюють постачання (у тому числі оптове), передачу, розподіл електричної та/або теплової енергії, постачання вугілля та/або продуктів його забезпечення товарних позицій 2701, 2702, 2703 00 00 00, 2704 00 згідно з УКТ ЗЕД, надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, визначають дату виникнення податкових зобов`язань та податкового кредиту за касовим методом. У відповідності до пункту 187.10 статті 187 Податкового кодексу України, платники податку, які постачають теплову енергію, природний газ (крім скрапленого), надають послуги з транспортування та/або розподілу природного газу, інші житлово-комунальні послуги, перелік яких визначений законом, послуги (роботи), вартість яких включається до складу плати за послугу з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій чи послугу з управління багатоквартирним будинком, фізичним особам, бюджетним установам, незареєстрованим як платники податку, а також житлово-експлуатаційним конторам, управителям багатоквартирних будинків, квартирно-експлуатаційним частинам, об`єднанням співвласників багатоквартирних будинків, іншим платникам податку, які здійснюють збір коштів від зазначених покупців з метою подальшого їх перерахування продавцям таких товарів (надавачам послуг) у рахунок компенсації їх вартості, визначають дату виникнення податкових зобов`язань та податкового кредиту за касовим методом. Згідно з підпунктом 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України касовий метод для цілей оподаткування згідно з розділом V цього Кодексу - метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов`язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата віднесення сум податку до податкового кредиту визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг). Отже, право на податковий кредит у позивача, як платника податків, що застосовує касовий метод податкового обліку, виникає лише з моменту списання коштів з його банківського рахунку як оплати за поставлений йому товар, а тому він не міг використати отримані податкові накладні раніше податкового періоду, в якому відбулося таке списання. Як вбачається з матеріалів справи позивачем до складу податкового кредиту за квітень 2019 року, було включено податкові накладні виписані ПАТ «НАК «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» січень лютий 2014 року, з датою платежу квітень 2019 року. Податковою перевіркою встановлено, що ОКП «Донецьктеплокомуненерго» включено до складу кредиту квітня 2019 року суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних від ПАТ «НАК «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» з періодом виписки січень 2014 року у розмірі 1965585,89 гривень, лютий 2014 року у розмірі 36941,05 гривень. Враховуючи, що оплата поставлених товарів була здійснена у квітні 2019 року, періодом для відображення в податковій звітності податкового кредиту для позивача за касовим методом є квітень 2019 року. З декларації позивача та розшифровки до неї вбачається, що саме у квітні 2019 року підприємством відображено податковий кредит за спірними періодами, відтак податковий кредит сформовано правомірно та відповідно до приписів статті 198 Податкового кодексу України. Суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованим посилання апелянта на порушення позивачем 1095 денного строку на формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ПАТ «НАК «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» у 2014 році, оскільки звітним періодом для відображення в податковій звітності за касовим методом є дата сплати, а саме квітень 2019 року, тобто, саме з цієї дати у позивача починається звітний період. При цьому, використання 1095 денного строку на формування податкового кредиту у даному випадку призведе до позбавлення платника податків, який застосовує касовий метод, права на податковий кредит, оскільки таке право не може виникнути раніше моменту здійснення оплати за поставлений товар або надання послуг. Таким чином, доводи податкового органу, що платник податку у разі несплати товару протягом 1095 днів з дати складення податкової накладної взагалі втрачає право на податковий кредит, є помилковими і застосуванню у спірних правовідносинах не підлягають. Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції щодо необхідності скасування спірного податкового повідомлення-рішення. Відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції розглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, пункт 29). За змістом статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об`єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про задоволення адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року необхідно залишити без змін. Керуючись ст. 283, 310, 315, 316, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року у справі № 200/11891/19-а - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року у справі № 200/11891/19-а залишити без змін. Повний текст постанови складений та підписаний 4 березня 2020 року. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення окрім випадків визначених статтєю 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І.В. Геращенко Судді Т.Г. Арабей Г.М. Міронова