Постанова Чернівецький апеляційний суд № 724/1790/19

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 28 лютого 2020 року м. Чернівці справа № 724/1790/19 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Половінкіна Н. Ю. суддів Кулянди М.І., Одинака О.О. учасники справи позивач Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» відповідач ОСОБА_1 за апеляційною скаргою Акціонерного товариство комерційний банк «Приватбанк» на рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 11 грудня 2019 року, головуючий у першій інстанції Руснак А.І. встановила: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» у жовтні 2019 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів. Зазначало, що між Акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт 08 травня 2015 року (без номера), за умовами якої відповідач отримав кредит в сумі 15206 грн. 29 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Договір кредиту складається з Генеральної угоди, Умов та правил надання банківських послуг та тарифів банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua. Справа №724/1790/19 Головуючий у 1 інстанції Руснак А.І. Провадження №22-ц/822/208/20 Доповідач Половінкіна Н.Ю. ОСОБА_1 не виконано зобов`язання з сплати кредиту в смі 15206 грн. 29 коп., процентів в сумі 10389 грн. 33 коп., пені та комісії в сумі 29361 грн. 50 коп., штрафу в сумі 2812 грн. 15 коп. Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» просило стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» за договором між Акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» та ОСОБА_1 про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт від 08 травня 2015 року (без номера) грошові кошти в сумі 57769 грн. 27 коп. Рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 11 грудня 2019 року позов задоволено частково, постановлено стягнути ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" за договором між Акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» та ОСОБА_1 про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт від 08 травня 2015 року (без номера) грошові кошти в сумі 25595 грн. 62 коп., що складаються з кредиту в сумі 15206 грн. 29 коп., процентів в сумі 10389 грн. 33 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» в апеляційній скарзі просить рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 11 грудня 2019 року в частині відмови у стягненні з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» пені та комісії, штрафу скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 в цій частині задовольнити. Посилається на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, досягнення між Акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» та ОСОБА_1 згоди про сплату штрафу та пені відповідно до п.2.2 та 2.8 Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт від 08 травня 2015 року (без номера). Зазначає, що ОСОБА_1 користувалася кредитними коштами, здійснювала сплату частково, тобто погоджувалася з Умовами і Правилами надання банківських послуг та тарифами. Відзиву на апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» не надходило. Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» підлягає задоволенню частково з наступних підстав. Відповідно до частин 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення наведеним нормам не відповідає в частині. Відповідно до правила, встановленого ч.1 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно роз`яснень, які містяться в п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року №12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», суд апеляційної інстанції при перевірці законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги згідно з частинами третьою та четвертою статті 303 ЦПК України лише в разі, якщо буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення. За цих умов апеляційний суд перевіряє справу в повному обсязі й зобов`язаний мотивувати в рішенні вихід за межі доводів апеляційної скарги, проведення перевірки справи в повному обсязі. У разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується. Акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 11 грудня 2019 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" кредиту в сумі 15206 грн. 29 коп., процентів в сумі 10389 грн. 33 коп. не оскаржується. Задовольняючи позовні вимоги Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів частково, суд першої інстанції керувався положеннями ч.1 ст.526, ч.1 ст.626, ч.1 ст.628, ч.1 ст.638, ч.1 ст.1049, ч. 2 ст.1050, ч.1 ст.1054 ЦК України та вважав доведеним обов`язок ОСОБА_1 сплатити Акціонерному товариству комерційному банку «ПриватБанк» за Генеральною угодою між Акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» та ОСОБА_1 про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт від 08 травня 2015 року (без номера) кредит в сумі 15206 грн. 29 коп., проценти в сумі 10389 грн. 33 коп. На обгрунтування таких висновків суд першої інстанції послався про вчинення Акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» та ОСОБА_1 . Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт від 08 травня 2015 року (без номера), розрахунок заборгованості за Генеральною угодою між Акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» та ОСОБА_1 про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт від 08 травня 2015 року (без номера). Відмовляючи у стягненні з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» пені та комісії в сумі 29361 грн. 50 коп., штрафу в сумі 2812 грн. 15 коп., суд першої інстанції встановив, що Генеральна угода між Акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» та ОСОБА_1 про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт 08 травня 2015 року (без номера) не містить зазначення відповідальності у вигляді пені та штрафу. Водночас суд першої інстанції вважав, що надані Акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» умови та правила надання банківських послуг, які містяться в матеріалах справи, не можна вважати складовою кредитного договору, оскільки вони не містять підпису ОСОБА_1 , що сторони обумовили відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання зобов`язань. На підставі частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. За змістом частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору ж умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно із частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до положень статей 1048-1052 ЦК України істотними умовами є мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, порядок зміни і припинення дії договору, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору. Частиною 4 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що у договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: 1) сума кредиту; 2) детальний розпис сукупної вартості кредиту для споживача (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов`язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; 3) дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; 4) право дострокового повернення кредиту; 5) річна відсоткова ставка за кредитом; 6) умови дострокового розірвання договору; 7) інші умови, визначені законодавством. На підставі частини 1 статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Частиною 2 статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Встановлено, що ОСОБА_1 вчинено заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у публічному акціонерному товаристві комерційному банку «ПриватБанк» 20 червня 2012 року Акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_1 вчинено Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт 08 травня 2015 року (без номера) з метою здійснення сприятливих умов для виконання ОСОБА_1 зобов`язань за договором між Акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_1 кредиту від 20 червня 2012 року. За змістом п.2.1 Генеральної угоди банк надає кредит в сумі 15206 грн. 29 коп. на строк 36 місяців з 8 травня 2015 року по 31 травня 2018 року у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів в розмірі 1,5 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом на строк 36 місяці. Відповідно пункту 2.2 Генеральної угоди сторони погодили, що заборгованість за кредитом, починаючи з 32-го дня порушення, вважається простроченою. Позичальник сплачує банку штраф у розмірі 2855грн. 06 коп. Наведене спростовує висновки суду першої інстанції про те, що Генеральна угода між Акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_1 про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт 08 травня 2015 року (без номера) не містить обов`язку ОСОБА_1 з сплати штрафу. Згідно зі статтею 1049 ЦК Українипозичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За вимогами частини другої статті 530 ЦК Україниякщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав. Судом першої інстанції встановлено невиконання ОСОБА_1 зобов`язання за Генеральною угодою між Акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_1 про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт 08 травня 2015 року (без номера). За обставин не виконання ОСОБА_1 з грудня 2016 року зобов`язань за договором з ОСОБА_1 , з 32-го дня порушення вважається простроченим. Тому суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для покладення на ОСОБА_1 обов`язку з сплати штрафу у розмірі 2855грн. 06 коп. на порушення норм матеріального права. Згідно із п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З огляду на наведене судове рішення в частині відмови Акціонерному товариству комерційному банку «ПриватБанк» у стягненні з ОСОБА_1 штрафу в сумі 2855грн. 06 коп. підлягає скасуванню з підстав, передбачених п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України. Водночас не можна погодитися з доводами Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», на які є посилання в апеляційній скарзі, про досягнення між Акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» та ОСОБА_1 згоди про сплату пені відповідно до п.2.8 Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт від 08 травня 2015 року (без номера). Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК Українипро щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. За змістом статті 549 ЦК Українинеустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК Українивизначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК Україниякщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, у разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Заява-анкета ОСОБА_1 про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у публічному акціонерному товаристві комерційному банку «ПриватБанк» від 20 червня 2012 року, Генеральна угода між Акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_1 про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт 08 травня 2015 року (без номера) не передбачають нарахування пені і комісії за неналежне виконання умов кредитного договору. Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» посилалося на Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ як невід`ємні частини спірного договору. Надані Акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» Умови та Правила надання банківських послуг не містять підпису позичальника ОСОБА_1 . Крім того, наведені Умови та правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Разом із тим, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови кредитування розумів відповідач, був ознайомлений і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що не підписані Умови та Правила надання банківських послуг не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді сплату процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. У наведеній постанові Велика Палата Верховного Суду також указала на мінливість Правил надання банківських послуг ПриватБанку, тому їх не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. Не заслуговують на увагу доводи Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», на які є посилання в апеляційній скарзі, щодо не заперечення ОСОБА_1 ознайомлення з Умовами та правилами надання банківських послуг. Як наголошено в Рішенні Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Суд може визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, однак зобов`язаний встановити обставини, які підлягають доказуванню і зобов`язаний вжити всіх необхідних заходів з метою встановлення істини. Принцип змагальності не виключає необхідності всебічного та повного дослідження всіх обставин справи задля встановлення об`єктивної істини та об`єктивного вирішення справи. Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 153/1334/16-ц. Керуючись п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України, колегія суддів постановила: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити частково. Рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 11 грудня 2019 року частині відмови у стягненні з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» штрафу в сумі 2855грн. 06 коп. скасувати. Позов Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про стягнення з ОСОБА_1 штрафу задовольнити. Стягнути ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" штраф в сумі 2855грн. 06 коп. В решті залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Дата складання повного судового рішення 2 березня 2020 року. Головуючий Н.Ю. Половінкіна Судді М.І. Кулянда О.О. Одинак