Постанова 4824 № 760/6800/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________ Справа №760/6800/20 Апеляційне провадження № 22-ц/824/3064/2021 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 лютого 2021 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Рейнарт І.М. суддів Кирилюк Г.М., Семенюк Т.А. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 2 листопада 2020 року (суддя Оксюта Т.Г.) у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, встановив: у березні 2020 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 80 672грн 66коп. за кредитним договором від 7 червня 2018р. та судових витрат. Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву б/н від 7 червня 2018р, згідно якої отримав кредит у розмірі 45 000грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Відповідач підтвердив свою згоду, що підписана ним заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. Позивач стверджував, що свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором, та в межах встановленого кредитного ліміту, проте відповідач порушив зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку із чим виникла заборгованість, яка станом на 15 грудня 2019р. становить 80 672грн 66коп. та складається із заборгованості: за простроченим тілом кредиту у розмірі 58 051грн 71коп., за простроченими процентами за користування кредитом у розмірі 12 291грн 20коп., за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 у розмірі 6 012грн, а також штрафів у розмірі 500грн (фіксована частина) та 3 817грн 75коп. (процентна складова). Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 2 листопада 2020 року у задоволенні позову відмовлено. У поданій апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі та стягнути з відповідача судові витрати. Позивач посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, оскільки відповідач у анкеті-заяві висловив згоду на те, що заява разом з Умовами надання банківських послуг та Тарифами банку складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується його підписом у заяві. Крім того, позивач стверджує, що 6 липня 2018р. відповідачу було відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку «Універсальна» № НОМЕР_1 , на яку встановлено початковий кредитний ліміт. Відповідач після отримання картки здійснив дії щодо проведення її активації, користувався карткою, а також отримував кредитні кошти з власної ініціативи, що свідчить про укладення кредитного договору. Також позивач посилається на те, що суд не врахував підписання відповідачем 7 червня 2018р. паспорту споживчого кредиту, в якому чітко зазначені основні умови кредитування, тип кредитного продукту - Універсальна GOLD, максимальна сума ліміту, строк договору та строк кредитування, спосіб та строк надання кредиту, процентна ставка та її тип, платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця, орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача, реальна річна процентна ставка, порядок повернення кредиту, наслідки прострочення виконання чи невиконання зобов`язань за договором, підвищена процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту, тобто сторонами при укладенні кредитного договору були досягнуті усі істотні умови договору. Крім того, позивач зазначає про надання до апеляційної скарги довідки про видані кредитні картки, довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти, та виписки про рахунку відповідача, у підтвердження користування відповідачем грошовими коштами та строку дії карти. Позивач також посилається на те, що відповідач, підписуючи анкету-заяву та паспорт кредиту, користуючись кредитними коштами та здійснюючи погашення заборгованості, висловив свою згоду з формою договору та його умовами. Суд першої інстанції не перевірив розрахунок заборгованості та доводи банку про те, що позичальник користувався грошовими коштами, виконував умови кредитного договору протягом 2018-2019 років, частково сплачуючи заборгованість за договором, у тому числі відсотки, пеню та комісії, що відображено у розрахунку заборгованості в графі «сума погашення за наданим кредитом», а отже визнав свої зобов`язання за угодою та розміри встановлених обов`язкових платежів. Відзив на апеляційну скаргу відповідачем не поданий. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Судом встановлено, що 7 червня 2018р. ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, в якій погодився, що заява разом із пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також тарифами, становить між ним та банком договір про надання банківських послуг. Примірник договору про надання банківських послуг погодився отримати шляхом роздруківки з сайту https://privatbank.ua. (с.с.9). З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 15 грудня 2019р. у відповідача наявна заборгованість за кредитним договором, яка складається із заборгованості за простроченим тілом кредиту у розмірі 58 051грн 71коп., за простроченими процентами за користування кредитом у розмірі 12 291грн 20коп., а також штрафів у розмірі 500грн (фіксована частина) та 3 817грн 75коп. (процентна складова). Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних доказів у підтвердження погодження з відповідачем всіх істотних умов кредитного договору, надані позивачем умови та правила надання банківських послуг відповідачем не підписані, а тому суд вважав, що між сторонами не був укладений кредитний договір. Також суд зазначив, що позивачем не надано належних та допустимих доказів видачі відповідачу кредитної картки та надання кредитних коштів. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з таких підстав. Згідно ч. 4 ст. 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Частиною 1 статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 1 статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Законодавець пов`язує момент укладення договору з моментом передання грошей у випадку укладення договору позики (ст. 1046 ЦК України). Однак кредитний договір є укладеним з моменту досягнення його сторонами у письмовій формі згоди з усіх істотних умов договору. За змістом статті 1054 ЦК України істотними умовами кредитного договору є розмір кредиту, порядок його повернення, розмір та порядок сплати процентів за користування кредитом. Суду першої інстанції не звернув увагу на те, що крім анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, яка підписана ОСОБА_1 , суду був також наданий паспорт споживчого кредиту, який підписаний ОСОБА_1 7 червня 2018 року. У паспорті споживчого кредиту викладені істотні умови кредитного договору: розмір кредитного ліміту, процентна ставка у межах пільгового періоду - 0,00001% річних, процентна ставка за межами пільгового періоду - 42% річних, порядок повернення кредиту - щомісяця до 25 числа поточного місця 5% від заборгованості на кінець попереднього місяця, але не менше 100грн. У паспорті також визначені порядок нарахування та розмір штрафів за невиконання зобов`язань. Підписавши вказаний паспорт споживчого кредиту, який є складовою частиною кредитного договору, ОСОБА_1 відповідно до статей 3, 627 ЦК України добровільно погодився на такі умови кредитного договору, взяв на себе відповідні зобов`язання, тобто сторони погодили всі істотні умови кредитного договору, а відтак суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про ненадання позивачем належних доказів у підтвердження погодження з відповідачем істотних умов кредитного договору. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону. З розрахунку заборгованості вбачається, що 17 березня 2019 року відповідач використав кредитний ліміт у сумі 44 965грн 83коп., а станом на 30 квітня 2019 року розмір кредиту становив 44 999грн 33коп., який на день звернення до суду повернуто відповідачем не було. Відмовивши у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, суд фактично звільнив відповідача від виконання взятих на себе зобов`язань без належного та повного з`ясування обставин справи. Відповідно до частин 1 та 2 статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Отже, вина відповідача у зобов`язальних правовідносинах презюмується, якщо він не доведе відсутності своєї вини, тобто не доведе належними та допустимими доказами погашення кредитної заборгованості або не доведе іншого розміру заборгованості. Відповідачем ні в суді першої інстанції, ні під час розгляду справи апеляційним судом не було заявлено про неотримання кредитних коштів, а також про виконання взятих на себе зобов`язань по сплаті кредитної заборгованості. За таких обставин, колегія суддів вважає, що з відповідача підлягає стягненню заборгованість за кредитом у розмірі 44 999грн 33коп. Пунктом 1.1.1.60. Умов та Правил надання банківських послуг визначено, що прострочений кредит - це кредитні кошти, які були надані клієнту і не були поверненні банку в термін, передбачений договором. З розрахунку заборгованості вбачається, що у прострочений кредит позивачем були враховані проценти, нараховані на кредитну заборгованість та не сплачені відповідачем, що суперечить умовам укладеного сторонами договору, положенням ст. 1048 та 1054 ЦК України, та Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, а відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача простроченого тіла кредиту у сумі 58 051,71грн задоволенню не підлягають. З розрахунку заборгованості вбачається, що при нарахуванні процентів банком була застосована процентна ставка за користування кредитом у розмірі 42%, що відповідає процентній ставці за користування кредитною карткою «Універсальна GOLD» та є меншою від ставки 43,2% річних, яка визначена у паспорті споживчого кредиту для картки «Універсальна». Разом з цим, згідно наданих позивачем тарифів на обслуговування кредитних карт та паспорту споживчого кредиту, за користування кредитом у пільговий період (55 днів за датою виникнення заборгованості) процентна ставка становить 0,00001%. Згідно п. 1.1.1.50. Умов та Правил надання банківських послуг пільговий період кредитування - це встановлений банком період з моменту виникнення заборгованості за кредитом, протягом якого відсотки за користування кредитом нараховуються за пільговою ставкою. Отже, у період з 17 березня 2019 року по 11 травня 2019 року проценти за користування кредитом повинні нараховуватися за ставкою 0,00001% річних і становлять 6,74грн (44965,83х0,00001%). За період з 12 травня 2019 року по 15 грудня 2019 року (відповідно до позовних вимог) проценти за користування кредитом 44 999грн 33коп. становлять 11 236грн 27коп. Таким чином, заборгованість відповідача станом на 15 рудня 2019 року за кредитом становить 44 999грн 33коп., а заборгованість за процентами - 11 243грн 01коп. Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди. Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк. Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України). У паспорті про споживче кредитування, який підписаний відповідачем, визначено, що у разі порушення позичальником строків платежів по будь-якому із грошових зобов`язань, передбачених договором, більш ніж на 30 днів, останній зобов`язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн. + 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом з урахуванням нарахованих і прострочених процентів та комісій. Враховуючи, що судом встановлена наявність заборгованості по тілу кредиту у сумі 44 999грн 33коп та процентам за користування кредитом у сумі 11 243грн 01коп., з відповідача підлягає стягненню штраф у його фіксованій частині у розмірі 500грн та процентній складовій у розмірі 2 812грн 12коп. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК Україниборжник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно паспорту споживчого кредиту сторони не погодили процентну ставку, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту у порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України. У позовній заяві позивач зазначив, що з 1 квітня 2019 року були внесені зміни до Умов та Правил надання банківських послуг з частині нарахування відсотків, а саме відповідно до п. 2.1.1.2.12 в разі порушення зобов`язання щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, неустойки та виконання інших зобов`язань, починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов`язання клієнта з погашення кредиту, клієнт зобов`язується сплатити на користь банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК країни встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі 84% для картки «Універсальна голд». Згідно частини першої статті 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. За частиною третьою статті 653 ЦК України в разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони уклали договір надання банківських послуг 7 червня 2018 року, позивачем не надано доказів погодження з відповідачем змін до договору стосовно визначення процентної ставки та строку настання відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, а відтак правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 6012грн заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, колегія суддів не встановила. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів вважає, що судом неповно з`ясовані обставини справи, не оцінені надані позивачем докази, неправильно застосовані норми матеріального права, тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог. Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З урахуванням частково задоволення позовних вимог та апеляційної скарги, оплату судового збору у мінімальному розмірі, визначеному Законом України «Про судовий збір», з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви 2 102грн та за подання апеляційної скарги 3 153грн, а всього 5 255грн. Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд постановив: апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково. Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 2 листопада 2020 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , який проживає у АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14360570, яке знаходиться у м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, заборгованість у розмірі 59 554грн 46коп. та судові витрати у сумі 5 255грн, а всього 64 809грн 46коп. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає. Суддя-доповідач І.М. Рейнарт Судді Г.М. Кирилюк Т.А. Семенюк