Постанова 4857 № 1.380.2019.006280

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 березня 2020 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.006280 пров. № А/857/1706/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді: Глушка І.В., суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І., за участю секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2019 року про закриття провадження, постановлену суддею Гавдик З.В. у м.Львові, у справі №1.380.2019.006280 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Східницької селищної ради м.Борислава Львівської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання до вчинення дій, - ВСТАНОВИВ: 27 листопада 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача Східницької селищної ради м.Борислава Львівської області, у якому просив визнати протиправною бездіяльність щодо ненадання відповіді про результати розгляду клопотання від 18.10.2019 про наданя йому, як учаснику бойових дій, безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд ,орієнтовним розміром 0,15 га, в порядку та строки, визначені ст.118 Земельного кодексу України, та зобов`язати надати відповідь про результати розгляду клопотання від 18.10.2019. 18 грудня 2019 року преставником позивача адвокатом Маліченко Д.В. подано заяву, якою просив закрити провадження у справі та, покликаючись на наявність умов, передбачених ст.140 КАС України, просив присудити всі понесені позивачем у справі витрати із відповідача. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2019 року заяву представника позивача задоволено частково. Провадження у справі закрито. В іншій частині заяви відмовлено. Не погоджуючись з вищевказаною ухвалою суду, позивач оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, наведених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції для продовження її розгляду. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що відповідно до ч.6 ст. 47 КАС України суд не приймає відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем і не визнає умов примирення сторін якщо ці дії суперечать закону або порушують чиї-небудь права, свободи чи інтереси. В контексті наведеної норми, на думку скаржника, суд за наслідками розгляду заяви про закриття провадження, вважаючи недоведеним той факт, що відповідачем задоволено вимоги позивача у добровільному порядку, мав би відмовити у прийнятті заяви про закриття провадження та продовжити розгляд справи, оскільки порушені права позивача за наслідками розгляду заяви не поновлені, зокрема в частині відшкодування витрат на правничу допомогу. Крім того, вказує, що ухвалою про відкриття провадження у справі від 13 грудня 2019 року відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву з дня вручення ухвали. Оскільки з моменту відкриття провадження по справі до його закриття минуло 10 днів, скаржник вважає закриття провадження у справі передчасним. В судове засідання сторони не з`явились, хоча були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи у суді, а тому суд вважає за можливе розглянути справу без їх участі та відповідно до вимог ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати. Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав. Відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно з ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Реалізація порушеного чи оспорюваного права відбувається шляхом пред`явлення позову у формі позовної заяви до суду першої інстанції. Статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа, яка звернулась за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим кодексом. Статтею 189 Кодексу адміністративного судочинства України регламентується право позивача у справі на відмову від позову. Відповідно до частини 3 зазначеної статті про прийняття відмови від позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі. Відповідно до п.2 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом. Суд не приймає відмову від позову з підстав, визначених у частинах п`ятій та шостій статті 189 цього Кодексу. Враховуючи те, що представником позивача подано заяву про відмову від адміністративного позову, така відмова від позову як виключне процесуальне право особи позивача не суперечить закону та не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про закриття провадження у справі за відсутності застережень, визначених ч.ч.5,6 ст.189 КАС України. Відповідно до ч.2 ст.238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Відповідно до ч. 1 ст. 140 КАС України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються із позивача, крім випадків, коли позивач звільнений від сплати судових витрат. Однак, якщо позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача. Аналізуючи положення ст. 140 КАС України, колегія суддів вказує на те, що підстави для відшкодування судових витрат при відмові від позову пов`язуються з фактом його задоволення після звернення із позовною заявою до суду. З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 звернувся до суду 27.11.2019, що підтверджується відбитком штампу вхідної кореспонденції Львівського окружного адміністративного суду. Провадження у адміністративній справі було відкрито ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2019 року. Заява представника позивача про закриття провадження у справі обгрунтована тим, що 17 грудня 2019 року на адресу позивача простою кореспонденцією надійшло рішення, прийняте відповідачем за наслідками розгляду клопотання позивача від 18.10.2019. Зауважує, що супровідний лист до вказаного рішення датований 25 листопада 2019 року, однак фактично поштове відправлення відповідечем скеровано на адресу позивача в середині грудня 219 року, що, на думку представника позивача, лише свідчить про виготовлення та присвоєння документу відповідного реєстраційного номера та підтверджує доводи позивача про бездіяльність відповідача щодо своєчасності скерування відповідного рішення. Разом з тим, матеріали справи не містять доказів на підтвердження факту прийняття Східницькою селищною радою м. Борислава Львівської області рішення за наслідками розгляду клопотання ОСОБА_1 від 18.10.2019 про наданя йому, як учаснику бойових дій безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд орієнтовним розміром 0,15 га в порядку та строки, визначені ст.118 Земельного кодексу України, після звернення до суду із позовними вимогами про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо ненадання відповіді про результати розгляду відповідного клопотання, що виключає можливість застосування ст.140 КАС України до спірних правовідносин, а саме присудження всіх понесених позивачем у справі витрат із відповідача. Водночас, колегія суддів зауважує, що диспозиція ст.140 КАС України не пов`язує можливість відшкодування судових витрат при відмові позивача від позову з фактом отримання копії позовної заяви, ухвали про відкриття провадження у справі. Тобто, законодавець пов`язує право позивача на відшкодування судових витрат з фактом задоволення позову відповідачем, яке мало місце після подання позовної заяви, що не відповідає обставинам даної справи. Враховуючи викладене нормативне регулювання, судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено в задоволенні заяви представника позивача в частині присудження всіх понесених позивачем у справі витрат із відповідача. Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає. Керуючись статтями 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2019 року про закриття провадження у справі №1.380.2019.006280 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя І. В. Глушко судді О. І. Довга І. І. Запотічний Постанва складена в повному обсязі 03.03.2020.