Постанова 4857 № 140/3/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 червня 2020 рокуЛьвівСправа № 140/3/20 пров. № А/857/3075/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії : головуючого судді: Гуляка В.В. суддів: Коваля Р.Й., Довгополова О.М. за участі секретаря судового засідання: Марцинковської О.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року про залишення позову без розгляду (суддя Плахтій Н.Б., час ухвалення не вказано, місце ухвалення м.Луцьк, дата складання повного тексту не вказана), в адміністративній справі №140/3/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області, про визнання протиправною та скасування вимоги, встановив: У січні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача ГУ ДПС у Волинській області, в якому просив визнати протиправною та скасувати вимогу №Ф-11405-55 від 15.11.2019р. про сплату боргу (недоїмки) по єдиному соціальному внеску в сумі 26539,26 грн.. Провадження у справі за цим адміністративним позовом відкрито ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 20.01.2020 року. Відповідач ГУ ДПС у Волинській області позову не визнав, в суді першої інстанції подав відзив, просив у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. Крім цього, відповідач в суді першої інстанції подав клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, у зв`язку з пропуском строку на звернення до суду. Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року клопотання відповідача про залишення позову без розгляду задоволено. Позов ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Волинській області про визнання протиправною та скасування вимоги залишено без розгляду, на підставі статей 122, 123, 240 КАС України, у зв`язку із тим, що позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду без поважних причин. З цією ухвалою суду першої інстанції від 11.02.2020 року не погодився позивач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржена ухвала суду винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що суд першої інстанції залишаючи без розгляду адміністративний позов безпідставно керувався абз.9 ч.4 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», яка встановлює 10-ти денний строк на оскарження вимоги органу доходів і зборів. Визначений цією статтею 25 Закону 10-ти денний строк стосується подання скарги до органу доходів і зборів, а строк на оскарження до суду з позовом тут не визначений. Тому, на думку апелянта, позивач мав право звернутися до суду із даним позовом щодо оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) по єдиному соціальному внеску в межах 6-ти місячного строку, визначеного частиною 2 статті 122 КАС України. За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржену ухвалу суду від 11.02.2020 року, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Відповідач подав суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду від 11.02.2020 року без змін. У засідання суду апеляційної інстанції на 24.06.2020 року сторони (їх представники) не з`явились, хоча про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином. 23.06.2020р. судом апеляційної інстанції отримано клопотання позивача про розгляд справи у його відсутності. Відповідач не подав суду апеляційної інстанції заяв (клопотань) щодо розгляд справи у відсутності представника чи про відкладення розгляду справи. Відповідно до статті 313 КАС України суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість апеляційного розгляду справи у відсутності сторін (їх представників). Згідно ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з врахуванням наступного. Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Право звернення до суду є невід`ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду. У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов`язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватись у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах. Разом з тим, законодавець встановлює певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав. Так, відповідно до ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Матеріалами адміністративної справи підтверджується, що у розглядуваному позові предметом спору являється Вимога №Ф-11405-55 від 15.11.2019р. про сплату боргу (недоїмки) по єдиному соціальному внеску в сумі 26539,26 грн. (а.с. 8). Судом першої інстанції вірно враховано, що порядок оскарження у цій справі визначений Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Так, відповідно до п.4 ст.6 цього Закону, платник єдиного внеску має право оскаржувати в установленому законом порядку рішення податкового органу та Пенсійного фонду та дії, бездіяльність його посадових осіб. Згідно з абзацами 4, 5, 6 частини четвертої статті 25 вказаного Закону, платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску. Порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (абзац 8 частини 4 статті 25 Закону). Відповідно до абзацу 9 частини четвертої статті 25 цього Закону, у разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку. Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що згідно приписів статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», існують наступні способи оскарження вимоги: адміністративний або судовий порядок. Право на оскарження до суду вимог про сплату боргу (недоїмки) має бути реалізоване протягом 10 днів з дня надходження відповідного рішення органу ДПС України платнику ЄСВ. Аналогічна позиція щодо строків звернення до суду висловлена в постановах Верховного Суду від 31.01.2019р. (справа №802/983/18) та від 17.07.2019р. (справа №0740/1050/18). Згідно ч.1 ст.171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними). Відповідно до ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Також пунктом 8 ч.1 ст.240 КАС України встановлено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу. Таким чином, наведеними вище правовими нормами передбачено, що адміністративний суд зобов`язаний в кожному випадку з`ясувати чи дотримано особою (позивачем) строк звернення до адміністративного суду із відповідним позовом, чи є поважними підстави пропуску цього строку. Якщо ж вказані позивачем підстави пропуску строку звернення до адміністративного суду є не поважними, то суд зобов`язаний залишити позовну заяву без розгляду. Так, судом першої інстанції вірно встановлено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 15.11.2019 р. була отримана позивачем 17.12.2019 року (а.с. 36, 37). Тобто, саме з цього часу у позивача почався перебіг строку на звернення до суду для оскарження даної вимоги, який закінчився 27.12.2019р.. До адміністративного суду із даним позовом позивач звернувся 02.01.2020 року (а.с. 1), тобто з пропуском строку звернення до суду, встановленого частинами 1, 3 статті 122 КАС України та статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування». При цьому, колегія суддів апеляційного суду враховує, що пропущений строк звернення до адміністративного суду (із 27.12.2019 року по 02.01.2020 року) є незначним, однак, апелянтом (позивачем) не наведене жодних доводів чи обґрунтувань щодо поважності причин пропуску такого строку. Доводи ж апеляційної скарги зводяться до того, що на думку позивача, він взагалі не пропустив строк звернення до адміністративного суду із даним позовом. Однак, такі доводи апелянта є безпідставними, про що колегією суддів описано вище. В такій ситуації, у суду апеляційної інстанції немає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду першої інстанції від 11.02.2020 року про залишення позовної заяви без розгляду. Враховуючи вищенаведені правові норми та фактичні обставин справи, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об`єктивно встановлено обставини справи, оскаржена ухвала суду винесена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому немає підстав для її скасування. Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року про залишення позову без розгляду в адміністративній справі №140/3/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправною та скасування вимоги залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її прийняття (проголошення), а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення - протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий: В. В. Гуляк Судді: Р. Й. Коваль О. М. Довгополов Повний текст постанови складено 26.06.2020 року