Постанова 4855 № 320/496/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/496/19 Суддя (судді) першої інстанції: Панова Г. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 лютого 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів Губської Л.В., Епель О.В., секретар судового засідання Гордієнко Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України, апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2019 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення В С Т А Н О В И В : 31.01.2019 ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, яким просила визнати протиправними та скасувати: - вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 10.09.2018 року № Ф-5642/10-36-52-03 зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на загальну суму 7864,17 грн.; - вимогу від 06.12.2018 року № Ф-152922-54 зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на загальну суму 19121,82 грн.; - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 02.10.2018 року № 0062675206 про накладення на позивача штрафу у розмірі 1312,36 грн. та пені у розмірі 6084,12 грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірні рішення є протиправними, оскільки позивач звільнений від обов`язку сплачувати єдиний внесок з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, так як перебував на обліку в органі доходів і зборів у м. Луганськ, який розташований на території населеного пункту, де проводилася така операція. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2019 р. позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що позивач звільняється від відповідальності за несвоєчасну сплату єдиного внеску з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, оскільки перебуває на обліку органу доходів і зборів, розташованому на території населеного пункту, де проводиться така операція. Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області як правонаступником відповідача подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2019 р. як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб визначений законом, з дотриманням положень ПК України, та стверджує, що позивач не відноситься до платників єдиного внеску, яких звільнено від обов`язків, визначених ч.2 ст.6 Закону № 22464. Позивачем відзиву на апеляційну скаргу не подано. Сторони в судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце слухання справи повідомлялися належним чином. Відповідно до ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, не перешкоджає слухання справи. Справу розглянуто у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що з 29.05.2001 року по 20.01.2016 року ОСОБА_1 була зареєстрована як фізична особа-підприємець та перебувала на обліку як платник податків в ДПI в Артемівському районі м. Луганська ГУ ДФС у Луганській області. З 21.03.2016 року позивач зареєстрована як фізична особа-підприємець та перебуває на обліку як платник податків в Броварській ОДПI ГУ ДФС у Київській області. 10.09.2018 року ГУ ДФС у Київській області складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-5642/10-36-52-03 зі змісту якої вбачається, що позивач відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» станом на 10.09.2018 року має заборгованість зі сплати недоїмки у розмірі 7864,17 грн. 02.10.2018 року ГУ ДФС у Київській області прийнято рішення № 0062675206 про накладення на позивача штрафу у розмірі 1312,36 грн. та пені у розмірі 6084,12 грн. на підставі Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». 06.12.2018 року ГУ ДФС у Київській області складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-152922-54 зі змісту якої вбачається, що позивач відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» станом на 30.11.2018 року має заборгованість зі сплати недоїмки у розмірі 19121,82 грн. Відповідно до облікових карток з єдиного внеску за 2016-2019 рік станом на 31.12.2016 року за позивачем рахується недоїмка у розмірі 7864,17 грн. Заборгованість за період з 2016 по 2019 рік відсутня. Не погоджуючись з даними рішеннями, позивач звернулася до суду з даним позовом. Вищенаведені обставини підтверджені матеріалами справи і не є спірними. Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України від 08.07.2010 №2464-VІ "Про збір та облік єдиною внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі по тексту - Закон № 2464). Порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування регламентується Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі по тексту - Інструкція), затвердженою наказом Мінфіну України за № 449 від 20.04.2015. Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону № 2464 визначено, що єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є, крім інших, роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами. Статтею 12 Закону № 2464-VI передбачено, що забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску віднесено до завдань центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI, п. 3 Інструкції № 499 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку (на кінець календарного місяця), вимогу про її сплату. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується за даними інформаційної системи органу доходів та зборів. За приписами пункту 6 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI недоїмкою є сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом. Згідно з пунктом 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VІ (9-3 в редакції Закону № 2464-VI, чинній до Закону № 219-VІІІ від 02.03.2015) платники єдиного внеску, визначені статтею 4 цього Закону, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 № 1669-VII (далі - Закон № 1669-VII), де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VІ, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції. Серед обов`язків платника єдиного внеску, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI наявний обов`язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Статтею 1 Закону № 1669-VII встановлено наступне: період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України; територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014. На виконання Закону № 1669-VII були прийняті розпорядження Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року від 02.12.2015 № 1275-р, якими затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція. У ці переліки включено, зокрема, м. Луганськ, Луганської області, на території якого позивач перебував на податковому обліку. Отже, з наведених вище нормативно-правових актів вбачається, що на час виникнення спірної суми недоїмки та на час прийняття відповідачем спірних вимог та рішень про застосування фінансових санкцій населені пункти, в яких знаходився позивач у спірний період, включено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Оскільки Указ Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 набув чинності, із врахуванням змісту частини 1 статті 1 Закону № 1669-VII період проведення антитерористичної операції розпочався та на сьогоднішній день триває. Таким чином, спірні вимоги Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 10.09.2018 року № Ф-5642/10-36-52-03 зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на загальну суму 7864,17 грн., від 06.12.2018 року № Ф-152922-54 зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на загальну суму 19121,82 грн. та рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 02.10.2018 року № 0062675206 про накладення на позивача штрафу у розмірі 1312,36 грн. та пені у розмірі 6084,12 грн. є такими, що порушують права позивача та підлягає скасуванню, а отже позовні вимоги позивача підлягають задоволенню. Такі висновки узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладених у постанові від 21.08.2019 р. у справі № 805/4187/16-а та у зразкові справі №812/292/18. Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Тому колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено правомірність прийнятих ним рішень, суду не надано належних та допустимих доказів. Посилання апелянта, що позивач не подавав до органу доходів і зборів заяви про звільнення від виконання своїх обов`язків, визначених ч.2 ст.6 Закону № 22464, тому й не відноситься до платників єдиного внеску, яких звільнено від обов`язків, визначених ч.2 ст.6 Закону № 22464, не заслуговують на увагу, оскільки визначена відповідачем недоїмка утворилася до 21.03.2016 року, тобто, коли позивач була зареєстрована як фізична особа-підприємець та перебувала на обліку як платник податків в ДПI в Артемівському районі м. Луганська ГУ ДФС у Луганській області, тому з такою заявою позивач має право звернутися лише по закінченню антитерористичної операції, яка на сьогоднішній день ще триває. Всі інші доводи апелянта також не заслуговують уваги, оскільки не спростовують правильних висновків суду першої інстанції. Отже, судом першої інстанції повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до вимог ст. 242 КАС України. Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, оскільки судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування рішення суду, то відповідно до ст. 139 КАС України, понесені відповідачем та апелянтом у цій справі судові витрати перерозподілу не підлягають. Повний текст виготовлено 02.03.2020. Керуючись ст.ст. 139, 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2019 р. - залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2019 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Колегія суддів: О.В. Карпушова Л.В. Губська О.В. Епель