Постанова 4855 № 320/394/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/394/19 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнова А.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 червня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого-судді: Черпіцької Л.Т. суддів:Глущенко Я.Б., Пилипенко О.Є., секретар судового засідання:Закревська І.Л., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, В С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (правонаступником якого є Головне управління ДПС у Київській області), в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просила суд: - визнати протиправним та скасувати рішення від 06.11.2018 №0095285206 "Про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску". - визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 03.01.2019 № Ф-2614-25 про сплату боргу (недоїмки). Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2019 року позов задоволено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що допущена позивачем помилка не свідчить про несплату необхідної суми єдиного соціального внеску у визначений законодавством строк та не спричинила настання жодних негативних наслідків або збитків для відповідного бюджету та держави в цілому, оскільки страхові кошти в подальшому у будь-якому разі підлягали перерахуванню на відповідні рахунки 3719, відкриті на ім`я органу доходів та зборів в казначействі. До того ж, згодом позивач вжив відповідні заходи щодо спрямування коштів за належністю. Допущення такої помилки має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова, проте не може слугувати підставою для притягнення платника до відповідальності за несплату або несвоєчасну сплату єдиного соціального внеску. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з`ясування фактичних обставин справи. Доводи апеляційної скарги аналогічні, викладеним у відзиві на позов. Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті. У зв`язку з відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, а також враховуючи те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до вимог статті 311 КАС України. Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи, що рішенням Головного управління ДФС у Київській області № 0095285206 від 26.11.2018 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на підставі частини десятої та пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску застосовано до ОСОБА_1 штрафні санкції в сумі 9627,74 грн., з яких штраф за період з 26.07.2016 по 10.10.2018 у розмірі 5309,63 грн., пеня в розмірі 4318,11 грн. Вимогою про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Київській області № Ф-2614-25 від 03.01.2019 визначено до сплати загальну суму боргу платника єдиного внеску станом на 31.12.2018 в розмірі 15685,82 грн., у тому числі недоїмка - 6058,08 грн.; штрафи - 5309,63 грн.; пеня- 4318,11 грн. Спірні рішення ґрунтуються на періодичному порушенні позивачем термінів сплати єдиного внеску протягом 2016-2018 років. Водночас, судом першої інстанції встановлено, що між позивачем та Броварською ОДПІ (м. Бровари) Київської області 12.03.2013 укладено договір № 120320135 про визнання електронних документів. 29.04.2016 позивач подав до контролюючого органу Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2015 рік, згідно таблиці 3 якого ОСОБА_1 одержала дохід безпосередньо від нотаріальної діяльності, сума доходу, заявлена в податковій декларації, становить 91532,20 грн., сума нарахованого єдиного внеску становить 31761,62 грн. Звіт отримано контролюючим органом 29.04.2016. Згідно меморіального ордеру ПАТ "КБ "ПриватБанк" № 15 від 04.05.2016 сума сплаченого позивачем єдиного соціального внеску за 2015 рік становила 31761,62 грн. Сплата позивачем протягом 2015 року єдиного соціального внеску також підтверджується наявними у матеріалах справи квитанціями (том 1 а.с. 11 -22) 26.04.2017 позивачем подано до контролюючого органу Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2016 рік, згідно якого задекларована сума доходу становить 1102475,05 грн., сума доходу, на яку нараховується єдиний внесок з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску становить 259134,00 грн.; сума нарахованого єдиного внеску становить 57009,48 грн. Згідно платіжного доручення ПАТ "КБ "ПриватБанк" № 7 від 27.04.2017, сума сплаченого позивачем єдиного соціального внеску за 2016 рік становила 57009,48 грн. Сплата позивачем протягом 2016 року єдиного соціального внеску також підтверджується також підтверджується наявними у матеріалах платіжними дорученнями, дублікатами квитанцій та квитанціями (том 1 а.с. 23-35). 11.04.2018 позивачем подано до контролюючого органу Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017 рік, згідно якого сума доходу, заявлена в податковій декларації, становить 423621,10 грн.; сума доходу, на яку нараховується єдиний внесок з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску становить 180229,45 грн.; сума нарахованого єдиного внеску становить 39650,48 грн. Згідно платіжного доручення ПАТ "КБ "Приват Банк" № 22 від 11.04.2018, сума сплаченого позивачем єдиного соціального внеску за 2017 рік становила 39650,48 грн. Сплата позивачем протягом 2017 року єдиного соціального внеску також підтверджується наявними у матеріалах дублікатами квитанцій (том 1 а.с. 36-41). 09.04.2019 позивачем подано до контролюючого органу Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 рік, згідно якого сума доходу, заявлена в податковій декларації, становить 351748,00 грн.; сума доходу, на яку нараховується єдиний внесок з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску становить 165012,19 грн.; сума нарахованого єдиного внеску становить 36302,68 грн. Сплата позивачем єдиного соціального внеску за 2018 рік підтверджується дублікатами квитанцій та платіжними дорученнями (том 1 а.с. 212-216, 42-52, 25). Таким чином, позивач належно і у повному обсязі виконано обов`язок зі сплати нарахованого єдиного соціального внеску протягом 2015-2018 років. Між тим, контролюючий орган направляв суми єдиного внеску, сплачених позивачем протягом 2015-2018 років, на погашення заборгованості позивача з єдиного соціального внеску, яка виникла у 2014 році. Так, у розрахунку податкового боргу № 7155/10-36-52-06 від 06.08.2019 (том 2 а.с. 151-152) зазначено наступні відомості інтегрованої картки платника по єдиному соціальному внеску позивача: - станом на 01.04.2014 обліковується переплата в сумі 1,10 грн.; - згідно поданих звітів з 20.05.2014 по 21.07.2014 нарахований єдиний внесок в сумі 1513,50 грн., сплата відсутня; - станом на 01.08.2014 обліковується борг на суму 1512,40 грн.; - за період з 01.08.2014 по 31.12.2014 відповідно поданих звітів нарахований єдиний внесок в сумі 3027,00 грн., сплачено 1513,83 грн.; - станом на 01.01.2015 обліковується борг в сумі 3025,57 грн.; - за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 відповідно поданим звітам нарахований єдиний внесок в сумі 8879,20 грн., сплачено 9889,96 грн.; - станом на 01.01.2016 обліковується борг в сумі 2014,81 грн.; - за період з 01.01.2016 по 20.12.2016 відповідно поданим звітам нарахований єдиний внесок в сумі 8470,80 грн., 26.12.2016 нарахована штрафна санкція в сумі 2210,00 грн., сплачено 8470,80 грн.; - станом на 01.01.2017 обліковується борг в сумі 9125,74 грн.; - за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 відповідно поданим звітам нарахований єдиний внесок в сумі 16148,00 грн., сплачено 16188,00 грн.; - станом на 01.01.2018 обліковується борг в сумі 9085,74 грн.; - станом на 22.07.2019 року в інтегрованій картці платника по єдиному внеску ФОП ОСОБА_1 , обліковується борг в сумі 5860,08 грн. За результатом дослідження наведених вище доказів, суд першої інстанції встановив, що заборгованість позивача по сплаті єдиного соціального внеску виникла у зв`язку з не відображенням в інтегрованій картці платника по єдиному соціальному внеску позивача наступних платежів, здійснених: 19.05.2014 згідно квитанції № 4472; 16.06.2014 згідно квитанції № 6739; 03.07.2014 згідно квитанції № 8416; 12.08.2014 згідно квитанції № 1435; 11.09.2014 згідно квитанції № 4130; 17.10.2014 згідно квитанції № 8277. Вказані платежі були здійснені позивачем у строк, передбачений частиною 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», однак реєстраційний номер облікової картки платника податків помилково було зазначено не у графі "призначення платежу", а в ідентифікаційних відомостях платника. Інформація про грошові кошти, сплачені позивачем згідно квитанцій № 4472, 6739, 8416, 1435, 4130, 8277 не була внесена до інтегрованої картки платника за 2014 рік, що зумовило виникнення заборгованості, яка погашалась податковим органом в порядку черговості за рахунок сплачених позивачем коштів у 2015-2018 роках. 07.12.2018 позивачем подано до Броварського управління ГУ ДФС у Київській області заяву про перенесення сплати по єдиному соціальному внеску на карту платника податків ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 в загальній сумі 3027,66 грн. (том 2 а.с. 4). Заява була отримана Головним управлінням ДФС у Київській області 07.12.2018, про що свідчить відмітка вхідної кореспонденції. 07.12.2018 контролюючим органом сформовано внутрішній висновок № 262, на підставі якого зараховано кошти на суму 3027,66 грн., про що свідчить відповідь Броварського управління ДФС ГУ ДФС у Київській області № 5663/10-36-52-06 від 19.06.2019 та копія витягу з системи "Податковий блок" (том 2 а.с. 30, 66). Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI). Відповідно до п.2 ч. 1 ст.1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загально обов`язкового державного соціального страхування. Згідно з абзацом четвертим пункту першого статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту). Частиною 2 статті 6 Закону №2464-VI визначено, що платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Згідно з частиною 5 статті 9 Закону №2464-VI сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь). Згідно з частиною 7 статті 9 Закону №2464-VI єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку. Платники, зазначені в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, які не мають банківського рахунку, сплачують внесок шляхом готівкових розрахунків через банки чи відділення зв`язку. Відповідно до абзацу 3 частини 8 статті 9 Закону №2464-VI (в редакції Закону № 77-VIII від 28.12.2014) платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. Відповідно до абзацу 3 частини 8 статті 9 Закону №2464-VI (в редакції Закону № 2148-VIII від 03.10.2017), платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. Згідно з абзацом 5 частини 8 статті 9 цього ж Закону періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи. Згідно з частиною 11 статті 9 Закону №2464-VI у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Частиною 10 ст. 25 Закону №2464-VI передбачено, що на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Також, відповідно до п.2 ч. 11 ст. 25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладає на платника єдиного внеску штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум. Бюджетним кодексом України від 8 липня 2010 року № 2456-VI визначаються правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства. Статтею 45 Бюджетного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) визначено, що податки і збори та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном). Податки і збори та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок. У відповідності до частини 6 статті 9 Закону №2464-VI для зарахування єдиного внеску в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та його територіальних органах відкриваються в установленому порядку небюджетні рахунки відповідному органу доходів і зборів. Зазначені рахунки відкриваються виключно для обслуговування коштів єдиного внеску Обслуговування коштів єдиного внеску здійснюється згідно з положенням про рух коштів, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Розрахункове обслуговування органу доходів і зборів здійснюється відповідно до умов договорів між центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, і власниками рахунків. За змістом пунктів 3.1-3.3 розділу III Положення про рух коштів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.03.2016 № 54, зареєстрованим в Міністерстві юстиції Україні 02.03.2016 за № 330/28460, страхові кошти, що сплачуються страхувальниками, зараховуються на рахунки 3719, відкриті на ім`я територіальних органів Міндоходів в управліннях (відділеннях) Казначейства. На кінець операційного дня у регламентований час засобами програмного забезпечення шляхом формування меморіальних документів страхові кошти, які надійшли за день (з урахуванням повернення помилково або надміру сплачених сум та/або безпідставно стягнутих сум єдиного внеску) на рахунки 3719 територіальних органів Міндоходів, перераховуються Головними управліннями Казначейства на відповідні рахунки головних управлінь Міндоходів на підставі договорів про здійснення розрахунково-касового обслуговування, укладених органами Казначейства з власниками рахунків. До 10 год. 00 хв. наступного операційного дня страхові кошти з рахунків 3719 головних управлінь Міндоходів засобами програмного забезпечення шляхом формування меморіальних документів перераховуються Головними управліннями Казначейства на відповідні рахунки 3719, відкриті на ім`я Міндоходів у Казначействі України, на підставі договорів про здійснення розрахунково-касового обслуговування, укладених з власниками рахунків. Пунктом 1, 2 частини 10 статті 9 Закону №2464-VI встановлено, що у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборі днем сплати єдиного внеску вважається, зокрема, день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів; у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі. Крім цього пунктом 22.4 статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 5 квітня 2001 року №2346-III визначено, що при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника. Пунктом 1 Порядку заповнення документів на переказ у разі сплати (стягнення) податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску, здійснення бюджетного відшкодування податку на додану вартість, повернення помилково або надміру зарахованих коштів, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України 22.10.2013 № 609, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.11.2013 за № 1878/24410, діючим на час здійснення позивачем спірних платежів (Далі - Порядок № 609), визначено, що при сплаті (стягненні) податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), здійсненні бюджетного відшкодування податку на додану вартість, поверненні помилково або надміру зарахованих коштів поле "Призначення платежу" розрахункового документа заповнюється таким чином: поле № 1: друкується службовий код (знак) "*" (ознака платежу); поле № 2: друкується розділовий знак ";"; друкується код виду сплати (формат ссс - тризначне число); поле № 3: друкується розділовий знак ";"друкується один з нижченаведених реквізитів: а) код клієнта за ЄДРПОУ (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8); б) реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України (далі - Міндоходів) і має відповідну відмітку у паспорті; в) реєстраційний (обліковий) номер платника податків, який присвоюється Міндоходів (завжди має 9 цифр); у разі здійснення платником податків - юридичною особою сплати за відокремлений підрозділ друкується код за ЄДРПОУ відокремленого підрозділу, за який здійснюється така сплата; поле № 4: друкується розділовий знак ";"; друкується роз`яснювальна інформація про призначення платежу в довільній формі. Кількість знаків, ураховуючи зазначені вище поля і розділові знаки, обмежена довжиною поля "Призначення платежу" електронного розрахункового документа системи електронних платежів Національного банку України, при цьому використання символу ";" не допускається; Пунктом 6 Порядку № 609 визначено, що при сплаті єдиного внеску поле "Призначення платежу" розрахункового документа заповнюється таким чином: 1 - службовий код ("*"); 2 - код виду сплати ("101" - сплата суми податків і зборів /єдиного внеску); 3 - код за ЄДРПОУ платника, який здійснює сплату; 4 - друкується роз`яснювальна інформація про призначення платежу; 5 - не заповнюється; 6 - не заповнюється; 7 - не заповнюється. Відповідно до ст.12 Закону №2464-VI завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску. Адміністрування єдиного соціального внеску включає в себе ідентифікацію, облік платників ЄСВ та об`єктів оподаткування, сервісне обслуговування платників податків, організацію та контроль за сплатою ЄСВ відповідно до законодавства. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 № 236 «Про Державну фіскальну службу України» Державна фіскальна служба України (ДФС) здійснює адміністрування податків і зборів, митних та інших платежів, єдиного внеску в порядку, встановленому законом. Відповідно до ч.4 ст.25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Відповідно до визначення в п.6 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом. Зважаючи на правильно встановлені судом першої інстанції обставини справи, колегія суддів вважає правильним висновок, що допущена позивачем помилка не свідчить про несплату необхідної суми єдиного соціального внеску у визначений законодавством строк та не спричинила настання жодних негативних наслідків або збитків для відповідного бюджету та держави в цілому, оскільки страхові кошти в подальшому у будь-якому разі підлягали перерахуванню на відповідні рахунки 3719, відкриті на ім`я органу доходів та зборів в казначействі. До того ж, згодом позивач вжив відповідні заходи щодо спрямування коштів за належністю. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд також у постановах від 20.02.2018 у справі №816/591/16, від 14.02.2018 у справі №816/1254/17, 12 червня 2018 року у справі №826/1/16 (К/9901/28108/18), від 14 листопада 2018 року по справі №805/3665/16-а, від 07 лютого 2019 року по справі №820/3561/16, 24 жовтня 2018 року у справі №760/6097/16-а (2а/760/590/16), від 11.04.2019 у справі №822/3323/17. За таких умов, відсутні обставини, які характеризують ненадходження коштів від сплати позивачем єдиного внеску як недоїмку, як наслідок відсутні правові підстави для винесення оскаржуваної вимоги. Доводи апеляційної скарги податкового органу викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судом першої інстанції. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2019 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови виготовлено 06 червня 2020 року. Головуючий суддя:Л.Т. Черпіцька Судді:Я.Б. Глущенко О.Є. Пилипенко