Постанова 4855 № 751/9250/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 751/9250/19 Суддя (судді) першої інстанції: Філатова Л.Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 березня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого-судді: Черпіцької Л.Т. суддів:Лічевецького І.О., Собківа Я.М. секретар судового засідання:Закревська І.Л., за участю: позивачОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 14 січня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Поліцейського взводу № 1 роти № 1 БУПП в Чернігівській області ДПП Атрощенка Романа Володимировича, третя особа - Управління патрульної поліції у Чернігівській області про визнання дій протиправними та скасування постанови, В С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до поліцейського взводу № 1 роти № 1 БУПП в Чернігівській області ДПП Атрощенка Р.В. про визнання дій протиправними і скасування постанови ДПО18 № 585545 від 04.12.2019 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та стягнення 2000 гривень витрат на правову допомогу. Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що 04.12.2019 відповідачем протиправно винесено відносно нього постанову ДПО18 № 585545 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП, за порушення п.12.4 ПДР України. При розгляді справи та винесенні постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності були допущені грубі порушення вимог КУпАП. Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 14 січня 2020 року в задоволенні позову відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не було доведено своєї невинуватості у вчиненні правопорушення, в той час як відповідачем було надано вичерпні докази на підтвердження вчинення порушення. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов, оскільки вважає, що постанову було прийнято з неповним з`ясуванням обставин в адміністративній справі, що призвело до порушення норм матеріального і процесуального права. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач, посилаючись на необґрунтованість вимог апеляційної скарги, просить в її задоволенні відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Третя особа заяву про приєднання до апеляційної скарги або відзив на апеляційну скаргу не надала. Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце слухання справи повідомлялися належним чином. Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що інспектором взводу № 1 роти № 1 БУПП в Чернігівській області ДПП лейтенантом поліції Атрощенко Р.В. 04.12.2019 винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО18 №585545, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено штраф у розмірі 255,00 грн. Підставою для винесення оскаржуваної постанови стало те, що 04.12.2019 о 13 год. 32 хв. в м. Чернігові по проспекту Миру, 249, ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ГАЗ-2752», державний номерний знак НОМЕР_1 , зі швидкістю 78 км/год, при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті на 28 км/год., чим порушив п.12.4 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП. Швидкість руху транспортного засобу було зафіксовано за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 (серійний номер ТС000560). Сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29.08.2012 засвідчує, що на підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затверджений тип засобу вимірювання техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCАМ, який зареєстровано в Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером У3197-12». Згідно свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/17311 від 18.11.2019 лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCАМ LTI 20/20 № ТС000560 відповідає вимогам, діапазон вимірювань швидкості - від 2 км/год до 320 км/год. Максимально допустима похибка при вимірюванні швидкості в ручному та автоматичному режимах: ± 2км/год до 200 км/год; ± 1 % в діапазоні від 201 км/год до 320 км/год. Із представленого на підтвердження вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП відеозапису з бодікамери інспектора патрульної поліції судом першої інстанції встановлено, що фіксування порушення було здійснено за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20, порядок застосування якого регламентується ст.40 Закону України «Про Національну поліцію» і використання якого не суперечить чинному законодавстві. Інспектором роз`яснено водію причину зупинки, його права, передбачені ст. 268 КУпАП, в тому числі і право користуватися юридичною допомогою адвоката і послугами перекладача, також, на місці події був присутній його довіритель - адвокат Хайтов П.В., який фактично надавав юридичну допомогу ОСОБА_1 і який в даному провадженні є його представником. При складанні процесуального документа порушень з боку уповноваженої особи щодо порядку оформлення оскаржуваної постанови не вбачається, інспектором вчинені всі необхідні дії, які передбачені нормами КУпАП та Законом України «Про Національну поліцію» при виявленні адміністративного правопорушення та притягнення особи до відповідальності. Відповідно до п. 8, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання, регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками, за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху (ПДР), затверджені постановою КМ України від 10 жовтня 2001 року №1306. В пункті 1.3 Правил дорожнього руху України зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Згідно статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Відповідно до п. 12.4 Правил дорожнього руху, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год. Відповідно до ч.1 ст.122 КУпАП передбачена відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками. У відповідності до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. При цьому, Кодекс України про адміністративні правопорушення розрізняє процедури притягнення до відповідальності за порушення (правил дорожнього руху), які зафіксовані в автоматичному режимі і у не автоматичному. Положеннями Закону України «Про Національну поліцію» до повноважень національної поліції відповідно до покладених на неї обов`язків належать: виявляти причини та умови, вживати заходів щодо попередження та усунення виявлених адміністративних правопорушень; патрульні поліцейські уповноважені перевіряти документи, що посвідчують особу, чи документи, що підтверджують певне право особи; складати протоколи про адміністративні правопорушення, застосовувати інші передбачені законом заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення; у випадках, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення, здійснювати провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймати рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечувати їх виконання. За змістом положень статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (частинами першою-третьою, п`ятою-шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою-третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтями 124-1-126) тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. У відповідності до вимог частини третьої статті 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього кодексу. Частиною 2 ст. 258 КУпАП визначено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Крім того, пункт 4 Розділу 1 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 №1395 визначає, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП. Частина 4 ст. 258 КУпАП визначає, що уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що при складанні процесуального документа порушень з боку уповноваженої особи щодо порядку оформлення оскаржуваної постанови не вбачається, інспектором вчинені всі необхідні дії, які передбачені нормами КУпАП та Законом України «Про Національну поліцію» при виявленні адміністративного правопорушення та притягнення особи до відповідальності. При цьому, суд першої інстанції правомірно не взяв до уваги в якості доказу показання свідка ОСОБА_2 , який прибув на місце події о 13.58 годині, за умови, що правопорушення зафіксовано о 13:32 годині, тобто після факту його вчинення. За результатами перегляду представлених позивачем відеозаписів, колегія суддів погоджується з наданою їм судом першої інстанції правовою оцінкою. В апеляційній скарзі позивач посилається на незаконність притягнення його до адміністративної відповідальності, оскільки на місці зафіксованого відповідачем правопорушення був відсутній інформаційно-вказівний знак 5.70 «Фото-, відео фіксування порушень Правил дорожнього руху». З цього приводу колегія суддів звертає увагу, що, по-перше, такий знак передбачено, якщо порушення фіксуватиме автоматична система вимірювання швидкості. По-друге, встановлення такого дорожнього знаку перед використанням радарів має рекомендаційний характер і законодавством не передбачено обов`язковість їх встановлення. В той же час, спеціальною нормою, яка регламентує порядок застосування технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису є ст. 40 Закону України «Про національну поліцію». Згідно з частиною 1 цієї статті поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Листом Державного підприємства «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» Міністерства економічного розвитку та торгівлі від 01 жовтня 2019 року № 22-38/49 підтверджується, що лазерний вимірювач TruCАМ відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, та крім основного, ручного режиму роботи, вимірювач TruCАМ також може бути встановлений на триногу для проведення вимірювання швидкості руху транспортного засобу в автоматичному режимі. Як вбачається з матеріалів справи, камера з якої здійснювалася зйомка не є автоматичною камерою та використовувалася в «ручному» режимі. Додатково колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що, в силу вимог частин 3-5 статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції. З аналізу цієї правової норми слідує висновок, що своє право на подання доказів позивач реалізував під час розгляду справи у суді першої інстанції; до апеляційного суду нові докази можуть подаватися у виключних випадках, якщо буде доведено неможливість їх подання до суду першої інстанції. Даний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом в постанові від 21 червня 2018 року у справі N 826/4504/17. Зазначаючи в апеляційній скарзі про відсутність інформаційно-вказівних знаків, позивач обґрунтовує свої позовні вимоги іншими підставами ніж були заявлені у позові та доводились в ході розгляду справи у суді першої інстанції. Про наявність таких обставин позивач не повідомляв суд першої інстанції. При цьому, зі змісту апеляційної скарги та наявних у матеріалах справи доказів не вбачається, що позивач був позбавлений можливості з незалежних від нього об`єктивних обставин доводити їх суду першої інстанції. Зважаючи на наведене, суд апеляційної інстанції не може розглядати підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції. Також, позивач в апеляційній скарзі стверджує про відсутність повноважень у Бугрими М.П. діяти від імені Управління патрульної поліції у Чернігівській області , посилаючись на те, що повноваження представника мають підтверджуватись довіреністю, яка видана особисто довірителем, але в даному випадку довіреність Департаментом патрульної поліції. Однак твердження позивача спростовуються наявною в матеріалах довіреністю, виданою Департаментом патрульної поліції, як довірителем, Бугримі М.П. - старшому юрисконсульту сектору правового забезпечення управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції, згідно якої надано право представництва та захисту прав та законних інтересів не лише довірителя, а його структурних підрозділів, у тому числі управління патрульної поліції в Чернігівській області ДПП. Згідно із частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Зважаючи на викладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 286, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 14 січня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України. Повний текст постанови виготовлено 02 березня 2020 року. Головуючий суддя:Л.Т. Черпіцька Судді:І.О. Лічевецький Я.М. Собків