Постанова 4850 № 264/2240/21

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 липня 2021 року справа №264/2240/21 приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Гаврищук Т.Г., суддів: Казначеєва Е.Г., Сіваченка І.В., при секретарі судового засідання Сізонова Є.С., за участю позивача: Сенченка О.М., представника позивача Мироненка М.І., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Мироненка Олександра Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 19 травня 2021 р. у справі № 264/2240/21 (головуючий І інстанції Мирошниченко Ю.М., повний текст рішення складений 19.05.2021р. в м. Маріуполь Донецької області) за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції з приводу рішення суб`єкта владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, - УСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ДПО18 №791912 від 23.03.2021 року, складеною поліцейським взводу 1 роти №2 батальйону Управління патрульної поліції в Донецькій області, капралом поліції Федоренко Світланою Василівною (а.с. 2-9). Рішенням Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 19 травня 2021 року у задоволенні позову відмовлено (а.с. 78-79). В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що в оскаржуваній постанові відсутні докази на підтвердження тієї обставини, що працівник поліції здійснював контроль швидкості руху саме в межах дії дорожнього знаку «5.70» Правил дорожнього руху. Звертає увагу на правовий висновок, викладений в Постанові Верховного Суду від 14.08.2019 року по справі №199/8466/16. Також зазначає, що при розгляді справи, про можливість користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження, як того вимагають приписи ст.268 КУпАП, позивачу повідомлено не було, що є грубим порушенням права на захист (а.с. 91-100). Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного. Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО18 №791912 від 23.03.2021 року позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено штраф у розмірі 340,00 грн. Наведена постанова була винесена відповідачем внаслідок встановленого порушення позивачем вимог п. 12.4 ПДР України, а саме: 23.03.2021 року о 12 годині 49 хвилині, позивач керуючи транспортним засобом Land Rover номерний знак НОМЕР_1 у м. Маріуполі по проспекту Миру, буд. 110, перевищив встановлені обмежені швидкості руху, транспортний засіб рухався зі швидкістю 73 км/год. в населеному пункті. Згідно п.12.4 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі Правила №1306), у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год. Частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративне правопорушення встановлена відповідальність, зокрема, за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, у вигляді накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до вимог статті 222 Кодексу України про адміністративне правопорушення органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених частиною 1 статті 122 КпАП України. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Згідно до вимог статті 254 Кодексу України про адміністративне правопорушення про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу. За приписами частини другої статті 258 Кодексу України про адміністративне правопорушення протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Постанова у справі про адміністративне правопорушення складається у двох екземплярах, один з яких вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року № 1395, зареєстр. в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 р. за №1408/27853,затверджено «Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», згідно до п.4 якої у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Згідно пункту 4 р.І Інструкції № 1395 у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема, частиною 1 статті 122 КУпАП. Відповідно до пункту 1 та 2 р. III Інструкції № 1395 справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення. Постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, частиною 1 статті 122 КУпАП , виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення. З аналізу вищезазначених норм вбачається, що посадова особа Національної поліції наділена повноваженнями щодо здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками, які реалізуються, зокрема, у разі виявлення правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зокрема, порушень, передбачених частиною 1 статті 122 КУпАП, розглядати справи про адміністративне правопорушення та винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення, без складення відповідного протоколу про адміністративне правопорушення на місці вчинення адміністративного правопорушення. Згідно з пунктом 1 статті 247 Кодексу України про адміністративне правопорушення обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Відповідно до статті 251 Кодексу України про адміністративне правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Суд апеляційної інстанції вважає, що з метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом, уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 КУпАП). Отже, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблені на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів. На підтвердження вчинення позивачем правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КпАП України, відповідачем надано фото та відео файли, здійснені за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 №ТС000587, на яких зафіксовано, що автомобіль позивача Land Rover номерний знак НОМЕР_1 рухався в місті Маріуполі по проспекту Миру зі швидкістю 73 км/годину. Пунктом 12.4 ПДР України передбачено, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год. Отже, позивач керуючи транспортним засобом, мав рухатись в межах населеного пункту із швидкістю не більше 50 км/год. Згідно свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №22-01/18780 від 21 травня 2020 року (чинне до 21 травня 2021 року) лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCam LTI 20/20 №ТС000587 відповідає вимогам технічної документації на вимірювач. Діапазон вимірювань швидкості - від 2 км/год. до 320 км/год. Максимально допустима похибка при вимірюванні швидкості в ручному та автоматичному режимах ± 2 км/год. в діапазоні від 2 км/год. до 200 км/год.; +- 1 % в діапазоні від 201 км/год. до 320 км/год. Листом ДП «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» повідомлено, що лазерний вимірювач TruCam відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для тримання в руках під час вимірювань. Приладом TruCAM перевіряють швидкість за допомогою лазера, що дозволяє уникнути неточностей, робоча дистанція пристроїв контролю швидкості TruCam сягає 1,2 км. TruCam - лазерний вимірювач швидкості, оснащений режимом відеофіксації. Основна відмінність приладу від «Візира» і йому подібних - він використовує не радіохвилю, а світловий промінь - лазер, який дозволяє зафіксувати перевищення швидкості конкретного автомобілю в потоці транспорту на відстані, що перевищує кілометр. Лазерний вимірювач швидкості TruCAM LT1 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів. Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому, враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м. Правильність реалізації у приладі TruCAM зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації. Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCAM, але також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії. Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення Правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCAM. Отже, згідно технічних характеристик, прилад, за допомогою якого проводився замір швидкості «Trucam LTI»20/20, спроможний робити фото- та відеозйомку в автоматичному режимі, тому його покази можливо розцінювати, як беззаперечний доказ по справі. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КпАП України, підтверджено належними доказами. Посилання позивача на ті обставини, що використання приладу TruCam в ручному режимі суперечить вимогам законодавства, колегія суддів вважає помилковим зважаючи на те, що лазерний вимірювач відноситься саме до ручних вимірювачів, конструктивно створений для утримання в руках під час вимірювань швидкості транспортних засобів, проте, вимірювання швидкості транспортних засобів, цей прилад здійснює автоматично. Відповідно до п. 9 ч. 1 ст.31 ЗУ «Про національну поліцію»( далі Закон №580-VIII) поліція може застосовувати такі превентивні заходи як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису . За приписами статті 40 Закону № 580-VIII поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Тобто, положення Закону № 580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення. Відповідно до ч.2 ст. 40 Закону № 580-VIII інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку фіксацію повинна бути розміщена на видному місці. При цьому, жодними положеннями Закону № 580-VIII, в тому числі, частини першої статті 40, не передбачено обмеження поліції використовувати фототехніку і відеотехніку виключно в межах дії будь-яких дорожніх знаків. Дорожній знак 5.70 ПДР України «Фото-відеофіксування порушень Правил дорожнього руху» лише інформує про можливість здійснення контролю за порушеннями Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та (або) технічних засобів. Він відноситься до категорії інформаційно-вказівних знаків. В той же час, Закон не зобов`язує встановлювати такі знаки перед ділянкою, на якій використовуються засоби фото- відеофіксації порушень дорожнього руху. Посилання позивача на постанову Верховного суду від 14 серпня 2019 року у справі №199/8466/16 колегія суддів вважає безпідставним, оскільки в ній відсутні правові висновки щодо спірних правовідносин. Доводи апеляційної скарги щодо порушення відповідачем процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, а саме позивачу не були роз`яснені права, передбачені ст.268 КУпАП, спростовуються наявним в матеріалах справи відеозаписом з портативного відеореєстратора з якого вбачається, що позивачеві були роз`яснені права, передбачені частиною першою статті 268 КУпАП та надана можливість скористатись послугами адвоката. З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем доведено правомірність прийнятого рішення, а тому відсутні правові підстави для скасування спірної постанови. Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд зазначає, що ці доводи були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції під час розгляду та ухвалення рішення, їм була надана відповідна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанцій норм матеріального права, у апеляційній скарзі не наведено. У контексті оцінки доводів апеляційної скарги колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Оскільки судом першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін. Керуючись статтями 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу адвоката Мироненка Олександра Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Іллічівського районного суду м.Маріуполя від 19 травня 2021 р. у справі № 264/2240/21 - залишити без задоволення. Рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 19 травня 2021 р. у справі №264/2240/21- залишити без змін. Постанова у повному обсязі складена та підписана 06 липня 2021 року. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з 06 липня 2021 року та оскарженню не підлягає. Головуючий: Т.Г. Гаврищук Судді: Е.Г. Казначеєв І.В. Сіваченко