Постанова 4855 № 2340/4826/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 2340/4826/18 Головуючий у 1 інстанції: Тимошенко В.П. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 лютого 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р. Суддів Мельничука В.П. Федотова І.В. За участю секретаря Борейка Д.Е. розглянувши у відкритому судовому засіданні, згідно статті 229 КАС України, адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної архітектурно-будівельної інспекції України на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року у справі за адміністративним позовом Державної архітектурно-будівельної інспекції України до ОСОБА_1 про знесення самочинного будівництва, - ВСТАНОВИВ: Позивач - Державна архітектурно-будівельна інспекція України звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив зобов`язати ОСОБА_1 за власний рахунок знести об`єкт самочинного будівництва, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року у задоволенні позову відмовлено повністю. Не погодившись з рішенням суду, позивач - Державна архітектурно-будівельна інспекція України звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти в нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує, що спірна будівля підлягає знесенню, оскільки, вона не може бути розцінена, як тимчасова споруда. 24 лютого 2020 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача - ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції. Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися. Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Згідно ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов`язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін. Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав. Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі звернення скаржника - ОСОБА_2 від 22 липня 2015 року, головним державним інспектором Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Черкаській області здійснювалась перевірка дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил за адресою: АДРЕСА_1 . Під час перевірки встановлено, що ОСОБА_1 , який є власником вищезазначеної земельної ділянки, на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ № 137861, забетоновано майданчик без улаштування фундаменту розміром 15 м. х 7 м. для встановленні навісу з металопрофілю для подальшого зберігання двох автомобілів. За результатом перевірки виявлено, що ОСОБА_1 проводяться роботи, які не потребують документу, що дає право на їх виконання, та, після закінчення якого, об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію. На момент проведення перевірки 30 липня 2015 року, у домоволодінні ОСОБА_1 порушень дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил не виявлено. На підставі звернення ОСОБА_2 від 20 квітня 2017 року, головним інспектором будівельного нагляду інспекційного відділу Управління Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Черкаській області проведено позапланову перевірку за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно Акту перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 16 травня 2017 року, під час перевірки виявлено, що ОСОБА_1 встановлено господарську будівлю з розбірних матеріалів розміром 15м х 7м. Будівництво проводилось, на підставі повідомлення про початок виконання будівельних робіт від 17 липня 2015 року № ЧК 062151980313. Зазначене будівництво проведено з відхиленням від будівельного паспорту, виданого Відділом регіонального розвитку містобудування та архітектури Чорнобаївської районної державної адміністрації від 15 липня 2015 року №14, а саме: не витримана відстань від сусідського житлового будинку до вказаної будівлі, замість 8 м. відстань становить 4 м. Враховуючи вищезазначене, збудована господарська будівля зі збірних матеріалів була розцінена як самочинне будівництво, та встановлено порушення п. 1 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та п. 5 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого Постановою КМУ від 13.04.2011 р. № 466 (в редакції 26.08.2015 р. Постанови КМУ №747). Даний акт вручено 16 травня 2017 року під розпис відповідачу та зазначено, що зауважень щодо здійснення перевірки він не має. Крім того, інспектором винесено Припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів та правил №81 від 16 травня 2017 року, шляхом приведення будівництва до вимог чинного законодавства. Також, складено Протокол про адміністративне правопорушення від 16 травня 2017 року №95, яким зафіксовано порушення позивачем частини 5 статті 96 КУпАП. Вважаючи, що відповідач порушив вимоги законодавства у сфері містобудівної діяльності, позивач, з метою знесення самочинного будівництва, звернувся до суду з вищевказаним позовом. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові та організаційні засади здійснення архітектурної діяльності і спрямований на формування сприятливого життєвого середовища, досягнення естетичної виразності, економічної доцільності і надійності будинків, споруд та їх комплексів визначено Законом України «Про архітектурну діяльність» від 20 травня 1999 року № 687-XIV (далі - Закон № 687-XIV). В силу ч. 1 ст. 10 вищевказаного Закону, для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об`єктів архітектури, додержання суб`єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд. Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону № 687-XIV, державний архітектурно-будівельний контроль здійснюють органи державного архітектурно-будівельного контролю, визначені статтею 6 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року № 3038-VI встановлено правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів (далі - Закон № 3038-VI). Згідно ч. 3 ст. 6 Закону № 3038-VI, органом державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду. Відповідно до частини 1 статті 41 Закону № 3038-VI, державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на об`єктах будівництва у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом. Підставами для проведення позапланової перевірки є: 1) подання суб`єктом містобудування письмової заяви про проведення перевірки об`єкта будівництва або будівельної продукції за його бажанням; 2) необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об`єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів; 3) виявлення факту самочинного будівництва об`єкта; 4) перевірка виконання суб`єктом містобудування вимог приписів органів державного архітектурно-будівельного контролю; 5) вимога головного інспектора будівельного нагляду центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, про проведення перевірки за наявності підстав, передбачених законом; 6) звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності; 7) вимога правоохоронних органів про проведення перевірки. Підготовчі та будівельні роботи, які не відповідають вимогам законодавства, будівельним нормам, стандартам і правилам, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без набуття права на їх виконання, підлягають зупиненню до усунення порушень законодавства у сфері містобудівної діяльності. Згідно п.п. "а" п. 3 ч. 3 ст. 41 Закону № 3038-VI, посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право: у разі виявлення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, містобудівних умов та обмежень, затвердженого проекту або будівельного паспорта забудови земельної ділянки видавати обов`язкові для виконання приписи щодо: усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил. Відповідно до ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану. Частиною 1 статті 38 Закону № 3038-VI регламентовано, що в разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі, якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням. Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Акту перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 16 травня 2017 року, на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 , на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ № 137861 від 22.05.2007 року, відповідачем встановлено господарську будівлю з розбірних матеріалів розміром 15 м. х 7 м. Будівництво проводилось, на підставі повідомлення про початок виконання будівельних робіт від 17 липня 2015 року № ЧК 062151980313 (а.с. 9). Зазначене будівництво проведено з відхиленням від будівельного паспорту, виданого Відділом регіонального розвитку містобудування та архітектури Чорнобаївської районної державної адміністрації від 15 липня 2015 року №14, а саме: не витримана відстань від сусідського житлового будинку до вказаної будівлі, замість 8 м. відстань становить 4 м. Враховуючи вищезазначене, збудована господарська будівля з збірних матеріалів була розцінена як самочинне будівництво, чим порушено п. 1 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», п. 5 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого Постановою КМУ від 13.04.2011 р. № 466 (в редакції 26.08.2015 р. Постанови КМУ №747 від 26.05.2015). 16 травня 2017 року Головним інспектором будівельного нагляду інспекційного відділу Дерев`янко Л.В. відносно ОСОБА_1 винесено Припис №81 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів та правил, яким зобов`язано відповідача усунути вищевказане порушення до 16 листопада 2017 року (а.с. 10). Також, 15 серпня 2018 року, за результатами позапланової перевірки, проведеної на земельній ділянці відповідача, Головним інспектором будівельного нагляду інспекційного відділу Дерев`янко Л.В. винесено Припис №83, яким встановлено, що відповідачем експлуатується закінчений будівництвом об`єкт не прийнятий в експлуатацію, при цьому, вимоги Припису №81 від 16 травня 2017 року ОСОБА_1 не виконані (а.с. 35). Постановою Кабінету Міністрів України від 07 червня 2017 року № 406, затверджено Перелік будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію. Відповідно до пункту 6 вищевказаного переліку, не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію, будівельні роботи щодо зведення на земельній ділянці тимчасових будівель та споруд без влаштування фундаментів, зокрема, навісів, альтанок, наметів, накриття, сходів, естакад, літніх душових, теплиць, гаражів, а також, свердловин, криниць, люфт-клозетів, вбиралень, вигрібних ям, замощень, парканів, відкритих басейнів та басейнів із накриттям, погребів, входів до погребів, воріт, хвірток, приямків, терас, ґанків - щодо індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків. Колегія суддів зазначає, що, відповідно до Висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 27 серпня 2019 року №1059/2118/19-23, будівля «навіс», розташована по АДРЕСА_1 , класифікується як тимчасова споруда (а.с. 107-113). Таким чином, колегія суддів вважає, що у Мазурьонка відсутній обов`язок введення в експлуатацію тимчасової споруди - «навіс». Щодо посилання позивача на ту обставину, що не витримана відстань від сусідського житлового будинку до вказаної будівлі, замість 8 м відстань становить 4 м., колегія суддів зазначає наступне. Згідно Висновку експерта від 27 серпня 2019 року №1059/2118/19-23, експертом проведена перевірка відповідності «навісу» вимогам державних будівельних норм, що стосуються місця розташування, зокрема, дотримання відстані від споруди до межі сусіднього домоволодіння, дотримання протипожежних та санітарних норм. Так, експертом встановлено, що, відповідно до чинних, станом на час проведення перевірки, дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, порушення державних будівельних вимог по зведенню спірного «навісу» відсутні. Отже, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено порушення ОСОБА_1 законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів та правил, що дає можливість позивачу звернутися з позовом до суду з метою знесення самочинного будівництва. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні позову Державної архітектурно-будівельної інспекція України про знесення самочинного будівництва. Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують. Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29). Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог Державної архітектурно-будівельної інспекції України та відсутність правових підстав для їх задоволення. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України). При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України залишити без задоволення. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України. Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р. Судді Мельничук В.П. Федотов І.В. Повний текст постанови виготовлено 02.03.2020 року.