Постанова 4855 № 640/2354/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/2354/19 Суддя (судді) першої інстанції: Аверкова В.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 лютого 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Парінова А.Б., суддів: Горяйнова А.М., Губської Л.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа: Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ"КБ Надра" про зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И В: До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення з відповідача коштів у розмірі 200 000,00 грн. на користь позивача. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 28 квітня 2014 року у справі № 552/4829/13-ц встановлено, що відповідно до ст. 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки по ньому у сумі 200 000,00 грн. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2019 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено повністю. Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, та посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення адміністративного спору, а також невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2019 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги. Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 грудня 2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2019 року та на підставі п.3 ч.1 ст.311 призначено справу до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження. Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи між ОСОБА_2 та ПАТ "КБ "Надра" було укладено депозитні договори № 830099 від 22 квітня 2008 року та № 832642 від 27 червня 2008 року. 13 липня 2010 року ОСОБА_2 та спадщину за законом прийняв ОСОБА_1 28 серпня 2014 року Апеляційний суд Полтавської області ухвалив рішення у справі № 552/4829/13-ц вирішив стягнути з ПАТ "Комерційний банк "Надра" на користь позивача відсотки за вказаними депозитними договорами у загальному розмірі 242163, 28 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1101,12 грн. 04 червня 2015 року правлінням Національного банку України (далі - НБУ) було видало постанову № 356 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Комерційний банк "Надра", а 05 червня 2015 року Виконавча дирекція Фонду прийняла рішення № 113 про початок здійснення процедури ліквідації цього банку. 30 червня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ПАТ «КБ «Надра» із заявою про визнання кредитором. У вказаній заяві позивач повідомив третю особу про кредиторські вимоги до ПАТ «КБ «Надра», що виходять з рішення Апеляційного суду Полтавської області від 28 серпня 2014 року у справі № 552/4829/13-ц, вказавши, що загальна сума боргу становить 243264,40 грн. За наведених обставин, позивач просив включити його до реєстру кредиторів ПАТ «КБ «Надра» із майновими вимогами в обсязі згідно цієї заяви з наданням черговості, встановленої законом. В той же день, 30 червня 2015 року позивач звернувся з заявою до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у якій, зокрема, вказує про те, що відповідно до ст.. 26 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» йому підлягає поверненню вклад у розмірі 200 000 грн. на підставі рішення Апеляційного суду Полтавської області від 28 серпня 2014 року у справі № 552/4829/13-ц. 07 липня 2015 року позивач звернувся із заявою до уповноваженої особи Фонду, в якій просив визнати його кредитором ПАТ "Комерційний банк "Надра" на загальну суму 243 264,4 грн., що є відсотками по депозитним договорам відповідно до рішення Апеляційного суду Полтавської області від 28 серпня 2014 року у справі № 552/4829/13-ц. 12 лютого 2016 року позивач звернувся з листом до адміністративної ради ФГВФО відповідно до змісту якого просив включити його до переліку вкладників ПАТ "КБ "Надра" на відшкодування за рахунок ФГВФО 200 000,00 грн. Розглянувши вказане звернення позивача, Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Надра" 01 березня 2016 листом №22-7-2576 було надано відповідь, що запитувані ним кошти не гарантуються фондом, а є вимогою кредитора, що підлягає задоволенню за рахунок коштів, одержаних в результаті ліквідації та реалізації майна Банку, в черговості, що передбачена частино першою статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Разом з цим, у вказаному листі позивачу було також повідомлено, що його заява вх. № 42753 від 13 липня 2015 року щодо визнання кредиторських вимог була належним чином зареєстрована Банком в журналі загального реєстру кредиторських вимог та прийнята для подальшого розгляду. Позивач, вважаючи, протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати йому коштів у розмірі 200 000,00 грн., звернувся до суду з відповідним позовом. При цьому, колегія суддів враховує, що постановою Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року було прийнято постанову у справі № 761/15111/16-ц, у якій вказується про те, що спір у даній справі підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства. Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, правовою підставою для включення її Уповноваженою особою до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду є набуття фізичною особою статусу вкладника банку Водночас, оскільки безпосередньо між позивачем і Банком жодного договору у межах спірних правовідносин не укладалося, а на підставі прийняття спадщини позивач набув правовий статус кредитора ПАТ "КБ "Надра", а не вкладника, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для отримання ним гарантованої суми відшкодування за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та відповідно задоволення позовних вимог. При цьому, судом першої інстанції було зазначено про можливість задоволення вимог позивача до Банку в порядку черговості, згідно зі ст. 52 Закону № 4452-VI. Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке. Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон №4452-VI), Положенням про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженим рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року №14 ( далі - Положення № 14 ). У статті 2 Закону № 4452-VI визначено, що вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти. Вкладником є фізична особа (крім фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката. Згідно з частиною першою статті 26, частинами першою та другою статті 27 Закону №4452-VI, Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню. Отже, з викладених правових норм вбачається, що право на відшкодування коштів за рахунок Фонду мають виключно вкладники банку, тобто фізичні особи, які вступили у правовідносини із банком безпосередньо на підставі договору банківського вкладу (депозиту) або є власниками депозитних іменних сертифікатів. Так, судом першої інстанції було вірно зазначено, що лише набуття фізичною особою статусу вкладника банку є правовою підставою для включення її Уповноваженою особою до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду. Водночас, згідно з приписами ст. 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Таким правом в даному випадку є отримання позивачем коштів на підставі рішення Апеляційного суду Полтавської області від 28 серпня 2014 року у справі № 552/4829/13-ц у порядку передбаченому ст. 52 Закону № 4452-VI. При цьому, судова колегія враховує, що відповідне право позивачем було реалізовано та його заява про щодо визнання кредиторських вимог була належним чином зареєстрована Банком в журналі загального реєстру кредиторських вимог та прийнята для подальшого розгляду. За наведених обставин, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що вкладником ПАТ "КБ "Надра" у розумінні статті Закону № 4452-VI є ОСОБА_2 , а не позивач, оскільки саме вона вступила у договірні відносини із Банком та саме нею і на її користь було укладено відповідні договори з Банком і відкрито банківські рахунки. Безпосередньо між позивачем і Банком жодного договору у межах спірних правовідносин не укладалося, а на підставі прийняття спадщини позивач набув правовий статус кредитора ПАТ "КБ "Надра", а не вкладника, що виключає наявність правових підстав для отримання ним гарантованої суми відшкодування за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та вказує на можливість задоволення його вимог до Банку в порядку черговості, згідно зі ст. 52 Закону № 4452-VI. Разом з цим, колегія суддів звертає увагу, що положеннями чинного законодавства встановлено певну процедуру відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, зокрема, уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню. При цьому, слід зазначити, що відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, що встановлені вимогами чинного законодавства, , вимоги позивача до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення на його коштів у розмірі 200 000,00 грн. є безпідставними та необґрунтованими. При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду попередньої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неповністю досліджено обставини справи або неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини чи порушено норми процесуального права. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Разом з цим, колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції було у повній мірі встановлено обставини справи, яким надано належну правову оцінку із дотриманням діючих норм матеріально та процесуального права. За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на зазначене, та враховуючи, що колегією суддів не встановлено порушень судом першої інстанції під час вирішення даної справи, які відповідно до ст. 317 КАС України є підставою для його скасування, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 242-245, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328-329 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України. Головуючий суддя А.Б. Парінов Судді: А.М. Горяйнов Л.В. Губська