Постанова 4824 № 357/9376/19
від 27.02.2020 ·Справа № 357/9376/19 Головуючий 1 інстанція- Орєхов О.І. Провадження № 22-ц/824/2936/2020 Доповідач апеляційна інстанція- Савченко С.І. П О С Т А Н О В А іменем України 27 лютого2020 року м.Київ Київський апеляційний суд у складі колегії судів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Савченка С.І., суддів Верланова С.М., Мережко М.В., за участю секретаря Вергелес О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 листопада 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,- в с т а н о в и л а: У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним вище позовом, який мотивувавала тим, що 13 червня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. було вчинено виконавчий напис на підставі кредитного договору № Z02.00600.003652120 від 09 лютого 2018 року, укладеного між нею та АТ «Ідея Банк». Виконавчим написомзапропоновано стягнути з неї на користь АТ «Ідея Банк» заборгованість за кредитним договором, строк платежу за яким настав 09 вересня 2018 року. Зокрема запропоновано задовольнити вимоги АТ «Ідея Банк» за період з 10 жовтня 2018 року по 03 травня 2019 року в розмірі 32372,13 грн., з яких 9045,23 грн. строковий основний борг, 5757,31 грн. просторочений основний борг, 1203,07 грн. прострочені проценти, 97,12 грн. строкові проценти, 2975,80 грн. прострочена плата за обслуговування кредиту, 11151,50 грн. пеня та плату завчинення виконавчого напису 1900 грн. На підставі даного виконавчого напису 22 липня 2019 року відкрито виконавче провадження. Посилалася, що вказаний виконавчий напис не відповідає вимогам закону, бо вчинений нотаріусом без наявності необхідних для цього документів, які підтверджують безспірність заборгованості, що є порушенням Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою КМ України № 1172 від 29 червня 1999 року, а також Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 22 лютого 2012 року. Всупереч закону вонане отримувала вимогу банку з пропозицією сплатити заборгованість за кредитом, що є необхідною умовою вчинення виконавчого напису відповідно до п 2.3 Глави 16 Порядку.Також важає, що заборгованість не є безспірною, оскільки вона сплачувала борг по кредиту. - 2 - У зв`язку із наведеним просила суд визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. та зареєстрований 13 червня 2019 року у реєстрі за № 4774 щодо стягнення з нього на користь АТ «Ідея Банк» грошових коштів у розмірі 32372,13 грн. за кредитним договором № Z02.00600.003652120 від 09 лютого 2018 року. Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 листопада 2019 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким її вимоги задоволити у повному обсязі, посилаючись на незаконність і необгрунтованість судового рішення, порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права. Скарга мотивована хибністю висновків суду про правомірність вчинення виконавчого напису. Зокрема, суд залишив поза увагою той факт, що нотаріус не мав права вчиняти спірний виконавчий напис, оскільки не мав у розпорядженні необхідних для цього документів. Суд не врахував, що вона не отримувала вимогу з пропозицією сплатити борг за кредитом, а також не врахував, що заборгованість за кредитом є спірною, бо вона сплачувала кредитні кошти. Відповідач АТ «Ідея Банк» подав відзив на апеляційну скаргу, де вказав, що суд першої інстанції прийняв законне та обгрунтоване рішення і правомірно відмовив у задоволенні позову, а доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є безпідставними і надуманими, не грунтуються на вимогах закону, не спростовують висновків суду. Учасники справи належним чином повідомлені про час розгляду справи, що стверджується рекомендованими повідомленнями про вручення судових повісток. Позивачка ОСОБА_1 подала заяву про розгляд справи у її відсутність у зв`язку із зайнятістю на роботі, відповідачі АТ «Ідея Банк» і приватний нотаріус до суду не з`явилися, причин неявки не повідомив, що відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що оспорюваний виконавчий напис вчинено приватним нотаріусом Гуревічовим О.М. правомірно, в межах повноважень та з дотриманням вимог закону. При цьому суд виходив з того, що нотаріусу надано банком усі необхідні та передбачені Переліком документи, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, а наданий банком розрахунок заборгованості відповідає письмовій вимозі, направленій на адресу позивачки, а також надано підтвердження про направлення даної вимоги позивачці. Такі висновки судує правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону. Відповідно до ст.18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом. Вчинюючи виконавчі написи, нотаріус відповідно до закону встановлює та офіційно визнає факт наявності певної безспірної заборгованості та викладає такий свій висновок у - 3 - відповідному нотаріальному акті - документі (виконавчому написі), що одночасно є підставою для примусового виконання (п.3 ч.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження»). Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом МЮ України № 296/5 від 22 лютого 2012 року. Згідно ст.87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до ст.88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Аналогічні положення містить Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом МЮ України № 296/5 від 22 лютого 2912 року, яка регулює вчинення нотаріусами виконавчих написів. Згідно п.1.1 цієї Глави для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Згідно п.1.2. перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України. Згідно п.п.3.1., 3.2., 3.5 цієї Глави, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості боржника перед стягувачем та передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою КМ України від 29 червня 1999 року № 1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку. Згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМ України № 1172 від 29 червня 1999 pоку, п.2 розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають із кредитних відносин» для одержання виконавчого напису про стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитним правовідносин, додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості. За змістом наведених норм вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не вирішує спорів про право, а відтак вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - - 4 - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц). Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною - стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц). Судом першої інстанції встановлено, що 09 лютого 2018 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № Z02.00600.003652120. За умовами кредитного договору банк надав позивачці кредит на поточні потреби в розмірі 17709 грн. включаючи витрати на страховий платіж, а позичальниця зобов`язалася повернути отриманий кредит та сплатити проценти за його користування. Повернення тіла кредиту і процентів згідно п.6.1 кредитного договору і графіку платежів передбачено шляхом внесення позичальницею щомісячних платежів 09 числа кожного місяця у розмірі 1110,30 грн. (а.с.11). Також, судом встановлено, що позичальниця не в повному обсязі виконувала обов'язки по своєчасному поверненню кредитних коштів, у зв`язку з чим АТ «Ідея банк» направив позивачці вимогу від 08 травня 2018 року про сплату боргу, який станом на на 03 травня 2019 року становив30472,13 грн. івключав: основний борг - 9045,23 грн., прострочений борг - 5757,31 грн.,прострочені проценти - 1203,07 грн.,строкові проценти - 97,12 грн., комісію - 242,10 грн., прострочену комісію - 2975,8 грн., пеню - 11151,5 грн., та зазначив, що у випадку невиконання вимоги банк розпочне захист своїх прав кредитора шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса (а.с.34). Позивачка ОСОБА_1 отримала вимогу банку про усунення порушення кредитних зобов`язань 15 травня 2018 року, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення наданого банком у відзиві (а.с.39-40). 13 червня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. за заявою АТ «Ідея Банк» було вчинено виконавчий напис, яким запропоновано стягнути із ОСОБА_1 на користь АТ «Ідея банк» заборгованість за кредитним договором за період з 10 жовтня 2018 року по 03 травня 2019 року в розмірі 32372,13 грн. у розмірі 30472,13 грн. та плату за вчинення виконавчого напису 1900 грн. (а.с.8). Із наданої відповідачем копії виконавчого напису та доданих документів, вбачається, що нотаріусу банком надані всі необхідні для вчинення виконавчого напису документи, які підтверджують безспірність боргу і які передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМ України № 1172 від 29 червня 1999 pоку, п.2 розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають із кредитних відносин» (а.с.59-79). Встановивши у справі, яка переглядається, що банком нотаріусу надано всі необхідні документи, що підтверджують безспірність заборгованості, наявність доказів належного направлення позивачем письмової вимоги про усунення порушень, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову в позові. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що нею не було отримано письмову вимогу банку про усунення порушення, а тому нотаріус відповідно до Порядку вчинення - 5 - нотаріальних дій нотаріусами України не мав права вчинювати виконавчий напис необґрунтовані. Згідно п.2.3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 22 лютого 2012 року вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу. Отже, одним із видів належного повідомлення боржника є відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення боржнику, а не тільки одержання. У матеріалах справи міститься надана у відзиві АТ «Ідея Банк» копія вимоги (повідомлення) від 03 травня 2019 року на ім`я ОСОБА_1 про усунення порушень кредитних зобов`язань (а.с.69-73), опис вкладення у цінний лист із відміткою пошти, а також копія повідомлення про вручення рекомендованого відправлення АТ «Ідея-Банк» від 03 травня 2019 року, згідно якого вимога відправлена ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_1 отримана ОСОБА_1 15 травня 2019 року, що підтверджується проставленою датою та підписом на рекомендованому повідомленні. Отже, при вчиненні виконавчого напису у нотаріуса було як підтвердження отримання боржницею вимоги про усунення порушень, так і дотримано вимоги щодо 30-тиденного строку на відповідь чи заперечення, яких від боржниці не надійшло. Доводи апеляційної скарги про те, що наданий банком розрахунок заборгованості для вчинення виконавчого напису є невірним, оскільки борг по кредиту вона сплачувала, а тому подані документи не підтверджують безспірність заборгованості, колегія суддів вважає безпідставними. Як вище вказувалося для вчинення виконавчого напису банком були надані приватному нотаріусу всі необхідні документі, які підтверджують безспірність заборгованості і які передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою КМ України № 1172 від 29 червня 1999 року. Закон не передбачає покладення на нотаріуса обов`язку по перевірці наявності безспірної заборгованості боржника перед стягувачем шляхом дослідження інших документів, не передбачених вказаним Переліком. Окрім того, банком надано до суду виписку по транзитному рахунку позивачки, де відображені всі платежі позивачки, які були враховані банком при визначенні розміру заборгованості за кредитним договором станом на 03 травня 2019 року, на що правильно послався суд першої інстанції відмовляючи у позові. Посилаючись на проведення сплати боргу за кредитним договором, позивачка всупереч положенням ч.3 ст.12 ЦПК ст.81 ЦПК України, які покладають на сторону обов`язок довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, не надала ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції належних, допустимих та достатніх доказів, у розумінні ст.77-80 ЦПК України, які б підтверджували, що сума заборгованості за кредитним договором на дату вчинення нотаріусом оспорюваного виконавчого напису була іншою, ніж та, яка запропонована в ньому до стягнення. Як і не надала доказів, що проведені нею платежі не включені до оплат заборгованості, не надала доказів, які спростовують розрахунок боргу, чи свідчать про його невірність. Відхиляючи даний двоід колегія суддів враховує, що спірність заборгованості з урахуванням положень чинного законодавства визначається не за суб`єктивним ставленням - 6 - кредитора чи боржника до неї, як помилково вважає ОСОБА_1 , а за об`єктивним закріпленням такого виду заборгованості у Переліку. Решта доводів апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо відмови у позові, обгрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України»). Доводи апеляційної скарги в їх сукупності оцінені судом першої інстанції, були предметом перегляду судом апеляційної інстанції та не знайшли свого підтвердження. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а тому визнає дане рішення законним та обґрунтованим. Підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення колегія суддів не вбачає. Згідно ч.3 ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах (ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятидесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України. Керуючись ст.ст.259, 374, 375, 381 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 листопада 2019 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України. Головуючий Судді: