Постанова Київський апеляційний суд № 753/2157/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД єдиний унікальний номер судової справи: 753/2157/19 номер апеляційного провадження: 22-ц/824/220/2020 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 лютого 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів: судді доповідача Білич І.М. суддів Музичко С.Г., Іванченка М.М. при секретарі Кемському В.В. за участю: скаржника ОСОБА_1 представника скаржника ОСОБА_3 представника стягувача ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 01 березня 2019 року, постановлену під головуванням судді Дарницького районного суду м. Києва Заставенко М.О., у цивільній справі № 753/2157/19 за скаргою ОСОБА_1 на постанову старшого державного виконавця Дарницького районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Єрмакової Олени Анатоліївни про відкриття виконавчого провадження, стягувач - ОСОБА_2 . в с т а н о в и л а : У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, в якій просив визнати незаконною та скасувати постанову старшого державного виконавця Дарницького районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Єрмакової О.А. від 08.01.2019 року про відкриття виконавчого провадження №57998808. Обґрунтовував вимоги скарги тим, що зазначене виконавче провадження відкрито з метою примусового виконання постанови Київського апеляційного суду від 06.12.2018 року по справі №753/11845/18, якою вжито заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 , що на праві власності належить ОСОБА_1 . Скаржник вважає зазначену постанову суду апеляційної інстанції незаконною, необґрунтованою та такою, виконавче провадження за якою не може бути відкрито. Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 01 березня 2019 року в задоволенні скарги відмовлено. Не погодившись з ухвалою ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої просив ухвалу скасувати та постановити нову, якою вимоги скарги задовольнити. Посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права в частині неналежного з`ясування обставин справи та не надання належної правової оцінки доводам скарги. Постановою Київського апеляційного суду від 19 серпня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 01 березня 2019 року - без змін. Не погодившись з постановою апеляційного суду ОСОБА_1 оскаржив її в касаційному порядку. Постановою Верховного Суду від 04 листопада 2019 року касаційна скарга ОСОБА_1 задоволена частково. Скасовано постанову Київського апеляційного суду від 19 серпня 2019 року, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Скаржник та представник скаржника у судовому засіданні підтримали подану апеляційну скаргу, просили суд задовольнити її в повному обсязі. Представник стягувача у судовому засіданні не визнав подану апеляційну скаргу, заперечував проти її задоволення. Старший державний виконавець Дарницького РВДВС м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Єрмакова О.А., будучи повідомленою про розгляд справи у встановленому законом порядку в судове засідання не з`явилася, поважність причин неявки суду не повідомила. Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у її відсутність у відповідності до вимог ст. 372 ЦПК України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб що з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, у провадженні Дарницького районного суду міста Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальних збитків та відшкодування моральної шкоди. З метою вжиття заходів забезпечення позову ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою, в якій просив накласти арешт на квартиру, належну відповідачеві, заборонивши її відчуження. Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 12 липня 2018 року заява залишена без задоволення. Постановою Київського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 12 липня 2018 року скасовано, заяву про забезпечення позову задоволено частково. У порядку забезпечення позову накладено арешт на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 , що на праві власності належить ОСОБА_1 , у задоволенні інших вимог заяви про забезпечення позову відмовлено. 27 грудня 2018 року стягувачем ОСОБА_2 постанову суду подано для примусового виконання до Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві. Постановою державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 08 січня 2019 року відкрито виконавче провадження № 57998808 з примусового виконання постанови Київського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року, копію якої направлено сторонам виконавчого провадження за адресами, зазначеними у виконавчому документі. Постановою державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 08 лютого 2019 року накладено арешт на майно, що належить боржнику ОСОБА_1 у вигляді 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 . У зв`язку з виконанням судового рішення винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. Відмовляючи в задоволенні скарги, суд першої інстанції, виходив з того, що наведені у скарзі доводи пов`язані з оцінкою прийнятої Київським апеляційним судом постанови від 06 грудня 2018 року про накладення арешту на 1/3 частину квартири яка належить скаржнику. А тому не можуть бути предметом перевірки судом у провадженні з оскарження рішення державного виконавця, оскільки мають самостійний спосіб оскарження в рамках цивільної справи 753/11845/18 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 . Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон який їх регулює. Доводи апеляційної скарги в частині безпідставного не взяття судом першої інстанції до уваги порушень норм матеріального та процесуального права, допущених Київським апеляційним судом при ухваленні постанови від 06 грудня 2018 року, яка призвела до порушень норм чинного законодавства допущених державним виконавцем при постановленні постанови про відкриття виконавчого провадження, на думку колегії суддів не ґрунтується на нормах діючого законодавства. Так, відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст. 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Виконавчим документом в даному випадку є постанова Київського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року, яка пред`явлена стягувачем до органу ДВС у порядку, встановленому Законом, та з дотриманням процесуальних строків. Підстав для повернення стягувачеві виконавчого документа без прийняття до виконання, передбачених ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», судом не встановлено. Сама ж постанова Київського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року на момент пред`явлення до виконання набрала законної сили, дія її не була зупинена або скасована судом касаційної інстанції, а тому згідно ст. 124 Конституції України була обов`язковою до виконання на всій території України. За таких обставин, колегія суддів вважає, що дії державного виконавця з прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження № 57998808 від 08 січня 2019 року в повній мірі відповідали вимогам закону та вчинені державним виконавцем в межах наданих йому повноважень. Не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду і доводи апеляційної скарги в частині порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо неналежного повідомлення державного виконавця про день і час розгляду справи. Згідно матеріалів справи вбачається, що першої інстанції у встановленому законом порядку здійснив повідомлення державного виконавця про розгляд справи 01 березня 2019 року. Представником Дарницького РВ ДВС м. Київ ГТЮ у м. Києві було направлено відзив на скаргу, та зазначив прохання щодо можливо розгляду справи за відсутності державного виконавця ( а.с. 28 -29). Крім того, доводи скарги ОСОБА_1 в частині незгоди з прийнятою Київським апеляційним судом постановою від 06 грудня 2018 року, є підставою для оскарження судового рішення в касаційному порядку, і не може бути підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження виходячи з положень Закону України «Про виконавче провадження». У ході апеляційного розгляду справи представником скаржника також вказувалось про порушення допущені державним виконавцем на час постановлення постанови про відкриття виконавчого провадження ( відсутність у постанові необхідних обов`язкових реквізитів, не направлення її у встановлені строки боржнику, та інше). Враховуючи, що зазначені обставини не були доводами апеляційної скарги на час її подання до апеляційного суду, то вони не можуть бути предметом апеляційного перегляду справи, так як відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для її скасування з доводів викладених у апеляційній скарзі нема. Керуючись ст.ст. 368, 372, 374,375, 381 -384, 387 ЦПК України, колегія суддів,- п о с т а н о в и л а : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 01 березня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає чинності з дня її прийняття, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 28 лютого 2020 року. Суддя-доповідач: Судді: