Ухвала КЦС ВС № 753/2157/19

Ухвала 10 квітня 2020 року м. Київ справа № 753/2157/19 провадження № 61-6110ск20 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 01 березня 2019 року у складі судді: Заставенко М. О., та постанову Київського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Білич І. М., Музичко С. Г., Іванченка М. М. у справі за скаргою ОСОБА_1 на постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження № 57998808, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Дарницький районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві, старший державний виконавець Єрмакова Олена Анатоліївна, ВСТАНОВИВ: У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся зі скаргою на дії державного виконавця. Скарга мотивована тим, що постанова старшого державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Єрмакової О. А. від 08 січня 2019 року про відкриття виконавчого провадження № 57998808 є незаконною та підлягає скасуванню у зв`язку з тим, що була постановлена на підставі незаконної постанови Київського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року у справі № 753/11845/18, яка є такою, що постановлена з грубим порушенням норм матеріального і процесуального права. ОСОБА_1 просив визнати незаконною та скасувати постанову старшого державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Єрмакової О. А. від 08 січня 2019 року про відкриття виконавчого провадження № 57998808. Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 01 березня 2019 року, в задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 12 липня 2018 року заява залишена без задоволення. Постановою Київського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 12 липня 2018 року скасовано, заяву про забезпечення позову задоволено частково. У порядку забезпечення позову накладено арешт на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 , що на праві власності належить ОСОБА_1 , у задоволенні інших вимог заяви про забезпечення позову відмовлено. Постановою старшого державного виконавця Дарницького РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Єрмаковою О. А. від 08 січня 2019 року відкрито виконавче провадження № 57998808 на підставі постанови Київського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року. Копія вказаної постанови була направлена сторонам виконавчого провадження. ОСОБА_1 не надано до суду жодних доказів, які б свідчили, що постановою державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 08 січня 2019 року № 57998808 будь-яким чином порушено його права чи свободи. Натомість доводи поданої до суду скарги на постанову про відкриття виконавчого провадження фактично зводяться лише до незгоди ОСОБА_1 з постановою Київського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року, якою в порядку забезпечення позову накладено арешт на майно, яке належить ОСОБА_1 , вважаючи її незаконною. Постановою Київського апеляційного суду від 19 серпня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 01 березня 2019 року залишено без змін. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що учасники справи в судове засідання не з`явились, про час і місце розгляду справи судом повідомлялись у встановленому законом порядку. ОСОБА_1 після подання заяви про відвід судді-доповідача у справі, в наступні судові засідання не з`являвся, належної зацікавленості у розгляді апеляційної скарги не виявив. Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважала можливим слухати справу у їх відсутність. Як на підставу визнання незаконною та скасування постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження посилався на те, що судове рішення Київського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року ухвалено з грубим порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому не підлягає виконанню. Суд першої інстанції правильно виходив із того, що наведені у скарзі доводи пов`язані з оцінкою прийнятої Київським апеляційним судом постанови від 06 грудня 2018 року про накладення арешту на 1/3 частину квартири, що належить на праві власності ОСОБА_1 , а тому не можуть бути предметом перевірки судом у провадженні з оскарження рішення державного виконавця, оскільки мають самостійний спосіб оскарження в рамках цивільної справи № 753/11845/18 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення збитків та відшкодування моральної шкоди. Інші доводи скарги ОСОБА_1 не свідчать про те, що постановою державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 08 січня 2019 ВП № 57998808 будь-яким чином порушено його права чи свободи. Такий висновок суду першої інстанції ґрунтується на зібраних у справі доказах та відповідає нормам матеріального права. Постановою Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 листопада 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Київського апеляційного суду від 19 серпня 2019 року скасовано, передано справу № 753/2157/19 на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Постанова касаційного суду мотивована тим, що ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про розгляд справи судом апеляційної інстанції 19 серпня 2019 року. Постановою Київського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 01 березня 2019 року залишено без змін. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що постановою Київського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 12 липня 2018 року скасовано, заяву про забезпечення позову задоволено частково. У порядку забезпечення позову накладено арешт на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 , що на праві власності належить ОСОБА_1 , у задоволенні інших вимог заяви про забезпечення позову відмовлено. 27 грудня 2018 року стягувачем ОСОБА_2 постанову суду подано для примусового виконання до Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві. Постановою державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 08 лютого 2019 року накладено арешт на майно, що належить боржнику ОСОБА_1 у вигляді 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 . У зв`язку з виконанням судового рішення винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. Наведені у скарзі доводи пов`язані з оцінкою прийнятої Київським апеляційним судом постанови від 06 грудня 2018 року про накладення арешту на 1/3 частину квартири яка належить скаржнику. А тому не можуть бути предметом перевірки судом у провадженні з оскарження рішення державного виконавця, оскільки мають самостійний спосіб оскарження в рамках цивільної справи 753/11845/18 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 . Виконавчим документом в даному випадку є постанова Київського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року, яка пред`явлена стягувачем до органу ДВС у порядку, встановленому законом, та з дотриманням процесуальних строків. Підстав для повернення стягувачеві виконавчого документа без прийняття до виконання, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», судом не встановлено. Сама ж постанова Київського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року на момент пред`явлення до виконання набрала законної сили, дія її не була зупинена або скасована судом касаційної інстанції, а тому згідно статті 124 Конституції України була обов`язковою до виконання на всій території України. При відхиленні доводів апеляційної скарги апеляційний суд вказав, що доводи скарги ОСОБА_1 в частині незгоди з прийнятою Київським апеляційним судом постановою від 06 грудня 2018 року, є підставою для оскарження судового рішення в касаційному порядку, і не може бути підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження виходячи з положень Закону України «Про виконавче провадження». У ході апеляційного розгляду справи представником скаржника також вказувалось про порушення допущені державним виконавцем на час постановлення постанови про відкриття виконавчого провадження (відсутність у постанові необхідних обов`язкових реквізитів, не направлення її у встановлені строки боржнику, та інше). Враховуючи, що зазначені обставини не були доводами апеляційної скарги на час її подання до апеляційного суду, то вони не можуть бути предметом апеляційного перегляду справи, так як відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав 28 березня 2020 року до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 01 березня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року, в якій просив оскаржені рішення скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд. Касаційна скарга мотивована тим, що старший державний виконавець Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Єрмакова О. А. у судове засідання, яке відбулось 01 березня 2019 року, не з`явилась, і навіть не повідомила про розгляд скарги за її відсутності. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі однак, в порушення викладених приписів права оскаржувана постанова до відома боржника належним чином доведена не була. В постанові про відкриття виконавчого провадження № 57998808 від 08 січня 2019 року реєстраційний номер облікової картки платника податків не зазначений. Постанова Київського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року є такою, що постановлена з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, порушує право власності ОСОБА_1 , а на її підставі було відкрито виконавче провадження № 57998808 та в порядку забезпечення позову було накладено арешт на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 , яка належить йому на праві власності, що також є явним порушенням норм чинного законодавства. Постанова про відкриття виконавчого провадження № 57998808 від 08 січня 2019 року є незаконною, а постанова Київського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року по справі № 753/11845/18 про накладення арешту незаконною також і тому, що справу № 753/11845/18 розглянуто без його участі, хоча 30 листопада 2018 року ним було подано заяву про відкладення розгляду справи. ОСОБА_1 зазначає, що суди не врахували, що старшим державним виконавцем Єрмаковою О . А . грубо порушено вимоги частини четвертої статті 41 Конституції України про те, що ніхто не може протиправно позбавлений права власності, а також норми статті 1 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якими кожна фізична або юридична особа має право володіти своїм майном. ОСОБА_1 було заявлено відвід судді Київського апеляційного суду Білич І. М., оскільки вона згідно з рішенням Вищої ради правосуддя від 2 липня 2019 року № 1761/0/15-19 Указом Президента України від 27 червня 1996 року № 484/96 призначена виконуючою обов`язки судді Мінського районного суду міста Києва на час відпустки для догляду за дитиною судді Ратнікової В. М. Вказані вище факти викликають у ОСОБА_1 обґрунтований сумнів в неупередженості або об`єктивності судді Київського апеляційного суду Білич І. М., оскільки перше своє призначення виконуючою обов`язки судді Білич І. М. відбулось саме завдяки відпустці для догляду за дитиною судді Ратнікової В.М., з якою вони спільно працювали в одному суді. У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів. Суди встановили, що у провадженні Дарницького районного суду міста Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальних збитків та відшкодування моральної шкоди. З метою вжиття заходів забезпечення позову ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою, в якій просив накласти арешт на квартиру, належну відповідачеві, заборонивши її відчуження. Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 12 липня 2018 року заява залишена без задоволення. Постановою Київського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 12 липня 2018 року скасовано, заяву про забезпечення позову задоволено частково. У порядку забезпечення позову накладено арешт на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 , що на праві власності належить ОСОБА_1 , у задоволенні інших вимог заяви про забезпечення позову відмовлено. 27 грудня 2018 року стягувачем ОСОБА_2 постанову суду подано для примусового виконання до Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві. Постановою державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 08 січня 2019 року відкрито виконавче провадження № 57998808 з примусового виконання постанови Київського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року, копію якої направлено сторонам виконавчого провадження за адресами, зазначеними у виконавчому документі. Постановою державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 08 лютого 2019 року накладено арешт на майно, що належить боржнику ОСОБА_1 у вигляді 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 . У зв`язку з виконанням судового рішення винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. Суди встановили, що виконавчим документом в даному випадку є постанова Київського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року, яка пред`явлена стягувачем до органу ДВС у порядку, встановленому законом, та з дотриманням процесуальних строків. Підстав для повернення стягувачеві виконавчого документа без прийняття до виконання, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», судом не встановлено. Постанова Київського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року на момент пред`явлення до виконання набрала законної сили, дія її не була зупинена або скасована судом касаційної інстанції Відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 серпня 2018 року у справі № 471/283/17-ц (провадження № 61-331св18) зроблено висновок, що «виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну. Тому відсутність у виконавчому листі відомостей про дату народження боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків та його паспортні дані не є підставою для повернення державним виконавцем виконавчих документів без прийняття до виконання». Встановивши, що дії державного виконавця здійснені з дотриманням вимог закону, суди обґрунтовано відмовили в задоволенні скарги. Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року). Аналіз змісту касаційної скарги та оскаржених судових рішень свідчить, що правильне застосовування судами норм права є очевидним, а касаційна скарга - необґрунтованою. Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 01 березня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження № 57998808, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Дарницький районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві, старший державний виконавець Єрмакова Олена Анатоліївна. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді: В. І. Крат І. О. Дундар Є. В. Краснощоков