Постанова 4807 № 335/5521/19

Дата документу 26.02.2020 Справа № 335/5521/19 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 335/5521/19 Головуючий у 1 інстанції № провадження 22-ц/807/734/2020 Рибалко Н.І. Доповідач: Бєлка В.Ю. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 лютого 2020 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого: Бєлки В.Ю. Суддів: Кухаря С.В. Онищенко Е.А. За участю секретаря: Книш С.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Комунальної установи «Територіальне медичне об`єднання «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Запорізької обласної ради на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунальної установи «Територіальне медичне об`єднання «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Запорізької обласної ради про стягнення компенсації за несвоєчасно виплачену заробітну плату, В С Т А Н О В И В: У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, який в ході розгляду справи був неодноразово уточнений, до Комунальної установи «Територіальне медичне об`єднання «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Запорізької обласної ради про стягнення компенсації за несвоєчасно виплачену заробітну плату, посилаючись на те, що з 2014 року по 2018 року в провадженні суду знаходилася цивільна справа за її позовом до відповідача про стягнення недонарахованої заробітної плати та відшкодування моральної шкоди. Зазначає, що по даній справі була проведена судово-економічна експертиза № 7/ЕЕ від 19.06.2017 року, яка встановила відхилення по заробітній платі та проведення індексація заробітної плати. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 09.07.2018 року її позовні вимоги були залишені без задоволення. Постановою Запорізького апеляційного суду від 26.03.2019 року рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 09.07.2018 року в частині відмови у стягненні невиплаченої заробітної плати скасовано та ухвалено нове рішення в цій частині вимог, стягнуто з Комунальної установи «Територіальне медичне об`єднання «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Запорізької обласної ради на її користь недораховану заробітну плату на загальну суму 47 889 грн. 80 коп. та компенсацію втрат в результаті несвоєчасно виплаченої заробітної плати в сумі 44 239 грн. 39 коп., а разом 92 129 грн. 19 коп. Зазначає, що період затримки з виплати заробітної плати складає червень 2017 року лютий 2019 року. Сума компенсації за несвоєчасно виплачену заробітну плату за вказаний період складає 17 688 грн. 34 коп. Крім того, вона зазнала моральної шкоди, яку оцінює в 30 000,00 грн., яка полягає в тому, що вона відчувала моральні страждання, безсоння. Перенапруга в роботі привели до втрати здоров`я. Протягом 5 років не могла відстояти свої конституційні права, 10 років вона недоотримувала пенсію зароблену своєю складню та напруженою працею. Посилаючись на зазначені обставини просила суд стягнути з відповідача на її користь компенсацію втрати по недонарахованій заробітній платі з червня 2017 року по лютий 2019 року в сумі 17 688,02 грн. та моральну шкоду в сумі 30 000,00 грн. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 грудня 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з комунальної установи «Територіальне медичне об`єднання «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Запорізької обласної ради на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати в результаті несвоєчасно виплаченої заробітної плати в сумі 9 194 грн. 84 коп. Стягнуто з комунальної установи «Територіальне медичне об`єднання «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Запорізької обласної ради на користь держави судовий збір 768 грн. 40 коп. У апеляційній скарзі Комунальна установа «Територіальне медичне об`єднання «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Запорізької обласної ради зазначає, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Апеляційну скаргу мотивує тим, що суд не дослідив належним чином всі фактичні обставини справи та докази. Суд дійшов помилкового висновку про те, що позивач має право на компенсацію втрати частини заробітної плати за період з червня 2017 року по лютий 2019 року, оскільки в результаті перерахунку експертом та співвстановленням нарахованої заробітної плати таке відхилення стосувалося періоду роботи позивача саме жовтень-грудень 2009 року та за 2010-2012 роки. Залишилось поза увагою суду, що позивачу сума недорахованої заробітної плати та сума компенсації втрат в результаті несвоєчасно виплаченої заробітної плати виплачена в повному обсязі. Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі. На зазначену апеляційну скаргу ОСОБА_1 подав відзив у якому повністю підтримує висновки суду першої інстанції та вважає, що її доводи їх не спростовують. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з`явилися, вивчивши апеляційну скаргу та матеріали справи, колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, апеляційний суд має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Судом встановлено і підтверджено матеріалами справи, що 01 жовтня 2009 року ОСОБА_1 була прийнята на посаду лікаря-терапевта у КУ «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф». Того ж дня її було прийнято на роботу за сумісництвом на ту саму посаду на 0,5 ставки. 03 грудня 2012 року ОСОБА_1 було переведено на посаду лікаря-статистика аналітично-організаційного відділу. 04 лютого 2013 року позивача звільнено з посади за власним бажанням. Рішенням Запорізького апеляційного суду від 26 березня 2019 року у справі № 335/7544/14 за позовом ОСОБА_1 до Комунальної установи «Територіальне медичне об`єднання «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Запорізької обласної ради про стягнення не виплаченої заробітної плати та відшкодування моральної шкоди встановлено факт порушення виплати позивачу заробітної плати та стягнуто з відповідача не донараховану заробітну плату в розмірі 47 889 грн. 80 коп. та компенсацію втрат в результаті несвоєчасно виплаченої заробітної плати в розмірі 44 239 грн. 39 коп. Зазначене рішення апеляційного суду КУ «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» виконано в червні 2019 року. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вважав вимогу позивача про стягнення компенсації за несвоєчасно виплачену заробітну плату обґрунтованою та доведеною. Колегія суддів погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції виходячи з наступного. Згідно з ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Відповідно до ст. 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Відповідно до ст. 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Виходячи з аналізу зазначених правових норм, колегія суддів приходить до висновку, що компенсація виплачується працівнику за весь час затримки розрахунку, за виключенням місяця в якому дану виплату було зроблено. Відповідач зазначає, що заробітну плату за рішенням апеляційного суду ним виплачено в червні 2019 року, а отже його посилання в апеляційній скарзі на безпідставність нарахування компенсації позивачу по лютий 2019 року є необґрунтованим та не приймається колегією суддів. Факт припинення трудових відносин не позбавляє відповідача обов`язку виплати працівнику заробітної плати, а також не зупиняє строку, протягом якого, у випадку несвоєчасності її виплати, нараховується компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати. Інші докази та обставини, на які посилається скаржник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права. Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення, а тому не є суттєвими і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Комунальної установи «Територіальне медичне об`єднання «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Запорізької обласної радизалишити без задоволення. Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 грудня 2019 року вцій справі залишити без змін. Дата складання повної постанови 02 березня 2020 року. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий: В.Ю. Бєлка Судді: С.В. Кухар Е.А. Онищенко