Постанова 4807 № 335/5691/19

Дата документу 28.01.2020 Справа № 335/5691/19 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №335/5691/19 Головуючий у 1 інстанції: Воробйов А.В. Провадження № 22-ц/807/329/20 Суддя-доповідач: Дашковська А.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ «28» січня 2020 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Дашковської А.В., суддів: Кримської О.М., Кочеткової І.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 02 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про індексацію грошового зобов`язання та сплату трьох процентів річних, ВСТАНОВИВ: В травні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя про індексацію грошового зобов`язання та сплату трьох процентів річних. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що постановою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 08.10.2014 року у справі № 331/7532/14-ц з урахуванням додаткової постанови від 15.10.2014 року зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Запоріжжя, правонаступником якого є відповідач, здійснити перерахунок та виплатити їй державну пенсію відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі не нижче 10 мінімальних пенсій за віком для непрацездатних осіб та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю відповідно ст.50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 100 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 17.03.2014 року з урахуванням вже проведених виплат. Відповідачем було здійснено перерахунок державної пенсії та додаткової пенсії у відповідності до рішення суду, чинного законодавства України та нараховані грошові кошти до виплати у сумі 30 862,39 грн. Проте, сума заборгованості, нарахованої за рішенням суду, не була фактично виплачена. Постановою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 07.04.2011 року у справі №2а-1430/11 зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Запоріжжя, правонаступником якого є Центральне об`єднане управління пенсійного фонду України м. Запоріжжя здійснити перерахунок та виплату їй пенсії та додаткової пенсії, починаючи з 23.08.2010 року, з урахуванням вже проведених виплат. Постанова суду набрала законної сили 25.06.2012 року. Постанова була передана на виконання до відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України. Відповідачем було здійснено перерахунок державної пенсії та додаткової пенсії у відповідності до рішення суду, чинного законодавства України та нараховані грошові кошти до виплати у сумі 72 527,68 грн. На вимогу державного виконавця №54497622/22 від 13.04.2018 року вказана сума заборгованості була сплачена 02.05.2018 року. Вважала, що відповідач прострочив виконання зобов`язань за вищезазначеними рішеннями суду, відповідно до положень ст. 625 ЦК України має право на отримання заборгованості з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних, що складає в загальній сумі 152271,65 грн. На підставі зазначеного просила стягнути з відповідача на її користь нараховані інфляційні втрати в розмірі 35 209,54 грн. та три проценти річних в розмірі 4025,64 грн. за період з 25.12.2014 року по 30.04.2019 року на суму заборгованості, нарахованої на виконання додаткової постанови Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 15.10.2014 року справа №331/7532/14-а та нараховані інфляційні втрати в розмірі 100 297,43 грн. та три проценти річних в розмірі 12739,04 грн. за період з 25.06.2012 року по 02.05.2018 року на суму заборгованості, нарахованої на виконання постанови Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 07.04.2011 року у справі №2а-1430/11, загальна сума 152 271,65 грн. Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 02 жовтня 2019 року замінено відповідача Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя його правонаступником Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 02 жовтня 2019 року в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незастосування судом першої інстанції вимог ст. 625 ЦК України, невірне визначення характеру спірних правовідносин, неврахування правових позицій Великої Палати Верховного Суду, викладених в постанові від 16.05.2018 року у справі №686/21962/15-ц та в постанові від 11.04.2018 року у справі №758/1303/15-ц, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області подало відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначило, що положення ст. 625 ЦК України поширюються на порушення грошового зобов`язання, між сторонами не виникло грошове зобов`язання. Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 29 листопада 2019 року апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито, та ухвалою Запорізького апеляційного суду від 23 грудня 2019 року справу призначено до апеляційного розгляду без повідомлення учасників справи в порядку ч. 2 ст. 369 ЦПК України. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу. Зважаючи на те, що ціна позову у справі становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа є малозначною, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно з ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Частинами 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване рішення суду не відповідає даним вимогам закону. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що до правовідносин, які виникли з приводу виконання судових рішень, не можуть застосовуватися норми стаття 625 ЦК України, що передбачають цивільно-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання. Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду з огляду на наступне. Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч. 1 ст. 13 ЦПК України). Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18). Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України. Отже, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України). Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Отже, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18). Враховуючи викладене, суд першої інстанції не звернув уваги та не врахував вищевказані норми матеріального права, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про те, що у позивача не виникло право на застосування наслідків такого порушення відповідно до ст. 625 ЦК України. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 31 липня 2019 року у справі №335/10856/16-ц. ОСОБА_1 заявила позовні вимоги про стягнення з відповідача на свою користь інфляційні втрати в розмірі 35 209,54 грн. та три проценти річних в розмірі 4025,64 грн. за період з 25.12.2014 року по 30.04.2019 року на суму заборгованості, нарахованої на виконання додаткової постанови Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 15.10.2014 року справа №331/7532/14-а та нараховані інфляційні втрати в розмірі 100 297,43 грн. та три проценти річних в розмірі 12739,04 грн. за період з 25.06.2012 року по 02.05.2018 року на суму заборгованості, нарахованої на виконання постанови Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 07.04.2011 року у справі №2а-1430/11. Матеріалами справи підтверджується, що постановою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 08.10.2014 року у справі № 331/7532/14-ц з урахуванням додаткової постанови від 15.10.2014 року визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Запоріжжя, щодо відмови у перерахунку державної та додаткової пенсії ОСОБА_1 , передбачених ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зобов`язано управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Запоріжжя здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 додаткової пенсії відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 100% мінімальної пенсії за віком, обраховану відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням положень ст. 50, ч. 4 ст. 54, ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 17.03.2014 року, з урахуванням вже проведених виплат (а.с. 6-8). Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.12.2014 року у вказаній справі постанову Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 15.10.2014 року залишено без змін (а.с.9-10). Згідно з листом Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя від 01.11.2018 року № 18359/07.01 управлінням було здійснено перерахунок державної пенсії та додаткової пенсії позивача у відповідності до рішення суду, чинного законодавства України та нараховані грошові кошти до виплати у сумі 30 862,39 грн., сума заборгованості, нарахованої за рішенням суду не була фактично виплачена (а.с.11). Постановою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 07.04.2011 року по справі №2а-1430/11 визнано неправомірними дії УПФУ в Жовтневому районному суді м. Запоріжжя щодо виплати ОСОБА_1 пенсії в розмірі, меншому ніж передбачено ст. 50, ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» Зобов`язано УПФУ в Жовтневому районі м. Запоріжжя здійснити перерахунок і виплачувати ОСОБА_1 пенсію в розмірі не нижче 10 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію в розмірі 100 процентів мінімальної пенсії за за віком, починаючи з 23 серпня 2010 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного залежно від розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період (а.с.12). Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2012 року у вказаній справі постанову Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 07.04.2011 року залишено без змін (а.с.13). Згідно з вимогою державного виконавця №544978622/22 від 13.04.2018 року відповідачем було здійснено перерахунок державної пенсії та додаткової пенсії позивача у відповідності до рішення суду, чинного законодавства України та нараховані грошові кошти до виплати у сумі 72 527,68 грн. Вказана сума заборгованості була сплачена 02.05.2018 року, що підтверджується даними в ощадній книжці ОСОБА_1 (а.с.14, 15-16). Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області 3% річних та інфляційних втрат за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання є обґрунтованими. Частиною 2 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до статті 3 Закону України від 3 липня 1991 року №1282-Х11 «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики (Державним комітетом статистики України) і не пізніше 10 числа кожного місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону (стаття 4). Інфляційне збільшення боргу рахується за формулою: сума боргу х процент інфляції / 100% - сума боргу. Нарахування 3% річних здійснюється за формулою: сума боргу х 3 / 100 / 365 х кількість днів прострочення. Індекси інфляції (у відсотках) за період з 25.12.2014 року по 30.04.2019 року за постановою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 08.10.2014 року у справі №331/7532/14-а становили: січень грудень 2015 року 143,3; січень грудень 2016 року 112,4; січень грудень 2017 року 113,7; січень грудень 2018 року 109,8; січень квітень 2019 року 103,4. Сукупний індекс інфляції становить 207,85. Отже, нарахування інфляційних втрат на суму стягнення 30862,39 грн. за період з 25.12.2014 року по 30.04.2019 року дорівнює: 30862,39 х 207,85 / 100% - 30862,39 = 33285,09 грн. Нарахування 3% річних на суму стягнення 30862,39 грн. за період з 25.12.2014 року по 30.04.2019 року дорівнює: 30862,39 х 3 / 100 / 365 х 1587 = 4 025,64 грн. Індекси інфляції (у відсотках) за період з 25.06.2012 року по 02.05.2018 року за постановою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 07.04.2011 року у справі №2а-1430/11 становили: липень 2012 року 99,8; серпень 2012 року 99,7; вересень 2012 року 100,1; жовтень 2012 року 100; листопад 2012 року 99,9; грудень 2012 року 100,2; січень грудень 2013 року 100,5; січень грудень 2014 року 124,9; січень грудень 2015 року 143,3; січень грудень 2016 року 112,4; січень грудень 2017 року 113,7; січень квітень 2018 року 104.4. Сукупний індекс інфляції становить 239,01. Отже, нарахування інфляційних втрат на суму стягнення 72527,68 грн. за період з 25.06.2012 року по 02.05.2018 року дорівнює: 72527,68 х 239,01 / 100% - 72527,68 = 100 820,73 грн. У відповідності до вимог ст. 13 ЦПК України стягненню підлягає сума в межах заявлених позовних вимог ОСОБА_1 - 100 297,43 грн. Нарахування 3% річних на суму стягнення 72527,68 грн. за період з 25.06.2012 року по 02.05.2018 року дорівнює: 72527,68 х 3 / 100 / 365 х 2137 = 12 739,04 грн. Враховуючи викладене, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню за постановою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 08.10.2014 року у справі №331/7532/14-а за період з 25.12.2014 року по 30.04.2019 року інфляційні втрати в розмірі 33285,09 грн., 3% річних в розмірі 4 025,64 грн.; за постановою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 07.04.2011 року у справі №2а-1430/11 за період з 25.06.2012 року по 02.05.2018 року інфляційні втрати в розмірі 100 297,43 грн., 3% річних в розмірі 12 739,04 грн., всього 150 347,2?0 грн. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області власні розрахунки не надані ані в суді першої, ані в суді апеляційної інстанції. За вказаних обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню згідно з п.п.3,4 ч.1 ст.376 ЦПК України з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про індексацію грошового зобов`язання та сплату трьох процентів річних та стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 інфляційних втрат в розмірі 33285,09 грн., 3% річних в розмірі 4 025,64 грн. за постановою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 08.10.2014 року у справі №331/7532/14-а за період з 25.12.2014 року по 30.04.2019 року; інфляційних втрат в розмірі 100 297,43 грн., 3% річних в розмірі 12 739,04 грн. за постановою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 07.04.2011 року у справі №2а-1430/11 за період з 25.06.2012 року по 02.05.2018 року, всього 150 347,2?0 грн. Згідно з ч.ч.1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору, з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області в дохід держави підлягає стягненню компенсація судового збору за подання позовної заяви в розмірі 1 503,47 грн., судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 2 255,21 грн., судового збору за подання касаційної скарги в розмірі 661,44 грн. всього 3 758,68? грн. Керуючись ст. ст. 279, 368, 369, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 02 жовтня 2019 року у цій справі скасувати та прийняти нову постанову наступного змісту Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про індексацію грошового зобов`язання та сплату трьох процентів річних задовольнити частково. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати в розмірі 33285 (тридцять три тисячі двісті вісімдесят п`ять) грн. 09 коп., 3% річних в розмірі 4 025 (чотири тисячі двадцять п`ять) грн. 64 коп. за постановою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 08.10.2014 року у справі №331/7532/14-а за період з 25.12.2014 року по 30.04.2019 року; інфляційні втрати в розмірі 100 297 (сто тисяч двісті дев`яносто сім) грн. 43 коп., 3% річних в розмірі 12 739 (дванадцять тисяч сімсот тридцять дев`ять) грн. 04 коп. за постановою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 07.04.2011 року у справі №2а-1430/11 за період з 25.06.2012 року по 02.05.2018 року, всього 150 347 (сто п`ятдесят тисяч триста сорок сім) грн. 20 коп. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області в дохід держави судовий збір в розмірі 3 758 (три тисячі сімсот п`ятдесят вісім) грн. 68? коп. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Повний текст постанови складений 28 січня 2020 року. Головуючий А.В. Дашковська Судді: О.М. Кримська І.В. Кочеткова