Постанова 4807 № 335/1863/20

Дата документу 24.04.2020 Справа № 335/1863/20 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №335/1863/20 Головуючий у 1 інстанції Макаров В.О. Провадження № 22-ц/807/1578/20 Суддя-доповідач Онищенко Е.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 квітня 2020 року м. Запоріжжя Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі: головуючого Онищенка Е.А. суддів: Бєлки В.Ю., Кухаря С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05 березня 2020 року у справі за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з Департаменту екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації нарахованої, але не виплаченої суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку,- В С Т А Н О В И Л А: У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з Департаменту екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації нарахованої, але не виплаченої суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку. Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05 березня 2020 року відмовлено у видачі судового наказу. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права, просила скасувати ухвалу та передати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що до заяви про видачу судового наказу нею було надано копію повідомлення про нараховану суму належну працівникові при звільненні від 30.0.12020 року №44, в якому зазначено, що заборгованість по заробітній платі на день звільнення складає 31 943,97 грн. вказаним документом підтверджено безспірність вимоги про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати. Суд першої інстанції не в повному обсязі дослідив додані до заяви документи, що мають значення для справи та зробив висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи. 23 квітня 2020 року на адресу3 Запорізького апеляційного суду від Департаменту екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації надійшли пояснення на апеляційну скаргу ОСОБА_1 . В поясненнях зазначено, що спірні питання щодо виплати грошових коштів у зв`язку із звільненням ОСОБА_1 не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства та заява про видачу судового наказу не підлягає задоволенню. Департаментом до пояснень надано розрахунковий лист за березень 2020 № 7373 за підписом голови з питань ліквідації Депаратменту екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації О. Ясинецького, з якого вбачається, що ОСОБА_1 було нараховані та виплачено 63 004,17 грн., що включає перерахунок окладу, рангу та вислуги за січень 2020, компенсацію за невикористану відпустку 62 дні у розмірі 31 943,97 грн., середньомісячну заробітну плату за час затримки виплати грошових коштів за 40 робочих днів. З вказаної суми були сплачені податки та збори у сумі 12 285,81 грн. і фактично було перераховано до банку та виплачено ОСОБА_1 50 718,36 грн., що відображено у копії відомості із банку від 30.03.2020. Враховуючи викладене, вважає, що грошові кошти ОСОБА_1 належні їй при звільнення були виплачені їй у повному обсязі 30.03.2020 року. Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 31 березня 2020 року апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито, та ухвалою Запорізького апеляційного суду від 31 березня 2020 року справу призначено до апеляційного розгляду без повідомлення учасників справи в порядку ч. 2 ст. 369 ЦПК України. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. За приписами ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Оскаржувана ухвала суду першої інстанції у цій справі входить до переліку ухвал, які розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (п. 1 ч. 1 ст. 353 ЦПК України). Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне. Відмовляючи в задоволенні заяви суд першої інстанції виходив з того, що заявником до заяви про видачу судового наказу не додано передбачених Законом доказів, тому вона не відповідає вимогам статті 163 ЦПК України. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, заявником на підтвердження заявлених вимог надано копію трудової книжки серії ГТ № 3011440, наказ від 30.01.2020 року № 35-к про звільнення, довідку про середньоденну заробітну плату, повідомлення про нараховану суму, належну працівнику при звільненні. Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Докази мають бути належними, допустимими, достовірними та достатніми. Відповідно до ст.95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги. За змістом ч. 1. ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку. Частиною 2 вказаної вище статті зазначено, що особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або в спрощеному позовному провадженні на свій вибір. Відповідно до ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано, щодо вимог не передбачених ст. 161 цього Кодексу, а також якщо з поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу. Пунктом 12 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2011 року № 14 "Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження" роз`яснено, якщо заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати, судовий наказ може бути видано не лише на суму заборгованості із заробітної плати, а й на суму компенсації за порушення строків її виплати, оскільки вона входить до структури заробітної плати. До заяви має бути додано докази перебування заявника у трудових відносинах із боржником, а підтвердженням суми, яка стягується, може бути будь-який належно оформлений документ, що вказує на розмір нарахованої заробітної плати та компенсації за порушення строків її виплати, зокрема довідка бухгалтерії боржника, розрахунковий лист чи копія платіжної відомості тощо. Не допускається розгляд вимог про стягнення заробітної плати у разі наявності спору щодо розміру заборгованості чи права на її отримання. Як вбачається з матеріалів справи, заявником заявлено вимоги про стягнення суми нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, проте надані заявником у якості доказів копії документів, не підтверджують того факту, що належні до виплати суми по заробітній платі не виплачені заявнику та складають заборгованість. Надані документи свідчать лише про нарахування вказаних сум. Крім того, відповідно ч.1 ст. 117 Кодексу законів про працю України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. За таких обставин відсутні підстави вважати, що заявником до заяви про видачу судового наказу додані саме ті документи, що безспірно підтверджують вимоги заявника. Крім того, з наданих боржником пояснень на апеляційну скаргу та доданих до них матеріалів вбачається, що Департамент екології та природних ресурсів обласної державної адміністрації вважає, що ОСОБА_1 належні їй при звільненні грошові кошти були виплачені у повному обсязі 30.03.2020 року. Вказане виключає безспірність вимог ОСОБА_1 . Доводи апеляційної скарги в тій частині, що повідомлення про нараховану суму належну працівникові при звільненні від 30.01.2020 року №44 є достатнім доказом, який підтверджує безспірність вимог заявника, не можуть бути прийняті в якості підстав для скасування постановленої ухвали, оскільки вони є однобічним твердженням заявника та не узгоджуються з вимогами ст. 161 ЦПК України, відповідно до якої, в наказному провадженні розглядаються вимоги про стягнення заробітної плати нарахованої працівникові, але не виплаченої. Надане заявником повідомлення не підтверджую того факту, що належні до виплати суми по заробітній платі не виплачені заявнику та складають заборгованість. Надані документи свідчать лише про нарахування вказаних сум.. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формування рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ( пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України"). Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм процесуального права, є законною і обґрунтованою, підстав для її скасування чи зміни не вбачається, тому апеляційну скаргу необхідно відхилити, а оскаржувану ухвалу - залишити без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 залишити без задоволення. Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05 березня 2020 року у цій справі залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст судового рішення складено 24 квітня 2020 року. Головуючий Судді: