Постанова 4814 № 539/3150/17

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 539/3150/17 Номер провадження 22-ц/814/600/20Головуючий у 1-й інстанції Іващенко Ю. А. Доповідач ап. інст. Триголов В. М. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 лютого 2020 року м. Полтава Колегія суддів судової палати у цивільних справах Полтавського апеляційного суду у складі: Головуючого: судді Триголова В.М., Суддів: Лобова О.А., Дорош А.І. секретар: Ачкасова О.Н. розглянула у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 28 листопада 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Засульська сільська рада Лубенського району Полтавської області, про визнання заповіту недійсним,- В С Т А Н О В И Л А : У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним. У позові посилалася на те, що 26 листопада 2015 року секретарем виконавчого комітету Вищебулатецької сільської ради Долгобородовою Л.Г. було посвідчено заповіт ОСОБА_3 , згідно якого на випадок своєї смерті вона начебто зробила таке розпорядження: все належне їй майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що їй буде належати і на що вона за законом матиме право, заповіла ОСОБА_2 . Під час складення заповіту 26.11.2015 року ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 , у ОСОБА_3 було встановлено діагноз: алкогольна інтоксикація. Такий діагноз було встановлено у Вищебулатецькій сільській раді Лубенського району Полтавської області куди було викликано лікарів, тобто виключно відразу після оформлення заповіту. Крім того, позивач зазначив, що відповідач знущався над своєю співмешканкою ОСОБА_3 , морив голодом, здійснював фізичну розправу. Позивач ОСОБА_1 , як учасник АТО, звернувся до сільради з приводу надання у власність земельної ділянки кадастровий номер 53228881402:02:002:0171, на яку претендує ОСОБА_2 ОСОБА_3 не оформила право власності на цю земельну ділянку і тому вона фактично належить громаді. Проте сільська рада відмовила Семененку О ОСОБА_4 М. у наданні дозволу на оформлення права власності на дану земельну ділянку, оскільки свого часу дозвіл на розроблення проекту землеустрою було надано ОСОБА_3 . Тому ОСОБА_1 є заінтересованою особою та може оспорити даний заповіт. У позові ОСОБА_1 просив визнати недійсним заповіт ОСОБА_3 складений на ім`я ОСОБА_2 , що посвідчений секретарем виконавчого комітету Вищебулатецької сільської ради Долгобородовою Л.Г. 26.11.2015 року. Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 28 листопада 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Засульська сільська рада Лубенського району Полтавської області, про визнання заповіту недійсним відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 23 500 грн. Не погодившись з рішенням районного суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове про задоволення зявлених позовних вимог. В обгрунтування апеляційної скарги посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. В обґрунтування доводів скарги зазначає, що висновок судово-психіатричної експертизи, проведеної у справі, не являється належним доказом стану психічного здоров`я ОСОБА_3 , оскільки проведені експертом дослідження є неповними, висновок побудований на припущеннях. Скаржник вважає, що судом невірно були оцінені обставини справи та не взято до уваги усі доводи сторони позивача. Також ОСОБА_1 не погоджується із розміром стягнутих рішенням на користь відповідача судових витрат на правничу допомогу. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 28 листопада 2019 року залишити без змін, а апеляційну скаргу - залишити без задоволення, посилаючись на те, що позов поданий ОСОБА_1 є повністю безпідставним, окрім того, позивач не є особою права, якої порушуються оспорюваним заповітом. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи, 26.11.2015 року ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений секретарем виконавчого комітету Вищебулатецької сільської ради Лубенського району Полтавської області Долгобородою Л.Г., згідно якого все належне їй майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що їй буде належати і на що вона за законом матиме право, заповіла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Лубни Полтавської області, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 26.10.2016 року. Відповідач ОСОБА_2 прийняв спадщину згідно заповіту від 26.11.2015 року на спадкове майно належне померлій ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 на підставі заяви від 05.12.2016 року. До складу спадкового майна входить земельна ділянка площею 0,25 га. з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 5322881402:02:002:0171, що розташована в АДРЕСА_1 . Позивач ОСОБА_1 звертався до Засульської сільської ради Лубенського району Полтавської області із заявою від 09.08.2017 року щодо надання йому безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,25 га. в с. Кононівка, кадастровий номер 5322881402:02:002:0171. Згідно рішення від 08.09.2017 року Засульської сільської ради Лубенського району Полтавської області ОСОБА_1 відмовлено у наданні у власність земельної ділянки площею 0,2500 га. з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 5322881402:02:002:0171 у зв`язку з передачею у власність даної земельної ділянки ОСОБА_3 рішенням 6 сесії 7 скликання Вищебулатецької сільської ради від 23.02.2016 року. За клопотанням сторони позивача судом була призначена посмертна психіатрична експертиза з метою встановлення наявності психічних розладів у заповідача на момент складання заповіту. Висновком судово-психіатричної експертизи Державної установи «Науково-дослідний інститут психіатрії Міністерства охорони здоров`я України» від 16.04.2019 року №5 встановлено, що ОСОБА_3 на час складання заповіту 26.11.2015 року не виявляла ознак будь-яких психічних розладів. За своїм психічним станом ОСОБА_3 могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними на час складання та посвідчення заповіту на ім`я ОСОБА_2 , а саме станом на 26 листопада 2015 року. ОСОБА_3 на час складання заповіту 26.11.2015 року не виявляла ознак тяжких психічних розладів, які б позбавляли її здатності усвідомлювати значення своїх дій та можливості керувати ними. Відповідно до частини п`ятої статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Стаття 225 ЦК України передбачає, що правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені. Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відтак, зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи інтерес. Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Отже, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. В якості заінтересованих осіб, повноважних пред`являти позовні вимоги про визнання заповіту недійсним можуть розглядатися особи, суб`єктивні спадкові права яких, що виникають відповідно до норм книги шостої ЦК порушені у зв`язку із вчиненням заповіту. ОСОБА_1 не приймав спадщину після смерті ОСОБА_3 у жоден спосіб, передбачений ЦК України та намірів, а також законних підстав для її прийняття не зазначав. За відсутності статусу спадкоємця (можливого спадкоємця), обраний ОСОБА_1 спосіб захисту права шляхом визнання недійсним заповіту не є належним і не призведе до виникнення у позивача права на передану за заповітом земельну ділянку. Як вбачається із матеріалів справи, підставою для звернення в суд ОСОБА_1 стала відмова третьої особи Засульської сільської ради, у наданні у власність позивача земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, яка у 2016 році була передана заповідачу ОСОБА_3 . Відомостей про оскарження такого рішення Засульської сільської ради, позивачем надано не було. Судом першої інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_1 оспорюється право відповідача на спадщину у вигляді земельної ділянки, проте позивач не входить до кола спадкоємців власника спірної земельної ділянки. Позивачем ОСОБА_1 під час судового розгляду у суді першої та апеляційної інстанцій не доведено, що він має обґрунтовані підстави стверджувати про порушення його прав складанням оспорюваного заповіту або самим відповідачем ОСОБА_2 . Окрім того, відповідно до ч.2 ст. 1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Позивач також не надав суду жодного доказу, який би підтверджував, що на час складання заповіту ОСОБА_3 за своїм станом здоров`я не розуміла значення своїх дій та не керувала ними, що також підтверджується висновком судової експертизи, а також показами свідків. Ураховуючи викладене, судом правильно зауважено, що зазначені позивачем обставини щодо відсутності у заповідача волевиявлення на складання заповіту внаслідок неспроможності розуміти значення своїх дій є недоведеними та спростовуються сукупністю наявних у справі доказів. Крім того, оспорюваний позивачем заповіт не стосується та не порушує його прав на безоплатне отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є неспроможними, зводяться до незгоди із висновками суду першої інстанції щодо обставин справи та висновками судової посмертної психіатричної експертизи. Щодо заперечень у апеляційній скарзі з приводу стягнутих судом витрат на правничу допомогу, надану відповідачу, слід зазначити, що суд першої інстанції, з урахуванням положень ст.ст. 133, 137, 141 ЦПК України, взявши до уваги складність справи, тривалість розгляду та надані докази понесення судових витрат, вірно визначився з їх розміром та стягнув у відповідності до наданого розрахунку. На підставі наведеного та враховуючи, що апеляційна скарга не містять доводів щодо неправильності рішення суду, які б були підставою для його скасування, колегія суддів приходить до висновку, що підстави для скасування рішення суду відсутні. Керуючись ст.ст.368, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 28 листопада 2019 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. ГОЛОВУЮЧИЙ В.М. Триголов СУДДІ А.І. Дорош О.А. Лобов