Постанова 4850 № 360/4907/19

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 лютого 2020 року справа №360/4907/19 приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Геращенко І.В., секретар судового засідання Антонюк А.С., за участю представника позивача Єфременка В.М., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року (повний текст складено 18 грудня 2019 року в м. Сєвєродонецьк) у справі № 360/4907/19 (суддя І інстанції - Ірметова О.В.) за позовом адвоката Єфременка Володимира Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: 15 листопада 2019 року адвокат Єфременко Володимир Миколайович в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Луганській області, у якому просив суд: - визнати дії Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо відмови в задоволенні заяви позивача від 22.08.2019 стосовно оформлення та направлення документів до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, необхідних для призначення позивачу пенсії за вислугу років, протиправними; - зобов`язати Головне управління Національної поліції в Луганській області підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області документи, у відповідності до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року № 3-1, необхідні для призначення Позивачу пенсії за вислугу років за його заявою від 22.08.2019, враховуючи його вислугу років 25 років 10 місяців 22 дні. Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 з 07.08.1999 по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ України. З 07.11.2015 по 26.03.2018 позивач проходив службу в Головному управлінні Національної поліції в Луганській області 26.03.2018 наказом № 123 о/с від 26.03.2018 Головного управління Національної поліції в Луганській області, позивача, майора поліції, старшого слідчого - криміналіста відділу розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи, слідчого управління Головного управління Національної поліції в Луганській області було звільнено зі служби в поліції за п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням) з 26.03.2018. В період проходження служби з 08.08.2014 по 26.03.2018 (у календарному обчисленні 03 роки 07 місяців 17 днів) позивач безпосередньо брав участь в Антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення Антитерористичної операції на території Луганської області на підставі наказів першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) (по строковій частині) від 12.12.2014 № 97, від 17.11.2015 № 321, від 07.12.2015 № 341, від 30.01.2016 №

30. Позивач має статус учасника бойових, посвідчення учасника бойових дій серія НОМЕР_1 від 04.04.2016. До календарної вислуги років Позивача (18 років 07 місяців 18 днів) на пільгових умовах зараховується час участі в антитерористичній операції, обчисленого з розрахунку один місяць за три місяці (07 років 03 місяці 04 дні без урахування календарної вислуги). Вислуга років на день звільнення Позивача у календарному обчисленні, з урахуванням вислуги років у пільговому обчисленні, складає 25 років 10 місяців 22 дні. Відтак, позивач має право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ. Позивач просив відповідача підготувати та направити до органу, що призначає пенсію. Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, необхідні для призначення йому пенсії за вислугу років документи, визначені Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року № 3-1, враховуючи його вислугу років 25 років 10 місяців 22 дні. Проте, відповідачем надано відмову позивачу щодо оформлення та направлення документів до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, необхідних для призначення позивачу пенсії за вислугу років. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року у справі № 360/4907/19 у задоволенні позову - відмовлено. Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що пільгова вислуга має враховуватися при призначенні пенсій згідно з п. «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб». Закон № 2262 містить бланкетну норму, що відображена в статті 17-1, згідно з якою порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсії особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України. У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги. Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) з 29 липня 1999 року по 06 листопада 2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ України, а з 07 листопада 2015 року по 26 березня 2018 року у Національній поліції України, та з 26 березня 2018 року звільнений з посади старшого слідчого-криміналіста відділу розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи слідчого управління Головного управління Національної поліції в Луганській області за пунктом 7 (за власним бажанням) частини першої статті 77 Закону України "Про національну поліцію", що підтверджується витягом з наказу Головного управління Національної поліції в Луганській області від 26 березня 2018 року № 123 о/с та трудовою книжкою серії НОМЕР_3 (а.с. 12-13, 37). Безпосередня участь позивача в Антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України у період з 08.08.2014 по 07.11.2015, з 07.11.2015 по 26.03.2018 підтверджена довідкою ГУНП в Луганській області від 28.08.2019 № А-659 (а.с. 16, 50), а також посвідченням від 04.04.2016 серії НОМЕР_1 (а.с. 17). Згідно з витягом з наказу ГУНП в Луганській області від 26.03.2018 № 123 о/с позивача звільнено зі служби в поліції за пунктом 7 частини першої статті 77 Закону України "Про національну поліцію" (за власним бажанням) з 26.03.2018. Вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні складає: 18 років 07 місяців 18 днів (а.с. 13, 37). Позивач звернувся до ГУНП в Луганській області із заявою від 22.08.2019 про призначення/перерахунок пенсії, в якій просить здійснити підготовку та подання до ГУ ПФУ в Луганській області необхідних для призначення пенсії за вислугою років документів, визначених Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1 та внести зміни до наказу №123 о/с від 26.03.2019 про звільнення в якому встановити вислугу років на день звільнення в календарному обчисленні 25 років 10 місяців 22 дні (а.с. 19-22). Листом ГУНП в Луганській області від 12.09.2019 № 5146/111/19/05-2019 повідомлено позивача про результати розгляду його заяви від 22.08.2019. Зазначено, що на день звільнення позивача його вислуга років у календарному обчисленні складає 18 років 07 місяців 18 днів. Такої вислуги років не достатньо для призначення позивачу пенсії за пунктом "а" статті 12 Закону № 2262-ХІІ, оскільки вислуга років, що дає право на призначення пенсії за вислугу років особам, звільненим зі служби у період з 01 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року, на день звільнення має становити 23 календарних роки 6 місяців і більше. Через відсутність у позивача необхідної вислуги років, йому відмовлено у підготовці документів, необхідних для призначення пенсії за вислугу років, передбаченої пунктом "а" статті 12 Закону № 2262-ХІІ, і направленні їх разом із заявою про призначення пенсії до ГУ ПФУ в Луганській області (а.с. 22). Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає таке. Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, визначає Закон України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон № 2262-ХІІ). Відповідно до пункту "а" частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б" - "д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше. До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону. Одночасно частиною першою статті 17 Закону № 2262-ХІІ визначено вичерпний перелік видів служби та періодів часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" статті 1-2 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом. Частиною другої статті 17 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що до вислуги років поліцейським, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п`яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби. Згідно з частиною четвертою статті 17 Закону № 2262-ХІІ при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення. Аналіз норм Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" дає підстави для висновку про те, що законодавець розмежовує такі поняття як "вислуга років" та "календарна вислуга років". При цьому, до вислуги років є можливим зарахування стажу роботи у пільговому обчисленні і цей стаж теж враховується при призначенні пенсії (як правило впливає на розмір пенсії). В то й же час для отримання права на призначення пенсії обов`язковою умовою є наявність саме календарної вислуги років у мінімально визначеному законом розмірі. До цієї вислуги зарахування стажу роботи у пільговому обчисленні законом не передбачено. Вказаним Законом чітко передбачено, що пенсія за вислугу років призначається за наявності 23 календарних років та 6 місяців і більше; міститься виключний перелік періодів служби, які враховуються в календарну вислугу років. Вищезазначений висновок узгоджується з правовим висновком застосування норм матеріального права викладеним Верховним Судом у постановах від 27 березня 2018 року у справі № 295/6301/17 (номер рішення в ЄДРСР 73042834) та від 19 вересня 2018 року у справі № 725/1959/17 (номер рішення в ЄДРСР 76613907), від 24 жовтня 2019 року у справі №295/7219/16. З огляду на це, суд вважає, що висновки Верховного Суду викладені у постановах від 27.06.2018 у справі № 750/9775/16-а, від 07.06.2018 у справі № 800/517/17, на які посилається позивач, зроблені за іншими фактичними обставинами та за іншим предметом позову, а тому не можуть бути застосовуватися у справі, що розглядається. Колегія суддів зазначає, що у постанові від 14 листопада 2019 року у справі справа №806/1469/16 Верховний Суд виклав правовий висновок щодо застосування норм матеріального права наступного змісту. « В Законі № 2262-XII не встановлено, що пенсію за вислугу років можна призначати особам при наявності 22 календарних років та 6 місяців вислуги, обчисленої на пільгових умовах; вказаним Законом чітко передбачено, що пенсія за вислугу років призначається при наявності 22 календарних років 6 місяців та виключний перелік періодів служби, які враховуються до календарної вислуги років. Колегія суддів вважає помилковим посилання судів попередніх інстанцій на те, що в даному випадку для призначення йому пенсії за вислугу років підлягає застосуванню саме постанова Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей" від 17 липня 1992 р. N 393, якою позивачу для призначення пенсії вислугу років має зараховуватися пільговий стаж - 23 роки 3 місяці 25 днів є безпідставними, оскільки згідно ч.4 ст. 9 КАС України(в редакції, чинній на момент постановлення рішень), у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Відтак, приписи п.3 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. N 393 суперечать приписам п."а" ст.12 Закону України від 9 квітня 1992 року №2262-XII застосуванню підлягає саме Закон України, оскільки у відповідності до ч.4 ст.9 КАС України має вищу юридичну силу. Таким чином, враховуючи приписи чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку щодо відсутності у позивача права на призначення пенсії за вислугою років з урахуванням пільгової вислуги років, оскільки позивач не має встановленої пунктом "а" частини першої статті 12 Закону № 2262-XII календарної вислуги років. Відтак судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позову.» Суд зауважує, що календарний рік - це проміжок часу від першого до останнього дня того чи іншого року по календарю; рік, який особа фактично відпрацювала на займаній посаді. Суд також вважає за необхідне зазначити, що законодавець у назві статті 17 Закону № 2262-ХІІ використовує формулювання: види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років "для призначення пенсії". Однак, саме календарна вислуга років є визначальною для набуття права на призначення такої пенсії. Судом встановлено, що позивач не має на момент звільнення необхідної календарної вислуги років, оскільки наявні 18 років 07 місяців 18 днів при необхідних 23 календарних роки та 6 місяців. Доводи позивача про необхідність застосування до спірних правовідносин норм постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей" від 17 липня 1992 року № 393, якою позивачу для призначення пенсії вислугу років має зараховуватися пільговий стаж - 25 років 10 місяців 22 дні є безпідставними, оскільки згідно з частини 3 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Відтак, приписи пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 суперечать приписам статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", а тому застосуванню підлягає саме Закон, оскільки має вищу юридичну силу. Таким чином, суд вважає, що право на пенсію за вислугу років визначається, виходячи з тривалості вислуги років саме у календарному обчисленні. Враховуючи викладені вище обставини, суд першої інстанції дійшов висновку, що у позивача відсутнє право на призначення пенсії за вислугою років з урахуванням пільгової вислуги років, оскільки позивач не має встановленої пунктом "а" частини 1 статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" календарної вислуги років. Суд зазначає, що питання подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, врегульовано постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15.02.2007 № 135/13402 (далі - Порядок). Відповідно до пункту 1 Порядку заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом (2262-12), та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України (далі - міністерства та інші органи). Міністерства та інші органи, їх територіальні підрозділи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі визначають уповноважені структурні підрозділи, на які за їх рішенням покладаються функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважені структурні підрозділи). Пунктом 12 Порядку визначено, що уповноважений структурний підрозділ у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи своє подання про призначення пенсії (додаток 2), ознайомлює з ним особу, якій оформлюється пенсія, і направляє до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи. Згідно з пунктом 14 Порядку орган, що призначає пенсії, розглядає питання про призначення пенсії або про відновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою. З вищевикладеного слідує, що обов`язок уповноваженого структурного підрозділу щодо оформлення всіх необхідних документів та подання про призначення пенсії виникає тільки у разі подання заяви про призначення пенсії за вислугу років особою, яка має право на пенсію згідно з Законом № 2262-ХІІ. Оскільки позивач на час звернення до відповідача із заявою від 22.08.2019 не набув права на призначення пенсії відповідно до пункту "а" частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ, суд вважає, що у відповідача не виник обов`язок щодо оформлення всіх необхідних документів та подання про призначення пенсії за такою заявою. Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 КАС України). Разом з тим, обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності жодним чином не нівелює обов`язку позивача довести суду ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Зважаючи на обставини справи, суд дійшов висновку, що відповідач при розгляді звернення позивача щодо оформлення та подання документів до відповідного органу Пенсійного фонду України для призначення пенсії позивачу правомірно враховував вислугу років позивача в календарному обчисленні, а тому діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані. Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року у справі № 360/4907/19 - залишити без задоволення. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року у справі № 360/4907/19 - залишити без змін. Повне судове рішення складено 02 березня 2020 року. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя А.А. Блохін Судді Т.Г. Гаврищук І.В. Геращенко