Постанова 4850 № 200/13869/19-а.

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 травня 2020 року справа №200/13869/19-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Ястребової Л.В., суддів Гаврищук Т.Г., Компанієць І.Д., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 лютого 2020 р. у справі № 200/13869/19-а (головуючий І інстанції Тарасенко І.М., повний текст складено 11.02.2020р. в м. Слов`янськ Донецької області) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях про зобов`язання вчинити дії щодо оформлення та подання документів для призначення (перерахунку) пенсії,- УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях (надалі - відповідач), в якому просив визнати відмову відповідача (листи №78/7/м-70с/78/5/53 від 21.02.2019 року та №78/7/м-178с/78/5/53 від 26.04.2019 року) у нарахуванні пенсії та направленні відповідних документів до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області протиправними та зобов`язати відповідача розрахувати вислугу років, оформити та подати до органів Пенсійного фонду України відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України №3-1 від 30.01.2007 року, необхідні документи щодо призначення позивачу пенсії за вислугу років (а.с. 3-8). Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем всупереч вимогам чинного законодавства не здійснено нарахування пенсії позивачу та не направлено відповідні документи для виплати пенсії до органів Пенсійного фонду України. Вважає, що відповідачем порушено передбачене чинним законодавством України право позивача на отримання пенсійного забезпечення як особи, що звільнилась з військової служби. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено (а.с. 68-70). Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, вважає рішення винесене з порушенням норм матеріального і процесуального права, просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що відповідно до положень ст.17-1 Закону №2262-ХІІ, порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до п.3 Постанови КМУ №393, до вислуги років для призначення пенсій зараховується на пільгових умовах: а) один місяць служби за три місяці: час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції. Наголошує, що п.3 Постанови КМУ №393 не надає право, а зобов`язує осіб, які розраховують вислугу років зарахувати до загальної вислуги років для призначення пенсії особі, зазначеній в абзаці першому пункту 1 цієї Постанови, на пільгових умовах один місяць служби за три місяці, протягом якого особа брала участь в АТО. Пункт 3 Постанови КМУ №393 не містить положень щодо розмежування періоду фактично відпрацьованого часу, який вимірюється в календарних роках, місяцях та днях, від періоду часу, який розраховується за наявності пільгових умов, та також вимірюється в календарних роках, місяцях та днях. Посилаючись на постанову Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №750/9775/16-а, вважає, що період участі в антитерористичній операції з 15.07.2014 року по 30.04.2018 року в пільговому обчисленні необхідно враховувати при визначенні стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років (а.с. 75-86). Сторони у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду судового засідання, тому, у відповідності п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. На підставі ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами в межах та доводів апеляційної скарги. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив наступне. Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 (а.с. 9-11). Відповідно до довідки Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України від 02.05.2019 року №177, ОСОБА_1 з 15.07.2014 року по 30.04.2018 року брав участь в антитерористичній операції в м. Маріуполь, м. Краматорськ Донецької області (а.с. 21). Відповідно до посвідченням серії НОМЕР_3 від 13.07.2015 року позивач є учасником бойових дій (а.с. 24). Позивач звернувся до Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях з вимогою нарахування пенсії та направлення відповідних документів щодо її виплати до органів Пенсійного фонду України (а.с. 12,13,15). Листами від 21.02.2019 року № 78/7/м-70с/78/5/53 та від 26.04.2019 року № 78/7/м-178с/78/5/53 Головне управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях повідомило, що позивач виключений зі списків особового складу 30.06.2018 року відповідно до Наказу начальнику Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях від 26.06.2018 року № 387-ос. Згідно з п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ підставою для призначення пенсії за вислугу років особам офіцерського складу, які звільнені з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року, є наявність вислуги не менше 23 календарних років та 6 місяців. Відповідно до наказу № 367-ос вислуга років на день виключення зі списків особового складу складає 20 календарних років 00 місяців 06 днів. Отже, оскільки кількість календарних років і місяців вислуги є меншою, ніж визначена п. «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ, то підстави для призначення позивачу пенсії за вислугу років відсутні. У зв`язку з цим Головне управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях повідомило про відсутність правових підстав для оформлення і подання відповідних документів до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (а.с. 16-19). Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Відповідно до п. «а» ст. 12 Закону № 2262-XII пенсія за вислугу років призначається: а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року, і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше; До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону. Одночасно частиною першою статті 17 Закону № 2262-ХІІ визначено вичерпний перелік видів служби та періодів часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" статті 1-2 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом. Частиною другої статті 17 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що до вислуги років поліцейським, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п`яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби. Згідно з частиною четвертою статті 17 Закону № 2262-ХІІ при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення. Аналіз норм Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» дає підстави для висновку про те, що законодавець розмежовує такі поняття як «вислуга років» та «календарна вислуга років». При цьому, до вислуги років є можливим зарахування стажу роботи у пільговому обчисленні і цей стаж теж враховується при призначенні пенсії (як правило впливає на розмір пенсії). В то й же час для отримання права на призначення пенсії обов`язковою умовою є наявність саме календарної вислуги років у мінімально визначеному законом розмірі. До цієї вислуги зарахування стажу роботи у пільговому обчисленні законом не передбачено. В Законі № 2262-XII не вказано, що пенсію за вислугу років можна призначати особам, що звільнені зі служби з 01.10.2017 до 30.09.2018 при наявності 23 календарних роки та 6 місяців і більше, обчисленої на пільгових умовах. Вказаним Законом чітко передбачено, що пенсія за вислугу років призначається при наявності 23 календарних роки та 6 міс. і більше, та міститься виключний перелік періодів служби, які враховуються в календарну вислугу років. Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі № 295/6301/17, від 19 вересня 2018 року у справі № 725/1959/17, від 22 листопада 2018 року у справі № 161/4876/17, від 22 січня 2019 року у справі №295/10742/16-а, від 27 лютого 2019 року у справі № 295/6454/17, від 27.06.2019 у справі №806/1470/16. З огляду на це, суд вважає, що висновки Верховного Суду викладені у постанові від 27.06.2018 року у справі № 750/9775/16-а, на які посилається позивач, зроблені за іншими фактичними обставинами та за іншим предметом позову, а тому не можуть бути застосовані у справі, що розглядається. Стосовно посилання апелянта на п.3 Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» від 17 липня 1992 р. № 393, що до вислуги років для призначення пенсій має зараховуватися пільговий стаж, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки згідно ч.4 ст. 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Відтак, приписи п.3 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393 суперечать приписам п. «а» ст.12 Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-XII, отже застосуванню підлягає саме Закон України, оскільки у відповідності до ч. 4 ст. 9 КАС України має вищу юридичну силу. Таким чином, враховуючи приписи чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку щодо відсутності у позивача права на призначення пенсії за вислугою років з урахуванням пільгової вислуги років, оскільки позивач не має встановленої пунктом «а» статті 12 Закону №2262-XII календарної вислуги років. Суд зауважує, що календарний рік - це проміжок часу від першого до останнього дня того чи іншого року по календарю; рік, який особа фактично відпрацювала на займаній посаді. Суд також вважає за необхідне зазначити, що законодавець у назві статті 17 Закону № 2262-ХІІ використовує формулювання: види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років «для призначення пенсії». Однак, саме календарна вислуга років є визначальною для набуття права на призначення такої пенсії. Судом встановлено, що позивач не має на момент звільнення необхідної календарної вислуги років, оскільки наявні 20 років 00 місяців 06 днів при необхідних 23 календарних років та 6 місяців. Таким чином, суд вважає, що право на пенсію за вислугу років визначається, виходячи з тривалості вислуги років саме у календарному обчисленні. Враховуючи викладені вище обставини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що у позивача відсутнє право на призначення пенсії за вислугою років з урахуванням пільгової вислуги років, оскільки позивач не має встановленої пунктом «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарної вислуги років. Суд зазначає, що питання подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, врегульовано постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15.02.2007 №135/13402 (далі - Порядок). Відповідно до пункту 1 Порядку заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом (2262-12), та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України (далі - міністерства та інші органи). Міністерства та інші органи, їх територіальні підрозділи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі визначають уповноважені структурні підрозділи, на які за їх рішенням покладаються функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважені структурні підрозділи). Згідно з п.12 Порядку визначено, що уповноважений структурний підрозділ у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і своє подання про призначення пенсії (додаток 2), ознайомлює з ним особу, якій оформлюється пенсія, і направляє до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи. Згідно з п.14 Порядку орган, що призначає пенсії, розглядає питання про призначення пенсії або про відновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою. Отже, обов`язок уповноваженого структурного підрозділу щодо оформлення всіх необхідних документів та подання про призначення пенсії виникає тільки у разі подання заяви про призначення пенсії за вислугу років особою, яка має право на пенсію згідно з Законом №2262-ХІІ. Оскільки позивач на час звернення до відповідача із заявою від 14.02.2019 не набув права на призначення пенсії відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Закону №2262-ХІІ, суд вважає, що у відповідача не виник обов`язок щодо оформлення всіх необхідних документів та подання про призначення пенсії за такою заявою. Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 КАС України). Разом з тим, обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності жодним чином не нівелює обов`язку позивача довести суду ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Зважаючи на обставини справи, суд дійшов висновку, що відповідач при розгляді звернення позивача щодо оформлення та подання документів до відповідного органу Пенсійного фонду України для призначення пенсії позивачу правомірно враховував вислугу років позивача в календарному обчисленні, а тому діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані. Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 лютого 2020 р. у справі №200/13869/19-а - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 лютого 2020 р. у справі №200/13869/19-а - залишити без змін. Повне судове рішення складено 19 травня 2020 року. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Л.В. Ястребова Судді Т.Г. Гаврищук І.Д. Компанієць