Постанова Київський апеляційний суд № 363/2388/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 363/2388/19 № апеляційного провадження: 22-ц/824/3940/2020 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 лютого 2020 року м. Київ колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду в складі: головуючого Болотова Є.В., суддів: Лапчевської О.Ф., Музичко С.Г., розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 20 листопада 2019 року, ухваленого під головуванням судді Рудюка О.Д.,- встановила: У червні 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду із названим позовом. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачкою порушені умови кредитного договору, у зв`язку із чим виникла заборгованість у розмірі 65 404 грн 20 коп. Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 20 листопада 2019 року у задоволенні названого позову відмовлено. В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати рішення суду першої інстанції, та ухвалити нове про задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та процесуального права. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України дана справа розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із недоведеності позовних вимог. Колегія суддів погоджується з таким висновком. Обґрунтовуючи пред`явлений позов, банк зазначив, що 18 лютого 2014 року ОСОБА_1 підписала заяву № б/н, згідно якої отримала кредит у розмірі 19 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Крім того, банк вказав, що відповідач належним чином не виконала умов договору, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 20 травня 2019 року становить 65 404 грн 20 коп., з яких: - 35 224 грн 75 коп. - заборгованість за тілом кредита; - 9 415 грн 16 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредита; - 0 грн 00 коп. - заборгованість за нарахованими відсотками; - 17 173 грн 61 коп. - нарахована пеня за прострочене зобов`язання; - 500 грн 00 коп. - штраф (фіксована частина); - 3 090 грн 68 коп. - штраф (процентна складова). Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, тобто належним виконанням зобов'язань з боку відповідача є повернення кредиту та сплата процентів за користування ним у строки, у розмірі та валюті, як це було визначено кредитним договором. Відповідно до ч. 1, ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. На підтвердження позовних вимог банком надано заяву № б/н від 18 лютого 2014 року про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт, витяг з Умов та Правил надання банківських послуг. При цьому банком не надано доказів того, що ОСОБА_1 видано кредитну картку, як і не надано відомостей, що підтверджують тип та строк її дії, що є істотними умовами договору, також не надано доказів зарахування кредитних коштів на картку, виписки про рух коштів. З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки позивачем не доведено факт видачі відповідачці кредиту. Посилання в апеляційній скарзі на те, що користування кредитними коштами підтверджується розрахунком заборгованості, колегія суддів не приймає, оскільки розрахунок заборгованості не є належним доказом факту видачі відповідачу кредитних коштів. Так в анкеті-заяві відсутні відомості про видачу кредитної картки з конкретним лімітом. Інші доводи апеляційної скарги також не дають підстав для висновку, що судом при вирішенні спору були порушені норми матеріального та процесуального права. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду від 20 листопада 2019 року постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, відтак підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги немає. Оскільки в силу положень п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України дана справа є малозначною, тому у відповідності до ч. 3 ст. 389 ЦПК України винесена постанова апеляційного суду касаційному оскарженню не підлягає. Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 382 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,- постановила: Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення. Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 20 листопада 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови виготовлено 25 лютого 2020 року. Головуючий Є.В. Болотов Судді: О.Ф. Лапчевська С.Г. Музичко