Постанова Дніпровський апеляційний суд № 210/1192/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/279/20 Справа № 210/1192/19 Суддя у 1-й інстанції - Хлистуненко О. В. Суддя у 2-й інстанції - Каратаєва Л. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 лютого 2020 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого Каратаєвої Л.О. суддів Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М., за участю секретаря судового засідання Літвінової А.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та приватного акціонерного товариства Виробниче об`єднання Стальканат-Сілур на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 квітня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Виробниче об`єднання» Стальканат-Сілур» в особі відокремленого підрозділу Філія «Дніпроліфт» Приватного акціонерного товариства «Виробниче об`єднання» Стальканат-Сілур» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження здоров`я, - В С Т А Н О В И Л А: 11 березня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ПрАТ Виробниче об`єднання Стальканат-Сілур в особі відокремленого підрозділу Філія «Дніпроліфт» ПрАТ «Виробниче об`єднання» Стальканат-Сілур» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження здоров`я. Просила стягнути з відповідача на її користь 271245 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб. Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 квітня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ПрАТ «Виробниче об`єднання» Стальканат-Сілур» в особі відокремленого підрозділу Філія «Дніпроліфт» ПрАТ «Виробниче об`єднання» Стальканат-Сілур» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «Виробниче об`єднання» Стальканат-Сілур» в особі відокремленого підрозділу Філія Дніпроліфт» ПрАТ Виробниче об`єднання Стальканат-Сілур» на користь ОСОБА_1 суму моральної шкоди, завданої у зв`язку з ушкодженням здоров`я у розмірі 70000 грн. без урахування податку з доходів фізичних осіб. Стягнуто з ПрАТ «Виробниче об`єднання» Стальканат-Сілур» в особі відокремленого підрозділу Філія «Дніпроліфт» ПрАТ «Виробниче об`єднання» Стальканат-Сілур» на користь держави судовий збір в розмірі 768, 40 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с.97-98). Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду змінити, збільшивши суму грошового відшкодування моральної шкоди, яку стягнуто з відповідача на користь позивача з 70000 грн. до 271245 грн. В іншій частині рішення суду залишити без змін (а.с.101-103). Не погодившись з рішенням суду, Приватне акціонерне товариство Виробниче об`єднання Стальканат-Сілур в особі відокремленого підрозділу Філія Дніпроліфт» ПрАТ Виробниче об`єднання Стальканат-Сілур» звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Стягнути з позивача судові витрати (а.с.112-119). Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги залишити без задоволення, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 працювала на підприємстві відповідача з 01.03.2016 року по 13.02.2019 року (а.с. 25-27). Актом про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом №2 від 02.11.2018 року встановлено, що нещасний випадок, який стався 21.10.2018 року на відокремленому підрозділу Філія «Дніпроліфт» ПрАТ «Виробниче об`єднання» Стальканат-Сілур» з ОСОБА_2 комісією визнано таким, що пов`язаний з виробництвом. Причини настання нещасного випадку, основна - не виконання вимог інструкції з охорони праці (а.с. 13-17). Згідно з Актом проведення розслідування нещасного випадку, що стався 21.10.2018 року о 07 год. 50 хв. травмування ОСОБА_1 сталося під час виконання трудових обов`язків при пересуванні до об`єкта (несправного ліфта) за затвердженим маршрутом. Травму отримала на нерівному газоні, на який перейшла в зв`язку з тим, що потік води на пішохідній доріжці не дав можливості по ній дійти до об`єкта обслуговування (несправного ліфта), не подбавши про особисту безпеку (а.с. 18-23). Відповідно до довідки МСЕК ОСОБА_1 при первинному огляді 13.02.2019 року встановлено другу групу інвалідності та 65% втрати професійної працездатності. Інвалідність встановлена до 01.03.2020 року (а.с. 9-10, 11-12). Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову та покладаючи обов`язок з відшкодування моральної шкоди на відповідача, суд першої інстанції виходив із того, що позивач зазнала ушкодження здоров`я, що пов`язане з виконанням трудових обов`язків, у зв`язку з чим отримала 65% втрати професійної працездатності та встановлено ІІ групу інвалідності. Суд визначив суму компенсації в розмірі 70000,00 гривень. Щодо вимоги про стягнення 271245,00 грн., то суд першої інстанції вважав, що така сума належним чином не вмотивована, є завищеною і не відповідає тяжкості та характеру завданої позивачеві шкоди. Колегія суддів повністю погоджується з таким висновком суду першої інстанції, як і погоджується із визначеним судом розміром моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, і не погоджується з доводами апеляційних скарг, з огляду на наступне. Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Частина 4 ст. 43, ч. 1 ст. 46 Конституції України встановлюють, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Стаття 153 КЗпП України встановлює, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Рішенням Конституційного Суду №20-рп/2008 від 08.10.2008 р. встановлено, що обов`язок по відшкодуванню моральної шкоди покладається на підприємства, які заподіяли шкоду. Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків. Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала особа у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Частиною 3 ст.1166 ЦК України визначено, що шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках встановлених законом. У відповідності до ст. 4 Закону України «Про охорону праці», державна політика в області охорони праці, базується зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань. Суд першої інстанції при постановлені рішення встановив обставини справи, дав їм належну оцінку і відповідно до норм процесуального та матеріального закону обґрунтовано дійшов висновку, що позивачу заподіяна моральна шкода у зв`язку з отриманим нею на підприємстві відповідача професійним захворюванням. Доводи апеляційної скарги відповідача, що травмування позивача відбулося саме внаслідок її дій та щодо відсутності у зв`язку з цим правових підстав для відшкодування їй моральної шкоди, оскільки нещасний випадок із позивачем стався саме під час виконання нею трудових обов`язків, а ст. 13 Закону України «Про охорону праці» передбачено, що роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці та несе безпосередньо відповідальність за порушення зазначених вимог, колегія суддів відхиляє, оскільки відповідно до рішення Конституційного Суду №20-рп/2008 від 08.10.2008 р., обов`язок по відшкодуванню моральної шкоди покладається на підприємства, які заподіяли шкоду. Суд першої інстанції правильно встановив, що ПрАТ «Виробниче об`єднання» Стальканат-Сілур» в особі відокремленого підрозділу Філія «Дніпроліфт» ПрАТ «Виробниче об`єднання» Стальканат-Сілур» є належним відповідачем по справі. Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди №4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнала позивач ОСОБА_1 , характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд виходив з конкретних обставин справи, суд врахував глибину та характер моральних та фізичних страждань, їх інтенсивність та довготривалість, стан здоров`я, тяжкість професійного захворювання, настання у зв`язку з цим негативних змін у житті, необхідність постійного лікування, втрату у зв`язку з цим життєвих зв`язків, істотність вимушених змін у життєвих стосунках, що вимагає додаткових зусиль для організації свого життя, обсяг втрати позивачем працездатності унаслідок профзахворювання, який становить 65 % та встановлення другої групи інвалідності. Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди №4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, у зв`язку із чим відхиляє доводи позивача щодо заниженого розміру моральної шкоди. Колегія суддів, беручи до уваги тяжкість завданої позивачу моральної шкоди, яку вона отримала внаслідок професійного захворювання під час виконання трудових обов`язків на виробництві відповідача, конкретні обставини по справі, наслідки, що наступили їх незворотність, вважає що визначений судом першої інстанції розмір моральної шкоди, відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, тому відхиляє доводи апеляційної скарги позивача про необхідність збільшення суми моральної шкоди до заявлених у позові вимог. Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Керуючись ст.367, 374, 375, 381,382 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційні скарги ОСОБА_1 та приватного акціонерного товариства Виробниче об`єднання Стальканат-Сілур в особі відокремленого підрозділу Філія «Дніпроліфт» Приватного акціонерного товариства «Виробниче об`єднання» Стальканат-Сілур» залишити без задоволення. Рішення Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 квітня 2019 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до чинного законодавства. Судді: