Постанова 4803 № 210/6921/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4551/20 Справа № 210/6921/19 Суддя у 1-й інстанції - Хлистуненко О. В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 квітня 2020 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Бондар Я.М. суддів - Барильської А.П., Зубакової В.П. сторони справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач- Публічне акціонерне товариство "АрселорМіттал Кривий Ріг", розглянувши у відкритому судовому засідання в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, цивільну справу за апеляційними скаргами позивача ОСОБА_1 та Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 січня 2020 року, ухваленого суддею Хлистуненко О.В. у місті Кривому Розі, повний текст судового рішення складено 29 січня 2020 року, В С Т А Н О В И В: У грудні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" (надалі ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг") про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я. В обґрунтування позовних вимог, зазначила що з 08.05.1979 року по 10.10.2019 року перебувала в трудових відносинах з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг». При виконанні своїх трудових обов`язків машиніста насосних установок 11 червня 2019 року з нею стався нещасний випадок, внаслідок якого вона отримала тяжкі травми. Внаслідок вказаного нещасного випадку, пов`язаного з виробництвом, вона 09.10.2019 року пройшла огляд медико-соціальною експертною комісією, де встановлено ступінь втрати професійної працездатності 30% та ІІІ групу інвалідності безстроково. Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень, що супроводжуються безстроковою втратою працездатності, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, створюється психологічний дискомфорт, та порушення душевної рівноваги, вираженої у відчуттях розпачу, тривоги, страху, поганому сні. Все це негативно позначається на її душевному та фізичному стані. Тому, просить суд стягнути з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на свою користь в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодженням здоров`я 74919,00 грн. без урахування податку з доходів фізичних осіб. Рішенням рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 січня 2020 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на її користь у відшкодування моральної шкоди 65000 грн., без утримання податку з доходів фізичних осіб. Стягнуто з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь держави судовий збір в сумі 768,40 грн. Не погоджуючись із рішенням суду, позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій ставить питання про зміну рішення суду в частині розміру моральної шкоди, стягнутого на її користь та просить збільшити його розмір до заявленого у позові. Вважає, що розмір моральної шкоди є значно заниженим та не відповідає глибині її моральних страждань. Зазначає, що судом першої інстанції не враховано тяжкість отриманого трудового ушкодження, відсутність її вини в нещасному випадку, тяжкість вимушених змін у її життєвих стосунках. Не погоджуючись із рішенням суду представник відповідача ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про відмову ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог. В мотивування доводів апеляційної скарги зазначає, що судом не встановлено факту спричинення позивачу моральної шкоди, відповідачем. Суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для стягнення моральної шкоди, висновки суду, на думку представника відповідача, ґрунтуються на припущеннях. Розмір стягнутої моральної шкоди вважають значно завішеним, та недоведеним належними та допустимими доказами. Відзив на апеляційні скарги не надходив. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційних скарг, за наявними матеріалами справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення поданих апеляційних скарг. Матеріалами справи і судом встановлено, що згідно записів, що містяться в трудовій книжці, позивач ОСОБА_1 тривалий час працювала на підприємстві відповідача з 08 травня 1979 року. (а.с. 10-15). Відповідно до Акту №16 розслідування нещасного випадку що стався з ОСОБА_1 11 червня 2019 року о 21 годині 40 хвилин через руйнування стінки напірного нагнітаючого пульпопроводу, в результаті дії напруги потоку відбулось падіння потерпілої, в результаті чого вона отримала виробничу травму. Причиною нещасного випадку визначено невиконання майстром зміни на начальником посадової інструкції п.п. 3.3.11.5, 3.3.11.9 «Посадової інструкції майстра зміни пульпонасосних дільниць хвостового господарства ЦШГ РЗФ ГД» ПІ 712.1222,2.010, затвердженої директором гірничого департаменту 23.03.2015, п.п. 3.1.7, 3.1.19, 3.3.10.5 «Посадової інструкції начальника пульпонасосної дільниці хвостового господарства ЦШГ РЗФ ГД» ПІ 712.1222,2.009, п. 4.7 розділу IV «Правил охорони праці під час експлуатації хвостових і шламових господарств гірничорудних і нерудних підприємств» НПАОП 0.00-1.74-15 (а.с. 23-24). Відповідно довідки МСЕК від 09.10.2019 року ОСОБА_1 встановлено 30% втрати професійної працездатності безстроково та ІІІ групу інвалідності (а.с. 26-27). У зв`язку з нещасним випадком, пов`язаним із виробництвом позивач ОСОБА_1 неодноразово перебувала на стаціонарному лікуванні в медичних закладах, що підтверджується виписними епікризами. (а.с. 28,29). Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами ч.2 ст. 153, ст. 173, ч.1 ст.237-1 КЗпП України й виходив з обов`язку відповідача відшкодувати на користь позивача моральну шкоду у зв`язку з отриманою виробничою травмою під час нещасного випадку в період виконання потерпілою трудових обов`язків. Колегія суддів погоджується із висновком суду, з огляду на наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Згідно ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку. Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від неї додаткових зусиль для організації свого життя. У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Як видно з акту розслідування нещасного випадку від 11 червня 2019 року ОСОБА_1 отримала трудове каліцтво через порушення майстром та начальником дільниці ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» вимог безпеки під час експлуатації обладнання, устаткування, машин та механізмів.(а.с.13). Згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Колегія суддів дійшла висновку, що позивач, через отримане ушкодження здоров`я, під час виконання трудових обов`язків має право на отримання компенсації моральної шкоди, оскільки перенісла фізичний біль, душевні страждання від отриманого трудового каліцтва, що є підставою для її компенсації та спростовує твердження представника відповідача в апеляційній скарзі про відсутність права на стягнення моральної шкоди. Суд, першої інстанції на підставі медичних документів про лікування позивача у зв`язку з отриманою трудовою травмою, правильно визнав, що позивачу заподіяна моральна шкода, так як вона перенесла ЗЧМТ, перелом ребер, забій грудної клітини та черевної стінки,забій відділу хребта, перелом лобної кістки, що спричинило фізичні страждання та біль. Позивача продовжують турбувати головний біль, встановлена інвалідність безстроково, порушується її нормальні життєві зв`язки, внаслідок чого переносить моральні страждання. Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз`ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України в п. 13 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 з подальшими змінами та доповненнями. Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що позивачу заподіяно моральну шкоду, і вона має право на її відшкодування. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ушкодження здоров`я, отримане трудове каліцтво, яке завдає позивачці фізичного болю та душевних страждань, виникли з вини працівників відповідача, яким не забезпечено надійних та безпечних умов виробничого процесу. Суд першої інстанції при постановленні рішення встановив обставини справи, дав їм належну оцінку і відповідно до норм процесуального та матеріального закону обґрунтовано дійшов висновку, що позивачу заподіяна моральна шкода під час її роботи на підприємстві відповідача, через отриману виробничу травму. Суд першої інстанції при постановленні рішення встановив обставини справи, дав їм належну оцінку і відповідно до норм процесуального та матеріального закону обґрунтовано дійшов висновку, що позивачу заподіяна моральна шкода під час її роботи на підприємстві відповідача, через порушення начальником та майстром посадових інструкцій під час роботи з машинами та механізмами, яке потягло за собою втрату працездатності та необхідності подальшого тривалого лікування позивача у медичних закладах. Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, судом врахований характер отриманого позивачем ушкодження здоров`я, відсоток втрати нею професійної працездатності в розмірі вперше 30%, встановлення інвалідності 3 групи безстроково, що свідчить про неможливість відновлення здоров`я, тяжкість вимушених змін у її життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, та взагалі неможливість його відновлення. У зв`язку з чим доводи апеляційних скарг, як позивача так і представника відповідача про необґрунтованість розміру моральної шкоди колегія суддів вважає безпідставними, судом враховані при визначенні його розміру усі суттєві обставини справи. Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу. За таких обставин підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає. Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду. На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін. Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги позивача ОСОБА_1 та Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" - залишити без задоволення. Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 січня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 16 квітня 2020 року. Головуючий: Судді: