Постанова 4803 № 210/5168/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4689/20 Справа № 210/5168/19 Суддя у 1-й інстанції - Сільченко В. Є. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 квітня 2020 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Бондар Я.М. суддів - Барильської А.П., Зубакової В.П. сторони справи : позивач ОСОБА_1 , відповідачі - Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг», розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому порядку згідно ч.13 ст. 7, ч.1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 січня 2020 року, ухваленого суддею Сільченком В.Є. у м. Кривому Розі, В С Т А Н О В И В : У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» (надалі ПАТ«АрселорМіттал Кривий Ріг») про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він працював тривалий час на різних посадах у підземних умовах працював на шахті Северна у ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», правонаступником є ПАТ«АрселорМіттал Кривий Ріг», де виконував роботу з підвищеним рівнем запиленості робочої зони, внаслідок чого, отримав професійне захворювання. Висновком МСЕК від 19 березня 2008 року йому первино визначено 25% втрати професійної працездатності. Через отримане хронічне професійне захворювання порушуються нормальні життєві зв`язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, постійно хворіє, важке дихання, що завдає душевного болю та страждання, тому просить суд стягнути з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди 100000 грн. Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 січня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_1 60000 грн. моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження його здоров`я, без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб. Стягнуто з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь держави судовий збір 768,40 грн. В апеляційній скарзі відповідач ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позову. Вважає, що судом не враховано, що відповідач не є правонаступником ДП «Рудоуправління імені Кірова», яке припинено без правонаступництва в 2011 році, тому не має нести відповідальність за шкоду здоров`ю, що спричинена позивачу під час його роботи на цьому підприємстві. Судом не враховано робота позивача на іншому підприємстві у шкідливих умовах, що стало причиною виникнення професійного захворювання та стягнення моральної шкоди судовим рішенням з ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат». Зокрема, зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази підтвердження факту заподіяння позивачу моральної шкоди та судом не враховано відсутність вини підприємства у спричиненні шкоди позивачу. На думку представника відповідача, визначений судом розмір моральної шкоди не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, є необґрунтованим Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав. Судом встановлено та видно з записів, що містяться в трудовій книжці ОСОБА_1 працював учеником електромонтера РУ Кірова, з 1970р. практикантом машиніста скреперної лебідки РУ Кірова, з 08.09.1976р. по 08.04.1997р. працював підземним начальником дільниці, головним інженером, підземним гірничим майстром шахти «Северна» РУ Кірова. (а.с.6-11). Відповідно до Акту №03 розслідування професійного захворювання (дата складання 12.02.2008р.) ОСОБА_1 , 10 січня ІНФОРМАЦІЯ_1 . Українським науково-дослідним інститутом промислової медицини встановлено захворювання визнане професійним за діагнозом хронічне обструктивне захворювання легенів (пилевий бронхит, емфізема легенів). Відповідно до пункту 18 Акту №03 розслідування професійного захворювання (дата складання 12.02.2008р.) ОСОБА_1 , професійне захворювання виникло при обставинах роботи на шахті Родіна в період з 1997р. по 2007р., та в період роботи з 29.09.1972р. по 22.07.1976р. та з 08.09.1976р. по 08.04.1997р. у посадах підземного заступника головного інженера по виробництву, підземного начальника дільниці, підземного гірничого майстра на шахті Северна РУ ім. «Кірова», виконував роботу яка характеризується запиленістю повітря робочої зони, яка перевищувала ГДК.(а.с.12-13). Висновком МСЕК від 19.03.2008 року ОСОБА_1 , первинно встановлено 25 % втрати професійної працездатності в зв`язку професійним захворюванням. При наступному переогляді 19.10.2010р. встановлено 40% втрати працездатності безстроково та визнано інвалідом 3 групи від профзахворювання. Згідно переліку об`єктів та виробничих потужностей РУ ім. «Кірова», що підлягають передачі на баланс КДГМК «Криворіжсталь» від 19.04.2001р. згідно до Наказу № 165, вбачається, що до КДГМК «Криворіжсталь» перейшло деяке майно ліквідованого РУ ім. «Кірова» включаючи і шахту Северна (Північна) (а.с.39-42). Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами ч.2 ст. 153, ст. 173, ч.1 ст. 237-1 КЗпП України й виходив з обов`язку відповідача відшкодувати на користь позивача моральну шкоду у зв`язку з отриманими ним на виробництві професійними захворюваннями. Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Відповідно до Акту встановлена наявність у ОСОБА_1 професійного захворювання - хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої ст. (пиловий бронхіт першої-другої ст., емфізема легень першої-другої ст.), ЛН першого-другого ст., із зазначенням його причини - тривалий стаж роботи в умовах запиленості повітря робочої зони, яка перевищувала ГДК. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійні захворювання позивача, які завдають йому фізичного болю та душевних страждань, виникли з вини ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», яким було допущено перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу. Посилання представника відповідача в апеляційній скарзі на те, що відповідач не є правонаступником ДП «Рудоуправління імені Кірова», яке припинено без правонаступництва в 2011 році, і тому, на думку відповідача, ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», не має нести відповідальність за шкоду здоров`ю, що спричинена позивачу під час його роботи на цьому підприємстві, а саме на протязі більше 20 років в шкідливих умовах праці, колегія суддів, вважає прийнятними. Згідно наказу Державного комітету промислової політики України № 165 від 19 квітня 2001р. у зв`язку з реструктуризацією РУ ім. «Кірова» до переліку об`єктів та виробничих потужностей що підлягають передачі на баланс КДГМК «Криворіжсталь» згідно додатку 1, перейшло ш.Северна (Північна) (а.с.40). Посилання представника відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивач працював на іншому підприємстві у шкідливих умовах виробничого середовища з якого стягнуто моральну шкоду рішенням суду, не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки не позбавляє права позивача на отримання моральної шкоди з відповідача, як правонаступника РУ ім.Кірова ш. «Северна», тому не знімають з відповідача обов`язку виконати вимоги ч. 2 ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці» й нести відповідальність за їх невиконання у вставленому законом порядку. Спростовуються й доводи відповідача щодо відсутності підстав відшкодування позивачу моральної шкоди, оскільки, факт заподіяння такої шкоди у зв`язку з отриманими ним професійними захворюваннями встановлений матеріалами справи. Так, позивач час від часу змушений проходити амбулаторний та стаціонарний курс лікування, переносить фізичні страждання, позбавлений нормальних життєвих зв`язків, що вимагає додаткових зусиль для організації його життя. Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховано характер отриманих професійних захворювань, стаж роботи позивача в умовах впливу шкідливих факторів виключно на підприємстві відповідача, впродовж 20років, відсоток втрати ним професійної працездатності вперше 25%, та подальше погіршення стану здоров`я й збільшення втрати працездатності до 40 %, що свідчить про незворотність втрати професійної працездатності, стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. У зв`язку з чим доводи апеляційної скарги відповідача про необґрунтованість розміру моральної шкоди колегія суддів вважає безпідставними. Фактично всі доводи, викладені в апеляційній скарзі відповідача зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку. Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін. Керуючись ст. 367, ч. 1 ст. 369, ст.ст. 374, 375, 382 ЦПК України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» залишити без задоволення. Рішення Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу від 29 січня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 23 квітня 2020 року. Головуючий: Судді: