Постанова Дніпровський апеляційний суд № 180/1779/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3476/21 Справа № 180/1779/20 Суддя у 1-й інстанції - Тананайська Ю. А. Суддя у 2-й інстанції - Деркач Н. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 березня 2021 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої судді - Деркач Н.М., суддів: Макарова М.О., Пищиди М.М., за участю секретаря Піменової М.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні в місті Дніпрі апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 21 грудня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я,- ВСТАНОВИВ: У листопаді 2020 року ОСОБА_2 , в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовом до АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я. В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що ОСОБА_1 працював в шкідливих умовах на підприємстві відповідача, внаслідок чого захворів на професійні захворювання. Первинним оглядом МСЕК 08.09.2020 року йому встановлено 65% втрати професійної працездатності та ІІІ групу інвалідності. Вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, ОСОБА_1 втратив своє здоров`я, йому завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що ОСОБА_1 змушений тривалий час проходити чисельні медичні огляди та обстеження, відновлювальні процедури, лікування. На підставі вказаного, розмір моральної шкоди позивач оцінює в сумі 180 000,00 гривень, яку просить стягнути з відповідача, без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів (а.с.1-25а). Рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 21 грудня 2020 року позовну заяву ОСОБА_2 , подану в інтересах ОСОБА_1 , задоволено частково. Стягнуто з АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 70 000 гривень, з утриманням податків та зборів, згідно чинного законодавства України. Також стягнуто з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 840,80 грн.(а.с.40-42). В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить змінити рішення в частині визначення розміру суми моральної шкоди, яким стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 суму моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я у розмірі 180 000 гривень без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб (а.с.44-51). В апеляційній скарзі АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить змінити рішення суду в частині розміру відшкодування шкоди, зменшивши розмір стягнутої суми з 70 000 грн. до 40 000 грн., з утриманням податків та зборів (а.с.52-58). Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступних підстав. Статтею 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював на підприємстві відповідача, в умовах впливу шкідливих факторів з 29.07.1991 року по 22.10.1993 року, з 23.11.1993 року по 20.12.1994 року, з 29.11.1999 року по 29.07.2019 року на посадах підземного кріпильника, підземним гірничим працівником очисного забою. Звільнений за станом здоров`я (а.с.13-18). Відповідно довідки МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги від 08.09.2020 року ОСОБА_1 первинно встановлено 65% втрати професійної працездатності: 40% - вібраційна хвороба; 20% - ХОЗЛ; 5% - туговухість; та ІІІ групу інвалідності з 07 вересня 2020 року до 01 жовтня 2021 року. Дата переогляду 01.09.2021 року (а.с.6). Згідно Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 18 червня 2020 року встановлено причини виникнення професійного захворювання ОСОБА_1 : вібрація при виконанні трудових обов`язків перевищує нормативні параметри вимог ДСН 3.3.6.039-99; хімічні речовини, у тому числі аерозолі переважно фіброгенної дії: концентрація в повітрі робочої зони перевищувала нормативні значення у 2,9 рази по вмісту пилу (5,88 мг/куб.м при нормативному значенні 2,0 мг/куб.м.; в 1,66 рази по вмісту оксиду марганцю (0,498 мг/куб.м при нормативному значенні 0,3 мг/куб.м); важкість праці: маса вантажу, що підіймається та переміщується вручну склала 40 кг при допустимому значенні до 30 кг, робоча поза незручна 56,5-57,4% при допустимому значенні до 25% (а.с.7-12). Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції посилався на положення ст. ст. 153, 237-1 КЗпП України та виходив з того, що позивач працював у небезпечних умовах праці, низьким рівнем техніки безпеки та впливом комплексу виробничих шкідливих факторів на шахті, в результаті чого зазнав моральної шкоди, оскільки відчуває фізичний біль та душевні страждання, змушений постійно приймати лікарські препарати. Із вказаними висновками суду першої інстанції погоджується й колегія суддів, виходячи з наступного. Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Частина 4 ст. 43 та частина 1 ст. 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Відповідно до ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків. Згідно ч.ч. 1, 3 ст.13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. Відповідно до ст. 4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. У відповідності зі ст. 237-1 КзпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.10.2008 року № 20-рп/2008 також роз`яснив про право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). У відповідності зі ст. ст. 23, 1167 ЦК України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві або внаслідок профзахворювання складається, зокрема, у фізичному болі, душевних стражданнях, які він поніс у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок нещасного випадку. У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України в «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Як вбачається з Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 18 червня 2020 року, умови праці підземного гірника очисного забою відокремленої дільниці шахти 9/10 шахти №14/15 АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» ОСОБА_1 за всіма параметрами є шкідливими. На момент розслідування хворий ОСОБА_1 не працює з 29 липня 2019 року. Відповідно довідки МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги від 08.09.2020 року ОСОБА_1 первинно встановлено 65% втрати професійної працездатності та ІІІ групу інвалідності. З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійне захворювання позивача, яке завдає йому фізичного болю та душевних страждань, виникло з вини АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат», яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів, тому не приймає доводи АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» про відсутність вини підприємства відповідача у виникненні професійного захворювання у позивача, оскільки добровільність виконання позивачем робіт у шкідливих умовах праці, не знімають з відповідача обов`язку виконати вимоги ч. 2 ст.153 КЗпП України та ст.13 Закону України «Про охорону праці» й нести відповідальність за їх невиконання у вставленому законом порядку. Також колегія суддів погоджується із стягнутим судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, оскільки виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховано характер отриманих професійних захворювань, роботу позивача на підприємстві відповідача АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» в умовах впливу шкідливих факторів, впродовж 22 років 8 місяців, відсоток втрати ним професійної працездатності в розмірі 65%, визнання позивача людиною з інвалідністю третьої групи, стан здоров`я, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану та можливість такого відновлення. Доводи апеляційних скарг з приводу того, що суд не навів мотивів, які б свідчили про безпідставність суми заявленого позивачем відшкодування є безпідставними з огляду на те, що суд першої інстанції в повній мірі врахував тяжкі зміни життєвих зв`язків позивача, ступінь втрати ним професійної працездатності, глибину фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого та позбавлення його можливості їх реалізації, інших обставин справи, з урахуванням вимог розумності і справедливості та дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 70 000 гривень. Посилання відповідача в апеляційній скарзі на неправильне застосування судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи є необґрунтованими. Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційних скаргах не наведено. За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» залишити без задоволення. Рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 21 грудня 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку. Головуючий: Н.М. Деркач Судді: М.О. Макаров М.М. Пищида