Постанова 4801 № 136/840/19

Справа № 136/840/19 Провадження № 22-ц/801/386/2020 Категорія: 39 Головуючий у суді 1-ї інстанції Кривенко Д. Т. Доповідач:Марчук В. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 лютого 2020 рокуСправа № 136/840/19м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі: головуючої: Марчук B.C., суддів: Матківської М.В., Сопруна В.В. розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи цивільну справу № 136/840/19 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним догоовром, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 06 грудня 2019 року, ухвалене під головуванням судді Кривенка Д.Т., повний текст рішення складено 06.12.2019 року, в с т а н о в и в : У квітні 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось у Липовецький районний суд Вінницької області з вказаним позовом. Вимоги мотивовані тим, що 12.02.2015 року між позивачем і відповідачем було укладено кредитний договір №б/н , за яким позичальник отримала кредит у розмірі 5 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 34,80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Щодо зміни кредитного ліміту, банк керувався п. 2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено про те, що клієнт дає свою згоду щоб кредитний ліміт встановлювався за рішенням банку і, що клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті https://privatbank.ua/terms/pages/70/ складають між нею та банком Договір про надання банківських послуг (надалі Договір), що підтверджується підписом у заяві. АТ КБ «Приватбанк» свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач не надавала своєчасно банку грошових коштів для погашення заборгованості за кредитом, відсотками та іншими витратами, відповідно до умов договору, у зв`язку з чим, станом на 28.02.2019 року має заборгованість у розмірі 11782,30 грн, яка складається з - 4074,97 грн - заборгованість за кредитом; 6070,08 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 600 грн. - заборгованість за пенею та комісією; 500 грн. - штраф (фіксована частина); 537,25 грн. - штраф (процентна складова). З урахуванням зазначеного, АТ КБ «ПриватБанк» просило суд стягнути з відповідача дану заборгованість за кредитним договором в розмірі 11782,30 грн. та понесені по справі судові витрати. Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 06 грудня 2019 року в задоволенні позову відмовлено у зв`язку за його недоведеністю та необгрунтованістю. Не погодившись з вказаним рішенням, АТ КБ «ПриватБанк» оскаржило його в апеляційному порядку, як незаконне та таке, що ухвалене з порушенням норм процесуального і матеріального права; за невідповідності висновків суду обставинам справи. Вимоги апеляційної скарги зводяться до того, що: відповідачем заборгованість по кредитному договору ніяким чином не оспорювалась та не заявлялись позовні вимоги про визнання вказаного кредитного договору недійсним або нікчемним; не надано відзиву та жодним чином не спростовано доводів позивача; доказів того, що відповідача було ознайомлено з іншими Тарифами та/або Умовами та правилами, ніж ті, що долучені до позовної заяви, відповідачем не надано; із виписки чітко вбачається, що відповідач користувався грошима, отримував кошти через банкомат, а отже доказується, що ним було отримано кредитну картку. Крім того, скаржник зазначає, що користуючись кредитними коштами, відповідачу були добре відомі і зрозумілі умови договору; жодних заперечень щодо розміру заборгованості за договором від відповідача не було, тобто він погоджувався із розміром нарахованих відсотків та неустойки. Враховуючи зазначене, АТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 06.12.2019 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі і вирішити питання судових витрат. . Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів, відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з огляду на наступне. Згідно частин першої - п`ятої ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване рішення суду зазначеним правовим вимогам відповідає не у повній мірі. Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з наступних обставин. Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначив, що 12.02.2015 між позивачем і відповідачем було укладено кредитний договір №б/н , за яким позичальник отримала кредит у розмірі 5 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 34,80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», "Правилами користування платіжною карткою" та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті https://privatbank.ua/terms/pages/70/ складає між нею та банком Договір і дана заява підтверджує той факт, що ОСОБА_1 була повністю проінформована про умови кредитування в ПАТ КБ «Приватбанк». На підтвердження позовних вимог представник позивача надав суду такі докази: копію заяви позичальника від 12.02.2015 року; розрахунок заборгованості за договором № б/н від 12.02.2015 року, укладеного між ПриватБанком та ОСОБА_1 станом на 28.02.2019 року; витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна»; витяг з Умов та правил надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою; копію паспорта ОСОБА_1 . Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість за ОСОБА_1 , станом на 28.02.2019 року становить 11782,30 грн, яка складається з - 4074,97 грн - заборгованість за кредитом; 6070,08 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 600 грн. - заборгованість за пенею та комісією; 500 грн. - штраф (фіксована частина); 537,25 грн. - штраф (процентна складова) (а.с. 5). Суд зазначив, що документи, які додано до матеріалів цивільної справи не містять доказів, які б підтверджували надання можливості позичальнику ОСОБА_1 мати доступ до кредитних коштів, зокрема доказів отримання ним кредитної картки з ПІН кодом для верифікації в платіжній системі, отож підстав вважати, що у нього виникли будь - які зобов`язання перед позивачем, у зв`язку з подачею Анкети - заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приват-Банку, відсутні. Також матеріали справи не містять доказів, що саме з наданими до позову Умовами та Правилами надання банківських послуг знайомився відповідач та погодився з ними, підписавшись у анкеті-заяві. Ще суд не вважав належним доказом розміру заявленої заборгованості роздруківку із сайту позивача, оскільки даний документ повністю залежить від волевиявлення самого позивача. За таких обставин та з огляду на норми ст. ст. 1046, 1054 ЦК України; ст.ст. 13,81, 83, ЦПК України; правовою позицією Верховного Суду, викладеною у Постанові у справі №342/180/17/14 від 03.07.2019 року, суд першої інстанції дійшов до висновку про недоведеність позовних вимог та про відмову у задоволенні позову. Проте, колегія суддів не в повній мірі погоджується з даним висновком суду першої інстанції через наступне. Так, в ході розгляду справи були встановлені наступні обставини. Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджує, що 12.02.2015 між позивачем і відповідачем було укладено кредитний договір №б/н , за яким позичальник отримала кредит у розмірі 5 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 34,80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а/с 2-6) АТ КБ «Приватбанк» свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач не надавала своєчасно банку грошових коштів для погашення заборгованості за кредитом, відсотками та іншими витратами, відповідно до умов договору, у зв`язку з чим, станом на 28.02.2019 року має заборгованість у розмірі 11782,30 грн, яка складається з - 4074,97 грн - заборгованість за кредитом; 6070,08 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 600 грн. - заборгованість за пенею та комісією; 500 грн. - штраф (фіксована частина); 537,25 грн. - штраф (процентна складова). Тобто, між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих в кредит, та відповідальності за неналежне виконання зобов`язань позичальником. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. З огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Проте, колегія суддів вважає, що в даному випадку неможливо застосувати правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «Приватбанк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду з указаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов і правил надання банківських послуг у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Проте, у даній заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді процентів за користування кредитом, неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту, (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема простроченої заборгованості за тілом кредиту, а також пеню, комісію і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 12.02.2015 року, посилався на витяг з Тарифів Банку та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ як невід`ємні частини спірного договору. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяг з Тарифів та витяг з Умов розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема щодо сплати неустойки (пені, штрафів), комісії та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та правила споживчого кредитування. До такого висновку дійшов і Верховний Суд України у постанові від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15). За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату пені та комісії за несвоєчасне погашення кредиту, штрафів наданий банком витяг з Умов та правил надання банківських послуг не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин. Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку, в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою. Апеляційний суд вважає, що витяг з Тарифів Банку та витяг з Умов та правил надання банківських послуг, які містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 12.02.2015 року шляхом підписання анкети-заяви, а тому відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, а також відповідальність у вигляді відсотків за користування кредитом, пені та штрафів за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що зазначені вище вимоги позову не можуть бути задоволені у зв`язку з їх безпідставністю та недоведеністю. Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, провадження № 14-131цс19. При таких обставинах, колегія суддів, приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у частині стягнення заборгованості в сумі 6070,08 грн. за процентами за користування кредитом, а також 600 грн пені та комісії і штрафів відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн штраф (фіксована частина); 537,25 грн штраф (процентна складова). Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «Приватбанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, колегія суддів приходить до висновку, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, яка є тілом кредиту і у даному випадку складає 4074,97 грн. Таким чином, слід ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову, а саме: про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 4074,97 грн. В іншій частині позову слід відмовити. Щодо наданої до апеляційної скарги виписки з картки № НОМЕР_1 , вона не була предметом розгляду у суді першої інстанції, через те не береться до уваги при перегляді справи судом апеляційної інстанції, виходячи з норми ч.3 ст. 367 ЦПК України. Відповідно до положень п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України ця справа є малозначною, а тому не підлягає касаційному оскарженню (п. 2 ч. 3 с. 389 ЦПК України). За нормою ч.1 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, у даному випадку, залишаються за апелянтом. На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 06 грудня 2019 рокускасувати та ухвалити нове судове рішення. Позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , проживаюча за адресою АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570; ІПН 143605704021, юридична адреса: м. Київ вул. Грушевського, 1Д) - 4074.97 грн. заборгованості за тілом кредиту за кредитним договором б/н від 12.02.2015 року. В іншій частині позову - відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» 672 грн. судового збору за позовну заяву та 1008.53 грн. судового збору за подання апеляційної скарги. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Головуюча суддя: В.С. Марчук Судді: М.В. Матківська В.В. Сопрун