Постанова 4803 № 192/916/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3024/21 Справа № 192/916/20 Суддя у 1-й інстанції - Щербина Н. О. Суддя у 2-й інстанції - Деркач Н. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 березня 2021 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої судді Деркач Н.М., суддів: Куценко Т.Р., Пищиди М.М., за участю секретаря Піменової М.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у м. Дніпро апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 03 грудня 2020 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором , - В С Т А Н О В И В: У червні 2020 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог банк зазначив, що відповідно до укладеного договору б/н від 20 січня 2011 року відповідачці було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що визначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Для користування кредитним картковим рахунком відповідач отримала кредитну карту, а розмір кредитного ліміту в подальшому збільшився до 13 300 гривень. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, які викладено на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею і банком Договір, що підтверджується її підписом у заяві. Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконувала, у зв`язку з чим станом на 12 квітня 2020 року виникла заборгованість за кредитним договором у загальній сумі 196 476 гривень 98 копійок, яка складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 21 527 гривень 58 копійок, в т.ч.: 21 527 гривень 58 копійок заборгованість за простроченим тілом кредиту, 7 522 гривні 28 копійок заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, 102 936 гривень 61 копійка нарахована пеня. Рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 03 грудня 2020 року у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись з даним рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Судом не взято до уваги, що відповідач була ознайомлена з умовами кредитного договору та погодилася з ними, що засвідчила своїм підписом в анкеті-заяві. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного. Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено, що 20 січня 2011 року між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк» (а.с.48-53), шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг був укладений Договір про надання банківських послуг (а.с.19). У заяві від 20 січня 2011 року відсутні відомості про розмір кредиту, який бажала отримати відповідач, а також відсутні відомості про розмір кредитного ліміту, розмір відсотків за користування кредитними коштами. Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів суду отримання відповідачкою певного розміру кредитного ліміту, а його розмір не зазначено в анкеті-заяві. Надані до позову розрахунки заборгованості не можуть бути визнані належними та допустимими доказами з огляду на те, що не підписані уповноваженими особами банку та складені без зазначення посади особи, яка її склала. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідачки на користь позивача нарахованої пені у сумі 102 936,61 грн., оскільки такий висновок суду відповідає обставинам справи, нормам матеріального закону та висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131 цс19). Так, відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку ПАТ КБ "ПриватБанк"). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Умови і правила надання банківських послуг ПАТ КБ "ПриватБанк", з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана позичальником. За змістом статті 1056-1 ЦК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Отже, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У заяві позичальника ОСОБА_1 процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути заборгованість за пенею. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі її розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 20 січня 2011 року, посилався довідку про умови кредитування з використанням кредитки "Універсальна, 30 днів пільгового періоду" та витяг з Умов та правил надання банківських послуг, як невід`ємні частини спірного договору. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов та правил розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ним, підписуючи заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказаний витяг на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містив умови щодо сплати пені та штрафів у зазначених розмірах та порядку їх нарахування. Судом встановлено, що довідка про умови кредитування з використанням кредитки "Універсальна, 303 днів пільгового періоду", хоч і підписана відповідачкою ОСОБА_1 , проте, не містить інформації щодо нарахування пені у разі порушення зобовязання. З наведених обставин колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для стягнення з відповідачки на користь банку суми пені. Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідачки на користь банку заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України, виходячи з наступного. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК Україниякщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, у статті 625ЦК Українивизначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Аналогічний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18). Апеляційним судом встановлено, що згідно наданого банком до позовної заяви розрахунку, відсотки нараховані за прострочений кредит згідно ч.2 ст.625 ЦК України за період з 01 жовтня 2019 року по 01 березня 2020 року за процентною ставкою 84%. Матеріали справи свідчать, що строк дії останньої перевипущеної кредитної картки, яка видавалася відповідачці є 31 вересня 2018 року. (а.с.18) Відтак, починаючи з 01 жовтня 2018 року банк мав право нараховувати відсотки в порядку вимог ст.625 ЦК України. Між тим, банк нараховував відсотки на підставі ст. 625 ЦК України за підвищеною відсотковою ставкою, але, сторонами такий розмір процентів не погоджений. Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Всупереч вказаним вимогам позивачем не надано розрахунку 3 % річних, який би містив відомості про розмір простроченої суми, на яку нараховуються проценти, а також період, за який ці проценти нараховані. За таких обставин, місцевим судом було обґрунтовано відмовлено за недоведеністю у задоволенні позовних вимог банку в частині стягнення процентів, нарахованих згідно ст. 625 ЦК України. Однак, колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь банку заборгованості за простроченим тілом кредиту у сумі 21527,58 грн., виходячи з наступного. Так, в анкеті-заяві від 20 січня 2011 року сума кредитного ліміту не зазначена. Протягом всього періоду користування відповідачкою кредитною карткою кредитний ліміт по ній змінювався. 15.03.2016 року було встановлено ліміт 13300 грн., потім зменшено його до 300 грн., 10.04.2016 року збільшено до 10800 грн., а 24.04.2016 року зменшено до 8388,79 грн. (а.с.17) Матеріалами справи, зокрема, довідкою про перевипуск кредитних карт відповідача встановлено, що картка перевипускалася 24.09.2012 року та 15.03.2016 року.(а.с.18) Виписками про рух коштів по карті відповідачки встановлено, що ОСОБА_1 активно користувалася кредитною карткою у період з березня 2016 року по січень 2018 року, тобто погодилася зі змінами кредитного ліміту по картці. (а.с.14-16) Відповідно до розрахунку банку, сума заборгованості відповідача за простроченим тілом кредиту становить 21 527,58 грн. Свого розрахунку відповідачка не надала. Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК Україниза змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, колегія суддів дійшла висновку, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог банку та стягнення з відповідачки на користь банку заборгованості за простроченим тілом кредиту у сумі 21527,58 грн. На підставі ст.141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь банку підлягають стягненню судові витрати у сумі 230,38 грн. за розгляд справи у суді першої інстанції та 345,57 грн. - за розгляд справи в апеляційному суді, а всього 575,95 грн. Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 03 грудня 2020 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту у сумі 21527,58 грн. та ухвалити в цій частині нове рішення. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за простроченим тілом кредиту у сумі 21527,58 грн. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір у сумі 575,95 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Судді: Н.М. Деркач Т.Р. Куценко М.М. Пищида