Постанова 4873 № 920/490/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "18" лютого 2020 р. Справа№ 920/490/18 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Євсікова О.О. суддів: Агрикової О.В. Чорногуза М.Г. за участю: секретаря судового засідання: Гузир І.А., представників сторін: позивача: Галян В.М., відповідача: Бонтлаб В.В., розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохім-Партнер" на рішення Господарського суду Сумської області від 16.04.2019 (повний текст складено 25.04.2019) у справі № 920/490/18 (головуюча суддя Спиридонова Н.О., судді Коваленко О.В., Резніченко О.Ю.) за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма "Соснівська" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохім-Партнер" про стягнення 1.003.200,66 грн, В С Т А Н О В И В: Рішенням Господарського суду Сумської області від 16.04.2019 у справі №920/490/18 позов ТОВ "Агрохім-Партнер" задоволено: стягнуто з ТОВ "Агрохім-Партнер" на користь ПСП Агрофірма "Соснівська" грошові кошти в сумі 1.003.200,66 грн за недопоставлений товар за договором поставки товару від 15.02.2018 № 19 та витрати зі сплати судового збору в сумі 15.048,01 грн. Рішення місцевого господарського суду мотивоване обґрунтованістю розрахунку позивача на отримання товару, а саме насіння кукурудзи 2017 року урожаю, та, відповідно, належного виконання відповідачем своїх зобов`язань з поставки зазначеного товару. Тому суд дійшов висновку, що в даному випадку має місце порушення відповідачем обов`язку щодо передачі товару, який був попередньо оплачений позивачем. При цьому судом вказано, що в діях позивача щодо надсилання відповідачеві договору разом з протоколом розбіжностей до нього, а також надсилання листів про повернення сплачених позивачем грошових коштів за насіння кукурудзи урожаю 2017 року, наявна добросовісна поведінка покупця для встановлення належного виконання ним свого кореспондуючого обов`язку щодо прийняття товару, з урахуванням характерних властивостей предмета поставки, та вчинення позивачем належним чином всіх дій, регламентованих законодавством, для уникнення неналежного виконання зобов`язань, що склалися між сторонами. Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області у справі №920/490/18 від 16.04.2019 та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.07.2019 рішення Господарського суду Сумської області від 16.04.2019 у справі №920/490/18 скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ПСП Агрофірма "Соснівська" відмовлено повністю. Постановою Верховного Суду від 28.11.2019 постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.07.2019 у справі № 920/490/18 скасовано повністю, справу № 920/490/18 направлено на новий апеляційний розгляд до Північного апеляційного господарського суду. Підставою для скасування постанови від 11.07.2019 Верховний Суд визначив виключно те, що апеляційний господарський суд розглянув справу за відсутності представника позивача, якого належним чином не було повідомлено про дату, час і місце розгляду справи. Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.12.2019 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Агрикова О.В., Чорногуз М.Г. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду України від 16.12.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохім-Партнер" на рішення Господарського суду Сумської області від 16.04.2019 у справі № 920/490/18, розгляд справи призначено на 15.01.2020. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду України від 15.01.2020 відкладено розгляд апеляційної скарги на 12.02.2020. У судовому засіданні 12.02.2020 оголошувалась перерва до 18.02.2020. Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм процесуального права та невірним застосуванням норм матеріального права. Апелянт вказав, що фактично описова та мотивувальна частина рішення суду суперечать резолютивній частині рішення, оскільки суд першої інстанції рішенням стягнув з відповідача 1.003.200,66 грн за непоставлений товар за договором поставки товару № 19 від 15.02.2018, тоді як позовні вимоги та рішення суду першої інстанції було обґрунтовано досягненням між сторонами усної домовленості щодо поставки товару, а сам договір поставки № 19 від 15.02.2018 укладений в розумінні статті 181 ГК України між сторонами не був. Також апелянт зазначив, що посилання суду першої інстанції на кримінальне провадження № 12018200080000368 без існування вироку суду, який набрав законної сили, є таким, що суперечить положенням ст.ст. 8, 62 Конституції України та ст.ст. 3, 11, 75 ГПК України. Також апелянт зазначає, що відповідач акт невідповідності насіння кукурудзи не підписував, уповноважені представники ТОВ "Агрохім-Партнер" під час його підписання присутні не були. Судом першої інстанції не було враховано, що в рахунку №51 від 23.02.2018 було наведено номенклатуру товару, який мав бути поставлений позивачу, та те, що поставлений товар до сьогоднішнього дня знаходиться у позивача. У відзиві на апеляційну скаргу позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечив, зазначив, що рішення місцевого суду прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права та просив залишити вказане рішення без змін. У судовому засіданні 18.02.2020 представник відповідача надав усні пояснення у справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу. Представник позивача надав усні пояснення у справі, відповів на запитання суду, просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити повністю. Частинами 1, 4 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Як встановлено місцевим судом та підтверджується матеріалами справи, у лютому 2018 року між ТОВ "Агрохім-Партнер" та ПСП Агрофірма "Соснівська" було досягнуто усної домовленості щодо поставки товару. Позивач стверджує, що він замовив насіння кукурудзи урожаю 2017 року ЕС Астероїд у кількості 185 мішків; ЕС Конкорд - 165 мішків; ЕС Кубус - 165 мішків та ЕС Москіто - 165 мішків на загальну суму 2.156.802,06 грн. 23.02.2018 ТОВ "Агрохім-Партнер" виставило ПСП Агрофірма "Соснівська" рахунок № 51 (т. 1 а. с. 39) на оплату товару - насіння кукурудзи ЕС Астероїд у кількості 185 мішків; ЕС Конкорд - 165 мішків; ЄС Кубус - 165 мішків та ЕС Москіто - 165 мішків на загальну суму 2.156.802,06 грн. Будь-яких інших даних щодо номенклатури та асортименту (в т.ч. року врожаю зерна) рахунок не містить. Водночас у вказаному рахунку міститься посилання на договір № 19 від 15.02.2018. ПСП Агрофірма "Соснівська", у свою чергу, згідно з платіжним дорученням від 23.02.2018 № 612 (т. 1 а. с. 40) перерахувало ТОВ "Агрохім-Партнер" кошти в сумі 2.156.802,06 грн з призначенням платежу: "згідно рахунку № 51 від 23.02.2018". 03.04.2018 ТОВ "Агрохім-Партнер" поставило ПСП Агрофірма "Соснівська" товар, а саме: 1) насіння кукурудзи ЕС Астероїд 2017 року урожаю - 185 мішків; 2) насіння кукурудзи ЕС Конкорд 2017 року урожаю - 165 мішків; 3) насіння кукурудзи ЕС Кубус 2015 року урожаю - 165 мішків; 4) насіння кукурудзи ЕС Москіто 2016 року урожаю - 165 мішків; замість товару: 1) насіння кукурудзи ЕС Астероїд 2017 року урожаю - 185 мішків; 2) насіння кукурудзи ЕС Конкорд 2017 року урожаю - 165 мішків; 3) насіння кукурудзи ЕС Кубус 2017 року урожаю - 165 мішків; 4) насіння кукурудзи ЕС Москіто 2017 року урожаю - 165 мішків. Відповідно до товарно-транспортної накладної від 03.04.2018 № Р55 (т. 1 а. с. 42) поставка насіння кукурудзи здійснюється автомобілем ДАФ державний номерний знак ВМ 7430 ВС , напівпричіп ВМ 3316 ХР , проте поставку кукурудзи здійснено ТОВ "Агрохім-Партнер" автомобілем РЕНО Магнум державний номерний знак ВМ 8786 ВІ з напівпричепом Renault magnum державний номерний знак МВ 3810 ХТ . Разом із поставленим товаром ТОВ "Агрохім-Партнер" надало на підпис ПСП Агрофірма "Соснівська" договір поставки товару від 15.02.2018 №19, рахунок від 23.02.2019 №51, видаткову накладну від 03.04.2019 №55 та товарно-транспортну накладну від 03.04.2018 №Р55. Рахунок від 23.02.2019 №51 та видаткова накладна від 03.04.2019 №55 з боку відповідача підписані бухгалтером ОСОБА_1 03.04.2018 представники позивача склали акт невідповідності насіння кукурудзи, поставленої відповідачем позивачу, який представники відповідача відмовилися підписувати, про що в акті зроблено відповідне застереження. Позивач листом від 03.04.2018 просив відповідача терміново повернути кошти за насіння кукурудзи ЕС Кубус 2015 року урожаю (замовлялося насіння урожаю 2017 року) та насіння кукурудзи ЕС Москіто 2016 року урожаю (замовлялося насіння 2017 року урожаю). Також у вказаному листі позивач повідомив, що після повернення коштів буде відпущена автомашина з насінням кукурудзи врожаю 2015 та 2016 років. Вказаний лист направлений відповідачу 04.04.2018 та отриманий 10.04.2018 його уповноваженим представником бухгалтером Головко Л.О., що підтверджується відповідними поштовими квитанціями та повідомленням про вручення відправлення (т. 1 а.с. 43). У відповідь на вказаний лист відповідач надіслав позивачу лист від 10.04.2018, у якому вимагав від позивача підписати договір поставки від 15.02.2018 №19, рахунок від 23.02.2018 №51 та видаткову накладну від 03.04.2018 №55, додані до цього листа, та повернути утримуваний автомобіль (т. 1 а.с. 46). Листом від 06.04.2018 позивач повторно просив відповідача терміново повернути кошти за насіння кукурудзи врожаю 2015 та 2016 років і забрати автомашину РЕНО державний номерний знак машини ВМ8786ВІ , держаний номерний знак причепа ВМ3810ХТ . Вказаний лист направлений відповідачу 06.04.2018 та отриманий 11.04.2018 його уповноваженим представником бухгалтером Головко Л.О., що підтверджується відповідними поштовими квитанціями та повідомленням про вручення відправлення (т. 1 а.с. 44). Оскільки відповідач відповідних дій не вжив позивач листом від 10.04.2018 втретє просив відповідача терміново повернути кошти за насіння кукурудзи врожаю 2015 та 2016 років і забрати автомашину РЕНО державний номерний знак машини ВМ8786ВІ , держаний номерний знак причепа ВМ3810ХТ . Вказаний лист направлений відповідачу 10.04.2018 та отриманий 03.05.2018 його уповноваженим представником бухгалтером Головко Л.О., що підтверджується відповідними поштовими квитанціями та повідомленням про вручення відправлення (т. 1 а.с. 45). Також на виконання вимог частини четвертої статті 181 Господарського кодексу України ПСП Агрофірма "Соснівська" склало протокол розбіжностей до договору поставки товару від 15.02.2018 №19, про що зробило застереження у договорі на аркуші 5 (п`ятому), та у двадцятиденний термін з дня поставки товару, а саме 18.04.2018, надіслало на адресу відповідача два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором поставки товару від 15.02.2018 №19 (т. 1 а.с. 202 - 225). 08.05.2018 позивач повторно направив на адресу відповідача листом №30 копію договору поставки товару № 19 від 15.02.2018 та копію протоколу розбіжностей до вказаного договору, а також 08.05.2018 позивачем направлено на адресу лист № 32 з вимогою терміново повернути кошти за насіння кукурудзи та забрати вищезазначений автомобіль. Крім того 05.04.2018 ПСП Агрофірма "Соснівська" звернулося до Конотопського ВП ГУНП в Сумській області із заявою в порядку статті 214 Кримінального процесуального кодексу України про вчинення ТОВ "Агрохім-Партнер" злочину, передбаченого частиною четвертою статті 190 Кримінального кодексу України. 06.04.2018 слідчим відділом Конотопського ВП ГУНП в Сумській області розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №12018200080000368 за фактом шахрайських дій ТОВ "Агрохім-Партнер". 19.04.2018 позивач звернувся до Слідчого відділу Конотопського ВП ГУНП в Сумській області з клопотанням про визнання автомобіля РЕНО Магнум державний номерний знак ВМ 8786 ВІ , з напівпричепом Renault magnum державний номерний знак МВ 3810 ХТ , речовим доказом в кримінальному провадженні № 12018200080000368 як знаряддя вчинення кримінального правопорушення та про накладення на цей автомобіль арешту. Посилаючись на невиконання ТОВ "Агрохім-Партнер" зобов`язання з поставки насіння кукурудзи ЕС Кубус у кількості 165 мішків урожаю 2017 року та насіння кукурудзи ЕС Москіто у кількості 165 мішків урожаю 2017 року, відмову від укладення договору поставки товару від 15.02.2018 №19 з доданим до нього протоколом розбіжностей та неповернення коштів за непоставлений товар, позивач просить стягнути з відповідача суму вартості непоставленого товару (кукурудзи ЕС Кубус та ЕС Москіто урожаю 2017 року) в розмірі 1.003.200,66 грн. Статтею 181 Господарського кодексу України визначено загальний порядок укладання господарських договорів. Так, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов`язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо). Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов`язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України. Згідно з протоколом розбіжностей до договору поставки товару №19 від 15.02.2018 позивач, зокрема, запропонував: - пункт 1.2 договору викласти у такій редакції: «Предметом договору є товар, а саме:

1. Насіння кукурудзи ЕС Астероїд урожаю 2017 року - 185 мішків.

2. Насіння кукурудзи ЕС Конкорд урожаю 2017 року - 165 мішків.

3. Насіння кукурудзи ЕС Кубус урожаю 2017 року - 165 мішків.

4. Насіння кукурудзи ЕС Москіто урожаю 2017 року - 165 мішків.»; - пункт 9.1 договору викласти в такій редакції: «Якщо між сторонами договору виникають розбіжності або ж спірні питання, пов`язані договором, або такі, що виникають з нього, то сторони докладатимуть зусиль для їхнього врегулювання шляхом переговорів. Всі виникаючи за договором розбіжності підлягають вирішенню в господарському суді в порядку встановленому чинним законодавством України.». Відповідач в порушення вимог частин п`ятої, шостої статті 181 Господарського кодексу України відмовився узгоджувати договір поставки №19 від 15.02.2018 з доданим до нього протоколом розбіжностей, в двадцятиденний термін не розглянув отриманий договір із доданим до нього протоколом розбіжностей та в цей же строк не вжив заходів для врегулювання розбіжностей шляхом включення до договору пропозицій позивача та не передав в цей же строк до суду неврегульовані сторонами розбіжності. Відтак, місцевий суд дійшов вірного висновку що, що підпис та печатка позивача на 4 (четвертому) аркуші договору поставки товару №19 від 15.02.2018 не засвідчує факту та не є доказом укладення як третейської угоди між сторонами у даній справі, так і договору поставки товару №19 від 15.02.2018 в цілому. Пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов`язків, є, зокрема, договори та інші правочини. Відповідно до частини першої статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Частиною сьомою статті 179 Господарського кодексу України визначено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно із статтею 203 Цивільного кодексу України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України). Статтею 205 Цивільного кодексу України передбачено можливість вчиняти правочини усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням. Відповідно до статті 206 Цивільного кодексу України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів. Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону. Згідно з вимогами частини третьої статті 203 Цивільного кодексу України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Відповідно до частини першої статті 218 Цивільного кодексу України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Місцевий суд під час розгляду даної справи вірно встановив факт виникнення між сторонами взаємних прав та обов`язків з поставки насіння кукурудзи 2017 року урожаю. Положеннями статті 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною першою статті 662 Цивільного кодексу України встановлено загальний порядок, за яким продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Згідно з частиною четвертої статті 664 Цивільного кодексу України, якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві. Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 Цивільного кодексу України. Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Колегія суддів погоджується з місцевим судом, що позивач обґрунтовано розраховував на отримання товару, а саме насіння кукурудзи 2017 року урожаю, та, відповідно, належного виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо поставки зазначеного товару. Апеляційний суд враховує, що матеріали справи не містять письмових доказів того, що позивач у певних документах (листах, факсах, телеграмах тощо) ставив вимогу щодо поставки всього зерна виключно врожаю 2017 року. Разом з тим вся наступна поведінка позивача з моменту поставки зерна 03.04.2018 свідчить, що відповідна усна домовленість між сторонами або, принаймні, висловлене позивачем усне волевиявлення все ж таки існували. Зокрема, будь-яких заперечень щодо прийняття оплаченого зерна сортів Астероїд і Конкорд врожаю 2017 року позивач не висловлював. Відтак, в даному випадку має місце порушення відповідачем обов`язку щодо передачі товару, який був попередньо чітко обумовлений і оплачений позивачем. При цьому суд не приймає посилань відповідача на те, що оплативши рахунок № 51 від 23.02.2018, в якому містилось посилання на договір № 19 від 15.02.2018, ПСП Агрофірма «Соснівська» фактично погодилось з умовами такого договору (в первісній редакції відповідача), адже на момент виставлення і оплати рахунка № 51 такий договір підписаний не був, про що свідчать наведені вище фактичні обставини справи, а в подальшому взагалі не відбувся з урахування правила ч. 8 ст. 181 Господарського кодексу України. В діях позивача щодо надсилання відповідачеві договору разом з протоколом розбіжностей до нього, а також надсилання листів про повернення сплачених позивачем грошових коштів за насіння кукурудзи урожаю не 2017 року, наявна добросовісна поведінка покупця для встановлення належного виконання ним свого кореспондуючого обов`язку щодо прийняття товару, з урахуванням характерних та заздалегідь обумовлених властивостей предмета поставки, та вчинення позивачем належним чином всіх дій, регламентованих законодавством, для уникнення неналежного виконання зобов`язань, що склалися між сторонами. Статтею 689 Цивільного кодексу України встановлено обов`язок покупця щодо прийняття товару, зокрема, покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства. Договір купівлі-продажу є взаємно зобов`язуючим, де кожна із сторін договору наділена взаємними правами та обов`язками. Відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Як вірно встановлено місцевим судом, відповідач не виконав свої зобов`язання з поставки насіння кукурудзи ЄС Кубус у кількості 165 мішків урожаю 2017 року та насіння кукурудзи ЄС Москіто у кількості 165 мішків урожаю 2017 року, відмовився від узгодження договору поставки товару №19 від 15.02.2018 з доданим до нього протоколом розбіжностей, який був надісланий на його адресу позивачем 18.04.2018 та 08.05.2018 цінними листами з описом вкладення та повідомленням про вручення поштового відправлення. Виходячи із суми передоплати за товар у розмірі 2.156.802,06 грн, недопоставленими залишилось насіння кукурудзи ЄС Кубус урожаю 2017 року - 165 мішків та насіння кукурудзи ЄС Москіто урожаю 2017 року - 165 мішків на загальну суму 1.003.200,66 грн. На підставі наведеного місцевий суд дійшов вірного висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог про повернення вказаних коштів у сумі 1.003.200,66 грн позивачу. Водночас місцевий суд помилково зазначив у резолютивній частині рішення про те, що грошові кошти в сумі 1.003.200,66 грн підлягають стягненню за договором поставки товару від 15.02.2018 №19. Як встановлено апеляційним судом вище, сторони не досягли згоди з усіх істотних умов, необхідних для укладення цього договору, а тому договір поставки товару від 15.02.2018 №19 укладений в письмовій формі не був (не відбувся). Відтак, грошові кошти в сумі 1.003.200,66 грн підлягають поверненню позивачу, виходячи з фактичних правовідносин, що склалися між сторонами з поставки насіння кукурудзи 2017 року урожаю, а не за договором поставки товару від 15.02.2018 №19. Колегія суддів також відзначає, що відповідач 27.12.2019 звернувся до апеляційного суду з клопотанням, у якому просив визнати поважними причини пропуску відповідачем строків подання додаткових доказів, встановити додатковий строк для їх подання, приєднати їх до матеріалів справи та врахувати при розгляді апеляційної скарги, а саме: копії договору №101 про надання послуг від 25.09.2019; копії протоколу №0014511-1/19 від 16.12.2019 випродувань проби насіння кукурудзи «Москіта»; копії протоколу №0014811-2/19 від 16.12.2019 випробувань проби насіння кукурудзи «Кубус»; копії Акта №1 відбору зразків насіння для проведення досліджень від 27.11.2019; копії наказів про прийняття на роботу до ТОВ «АГРОХІМ-ПАРТНЕР» осіб, які склали акт; копії доказу відправлення вказаного акта та наказів на адресу ПСП АФ «СОСНІВСЬКА» разом із супровідним листом вих. №10 від 27.11.2019; копії заяви ПСП АФ «СОСНІВСЬКА» про можливість укладення мирової угоди на умовах, визначених нею, котрі були подані 18.11.2019 до суду касаційної інстанції). Оскільки рішення місцевого суду у даній справі було прийнято 16.04.2019, то відповідних документів (обставин) на час прийняття оскаржуваного рішення суду першої інстанції не існувало. Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Апеляційний перегляд рішення місцевого суду з урахуванням документів, які не існували станом на час ухвалення оскаржуваного рішення та, відповідно, не могли бути подані суду першої інстанції, фактично призвів би до перегляду справи по суті на основі зовсім інших фактичних та правових підстав, що є недопустимим на стадії апеляційного провадження відповідно до вимог ГПК України. З наведених підстав колегія суддів залишає клопотання скаржника від 2712.2019 без задоволення та відхиляє його посилання на всі докази (обставини), що мали місце після прийняття оскаржуваного рішення місцевого суду. Водночас колегія суддів відзначає, що згідно з ч. 1 ст. 320 ГПК України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень, викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції. Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010). Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Беручи до уваги наведене, всі інші аргументи учасників судового процесу колегія судів з урахуванням п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України відхиляє як такі, що не стосуються предмета спору, є явно необґрунтованими та неприйнятними з огляду на законодавство та усталену судову практику. Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції не надав вичерпної відповіді на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин у матеріально-правовому сенсі, а тому рішення місцевого суду підлягає зміні шляхом викладення пункту 2 його резолютивної частини. Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника. Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275 - 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохім-Партнер" на рішення Господарського суду Сумської області від 16.04.2019 у справі №920/490/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 16.04.2019 у справі №920/490/18 змінити, виклавши пункт 2 його резолютивної частини в такій редакції: «

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохім-Партнер" (вул. Металургів, буд. 17, м. Суми, 40004, ідентифікаційний код 38397547) на користь Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма "Соснівська" (вул. Бондаря, буд. 37, с. Соснівка, Конотопський район, Сумська область, 41662, ідентифікаційний код 30490415) грошові кошти в сумі 1.003.200,66 грн та витрати зі сплати судового збору в сумі 15.048,01 грн.».

3. Повернути до Господарського суду Сумської області матеріали справи №920/490/18. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України. Повний текст постанови складений 25.02.2020. Головуючий суддя О.О. Євсіков Судді О.В. Агрикова М.Г. Чорногуз