Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 140/2531/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 лютого 2020 рокуЛьвівСправа № 140/2531/19 пров. № А/857/1622/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді: Гудима Л.Я., суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В., за участю секретаря судового засідання: Гнідець Р.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Поліської митниці Держмитслужби на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року, головуючий суддя Каленюк Ж.В., ухвалене о 12:02 год. у м. Луцьку, повний текст якого складено 28.10.2019 року, у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю КАСМА до Рівненської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення,- В С Т А Н О В И В: В серпні 2019 року позивач ТзОВ КАСМА звернулося в суд з позовом до Рівненської митниці ДФС, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення від 02 квітня 2019 року №UA204000/2019/000476/2 про коригування митної вартості товарів. В обґрунтування своїх позовних вимог посилалося на те, що ним було надано вичерпний перелік документів, які дають можливість однозначно визначити митну вартість задекларованого товару за основним методом. Зазначало, що ТзОВ КАСМА придбало у компанії MARIOTEAM MARIUSZ GODONCZUK (Республіка Польща) автомобіль AUDI, модель А6, номер кузова - НОМЕР_1 . У виданому продавцем рахунку-фактурі зазначено вартість товару 11700,00 євро. До того ж, для здійснення процедури декларування товару надавалась експортна декларація країни відправлення, яка підтверджує проходження вантажем митного оформлення в країні відправлення та у якій також зазначена вартість товару 11700,00 євро. Позивач вважав, що на підставі наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішення митного органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості товару. Рівненська митниця ДФС, володіючи всіма необхідними документами та відомостями для проведення процедури декларування товару, протиправно винесла рішення про коригування митної вартості та картку відмови. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року адміністративний позов задоволено; визнано протиправним та скасовано рішення Рівненської митниці ДФС від 02 квітня 2019 року №UA204000/2019/000476/2 про коригування митної вартості товарів. Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, Поліська митниця Держмитслужби оскаржила його в апеляційному порядку, яка, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити. Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що у зв`язку з ненаданням декларантом усіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 МК України та відповідно до частини п`ятої статті 54 МК України відповідачем правомірно прийнято оскаржене рішення. В судовому засіданні представник апелянта підтримав подану апеляційну скаргу, вважає оскаржене рішення суду незаконним та повністю підтримав доводи, зазначені у апеляційній скарзі. Представник позивача заперечив проти апеляційної скарги, вважає оскаржене рішення суду законним та обґрунтованим та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, На підставі контракту від 12 вересня 2018 року №03/09-18 Pu ТзОВ КАСМА (покупець) придбало у компанії MARIOTEAM MARIUSZ GODONCZUK (продавець) автомобіль AUDI, модель А6, номер кузова - НОМЕР_1 . Відповідно до пунктів 3.1, 3.2, 5.1, 7.1 контракту №03/09-18 Pu сторони погодили, що ціни та загальна вартість кожної партії товару вказується в інвойсах, які складають невід`ємну частину цього контракту. Покупець зобов`язується здійснити оплату за товар шляхом банківського переказу на рахунок продавця на умовах післяоплати у термін, що не перевищує 180 календарних днів з моменту отримання товару. Продавець зобов`язується доставити товар відповідно до правил Інкотермс від 2010 року DAP-Луцьк, Ковель, Володимир-Волинський, Рівне, Дубно, Сарни або Нововолинськ. Витрати на транспорт, обслуговування, можливе завантаження, розвантаження товару у місці, зазначеному у пункті 5.1, включені в ціну товару (а.с.59-62). Правила "Інкотермс" це офіційні правила Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів, які полегшують ведення міжнародної торгівлі. Посилання на правила "Інкотермс" у договорі купівлі-продажу чітко визначає відповідні обов`язки сторін і зменшує ризик юридичних ускладнень, тому що дозволяє значною мірою усунути невизначеність, пов`язану з неоднаковою інтерпретацією таких термінів у різних країнах. Поставка на умовах DAP (постачання в місці призначення) означає, що продавець виконав своє зобов`язання з поставки, коли він надав покупцеві товар, випущений в митному режимі експорту та готовий до розвантаження з транспортного засобу, який прибув у вказане місце призначення. На виконання умов контракту сторонами погоджено специфікацію від 06 березня 2019 року №121-К-МТ (а.с.83) та продавцем видано рахунок-фактуру від 06 березня 2019 року №121-К-МТ, згідно з яким вартість товару за номенклатурою Легковий автомобіль AUDI, номер кузова - НОМЕР_1 , рік випуску 2013, об`єм двигуна 2967 куб. см, країна походження Німеччина становить 11700,00 євро, умови доставки - DAP-Дубно (а.с.83, 77, переклад а.с.78, 84). З метою здійснення митного оформлення в режимі імпорту цього товару 22 березня 2019 року позивачем як декларантом подано для митного оформлення в режимі імпорту МД №UA204070/2019/006105 (а.с.115). Декларантом визначена митна вартість за основним методом 363130,00 грн., що становить 11700,00 євро за курсом валюти 31,03676100 (відповідно до графи 23 МД). Згідно з інформацією, яка міститься в графі 44 МД №UA204070/2019/006105, позивач до митного оформлення подав такі документи: зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу від 12 вересня 2018 року №03/09-18 Pu (а.с.59-62); специфікацію від 06 березня 2019 року №121-К-МТ (а.с.83), рахунок-фактуру від 06 березня 2019 року №121-К-МТ (а.с.77), декларацію країни відправлення від 15 березня 2019 року №19PL301010Е0215413 (а.с.120), сертифікат з перевезення (походження) EUR.1 №PL/MF/AN 0037892 від 14 березня 2019 року (а.с.81); свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 12 квітня 2013 року (а.с.79), акт про проведення (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 18 березня 2019 року №UA204070/2019/005797. За результатами опрацювання згенерованих профілів ризику відповідачем встановлено, що Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення MB за VIN-кодами: НОМЕР_1 , валюта - EUR, вартість - 16829,50 (а.с.118). Зважаючи на це, декларанту надіслано електронне повідомлення про надання в десятиденний термін додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: виписку з бухгалтерської документації продавця стосовно механізму формування ціни товару на заявлених комерційних умовах поставки; висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями (а.с.116). Листом від 28 березня 2019 року №3 декларант повідомив, що надав усі документи для підтвердження митної вартості товару (а.с.117). 02 квітня 2019 року відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA204000/2019/000476/2 (а.с.51-52), відповідно до якого визначено митну вартість товару за резервним методом на рівні 16829,50 євро (замість 11700,00 євро, що була заявлена декларантом). У графі 33 вказаного рішення зазначено, що митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за ціною рахунку щодо товарів, які імпортуються, та за рівнем, визначеним декларантом, у зв`язку з ненаданням декларантом усіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 МК України та відповідно до частини п`ятої статті 54 МК України. З врахуванням положень статті 31 МК України, наказу Міністерства фінансів України від 31 липня 2015 року №684 Про затвердження Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, наказу Державної фіскальної служби України від 11 вересня 2015 року №689 Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України митниця володіє інформацією, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів, - згідно з формами митного контролю за індексом 105-2 та 106-2 вартість імпортованого КТЗ становить 16829,50 євро, що перевищує заявлену митну вартість. Заявлена декларантом митна вартість може бути визнана митницею за умови надання підтвердження інформації щодо числових значень митної вартості, яка міститься у документах, поданих разом з митною декларацією, зокрема, шляхом надання додаткових документів, таких як виписка з бухгалтерської документації продавця стосовно механізму формування ціни товару на заявлених комерційних умовах поставки; висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Також, посилаючись на частину четверту статті 57 МК України, відповідач вказав про неможливість застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме: методу 2а (стаття 59 МК України) та методу 2б (стаття 60 МК України) у зв`язку із відсутністю у декларанта та митниці прийнятної до застосування інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (стаття 62 МК України) та методу 2г (стаття 63 МК України) - з причин відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості; митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України на підставі інформації згідно з формами контролю за індексом 1050-2, 106-2 на рівні 16829,50 євро. Числове значення митної вартості товару із врахуванням його фактичної кількості та з урахуванням курсу НБУ на день подання митної декларації становить 522333,17 грн. Коригування митної вартості слугувало підставою для видання картки відмови у прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204000/2019/00480 (а.с.53). У цій же картці відмови роз`яснено можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення після декларування товарів відповідно до положень статті 257 МК України, здійснивши коригування заявленої митної вартості відповідно до рішення про коригування митної вартості від 02 квітня 2019 року №UA204000/2019/000476/2. 04 квітня 2019 року декларантом подано митну декларацію №UA204070/2019/006848, за якою автомобіль випущено у вільний обіг з наданням гарантій, передбачених частиною сьомою статті 55 МК України, у вигляді грошової застави у сумі 43230,47 грн. (а.с.108-109). Також 04 квітня 2019 року позивач оскаржив до Державної фіскальної служби України рішення від 02 квітня 2019 року №UA204000/2019/000476/2 про коригування митної вартості товарів (а.с.64-72). Скарга розглянута з наданням відповіді від 10 травня 2019 року №213166/99-99-19-02-01-15 (а.с.73-75), за змістом якої контролюючий орган посилається на те, що документи, подані при митному оформленні для підтвердження митної вартості товару, не містять усіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості та відомостей щодо ціни, яка фактично була сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Зокрема, митна декларація країни відправлення містить відомості про статистичну вартість транспортного засобу, зазначену в польських злотих. Декларант не надав витребуваних митницею додаткових документів та скористався правом на випуск товару у вільний обіг з наданням гарантій в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 МК України. Для підтвердження заявленої митної вартості декларант має право подати до Рівненської митниці ДФС протягом 80 днів додаткові документи. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені МК України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість. Натомість контролюючий орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне. Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України (далі МК України), Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування. Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України). Відповідно до статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України). Як визначено у частині третій статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі. Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 МК України (частина третя статті 54 МК України). При цьому в частині шостій статті 54 МК України визначено виключний перелік підстав, за яких митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Митний орган зобов`язаний довести обґрунтованість цього сумніву, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Вимоги частин третьої-четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08 лютого 2019 року у справі №825/648/17. Як видно з рішення про коригування митної вартості товарів від 02.04.2019 року №UA204000/2019/000476/2, у ньому зазначено про неможливість послідовного застосування методів визначення митної вартості у зв`язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари та даних, митну вартість товару скориговано із застосуванням резервного методу. Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази в підтвердження проведення посадовою особою відповідача перевірки наявності чи відсутності відомостей про митне оформлення ідентичних чи аналогічних товарів, як цього вимагають митні процедури. Відповідачем не виконано обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Документи, які б підтверджували цю вартість та розрахунок її числового значення, відповідач суду також не надав. Під час митного оформлення позивач надав усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору, водночас відповідач не довів наявність у Митниці обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого товару та протиправність оскарженого рішення. Аналізуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції про необґрунтованість та протиправність оскарженого рішення про коригування митної вартості товарів. Крім цього, згідно із ч. 2 ст. 6 КАС України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права. Так, у п. 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення. Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Поліської митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року у справі №140/2531/19 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Л. Я. Гудим судді О. М. Довгополов В. В. Святецький Повний текст постанови складено 26.02.2020 року.