Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/12999/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/12999/19 Суддя (судді) першої інстанції: Вовк П.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 квітня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача - Єгорової Н.М., суддів - Бабенка К.А., Чаку Є.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської міської митниці ДФС на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 жовтня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, - ВСТАНОВИЛА: У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської міської митниці ДФС, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA100120/2019/000012/2 від 22 лютого 2019 року. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 жовтня 2019 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому наголосив, що митний орган мав законні підстави для відмови у митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю у відповідності до ч. 6 статті 54 МК України та прийняття оспорюваного рішення про коригування митної вартості товару. Разом з тим, вказав на те, що відповідач жодним чином не аргументував наявність у Schwacke відповідної ліцензії на право здійснення будь-якої оціночної діяльності із визначення вартості транспортних засобів, в тому числі тих, які продаються чи придбаваються на території Німеччини Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що судом не було враховано неподання позивачем до митного оформлення документів про підтвердження числових значень складових митної вартості, що, з урахуванням відомостей каталогу Schwacke, свідчить про обґрунтованість рішень Київської міської митниці. У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, 21 лютого 2019 року ОСОБА_1 через митного брокера ФОП ОСОБА_2 подано до митного поста "Столичний" Київської міської митниці ДФС електронну митну декларацію типу ІМ 40 ДЕ № UA100120/2019/192927 (також - ЕМД), якою задекларовано: Автомобіль легковий, бувший у користуванні, марка - VOLKSWAGEN VW, модель - T 6 TRANSPORTER; з двигуном об`ємом - 1968 куб.см., потужністю 110 Kw., Тип палива - дизель, номер двигуна: немає даних. Норма екологічного двигуна: Євро

6. Номер шасі/кузова: НОМЕР_2 . Рік виготовлення - 2015, модельний рік - 2015. Кількість місць для сидіння (включаючи водія) -

5. Тип кузова - універсал. Кількість дверей -

5. Колір білий. Автомобіль бувший у користуванні. Призначений для використання на дорогах загального користування. Кількість - 1 шт. Торговельна марка: VOLKSWAGEN. Країна виробництва: DE. Виробник: Volkswagen AG. Одночасно, з вказаною вище ЕМД декларантом було подано до відповідача перелік документів, що підтверджує заявлену митну вартість товарів, передбачений ч. 2 статті 53 Митного кодексу України (далі також - МК України), а саме: - інвойс б/н від 18 лютого 2019 року; - митну декларацію, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року № 431; - акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № UA205010/2019/315235 від 18 лютого 2019 року; - свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 07 жовтня 2015 року; - свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_5 від 05 листопада 2015 року; - договір про надання послуг митного брокера № 18-02/19 від 18 лютого 2019 року; - копію паспорта та ідентифікаційного коду ОСОБА_1 ; - довідку № 33862 від 21 лютого 2019 року; - технічну інформацію з інтернету; - копію митної декларації країни відправлення № 10DE300400788524E1 від 18 лютого 2019 року. За наслідками опрацювання наданих документів Київська міська митниця ДФС прийшла до висновку, що документи подані для визначення митної вартості товару відповідно до положень статті 53 МК України містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зокрема: 1) не надано банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (касові або товарні чеки, ярлики), які містять відомості щодо вартості транспортного засобу які можливо ідентифікувати з транспортним засобом, поданим до митного оформлення; 2) відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 599 (реєстрація в Міністерстві юстиції України 18 червня 2012 року за № 984/21296) до документів, що підтверджують транспортні витрати можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Але, будь які документи, які б підтверджували вартість транспортування до митного кордону України, декларантом не надані; 3) надана копія митної декларації країни відправлення товару від 18 лютого 2019 року № 10DE300400788524E1 не містить відміток митних органів країни відправлення, та вартості товару, що не дає можливості перевірити його дійсну вартість. 4) оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватись на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватись на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості, надані до митного оформлення документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Тому, митний орган запропонував декларанту позивача надати додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару: банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (касові або товарні чеки, ярлики, які містять відомості щодо вартості транспортного засобу які можливо ідентифікувати з транспортним засобом, поданим до митного оформлення); рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); копію митної декларації країни відправлення товару; транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 599 (реєстрація в Міністерстві юстиції України 18 червня 2012 року за № 984/21296); висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; за бажанням декларанта інші наявні додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів. ФОП ОСОБА_2 листом від 22 лютого 2019 року проінформував митницю про неможливість надання додатково витребуваних документів. На виконання вимог п. 6 статті 54 МК України, Київською міською митницею ДФС було відмовлено позивачу у митному оформленні задекларованого товару, у зв`язку з чим оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100120/2019/00055. Підставою для відмови у митному оформленні було прийняте відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів № UA100120/2019/000012/2 від 22 лютого 2019 року. Зокрема, відповідно до рішення № UA100120/2019/000012/2 митна вартість товару визначена із застосуванням шостого резервного методу у розмірі 19 060, 50 EUR. В подальшому відповідачем надано згоду на випуск транспортного засобу у вільний обіг під гарантійні зобов`язання, шляхом сплати до державного бюджету сум податків і зборів згідно митної вартості, визначеної митним органом в повному обсязі, та щодо надання протягом 80 днів з дня випуску товарів відповідних документів для підтвердження заявленої митної вартості. Незгода із прийнятим відповідачем рішенням про коригування митної вартості товарів обумовила позивача на звернення до суду з даним адміністративним позовом. На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів № UA100120/2019/000012/2 від 22 лютого 2019 року не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню. З таким висновком суду першої інстанції не можна не погодитися з огляду на наступне. Відповідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Приписи ч. 1 ст. 52 МК України визначають, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Згідно ч. 2 ст. 52 Митного кодексу декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Приписи ч. 1 ст. 53 МК України визначають, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи. Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 року № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства. При цьому документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій та шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч. 2 ст. 53 МК України). Водночас, відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Згідно ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості. Відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України. Згідно з ч. 3 ст. 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості. Отже, законом чітко окреслено умову, за наявності котрої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів, а саме наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Таким чином, приписи вказаних статей зобов`язують митний орган чітко зазначити обставини, котрі викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, та обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей із зазначенням документів, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковим, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта, та надає митниці право вчиняти відповідні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 25 січня 2019 року у справі № 815/5398/17 та від 06 березня 2019 року у справі № 809/278/17. Разом з тим, витребовувати контролюючий орган має ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, та жодним чином не всі, котрі передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість. Таким чином, єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному. Враховуючи, що у митного органу були обґрунтовані сумніви у правильності визначення митної вартості товару, митний орган мав право на витребування додаткових документів в підтвердження заявленої декларантом позивача митної вартості товару. Так, контролюючим органом на адресу декларанта позивача в електронному вигляді направлено лист про надання додаткових документів для підтвердження заявленого рівня митної вартості товару. ФОП ОСОБА_2 листом від 22 лютого 2019 року проінформував митницю про неможливість надання додатково витребованих документів. Враховуючи ненадання декларантом всіх документів визначених ч. 2 статті 53 МК України в підтвердження правильності визначення митної вартості транспортного засобу судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що митний орган мав законні підстави для відмови у митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю у відповідності до ч. 6 статті 54 МК України та прийняття оспорюваного рішення про коригування митної вартості товару. Проте, як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, митну вартість визначено за резервним методом на підставі наявної у митного органу інформації з ресурсу системи оцінки транспортних засобів. Частинами 1 та 2 статті 55 Митного кодексу України регламентовано підстави прийняття та вимоги до рішення про коригування митної вартості товару, до яких віднесено, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано. Згідно з частинами 1 та 2 статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частини третя-четверта статті 57 Митного кодексу України). Як було встановлено судом першої інстанції, у графі 33 рішення про коригування митної вартості товару вказано, що метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не може бути прийнятий у зв`язку з відсутністю даних щодо вартості операцій з ідентичними товарами, скоригованими відповідно до комерційних умов поставки та парти товару (кількості) з дотриманням умов, зазначених у статті 59 Кодексу. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не може бути прийнятий у зв`язку з відсутністю даних щодо вартості операцій з подібними (аналогічними) товарами, скоригованими відповідно до комерційних умов поставки та партії товару (кількості) з дотриманням умов, зазначених у статті 60 Кодексу. Метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості не застосований у зв`язку з відсутністю ціни, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до положень статті 62 Кодексу. Метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості не може бути використаний у зв`язку з відсутністю даних, необхідних для проведення розрахунків. Метод визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) не застосований у зв`язку з відсутністю наданої виробником товарів, що оцінюються, або від його імені інформації про їх вартість з дотриманням умов, зазначених у статті 63 Кодексу. Митна вартість визначена із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 Кодексу з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. З матеріалів справи вбачається, що відповідачем скориговано митну вартість транспортного засобу із застосуванням резервного методу відповідно до інформаційного ресурсу системи оцінки транспортних засобів Schwacke - 19 060, 50 EUR/шт. Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції про необґрунтованість твердження Київської міської митниці щодо наявності правових підстав обрахувати митну вартість товару із застосуванням резервного методу відповідно до інформаційного ресурсу системи оцінки транспортних засобів Schwacke, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Матеріали справи свідчать, що митний орган приймаючи рішення про коригування митної вартості товару за резервним методом, не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не наведено жодних розрахунків, за якими митним органом було визначено таку вартість товару, що є порушенням статті 55 Митного кодексу України. Згідно пункту 5 «Джерела довідкової інформації, які можуть бути використані під час роботи з аналізу, виявлення та оцінки ризиків» Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом ДФС України від 11 вересня 2015 року № 689, визначено, що під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися такі джерела інформації: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС; спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку; інформація, отримана від ДФС, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів; інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару; інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю, в тому числі, за результатами проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи; інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити територіальних органів та/або ДФС; цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між ДФС та асоціаціями, спілками та іншими об`єднаннями імпортерів та виробників; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; інформація отримана з мережі Інтернет. Колегія суддів зазначає, що у спірних відносинах інформація із програмного продукту Schwackeє висновком про якісні та вартісні характеристики товару, проте відповідач жодним чином не аргументував наявність у Schwacke відповідної ліцензії на право здійснення будь-якої оціночної діяльності із визначення вартості транспортних засобів, в тому числі тих, які продаються чи придбаваються на території Німеччини. Не послався апелянт й на нормативно-правовий акт, відомчий наказ, міжурядову угоду чи міжнародний договір тощо, які б надавали права митним органам ДФС України замовляти та використовувати відповідну оцінку автомобілів. Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини та досліджені письмові докази, що долучено до справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення про коригування митної вартості товарів № UA100120/2019/000012/2 від 22 лютого 2019 року не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню. Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Київської міської митниці ДФС - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 жовтня 2019 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Суддя-доповідач Н.М. Єгорова Судді К.А. Бабенко Є.В. Чаку