Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 240/10646/19

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/10646/19 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Лавренчук О.В. Суддя-доповідач - Залімський І. Г. 26 лютого 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Залімського І. Г. суддів: Мацького Є.М. Сушка О.О. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року (ухвалене у місті Житомирі 10.12.2019) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Коростенської районної державної адміністрації про зобов`язання вчинити дії та виплатити грошову компенсацію, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Коростенської районної державної адміністрації в якому просила визнати за ОСОБА_1 право постановки на чергу для отримання грошової компенсації за втрачене нерухоме майно - будинок АДРЕСА_1 та зобов`язати відповідача - управління праці та соціального захисту населення Коростенської районної державної адміністрації здійснити поставку на чергу позивача ОСОБА_1 для отримання грошової компенсації за втрачене нерухоме майно, відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України №1243 від 18.11.2009 «Про затвердження Порядку виплати компенсації громадянам за втрачене нерухоме майно у разі відселення або самостійного переселення з радіоактивно забрудненої території», після чого зобов`язати виплатити грошову компенсацію в сумі 80 900 грн. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 10.12.2019 у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10.12.2019 скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що після передачі майна на баланс Берестовецької сільської ради, ОСОБА_1 звернулась з письмовою заявою до відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Коростенської районної державної адміністрації, з проханням прийняти документи для виплати грошової компенсації, поставити її на чергу для виплати компенсації та виплатити грошову компенсацію, на що листом №10/115 від 08.01.2019 отримала відмову з посиланням на те, що вона використала право на отримання компенсації, так як здала будинок АДРЕСА_2 , з чим позивач не погоджується. Позивач наголошує на тому, що вона на законних підставах володіла будинком АДРЕСА_1 до часу державної реєстрації права власності Відповідач не подав відзиву або письмових пояснень на апеляційну скаргу. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2020, з урахуванням п.7 ч.1 ст.306, ст.307, 311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Як вірно встановлено судом першої інстанції, село Берестовець Коростенського району Житомирської області включено до переліку населених пунктів, що знаходяться у зоні радіоактивного забруднення. ОСОБА_1 здала нерухоме майно по АДРЕСА_2 та отримала грошову компенсацію в сумі 188 293 грн. Житомирська обласна державна адміністрація видала Онищук Надії Ничипорівні направлення від 06.06.2016 серії ЖТ №12184 про переселення з с. Берестовець Коростенського району відповідно до ст. 4 Закону України "Про статут і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Надається право на одержання, будівництво або придбання житла і працевлаштування у м. Житомир. На підставі направлення від 06.06.2016 серії ЖТ №12184 ОСОБА_1 забезпечена житлом: квартирою АДРЕСА_3 , куди переселилась самостійно. Також ОСОБА_1 є власником будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом №76127413 від 17.12.2016 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Право приватної власності на нерухоме майно зареєстровано 13.12.2016. Згідно довідки №295/02-26 від 22.11.2017, виданої Берестовецькою сільською радою Коростенського району Житомирської області, житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , розташований в АДРЕСА_1 , дійсно прийнятий на баланс сільської ради згідно акту від 22 листопада 2017 року. Позивач зазначає, що після передачі майна на баланс Берестовецької сільської ради, вона звернулась з письмовою заявою до відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Коростенської районної державної адміністрації, з проханням прийняти документи для виплати грошової компенсації, поставити її на чергу для виплати компенсації та виплатити грошову компенсацію. Листом №10/115 від 08.01.2019 Управління праці та соціального захисту населення Коростенської районної державної адміністрації повідомило ОСОБА_1 про те, що згідно п. 1 постанови КМУ №1243, у 2018 році ОСОБА_1 здала будинок за адресою: АДРЕСА_2 . Повернуто документи, так як відповідно до п. 7, 8 вказаної постанови право на отримання компенсації вже використано. Вважаючи вказану відмову протиправною позивач звернулась до суду. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що станом на день переселення з радіоактивно забрудненої території за ОСОБА_1 за відсутності для того об`єктивних перешкод не було зареєстровано право приватної власності на будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, при цьому враховує наступне. Відповідно до статті 1 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (Закон), державна політика в галузі соціального захисту потерпілих від Чорнобильської катастрофи базується, в тому числі, на принципах соціального захисту людей, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Відповідно до статті 4 Закону, громадяни, які відселяються або самостійно переселяються, користуються компенсаціями, передбаченими цим Законом. Відселення та самостійне переселення дозволяється лише у місцевості, які не віднесені до категорій зон радіоактивно забруднених територій (стаття 2), за винятком переселення до близьких родичів. Порядок відселення та самостійного переселення визначається Кабінетом Міністрів України. На виконання статті 4 Закону України "Про статут і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.1992 №706 затверджено Порядок відселення та самостійного переселення громадян з територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (Порядок №706). Пункт 1 частини 1 статті 35 Закону передбачає, що компенсація громадянам за втрачене у зв`язку з евакуацією, відселенням або самостійним переселенням відповідно до статті 4 цього Закону майно включає грошову компенсацію у повному розмірі вартості жилих, дачних, садових будинків, гаражів, господарських будівель та споруд, яка здійснюється за цінами, встановленими на момент припинення права власності. Частина 5 статті 35 Закону закріплює, що компенсації, передбачені цією статтею, надаються один раз. Механізм виплати громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, компенсації за майно, втрачене у зв`язку з їх відселенням або самостійним переселенням відповідно до статті 4 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначений Порядком виплати компенсації громадянам за втрачене нерухоме майно у разі відселення або самостійного переселення з радіоактивно забрудненої території, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.11.2009 №1243 (Порядок №1243). Абзац 2 пункту 1 Порядку №1243 поширює дію цього Порядку на громадян, які не отримали зазначену компенсацію на дату набрання чинності постановою, якою затверджено цей Порядок, в тому числі тих громадян, які перебувають на черзі на отримання компенсації. Відповідно до пункту 4 Порядку №1243 для отримання компенсації переселенець подає до райдержадміністрації (виконавчого органу ради міста обласного значення) за місцезнаходженням втраченого нерухомого майна: 1) заяву; 2) копію ордера на житлове приміщення, виданого у зв`язку з переселенням (незалежно від того, на кого з членів сім`ї виписано ордер), або копію договору купівлі-продажу, що підтверджує факт придбання переселенцем у місці переселення житлового будинку садибного типу (квартири), або копію акта введення в експлуатацію у місці переселення житлового будинку садибного типу у разі індивідуального будівництва, або копію акта введення в експлуатацію будинку садибного типу, переданого переселенцю у приватну власність відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 червня 1997 року №637 ( 637-97-п ) "Про порядок передачі у приватну власність громадян незавершених будівництвом будинків садибного типу", або копію свідоцтва про право власності на житло, яке громадянин отримав після переселення у власність на підставах, не заборонених законом; 3) довідку про передачу втраченого нерухомого майна органу самоврядування місця відселення (сільській, селищній, міській раді); 4) довідку про склад сім`ї та постійну реєстрацію у місці переселення; 5) копію паспорта громадянина України. Згідно пункту 6 Порядку №1243 втрачене нерухоме майно передається переселенцем відповідному органові самоврядування місця відселення (сільській, селищній, міській раді) у разі забезпечення його житловим приміщенням у місці переселення - відповідно до Порядку №706. Відповідно до п.3 Порядку №706, громадяни, які самостійно переселяються із зон безумовного (обов`язкового), гарантованого добровільного відселення та посиленого радіоекологічного контролю, одержують направлення для переселення та працевлаштування за зразком, що додається. Згідно п.11. Порядку №706, громадяни, які переселяються з радіоактивно забруднених територій за направленнями обласних державних адміністрацій, одержують ордери на вселення в надані їм житлові приміщення після подання районній державній адміністрації, виконкому міської (міста обласного підпорядкування) Ради народних депутатів довідки з попереднього місця проживання про здачу раніше займаного житлового приміщення. При цьому, за змістом частини 2 статті 32 Закону громадяни, які самостійно переселяються або переселилися відповідно до статті 4 цього Закону за направленнями обласних державних адміністрацій, за новим місцем проживання включаються підприємствами, установами та організаціями, де вони працевлаштовані, або місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами сільських, селищних, міських рад до окремих від інших категорій списків для позачергового одержання житла без подання документів про здачу приміщення, яке вони займали. При цьому громадяни, які є особами з інвалідністю внаслідок Чорнобильської катастрофи, користуються пільгою, передбаченою пунктом 10 статті 20 цього Закону, незалежно від реєстрації місця проживання. Громадяни, які з різних причин не можуть працевлаштуватися та поселитися за обраним місцем проживання, зараховуються до окремих від інших категорій списків для позачергового одержання житла при районних державних адміністраціях, виконавчих органах сільських, селищних, міських рад на підставі направлення, виданого у встановленому порядку. Проживання без реєстрації місця проживання та неможливість працевлаштування зазначених у цій статті громадян не можуть бути підставою для відмови у взятті на квартирний облік і наданні житла в будь-якому населеному пункті України. Підпунктом 1 пункту 2 Порядку №1243 визначено, що втрачене нерухоме майно - житловий, дачний, садовий будинок, гараж, господарські будівлі та споруди, що розташовані на радіоактивно забрудненій території, перебували у приватній власності громадянина та залишені ним у разі використання права на переселення. Системний аналіз наведених норм у сукупності свідчить про те, що громадяни, які самостійно переселяються або переселилися відповідно до статті 4 Закону, мають право на отримання компенсації за майно, втрачене у зв`язку з їх відселенням або самостійним переселенням. Апеляційний суд наголошує на тому, що зазначена компенсація виплачується один раз, за все втрачене майно. Варто зауважити, що переселенець має право на одержання житла, а також право на отримання грошової компенсації за втрачене майно. При цьому, обов`язковою передумовою для реалізації права переселенця на отримання грошової компенсації за втрачене майно є реалізація такою особою права на одержання житла після самостійного переселення. Так, для реалізації права на отримання вказаної компенсації переселенець звертається до райдержадміністрації (виконавчого органу ради міста обласного значення) за місцезнаходженням втраченого нерухомого майна у відповідності до пункту 4 Порядку №1243 із заявою до якої додає, зокрема, копію ордера на житлове приміщення, виданого у зв`язку з переселенням та довідку про передачу втраченого нерухомого майна органу самоврядування місця відселення. За змістом статті 32 Закону переселенці мають право на включення до списків для позачергового одержання житла без подання документів про здачу приміщення, яке вони займали. З огляду на одноразовість виплати такої компенсації, позивач, для реалізації права на отримання компенсації за будинки в АДРЕСА_2 району по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , мала об`єктивну можливість належним чином оформити право власності на будинок АДРЕСА_1 та передати вказане майно органу самоврядування та вже після цього звернутись до райдержадміністрації (виконавчого органу ради міста обласного значення) за місцезнаходженням втраченого нерухомого майна у відповідності до пункту 4 Порядку №1243 із заявою про отримання компенсації одночасно за обидва будинки. Однак, позивач при реалізації права на отримання компенсації за будинок в АДРЕСА_2 . Корольова, 12, без жодного обґрунтування причин не порушила питання про отримання компенсації за будинок в АДРЕСА_1 . В силу імперативної вказівки ч.5 ст.35 Закону щодо одноразовості виплати компенсації, колегія суддів вважає, що позивач вже реалізувала своє право на отримання вказаної компенсації, а повторна реалізація цього права, в тому числі й на підставі судового рішення, суперечитиме ч.5 ст.35 Закону. Також суд враховує, що компенсація виплачується за все втрачене майно, яке перебувало у приватній власності громадянина та залишене ним у разі використання права на переселення. Згідно статті 331 ЦК України якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. Відповідно до п.1 ч.1 ст.4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державній реєстрації прав підлягають право власності та право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов`язання на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва. Таким чином, право приватної власності особи на приватний будинок виникає з моменту державної реєстрації такого права. Встановлено, що право власності позивача на будинок в АДРЕСА_1 , зареєстровано 13.12.2016, тобто після отримання компенсації за будинок в АДРЕСА_2 . Отже, на момент отримання компенсації за будинок в АДРЕСА_2 , позивач не мала права на отримання компенсації за будинок в АДРЕСА_1 . В апеляційній скарзі позивач зазначає про те, що вона на законних підставах володіла будинком в АДРЕСА_2 , однак до часу звернення із заявою про отримання компенсації за вказаний будинок не реєструвала право власності на цей будинок. При цьому, положеннями Закону та Порядку №1243 передбачають, що втраченим може вважатись лише майно, яке перебувало у приватній власності громадянина та залишені ним у разі використання права на переселення, відсутні вимоги про обов`язкове проведення державної реєстрації права власності на таке майно. Апеляційний суд вказані доводи позивача вважає суперечливими адже, вважаючи, що право її приватної власності на будинок в АДРЕСА_1 не потребувало державної реєстрації, позивач не обґрунтувала неможливості включення вказаного будинку до переліку майна під час подання позивачем документів для отримання компенсації за будинок в АДРЕСА_2 . Також апеляційний суд враховує, що постановою Коростенського міськрайонного суду від 01.11.2017 у справі №279/3384/17, яка набрала законної сили 06.12.2017, визнано протиправною бездіяльність Берестовецької сільської ради Коростенського району Житомирської області у не прийнятті на баланс домоволодіння АДРЕСА_1 та домоволодіння АДРЕСА_2 , які належать ОСОБА_1 та зобов`язано Берестовецьку сільську раду Коростенського району Житомирської області прийняти на баланс дані домоволодіння і видати відповідну довідку про прийняття їх на баланс. Таким чином, до ухвалення вказаної постанови у справі №279/3384/17 позивач не могла реалізувати право на отримання компенсації за вказані будинку у зв`язку із тим, що орган самоврядування ухилявся прийняти на баланс вказані домоволодіння і видати відповідну довідку про прийняття їх на баланс, що є однією із умов отримання компенсації. У постанові Коростенського міськрайонного суду від 01.11.2017 у справі №279/3384/17 зазначено, що відповідно до свідоцтва про право власності на житловий будинок №195 виданого 17.07.2002 Берестовецькою сільською радою Коростенського району, Житомирської області та зареєстрованому в Коростенському МБТІ за №17 від 16.09.2002 - ОСОБА_1 є власником домоволодіння АДРЕСА_2 . Також ОСОБА_1 є власником домоволодіння АДРЕСА_1 , що стверджується витягом №76127413 від 17.12.2016 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Тобто, даною постановою підтверджується, що ОСОБА_1 мала однакові можливості у реалізації права на отримання компенсації як за домоволодіння АДРЕСА_1 так і за домоволодіння АДРЕСА_2 . Підсумовуючи наведене колегія суддів зазначає, що позивач вже реалізувала право на отримання одноразової компенсації за втрачене майно шляхом отримання грошової компенсації вартості домоволодіння АДРЕСА_2 . Позивачем не доведено наявності об`єктивних перешкод для подання звернення про отримання компенсації одночасно за обидва будинки після реєстрації права власності на них та передачі їх на баланс органу місцевого самоврядування. Апеляційний суд зауважує, що компенсація за втрачене майно виплачується один раз за все майно, яке належить переселенцеві згідно поданого ним переліку та підтверджуючих документів. При цьому, не передбачено можливості доповнювати перелік вказаного майна шляхом повторного звернення за отримання допомоги. Більш того, в силу імперативної вказівки ч.5 ст.35 Закону повторна виплата компенсації не допускається навіть за наявності об`єктивних причин, які б перешкоджали переселенцеві заявити вартість певного майна до відшкодування у зв`язку із переселенням. Тому, суд апеляційної інстанції вважає оскаржувану відмову правомірною. На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Залімський І. Г. Судді Мацький Є.М. Сушко О.О.