Постанова 4804 № 227/2199/19

Єдиний унікальний номер 227/2199/19 Номер провадження 22-ц/804/498/20 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 лютого 2020 року м. Бахмут Донецький апеляційний суд у складі: головуючого судді Будулуци М.С., суддів: Агєєва О.В., Гапонова А.В.. розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення сторін в м. Бахмут Донецької області апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 13 листопада 2019 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за втрату частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (справа 227/2199/19, суддя Здоровиця О.В., повний текст рішення складено 18 листопада 2019 року в місті Добропілля Донецької області),- В С Т А Н О В И В: У травні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (надалі - АТ "Укрзалізниця") та просить стягнути з відповідача: 1) заборгованість із заробітної плати за березень-липень 2017 року в загальному розмірі 21 541,78 грн., яка включає заборгованість з заробітної плати за березень 2017 року в сумі 4 693,02 грн.; за квітень 2017 року - 2 677,29 грн.; за травень 2017 року - 2 800,60 грн.; за червень 2017 року - 563,64 грн.; за липень 2017 року - 10 807,23 грн., до якої входять вихідна допомога при звільненні в розмірі 6738,37 грн. та компенсація за невикористані 18 днів відпустки в сумі 3 732,84 грн.; 2) компенсацію за втрату частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати станом на 01 березня 2019 року, яка складає 4 063,22 грн. В обґрунтування позовних вимог, позивач посилався на те, що він перебував з відповідачем у трудових відносинах, а 17 липня 2017 року його звільнено в зв`язку зі скороченям штату на підставі п.1 ст.40 КЗпП України. Водночас, відповідач при звільненні не здійснив з ним повний розрахунок по заробітній платі та іншим виплатам. На підставі викладеного позивач просив задовольнити заявлений позов. Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 13 листопада 2019 року позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за втрату частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за березень-липень 2017 року в загальному розмірі 20 083,35 грн. та компенсацію втрати частини грошових доходів в сумі 2 110,01 грн., а всього - 22 193,36 грн. Зобов`язано Акціонерне товариство «Українська залізниця» при виплаті ОСОБА_1 доходу в розмірі 22 193,36 грн. утримати з цієї суми податки та інші обов`язкові платежі. В решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави судовий збір в розмірі 666,05 грн. Із вказаним рішенням не погодилось Акціонерне товариство «Українська залізниця» та подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, а також на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, просило скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Зокрема, відповідач зазначив, що він не мав об`єктивної можливості перевірити факт виконання позивачем своїх професійних обов`язків та виконати свої зобов`язання за трудовим договором. Науково-правовим висновком Торгово - промислової палати України визнано, що терористична загроза та загроза територіальної цілісності України, що супроводжується актами тероризму, є надзвичайними, непередбачуваними та невідворотними обставинами, що об`єктивно унеможливлюють виконання обов`язків відповідачем, передбачених трудовим договором. Таким чином, нарахування заробітної плати та інших виплат є неможливим, оскільки таке нарахування проводиться на підставі документів з первинного обліку праці та заробітної плати: штатним розписом, розцінками та нормами праці, табелем обліку використання робочого часу, розпорядженнями про надбавки та премії за умови, що господарська діяльність здійснювалась. Достовірно встановлено, що через захоплення підприємства невідомими особами відповідач втратив контроль над виробничими потужностями підприємства, нерухомим майном та документацією. Структурний підрозділ «Донецька дирекція залізничних перевезень» входив до Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» та здійснював господарську діяльність на території окремих районів Донецької області, де органи державної влади тимчасово не здійснюють повноваження. Відсутність документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, затверджених наказом від 05 грудня 2008 року № 489 Державного комітету статистики «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистки праці», а саме: наказів (розпорядження) про прийняття на роботу; наказів (розпорядження) про надання відпустки; наказів (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту); табеля обліку використання робочого часу; розрахунково - платіжної відомості працівника не дає підстав для підтвердження інформації щодо фактичного виконання робіт, що безпосередньо впливає на можливість проведення нарахувань. Відповідач зазначив, що суд першої інстанції не надав належної оцінки Науково-правовому висновку Торгово - промислової палати України та неправомірно ухвалив рішення на підставі паперів, складених та підписаних невідомими особами, після захоплення адміністративних будівель структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця». У відзиві на апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» представник позивача - адвокат Лаврищев В.В. просив апеляційну скаргу залишити без задоволення. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч. 3 цієї статті, розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Оскільки дана справа є трудовою, ціна вказаного позову складає 25 605 грн., апеляційну скаргу суд розглядає без повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга АТ «Українська залізниця» не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. За приписами ч.ч. 1 - 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі. Суд не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права. Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено наступні неоспорені обставини. Позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем і працював оглядачем ремонтником вагонів 5 розряду пункту технічного обслуговування вагонів станції Іловайськ 1 класу виробничого підрозділу «Іловайське експлуатаційне вагонне депо» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», що підтверджується копією трудової книжки позивача АХ № 308538 (а.с.6-9), наказом про звільнення позивача № 4230/ДН-ос від 10 липня 2017 року (а.с.11), копією повідомлення про наступне скорочення № 02/198 від 11 травня 2017 року (а.с.10). Позивач звернувся з зазначеним позовом до АТ «Українська залізниця». Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2018 року № 938, змінено тип публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з публічного на приватне та перейменованого його в акціонерне товариство «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815. Наказом (розпорядженням) № 4230/ДН-ос від 10 липня 2017 року ОСОБА_1 звільнено 17 липня 2017 року з посади оглядача ремонтника вагонів 5 розряду пункту технічного обслуговування вагонів станції Іловайськ 1 класу виробничого підрозділу «Іловайське експлуатаційне вагонне депо» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» у зв`язку зі скороченням штату на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с.11). Відповідно до змісту вказаного наказу, при звільненні ОСОБА_1 необхідно виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі одного середньомісячного заробітку та компенсацію за 18 днів невикористаної відпустки. Факт перебування у трудових відносинах позивача з відповідачем та факт звільнення позивача за п.1 ст.40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату відповідач в своєму відзиві не оспорював. Запис в трудовій книжці позивача про звільнення ОСОБА_1 здійснено на підставі наказу № 4230/ДН-ос від 10 липня 2017 року, засвідчено підписом начальника відділу кадрів ОСОБА_2 . та печаткою відділу кадрів Донецької структурного підрозділу дирекції залізничних перевезень ПАТ «Укрзалізниця» (а.с.8). Позивач зазначив, що при його звільненні відповідач не здійснив з ним повний розрахунок у строки, що передбачені ст.116 КЗпП України. Згідно відзиву відповідача, останній не оспорює той факт, що при звільненні позивача розрахунок з ним повністю не проведено. При цьому відповідач посилається на те, що він втратив контроль над структурним підрозділом і його діяльністю внаслідок його захоплення невідомими особами, а тому через відсутність зв`язку з виробничими підрозділами, не передачею з непідконтрольної території первинних документів, на підставі яких здійснюється нарахування заробітної плати та інші виплати, нарахування заробітної плати працівникам з 16 березня 2017 року припинено. Позивачем на підтвердження не виплаченої заробітної плати надані суду розрахункові листи (табуляграми) за період з березня по липень 2017 року, в яких зазначені суми нарахованої позивачу заробітної плати до виплати (а.с. 11-15). Вказані табуляграми видані ВП ЕЧ Іловайськ СП «ДДЗП» філії «Дон.зал.» ПАТ (ЄДРПОУ 40150216). Так, згідно вказаних табуляграм вбачається, що позивачу були нараховані такі суми заробітної плати: за березень 2017 року - 4 693,02 грн., з яких 1 123,95 грн. - оплата простою за 65 годин. Сума до виплати після утримання податку з доходів, профспілкових внесків та іншого складає 3 731,81 грн. (а.с. 19); за квітень 2017 року нараховано 2 677,29 грн., з яких 2 628,32 грн. - оплата простою за 152 години. Сума до виплати після утримання податку з доходів, профспілкових внесків та іншого складає 2 128,95 грн. (а.с. 20); за травень 2017 року нараховано 2 800,60 грн., з яких 2749,37 грн. - оплата простою за 159 годин. Сума до виплати після утримання податку з доходів, профспілкових внесків та іншого складає 2 226,99 грн. (а.с. 21); за червень 2017 року нараховано 563,64 грн., з яких 553,33 грн. - оплата простою за 32 години. Сума до виплати після утримання податку з доходів, профспілкових внесків та іншого - 448,20 грн. (а.с. 22); за липень 2017 року нараховано 10 807,23 грн., з яких 138,33 грн. - оплата простою за 8 годин, вихідна допомога при звільненні - 6 738,37 грн., компенсація за невикористані 18 днів відпустки - 3 732,84 грн. Сума до виплати після утримання податку з доходів, профспілкових внесків та іншого складає 8 661.11 грн. (а.с. 23). Довідкою про доходи від 27 червня 2019 року № 613/2 та відомістю на виплату грошей № 10 за березень 2017 року підтверджується, що за період з 1 по 15 березня 2017 року відповідач нарахував ОСОБА_1 заробітну плату в розмірі 1458,43грн (сума після утримання податків - 1159,71 грн.), яку позивач отримав 19 липня 2017 року. Факт отримання заробітної плати в розмірі 1 159,71 грн. за першу половину березня 2017 року позивачем не спростовано. Суд прийняв як доказ відсутності вини АТ «Українська залізниця» у несвоєчасній виплаті заробітної плати Науково-правовий висновок Торгово - промислової палати України, оскільки ним підтверджено, що починаючи з 2014 року і станом на 10 липня 2017 року ,вини підприємства у несвоєчасному розрахунку з робітниками немає, але суд зазначив, що, відповідно до норм трудового законодавства, це не звільняє відповідача від проведення розрахунку з працівниками та виплати компенсації за втрату частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати. Врахувавши наведене, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 доведено існування заборгованості відповідача по заробітній платі позивачу за період з березня по липень 2017 року в розмірі 20 083,35 грн. (нарахована сума без утримання податків). Суд не погодився з наведеним розрахунком позивача щодо компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків їх виплати та після проведення перерахунку визначив, що загальна сума компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням термінів їх виплати за період з березня по липень 2017 року становить 2 110,01 грн. У зв`язку з перерахунком суд вважав, що позов в цій частині підлягає частковому задоволенню та до стягнення належить компенсація втрати частини доходу в зв`язку з порушенням строків їх виплати в розмірі 2 110,01 грн. При вирішенні справи суд посилався на ст. 43 Конституції України, ст.ст. 94, 97, 116, 117 КЗпП України, норми Закону України «Про оплату праці», та іншими нормативно - правовими актами, що регулюють спірні правовідносини. Такі висновки суду є правильними. Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно встановив правовідносини, які виникли між сторонами, дав їм належну оцінку і обґрунтовано задовольнив позов в частковому розмірі. Апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. Статтею 43 Конституції України гарантовано право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Згідно із частиною 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці, відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Відповідно до частини 1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. Згідно із ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Положеннями частини 1 ст. 83 КЗпП України передбачено обов`язок роботодавця у разі звільнення працівника виплатити грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічної відпустки. Відповідно до частини 2 ст. 21 Закону України «Про відпустки», порядок обчислення заробітної плати працівникам за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, відпустки у зв`язку з усиновленням дитини, відпустки для підготовки та участі в змаганнях, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, та компенсації за невикористані відпустки, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до статті 44 КЗпП України, при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у п. 6 ст. 36 та п. 1, 2 і 6 ст. 40 КЗпП України, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку. Апеляційний суд вважає, що законодавством не покладено на позивача обов`язку здійснювати збереження документації (кадрової, первинної, бухгалтерської, технічної, договірної, податкової, архівної тощо), що стосується його трудових відносин з роботодавцем. Навпаки, саме відповідач, як роботодавець, повинен вжити всіх необхідних заходів для збереження первинної документації. Відповідачем не надано суду будь - яких доказів, які б підтверджували факт знаходження первинної документації з питань трудових відносин (у тому числі відносно розміру заробітної плати) із позивачем у будівлі Донецької дирекції залізничних перевезень (м . Донецьк, вул. Артема, буд. 68 ), або в інших містах на території зони проведення АТО. Також апеляційний суд зазначає, що відповідно до правового висновку Верховного Суду, який викладений у постанові від 28 березня 2018 року в справі № 243/5469/17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією. Що ж стосується твердження відповідача про ненадання судом належної оцінки Науково-правовому висновку Торгово-промислової палати України, то апеляційний суд його відхиляє, оскільки суд першої інстанції в рішенні зазначив, що він прийняв його, як доказ відсутності вини АТ «Українська залізниця», у несвоєчасній виплаті заробітної плати, оскільки ним підтверджено, що починаючи з 2014 року і станом на 10 липня 2017 року, вини підприємства у несвоєчасному розрахунку з робітниками немає. Водночас, суд правильно зазначив, що останнє не звільняє відповідача від необхідності проведення розрахунку з працівниками та виплати компенсації за втрату частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, відповідно до норм трудового законодавства. Наказ (розпорядження) № 4230/ДН-ОС від 10 липня 2017 року (із зазначенням про виплату компенсації за 18 днів відпуски та вихідної допомоги) підписано в.о. начальника Дирекції залізничних перевезень В.О. Подлузським, який також підписав довідку про доходи ОСОБА_1 , оригінал якої додано до відзиву на позов, та він знаходиться в матеріалах справи (а.с. 11, 43). Розрахунки заробітної плати за період з березня 2017 року по липень 2017 року виконані з зазначенням всіх реквізитів відповідача, не містять місця для підпису посадових осіб відповідача, та завірені особистим підписом позивача (а.с. 19, 20, 21, 22, 23). Будь - яких доказів та документів, які б спростовували надані позивачем документи, відповідачем до матеріалів справи не надано. Також в матеріалах справи відсутні докази того, що надані позивачем документи, є недійсними. Відтак, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції ухвалив своє рішення на підставі належних та допустимих доказів, з додержанням вимог ст.ст. 76 - 80 ЦПК України. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про встановлення на підставі розрахунків заробітної плати за березень - липень 2017 року, наказу (розпорядження) № 4230/ДН - ОС від 10 липня 2017 року про припинення трудового договору (контракту) з позивачем наявної суми заборгованості з виплати на користь позивача оплати простою, компенсації за 18 днів невикористаної щорічної відпустки, вихідної допомоги при звільненні, а всього - на суму 20 083,35 грн., з яких АТ «Укрзалізниця» зобов`язано утримати податки та інші обов`язкові платежі. Також суд першої інстанції правильно визначив суму компенсації за втрату частини заробітної плати, в зв`язку з порушенням термінів її виплати, у розмірі 2 110,01 грн. Частиною 3 ст. 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. За частинами 1, 5 та 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За частиною 1 статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Згідно зі ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. На підтвердження заявлених позовних вимог позивач ОСОБА_1 надав суду наказ (розпорядження) № 4230/ДН-ОС від 10 липня 2017 року про припинення трудового договору (контракту) з ним за п. 1 ст. 40 КЗпП України, в якому йдеться мова про необхідність виплати йому компенсації за 18 днів невикористаної відпустки та вихідної допомоги, копії табуляграм (розрахунків заробітної плати за березень, квітень, травень, червень та липень 2017 року (а.с. 19-23), які суд першої інстанції належно оцінив. Проте, відповідач, будь-якими іншими належними та допустимими доказами, висновок суду першої інстанції не спростував та в апеляційній скарзі вказав лише свою незгоду та заперечення проти документів, наданих позивачем. Посилання відповідача в апеляційній скарзі на відсутність первинної документації, як на підставу для відмови у виплаті позивачу заборгованості з заробітної плати, є помилковим з огляду на положення частини першої статті 76 ЦПК України, відповідно до якої, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. 21 жовтня 2015 року в Єдиному державному реєстрі проведено державну реєстрацію ПАТ «Українська залізниця». Державне підприємство «Донецька залізниця» реорганізовано шляхом злиття у регіональну філію «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», та є регіональною філією даного товариства. Посилання в апеляційній скарзі на Науково-правовий висновок Торгово-промислової палати України стосовно наявності форс - мажорних обставин, не звільняє відповідача від обов`язку виплатити працівнику заборгованість з оплати праці (в тому числі, оплати за час простою, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку, вихідної допомоги) та компенсацію за втрату частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати. Всупереч тверджень відповідача суд повно та всебічно з`ясував обставини справи, правильно встановив правовідносини, які виникли між сторонами, дав їм належну оцінку і вирішив справу відповідно до норм чинного законодавства. Отже, доводи апеляційної скарги відповідача не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, то апеляційний суд вважає, що відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України, апеляційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін. Керуючись ст.ст. 374, 375, 382ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» залишити без задоволення. Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 13 листопада 2019 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Повний текст постанови складений 25 лютого 2020 року. Головуючий суддя М.С. Будулуца Судді: О.В. Агєєв А.В. Гапонов