Постанова 4851 № 520/7424/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 лютого 2020 р.Справа № 520/7424/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Перцової Т.С., Суддів: Жигилія С.П. , Русанової В.Б. , за участю секретаря судового засідання Ващук Ю.О., представників сторін : позивача - Федосенко Н.А., відповідача - Єрохіна І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.10.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Горшкова О.О., м. Харків, повний текст складено 09.10.19 року по справі № 520/7424/19 за позовом Комунального спеціалізованого підприємства "Інженерні мережі" до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення, ВСТАНОВИВ Комунальне спеціалізоване підприємство "Інженерні мережі" (далі по тексту - КП «Інженерні мережі», позивач) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі по тексту - ГУ ДФС у Харківській області, відповідач), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення від 19.04.2019 № 00000741411 на суму 340 572,00 грн, в тому числі за податковим зобов`язанням - 229 048,00 грн та 114 524,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 19.04.2019 року № 00000741411 не відповідає вимогам чинного законодавства України, оскільки винесене на підставі висновків контролюючого органу, що ґрунтуються виключно на припущеннях стосовно контрагента позивача, не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є таким, що підлягає скасуванню. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07.10.2019 по справі № 520/7424/19 адміністративний позов Комунального спеціалізованого підприємства "Інженерні мережі" до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 19.04.2019 року № 00000741411 на суму 340572,00 грн (триста сорок тисяч п`ятсот сімдесят дві грн. 00 коп.), з яких за податковим зобов`язанням 229048 (двісті двадцять дев`ять тисяч сорок вісім) грн. 00 коп. та 114524 (сто чотирнадцять тисяч п`ятсот двадцять чотири) грн. 00 коп. за штрафними санкціями. Стягнуто на користь Комунального спеціалізованого підприємства "Інженерні мережі" (пр. Перемоги, буд. 50-Б,Харків,61202, код ЄДРПОУ 37577078) сплачену суму судового збору в розмірі 5135 (п`ять тисяч сто тридцять п`ять) грн. 58 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 39599198). Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просить суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.10.2019 по справі № 520/7424/19 скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив про відсутність у контрагента позивача ТОВ «БМУ «Бурспецстроймонтаж» достатніх трудових ресурсів, необхідних для надання послуг, обумовлених договорами із позивачем по справі, відсутність у вказаного підприємства основних фондів та власних транспортних засобів. Вказав, що згідно з відомостями ресурсів до загального кошторису, наданими до перевірки, встановлено використання вказаним підрядником при виконанні будівельних робіт на користь позивача цілого ряду будівельних матеріалів, які за даними Єдиного реєстру податкових накладних (далі по тексту - ЄРПН) не придбавались та не імпортувались ТОВ «БМУ «Бурспецстроймонтаж». Крім того, за даними ЄРПН не підтверджено факту оренди контрагентом позивача транспортних засобів або придбання послуг з перевезення будівельних матеріалів та транспортування працівників для виконання будівельних робіт. З огляду на викладене, стверджує про відсутність реального характеру господарських операцій між КСП «Інженерні мережі» та вказаним контрагентом, вважає вірними висновки акту перевірки про завищення позивачем податкового кредиту та не вбачає підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, яким позивачу донараховано грошове зобов`язання з податку на додану вартість. Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в останній, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.10.2019 по справі № 520/7424/19, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Представник позивача в надісланому до суду письмовому відзиві та у судовому засіданні просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Стверджує, що реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «БМУ «Бурспецстроймонтаж» повністю підтверджено належним чином оформленими первинними документами, підрядні будівельні роботи виконані вчасно та якісно. Пояснив, що замовлення позивачем підрядних будівельних робіт у ТОВ «БМУ «Бурспецстроймонтаж» відбулося у зв`язку з необхідністю виконання позивачем, як комунальним підприємством, зобов`язань із поточного ремонту під`їздів та вхідних груп. З огляду на великий обсяг робіт та недостатню кількість штатних працівників позивача, виникла необхідність у залученні сторонньої підрядної організації. Вказує, що роботи виконувались за планом-графіком, який затверджується Харківською міською радою, виконані роботи приймалися за участю посадової особи Харківської міської ради. Оскільки оплата замовлених робіт відбувалась за бюджетні кошти, витрачання цих коштів також контролювалося Харківською міською радою. Зазначив, що вибору контрагента та залученню підрядної будівельної організації передувало вивчення статусу потенційного контрагента, зокрема, податкової реєстрації та наявності ліцензії, відомостей стосовно контрагента в Єдиному державному реєстрі судових рішень, потенціалу контрагента та вивчення його партнерів, з якими вже співпрацювала підрядна організація. Вказує, що відповідачем не надано належних і допустимих доказів щодо відсутності у контрагента позивача матеріальних та трудових ресурсів для виконання робіт, обумовлених договорами із позивачем. Вважає безпідставним обґрунтування податковим органом висновків про нереальність господарських операцій з посиланням на інформаційні бази даних податкових органів та податкову інформацію, складену самим відповідачем. Враховуючи викладене, стверджує про наявність у позивача права на формування податкового кредиту по відносинам із ТОВ «БМУ «Бурспецстроймонтаж» та наполягає на протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 14.01.2020 по справі № 520/7424/19 замінено відповідача по справі - Головне управління ДФС у Харківській області на правонаступника - Головне управління ДПС у Харківській області (далі по тексту - ГУ ДПС у Харківській області). Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено, що на підставі направлення від 12.03.2019 №2281, виданого Головним управлінням ДФС у Харківській області, відповідно до пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового Кодексу України та відповідно до наказу ГУ ДФС у Харківській області від 12.03.2019 №1705, фахівцем відповідача проведена позапланова виїзна перевірка КСП «Інженерні мережі» з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо господарських відносин з ТОВ «БМУ БУРСПЕЦСТРОЙМОНТАЖ» (податковий номер 34466585) за серпень 2018 року. За результатами перевірки складено акт від 25.03.2019 № 930/20-40-14-11-10/37577078, яким зафіксовано порушення КСП «Інженерні мережі» п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження суми, яка сплачується до державного бюджету у серпні 2018 року на суму ПДВ 228998 грн. Позивачем було подано до ГУ ДФС у Харківській області заперечення на вказаний акт перевірки, які за результатами їх розгляду були залишені без задоволення, а висновки акту перевірки - без змін, про що позивача повідомлено листом № 192/9/10/20-40-14-11-16 від 16.04.2019. На підставі наведених вище висновків акту перевірки Головним управлінням ДФС у Харківській області було винесено податкове повідомлення-рішення від 19.04.2019 № 00000741411 про визначення позивачу грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 343572,00 грн, у т.ч. за основним платежем - 229048,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 114524,00 грн. Рішенням ДФС України від 10.07.2019 № 31727/6/99-99-11-04.0125 скарга позивача на вказане податкове повідомлення-рішення була залишена без розгляду. Не погодившись із вказаним вище податковим повідомленням-рішенням, КСП «Інженерні мережі» звернулось до суду з цим позовом про його скасування. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що реальність господарських операцій позивача з ТОВ «БМУ «Будспецстроймонтаж» повністю підтверджена належними обліковими, розрахунковими документами, а отже позивач має право на відображення цих господарських операцій у податковому обліку при визначенні об`єкту оподаткування податком на додану вартість, зокрема, формування податкового кредиту. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке. Відповідно до пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до державного бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. За змістом пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п.201.7 ст.201 ПК України). У відповідності до п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. За змістом вищенаведених норм ПК України право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (робіт, послуг), основних фондів (необоротних активів) (щодо останніх, крім того, будівництво, спорудження, створення), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема щодо податкового кредиту - податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений п.201.11ст.201 Податкового кодексу України) сум витрат на придбання товару (робіт, послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (робіт, послуг). Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством (п.44.1ст.44 Податкового кодексу України). Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. Отже, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту. При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними. Також, норми податкового законодавства не визначають місце знаходження платника податку (контрагента) та його звітування до контролюючих органів як критерій правового статусу платника податків (позивача) щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту. Слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 18.07.2018 між КСП «Інженерні мережі» (Замовник) та ТОВ «БМУ БУРСПЕЦСТРОЙМОНТАЖ» (Підрядник) було укладено аналогічні за своєю правовою природою договори на виконання будівельних робіт (поточний ремонт багатоквартирних будинків), а саме: № 15/07/18, предметом якого є завершальні будівельні роботи (поточний ремонт) багатоквартирного житлового будинку за адресою: м. Харків, вул. Ферганська, буд. 33А (т.1 а.с. 67-68); № 16/07-18, предметом якого є завершальні будівельні роботи (поточний ремонт) багатоквартирного житлового будинку за адресою: м. Харків, пр. Московський, буд. 248 А (т.1 а.с. 77-78); № 17/07/18, предметом якого є завершальні будівельні роботи (поточний ремонт) багатоквартирного житлового будинку за адресою: м. Харків, вул. Василя Мельникова, буд. 7/2 (т.1 а.с. 86-87); № 18/07-18, предметом якого є завершальні будівельні роботи (поточний ремонт) багатоквартирного житлового будинку за адресою: м. Харків, вул. Василя Мельникова, буд. 9/1 (т.1 а.с. 99-100); № 19/07-18, предметом якого є завершальні будівельні роботи (поточний ремонт) багатоквартирного житлового будинку за адресою: м. Харків, б-р Богдана Хмельницького, буд.4 (т. 1 а.с. 111-112); № 20/07-18, предметом якого є завершальні будівельні роботи (поточний ремонт) багатоквартирного житлового будинку за адресою: м. Харків, просп. Льва Ландау, буд. 46 (т.1 а.с. 123-124); № 21/07-18, предметом якого є завершальні будівельні роботи (поточний ремонт) багатоквартирного житлового будинку за адресою: м. Харків, вул. Валентинівська, буд. 15Б (т.1 а.с. 135-136); № 22/07-18, предметом якого є завершальні будівельні роботи (поточний ремонт) багатоквартирного житлового будинку за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд. 130 (т.1 а.с. 146-147); № 23/07-18, предметом якого є завершальні будівельні роботи (поточний ремонт) багатоквартирного житлового будинку за адресою: м. Харків, вул. Родникова, буд. 9 (т.1 а.с. 156-157); № 24/07-18, предметом якого є завершальні будівельні роботи (поточний ремонт) багатоквартирного житлового будинку за адресою: м. Харків, вул. Золочівська, буд.8 (т.1 а.с. 176-177); № 25/07-18, предметом якого є завершальні будівельні роботи (поточний ремонт) багатоквартирного житлового будинку за адресою: м. Харків, вул. Валентинівська, буд. 26 (т.1 а.с. 186-187); № 26/07-18, предметом якого є завершальні будівельні роботи (поточний ремонт) багатоквартирного житлового будинку за адресою: м. Харків, просп. Ювілейний, буд. 57/ 106 (т.1 а.с. 196-197); № 27/07-18, предметом якого є завершальні будівельні роботи (поточний ремонт) багатоквартирного житлового будинку за адресою: м. Харків, просп. Тракторобудівників, буд. 102 Б (т.1 а.с. 206-207); № 28-07/18, предметом якого є завершальні будівельні роботи (поточний ремонт) багатоквартирного житлового будинку за адресою: м. Харків, вул. Повздовжня, буд.

3. Згідно з п.3.1 договорів, ціна роботи за кожним договором визначена у договірній ціні № 1, яка є невід`ємною частиною договору. Склад та види послуг з поточного ремонту багатоквартирного житлового будинку відображаються у договірній ціні (п.1.2 договорів). Розрахунки проводяться шляхом перерахування Замовником грошових коштів на розрахунковий рахунок Підрядника після підписання акту виконаних робіт за формою КБ-2в та КБ-3, за наявності фінансування (п.4.1 договорів). Невід`ємною частиною цього договору є договірна ціна, локальний кошторис, відомість ресурсів, розрахунки, дефектний акт (п.12.1 договорів). З метою виконання вказаних договорів сторонами по кожному з договорів були оформлені первинні документи: кошторисна документація - локальні кошториси, договірні ціни, відомості ресурсів, розрахунки загальновиробничих витрат, розрахунок кошторисного прибутку, розрахунок коштів на покриття адміністративних витрат, дефектні акти. За результатами виконання умов вищезазначених договорів сторонами було оформлено довідки про вартість виконаних робіт за формою кб-3, акти приймання виконаних робіт за формою кб-2в. Факт оплати виконаних робіт підтверджується наданими позивачем копіями банківських виписок, оборотно - сальдових відомостей по рахункам № 631, 6442 (т.1 а.с. 77-248, т.2 а.с. 1-103). За результатами вищезазначених господарських операцій ТОВ «БМУ БУРСПЕЦСТРОЙМОНТАЖ» були сформовані на адресу позивача податкові накладні, які були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується наявними в матеріалах справи витягом з Єдиного реєстру податкових накладних № 23440 від 06.09.2018. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що необхідність замовлення позивачем вказаних ремонтних робіт у ТОВ «БМУ Бурспецстроймонтаж» обумовлена тим, що рішенням Виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області від 20.12.2006 № 1186 позивача - КСП «Інженерні мережі» визначено одним з виконавців житлово - комунальних послуг у житловому фонду комунальної власності громади м. Харкова. Зазначеним рішенням запропоновано підприємствам - виконавцям житлово-комунальних послуг визначати конкретні обсяги послуг на підставі укладених цивільно-правових угод (т.2, а.с.177-180). Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії статуту КСП «Інженерні мережі», предметом діяльності позивача є серед іншого експлуатація та утримання в належному стані внутрішньобудинкових інженерних мереж, проведення поточного та капітального ремонтів внутрішньобудинкових інженерних мереж, здійснення дрібного, поточного та капітального ремонту будь-якого нерухомого майна, послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, послуги з ремонту приміщень, будинків і споруд, виконання робіт з усунення аварійних ушкоджень на внутрішньобудинкових інженерних мережвнутрішньобудинкових інженерних мереж (п. 3.2 Статуту). КСП має право від свого імені укладати договори, контракти (п.5.1.2) та безпосередньо підпорядковано Департаменту житлового господарства Харківської міської ради (п. 8.1). Департамент затверджує річні фінансові плани, погоджує кошторис доходів і видатків КСП (п. 8.2.1.), здійснює перевірку фінансово-господарської діяльності (п. 8.2.2.), в тому числі плани, витрати, графіки щодо ремонту у багатоквартирних будинках м. Харкова. Таким чином, КСП належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова (п. 1.2 Статуту) і підпорядковується Департаменту житлового господарства Харківської міської ради (п.1.3). Підприємство надає послуги щодо розміщення телекомунікаційних мереж у житлових, нежитлових будівлях, спорудах та місцях розташування, що належать територіальній громаді міста Харкова, відповідає за експлуатацію та утримання внутрішньобудинкових мереж (відповідно до Статуту). Щороку КСП звітує перед Департаментом про стан виконання річного фінансового плану. Може створювати цільові фонди, призначені для покриття витрат, пов`язаних з його діяльністю; самостійно та за рахунок коштів, передбачених місцевими програмами, здійснює матеріально-технічне забезпечення своєї діяльності. КСП самостійно встановлює форми, системи і розміри оплати праці чи інші види доходів своїх працівників. На підставі вказаного вище рішення Харківської міської ради директором КСП «Інженерні мережі» складено, а директором Департаменту житлового господарства Харківської міської ради затверджено список адрес для проведення поточного ремонту під`їздів та вхідних груп КСП «Інженерні мережі» у 2018 році, до якого увійшли, зокрема, буд.3 по вул. Повздовжній, буд. 15Б та 26 по вул. Валентинівській, буд. 8 по вул. Золочівській, буд. 57/106 по просп. Ювілейному, буд. 130 по вул. Академіка Павлова, буд. 9 по вул. Родниковій, буд. 4 по бульв Б. Хмельницького, буд. 46 по просп. Л. Ландау, буд. 7/2 та 9/1 по вул. В. Мельникова, буд. 248А по просп. Московському, буд. 33А по вул. Ферганській (т.2, а.с.191). Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що реальність господарських операцій з надання позивачу послуг Товариством з обмеженою відповідальністю «БМУ «Бурспецстроймонтаж» повністю підтверджено первинними документами, а результати цих господарських операцій використані позивачем у власній господарській діяльності. Слід відмітити, що позивач не наділений повноваженнями перевірити інформацію щодо кількості осіб, які працюють у ТОВ «БМУ «БУРСПЕЦСТРОЙМОНТАЖ», проте позивачем з відкритих інформаційних баз було перевірено стан правосуб`єктності свого контрагента. Так, позивачем, на підтвердження ретельного обрання контрагента для виконання робіт, надано до матеріалів справи копії форми № 1-3ДР про отримання довідки з реєстру платників ПДВ щодо ТОВ "БМУ Бурспецстроймонтаж" щодо перевірки стану контрагента за договором та довідку з реєстру платників ПДВ від 04.10.2019 щодо наявності податкової реєстрації ТОВ "БМУ Бурспецстроймонтаж" (за результатами перевірки стану контрагента). Крім того, позивачем надано до матеріалів справи ліцензію від 24.10.2016, видану ТОВ "БМУ Бурспецстроймонтаж" Державною архітектурно-будівельною інспекцією України, зі строком дії з 24.10.2016 по 2410.2021, на провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів ІV та V категорій складності (зокрема, будівництва об`єктів інженерної інфраструктури - монтаж внутрішніх та зовнішніх інженерних мереж, систем, приладів і засобів вимірювання, іншого обладнання). Отже, позивачем було вжито залежних від нього заходів для перевірки статусу контрагента та можливості виконання ним будівельних робіт, обумовлених договорами підряду. З пояснень представника позивача судом апеляційної інстанції встановлено, та не спростовано відповідачем по справі, що обранню контрагента ТОВ «БМУ Бурспецстроймонтаж" передували спеціальні тендерні процедури, хід та результати яких були опубліковані на сайті ProZorro. При цьому, з урахуванням того, що оплата замовлених позивачем робіт здійснювалась за бюджетні кошти, виконання робіт та витрачання коштів контролювалося посадовими особами Харківської міської ради, а звіт про витрати бюджетних (публічних) коштів було оприлюднено на сайті ProZorro. Доводи відповідача про неможливість надання вказаним вище підприємством послуг позивачеві в силу відсутності контрагента позивача за місцезнаходженням, відсутності у нього необхідного персоналу, яким могли надаватися послуги, та основних засобів, колегія суддів вважає необґрунтованими. Такі твердження відповідач мотивує виключно з посиланням на дані податкової інформації, складеної самим ГУ ДФС у Харківській області. Разом з тим, колегія суддів вказує, що відомості податкової інформації не можуть бути взяті до уваги, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального закону. Згідно з абз. 5 п. 86.7 ст. 86 ПК України контролюючим та іншим державним органам забороняється використовувати акт перевірки як підставу для висновків стосовно взаємовідносин платника податків з його контрагентами, якщо за результатами складення акту перевірки податкове повідомлення-рішення не надіслано (не вручено) платнику податків або воно вважається відкликаним відповідно до статті 60 цього Кодексу. Отже, законодавець чітко і однозначно вказав, що навіть той офіційний письмовий документ, складання якого прямо передбачено законом, а саме акт перевірки, не може бути доказом вчинення податкового правопорушення у разі, коли за ним не винесено податкового повідомлення-рішення або воно вважається відкликаним. З огляду на викладене, в силу ч. 7 ст. 9, ст.ст.73, 74 КАС України таким доказом не може бути і письмовий документ у вигляді податкової інформації. Верховний Суд неодноразово наголошував, зокрема у постанові від 22.10.2019 по справі №822/5413/15, що посилання контролюючого органу на податкову інформацію щодо контрагента позивача як на підставу для відмови в задоволенні позову, правомірно не взято до уваги судами попередніх інстанцій, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок та робіт, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені іншими особами, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цих осіб. Проте, посадовими особами контролюючого органу під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено. Крім того, колегія суддів зауважує, що відсутність у спірного контрагента матеріальних та трудових ресурсів також не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди замовником, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.10.2019 по справі №822/5413/15, від 19.11.2019 по справі №826/16304/17, від 18.09.2019 по справі №826/5910/17. Разом з тим, питання щодо залучення ТОВ «БМУ «БУРСПЕЦСТРОЙМОНТАЖ» до виконання будівельних робіт за спірним договором підряду працівників за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу) посадовими особами відповідача під час проведення перевірки не вивчалося. В обґрунтування висновків про відсутність власних або орендованих основних фондів та трудових ресурсів відповідач послався виключно на дані Єдиного реєстру податкових накладних, не врахувавши при цьому, що в деяких випадках податкові накладні в ЄРПН реєструються не відразу після надіслання їх на реєстрацію, а лише після проходження ними процедури зупинення реєстрації та судового оскарження рішень контролюючих органів про відмову в їх реєстрації. З огляду на викладене, дані ЄРПН не можуть бути взяті до уваги в якості належної та достатньої підстави для висновку про відсутність реального характеру господарських операцій. Як вірно зазначено судом першої інстанції, контролюючим органом не здійснювалась належна перевірка первинно-бухгалтерських документів ТОВ «БМУ БУРСПЕЦСТРОЙМОНТАЖ»; не перевірялась наявність господарсько-правових стосунків з іншими суб`єктами господарювання по оренді основних засобів виробництва, складських приміщень, транспортних засобів; наявність правовідносин по зберіганню матеріальних цінностей; наявність укладених цивільно-правових угод з іншими суб`єктами господарювання. Жодних належних та допустимих доказів щодо відсутності у контрагента позивача - матеріальних ресурсів відповідачем суду не надано, а відсутність основних фондів не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах. Верховний Суд у постанові від 29.03.2019 №808/3412/16 дійшов висновку, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними. Крім того, як вказано у цій постанові, судами обґрунтовано відхилено посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагента суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, оскільки така носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Як зазначив Верховний Суд у постанові від 09.12.2019 по справі № 826/16597/18, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи. Саме собою невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаності платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків. Водночас, слід відмітити, що контролюючий орган ані в акті перевірки, ані в суді першої та апеляційної інстанції не посилався на випадки ухиляння контрагента позивача від сплати податків та зборів, визначення йому сум податкових зобов`язань, винесення вироків посадовим особам підприємств за фактом ухиляння від сплати податків в результаті конкретних господарських операцій або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення сторонами угод з метою неправомірного отримання податкових вигод; не заперечував факт декларування та сплати як позивачем так і його контрагентом сум податку на додану вартість за наслідками спірних фінансово-господарських операцій. Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду апеляційної інстанції відповідачем не надано, а колегією суддів при виконанні вимог ст.9 КАС України не виявлено. Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів вважає, що доводи контролюючого органу щодо безтоварності господарських операцій між КСП «Інженерні мережі» та ТОВ «БМУ «Бурспецстроймонтаж» не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки з урахуванням закріпленої в ст. 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою обов`язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень покладається на такого суб`єкта, контролюючий орган мав надати суду належні, достовірні та беззаперечні докази своїх тверджень про те, що задекларований позивачем податковий кредит за господарськими операціями з придбання послуг у вказаного підрядника сформовано безпідставно за господарськими операціями, які в реальності не виконувались. Однак, таких доказів до суду не надано. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України. Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 19.04.2019 № 00000741411 про визначення позивачу грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 343572,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 229048,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 114524,00 грн., діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, без дотримання вимог ч.2 ст.2 КАС України, отже, наявні підстави для скасування даного податкового повідомлення-рішення. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись ч.4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.10.2019 року по справі № 520/7424/19 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя (підпис)Т.С. Перцова Судді(підпис) (підпис) С.П. Жигилій В.Б. Русанова Повний текст постанови складено 25.02.2020 року