Ухвала КАС ВС № 520/7424/19

УХВАЛА 12 жовтня 2020 року м. Київ справа № 520/7424/19 адміністративне провадження № К/9901/25250/20 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Яковенка М. М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Харківській області (правонаступник Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області) на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2020 року у справі № 520/7424/19 за позовом Комунального спеціалізованого підприємства "Інженерні мережі" до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, УСТАНОВИВ: Вперше касаційна скарга у цій справі подана Головного управління Державної податкової служби у Харківській області 17 березня 2020 року, яку Верховний Суд ухвалою від 06 квітня 2020 року зазначаючи в якості підстави пункт 1 частина четверта статті 328 КАС України, (без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постановах Верховного Суду від 21 січня 2020 року у справі № 808/846/16). Проте ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2020 року (провадження № К/9901/21590/20) касаційну скаргу повернуто, оскільки остання не містила передбачених КАС України обґрунтованих підстав касаційного оскарження судових рішень. При цьому суд, повертаючи касаційну скаргу вказав, що скаржник не зазначає, в чому полягає не відповідність рішень судів першої та апеляційної інстанцій висновку Верховного Суду щодо застосування норм права, враховуючи ту обставину, що досліджуючи реальність господарських операцій, на підставі оцінки письмових доказів у справі, в тому числі первинних документів, у сукупності зі встановленими у справі обставинами, суди дійшли висновку, що господарські операції відбулися і що сума податку на додану вартість, віднесена позивачем до податкового кредиту в податковому обліку з податку на додану вартість, підтверджується документами первинного обліку. 25 серпня 2020 року до суду вдруге надійшла касаційна скарга Головного управління Державної податкової служби у Харківській області, яку Верховний Суд ухвалою від 11 вересня 2020 року повернув як таку, що не містила підстав касаційного оскарження судових рішень у цій справі. При цьому, Суд зазначив, що При зверненні вдруге з касаційною скаргою, зазначені ним підстави є фактично ідентичними зазначеним в первинній скарзі, оскільки скаржник лише додав до посилань на неврахування судом апеляційної інстанції висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 21 січня 2020 року у справі № 808/846/16, ще одну постанову Верховного Суду від 14 лютого 2020 року у справі № 804/249/16 з однаковим на його думку висновком щодо оцінки встановлених судами попередніх інстанцій обставин та досліджених ними доказів, у тому числі первинних документів. Тобто скаржник при зверненні з касаційною скаргою вдруге не виклав передбачених цим Кодексом підстав для оскарження судового рішення в касаційному порядку з належним обґрунтуванням неправильного застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. 05 жовтня 2020 року до Верховного Суду втрете надійшла касаційна скарга Головного управління Державної податкової служби у Харківській області (правонаступник Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області) на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2020 року у справі 520/7424/19. Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що втрете подана касаційна скарга фактично дублює зміст тієї, яку суд вже визнав неналежно оформленою. Скаржник знову посилається на ті ж самі постанови Верховного Суду від 21 січня 2020 року у справі № 808/846/16 та від 14 лютого 2020 року у справі № 804/249/16, як на підставу касаційного оскарження пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Натомість обґрунтування цієї підстави зводить виключно до викладення обставин справи, цитування висновків акта перевірки та норм Податкового кодексу України. Скаржник не зазначає, якому саме висновку Верховного Суду та щодо застосування яких норм права суперечать ухвалені у цій справі судові рішення. Разом з тим, скаржник не зазначає, яку саме норму права (із зазначенням підпункту кожної із трьох наведених скаржником статей, а саме 44, 198, 201 Податкового кодексу України) судами застосовано неправильно, висновок щодо застосування якої, на думку скаржника, наявний у зазначених постановах Верховного Суду. Слід зазначити, що звертаючись до суду з цією касаційною скаргою, скаржник не виправив недоліків касаційної скарги, на які вказав Верховний Суд в ухвалах про повернення касаційної скарги. Суд звертає увагу на те, що ухвалами Верховного Суду про повернення касаційної скарги було акцентовано увагу скаржника про необхідність викладення підстав касаційного оскарження з вказівкою на в чому на його переконання судові рішення у цій справі не відповідають наведеному висновку, враховуючи ту обставину, що саме досліджуючи реальність господарських операцій шляхом надання правової оцінки наявним первинним документам у сукупності із встановленими обставинами справи, суди дійшли висновку про наявність підстав для задоволення позову. Проте касаційна скарга повністю дублює зміст тієї, яка вже була повернута судом (11 вересня 2020 року) як така, що не містила підстав касаційного оскарження судових у цій справі. У скарзі викладено обставини справи, процитовано висновки акта перевірки та норми Податкового кодексу України без зазначення, в чому саме полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та/або порушення норм процесуального права. Фактично, доводи касаційної скарги зводяться до того, що на переконання скаржника суди попередніх інстанцій неправильно оцінили наявні у матеріалах справи докази Звертаючись з даною касаційною скаргою відповідач жодним чином не виправив виявлені судом під час попередніх звернень недоліки касаційної скарги. Текст касаційної скарги є формально ідентичним попередній касаційній скарзі, та не містить передбачених КАС України підстав для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Зазначене свідчить про формальний підхід до оформлення касаційної скарги та ігнорування скаржником роз`яснень, які йому неодноразово надавалися Верховним Судом щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження судових рішень. Системний аналіз положень статей 328, 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Ухвалами Верховного Суду вже надавалися вичерпні роз`яснення щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги, яким така має відповідати в частині визначення підстав, натомість, ці роз`яснення так і не були враховані скаржником, у зв`язку з чим подана касаційна скарга підлягає поверненню. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Суд зазначає, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту. Враховуючи, що скаржнику було роз`яснено вимоги, яким має відповідати касаційна скарга в частині викладення підстав оскарження судових рішень в касаційному порядку, натомість, які так і не були враховані і виправлені скаржником, касаційна скарга Головного управління Державної податкової служби у Харківській області підлягає поверненню як така, що не містить підстави касаційного оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2019 року та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2020 року у справі 520/7424/19. На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Харківській області (правонаступник Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області) на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2020 року у справі № 520/7424/19 - повернути скаржнику. Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України. Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає. Суддя М. М. Яковенко